- •Тема 10. Використання засобів виробництва план
- •Аналіз використання основних фондів
- •Аналіз використання виробничих потужностей.
- •Показники використання основних фондів підприємства
- •Аналіз використання основних фондів
- •Аналіз використання виробничих потужностей.
- •Показники використання основних фондів підприємства
Показники використання основних фондів підприємства
Узагальнюючими показниками використання основних фондів підприємства є: фондовіддача; фондомісткість; рентабельність; питомі капітальні вкладення на 1 грн. приросту продукції. їх вираховують як відношення вартості випущеної або реалізованої продукції до вартості основних фондів основного виду діяльності.
Фондовіддача визначається за формулою:
Фв = Q \ ОФс, де
Фв — фондовіддача, грн.,
Q — обсяг продукції, робіт, послуг, тис.грн.,
ОФc— середньорічна вартість виробничих основних фондів основного виду діяльності, тис.грн.
Фондомісткість — обернений показник до фондовіддачі, свідчив про ефективність використання основних фондів на підприємстві. Вираховується відношенням вартості виробничих основних фондів до вартості продукції.
Фм = ОФc \ Q, де
Фм — фондомісткість.
Рентабельність розраховується як відношення балансового прибутку підприємства за звітний рік до середньорічної вартості виробничих фондів (активів):
Рф = Пб \ ОФc, де
Пб - балансовий прибуток.
ОФз, ОФб — відповідно, середньорічна вартість основних виробничих фондів в звітному і базовому роках;
Відносна економія основних фондів розраховується за формулою:
+ Еопвф = (ОФз - ОФб) *ПВП \ 100, де
ПВП — процент обсягу виробництва продукції.
Аналіз показників фондовіддачі проводиться у взаємозв'язку з показниками продуктивності праці та фондоозброєності. Цей взаємозв'язок можна подати формулою:
Фв = Q : ОФс = (ПП • Кр) : (Фоз • Кр) = ПП : Фоз, де
ОП — обсяг продукції, тис.грн.;
ОФ — вартість основних фондів, тис.грн.;
ПП — продуктивність праці, грн.;
Кр — кількість робітників, чол.;
Фоз — фондоозброєність, грн.
Аналіз свідчить, що фондовіддача знаходиться у прямій залежності від продуктивності праці та в оберненій — від рівня фондоозброєності, її збільшення матиме місце тільки в тому випадку, коли темпи росту продуктивності праці будуть випереджати темпи зростання фондоозброєності.
Узагальнюючий аналіз використання основних фондів проводиться шляхом вирахування коефіцієнта використання виробничої потужності (Квп) та показника випуску продукції на одиницю виробничого обладнання (Во):
Квп = ПQ \ ВП,
де ПQ — виробнича програма за планом у вартісному виразі;
ВП — виробнича потужність підприємства у вартісному виразі.
ВП = Q \ Оп,
де Q — обсяг продукції, тис.грн.,
Оп — кількість одиниць працюючого обладнання на підприємстві, в цеху, дільниці.
В процесі аналізу використання засобів виробництва фактичні показники порівнюють з плановими, базовими, середньогалузевими та показниками споріднених підприємств. При цьому визначається рівень виконання плану, вивчається динаміка і тенденція зміни показників, відхилення від середньогалузевого рівня і від показників передових підприємств.
Важливим моментом аналізу використання засобів виробництва є оцінка фонду часу обладнання.
Розрізняють календарний, режимний, плановий, фактичний, машинний та корисний фонди часу. Кожний фонд часу обладнання аналізується окремо. Порівняння режимного фонду часу надає можливість виявити резерви росту коефіцієнта змінності, скорочення часу знаходження обладнання в планових ремонтах.
Порівняння фактично відпрацьованого часу з плановим дає змогу визначити величину надпланових простоїв. Коефіцієнт змінності роботи обладнання за часом визначають за робочу добу, місяць, квартал, рік, а в просторі — по дільниці, цеху, підприємству.
Коефіцієнт змінності роботи обладнання за часом вираховується діленням загальної кількості відпрацьованих машино-змін одиницею обладнання до числа машино-днів (діб), або відношенням кількості змін чи годин, відпрацьованих одиницею обладнання за добу до тривалості зміни в годинах.
З Г
Кз = —-, або Кз = — , де 1 Тз
Кз — коефіцієнт змінності;
З — кількість відпрацьованих змін за добу;
Г — кількість відпрацьованих годин за добу;
Тз — тривалість зміни.
Коефіцієнт змінності робочого обладнання в просторі вираховується діленням відпрацьованих машино-змін (або машино-годин) на загальну кількість верстатів або машин, закріплених за цехом, дільницею, підприємством або на найбільшу кількість машино-годин, які можуть бути відпрацьовані при однозмінній роботі:
Кз=З\N , або Кз=ВГ\МВГ
де 3 — відпрацьовано змін за добу;
N — кількість верстатів у цеху, на дільниці, штук;
ВГ — відпрацьовано машино-годин за добу;
МВГ — максимально можлива кількість машино-годин при роботі в одну зміну.
Підвищення величини коефіцієнта змінності роботи обладнання забезпечує ріст фондовіддачі та обсягу виробництва продукції без додаткових капітальних вкладень на збільшення парку обладнання.
Зниження величини коефіцієнта використання режимного фонду часу на 0,04 та коефіціента змінності на 0,08 свідчить про погіршення використання обладнання. Підвищення величини цих показників потребує порівняльного аналізу використання обладнання в різні зміни різними робітниками.
Коефіцієнт використання календарного фонду часу визначається відношенням, відповідно, режимного, планового і фактично відпрацьованого часу до календарного, інтенсивної та інтегральної загрузки. Коефіцієнт екстенсивної, інтенсивної та інтегральної загрузки обладнання визначається відношенням фактично відпрацьованого і до планового фонду часу одиниці обладнання.
Основними причинами понадпланових простоїв обладнання є: незабезпеченість робочих місць сировиною, матеріалами, паливом, енергоресурсами, робочою силою, інструментами, технологічним оснащенням, запасними частинами для ремонту; позапланована перестановка та переналадка устаткування; технічна несправність обладнання.
Аналіз ефективності використання основних фондів проводиться на підставі даних форм № 11 -ОФ, № 1-п, бізнес-плану, даних оперативного та статистичного обліку.
Різниця планових величин загальної фондовіддачі та віддачі активної частини основних фондів свідчить про відставання темпів росту вартості активної частини основних фондів від загальної їх вартості основних фондів.
Аналіз балансу робочого часу доповнюється проведенням фотографій, хронометражних та моментних досліджень роботи обладнання; веденням первинної документації про брак, зміну умов роботи, простої, втрату деталей у виробництві; установленням співвідношення між машинним часом, підготовчо-заготівельним часом та допоміжним часом, та раціонального розподілу робіт за видами обладнання. Аналіз годинної продуктивності обладнання характеризує технологічні режими роботи обладнання на дільницях, в цехах та на підприємстві; технічний стан, якість та відповідність технології виробництва оснащення, інструменту, сировини, матеріалів, кваліфікації робітників; клас і чистота обробки поверхні деталей, рівень організації робочих місць, праці та інше.
Аналіз використання виробничої потужності підприємства зводиться до порівняння фактичного випуску продукції з плановим, чи проектною потужністю. Передбачає з'ясування причин відхилення обсягу фактично випущеної продукції від максимально можливого за проектом, виявлення цехів (ділянок), де виробнича потужність використовується не повною мірою, і де рівень її використання перевищує проектну величину. Коефіцієнт використання виробничої потужності, який повинен прямувати до 1. Його величина залежить від рівня спеціалізації, механізації та автоматизації виробничих процесів, структури, асортименту та якості продукції, співвідношення основного та допоміжного виробництва, структури основних фондів, ефективності використання обладнання за часом і потужністю та інших організаційно-господарських факторів.
Зікінчується аналіз забезпеченості та використання основних фондів підрахунком резервів збільшення обсягу продукції за рахунок засобів виробництва, відпрацюванням заходів для їх використання. До таких резервів відносяться поліпшення структури основних фондів, поліпшення використання обладнання та підвищення коефіціента змінності. Для використання виявлених резервів підприємству необхідно здійснити такі заходи: поліпшити структуру капітальних вкладень, провести комплекс заходів для оновлення та модернізації обладнання; поліпшити використання виробничих потужностей і основних фондів; підвищити коефіцієнт змінності роботи машин та устаткування; з урахуванням особливостей галузей та виробництв створити і застосувати прогресивні системи організації ремонту та модернізації техніки.
Задача.
Розрахувати величину факторів на обсяг товарної продукції, визначити резерви збільшення обсягів продукції:
Показники |
За планом |
Фактично |
Відхилення |
1.Обсяг товарної продукції, тис.грн |
5 500 |
5 450 |
-50 |
2.Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис.грн |
630 |
670 |
40 |
3.Виробничі площі, м2 |
14 500 |
13 700 |
-800 |
4.Кількість верстатів, шт |
70 |
65 |
-5 |
5.Фондовіддача |
8,73 |
8,13 |
-0,6 |
6.Випуск продукції на одиницю площі |
380 |
400 |
20 |
7.Середньорічний виробіток одного верстата,грн. |
78 571 |
83 846 |
5 275 |
1) ∆=Факт-План
2) Фв.=Стов./Всер.річ.
3) Вип.прод.=Стов./Свироб.*1 000
4)Вироб.сер.річ.=Стов./N*1 000
Стов.=Всер.річ.*Фв.
Стов.=S*Випуск прод.на 1S
Стов.=Кіл-ть верстатів*виробіток 1 верстата
Розрахунок з використанням величини основних фондів
Стов.=Всер.річ.*Фв.
1)Розрахувати вплив зміни Всер.річ.
∆Стов.=40*8,73=349,2 тис.грн.
Зміна основних фондів призвело до збільшення товарної продукції на 349,2 тис.грн.
2)Вплив зміни величини фондовіддачі
∆Стов.=670*(-0,6)=-402тис.грн.
∑∆=349,2-402=-52,8 тис.грн.
Розрахунок з використанням величини виробничої площі
Стов.=S*Випуск прод.на 1S
1)Вплив зміни виробничої площі
∆Стов.=(-800)*380=-304тис.грн.
Зміна виробничої площі зменшила товарну продукцію на 304 тис.грн.
2)Вплив зміни випуску продукції на одиницю площі
∆Стов.=13 700*20=274 тис.грн.
Збільшення випуску продукції призвело до збільшення товарної продукції на 274 тис.грн.
∑∆=-304+274=-30 тис.грн.
Розрахунок з використанням Квер.
1)Вплив зміни кількості верстатів
∆Стов.=(-5)*78 571=-392,86 тис.грн.
Зменшення кількості верстатів призвела до зменшення товарної продукції на 392,86 тис.грн.
2) Вплив зміни виробіток одного верстата
∆Стов.=65*(5 275)=342,86 тис.грн.
Збільшення виробітку одного верстата призвело до збільшення товарної продукції на 342,86 тис.грн.
∑∆=-392,86+342,86=-50
Резерви виробництва: