40. Карпа́тський економі́чний райо́н — розташований на заході України. До складу входять

Львівська область

Івано-Франківська область

Закарпатська область

Чернівецька область.

Площа району становить 56,6 тис. км2 (9,4 % території країни), з них Львівська область займає 21,8 тис. км2, Івано-Франківська — 13,9 тис. км2, Закарпатська — 12,8 тис. км2, Чернівецька — 8,1 тис. км2

Карпатський район межує з Польщею, Румунією, Молдовою, Угорщиною і Словаччиною, що зумовлює вигідність його географічного положення. Зв'язки з західними сусідами простежуються як на виробничому рівні, так і в сфері культури, в особливостях національного складу району. Територією району проходять найважливіші транспортні шляхи.

Географія

Він забезпечений найрізноманітнішими природними ресурсами:

водними (найчисельніші і найменше забруднені, вони використовуються в основному для отримання гідроенергії на невеликих електростанціях, для потреб промисловості і комунального водопостачання),

лісовими (лісистість економічного району найвища в Україні),

мінеральними (нафта, газ, кам'яне і буре вугілля, калійні солі, самородна сірка та ін.).

Родовища деяких копалин наявні тільки тут і мають виняткову цінність для країни.

Промисловість

Сформувався промисловий комплекс з паливною (газовою, нафтовою) промисловістю, виробництвом калійних добрив, приладо-, верстато- і автомобілебудуванням, сільськогосподарським машинобудуванням, потужним лісопромисловим комплексом із закінченим циклом виробництва.

Сільське господарство

Гірські ландшафти створюють можливості для різноманітного сільськогосподарського використання території району. Тут сформувалися: молоко- і м'ясопромисловий, виноградно-виноробний, тютюновий, плодоовочеконсервний комплекси АПК.

Демографія

Населення краю складає за даними останнього перепису - 6 185,73 тис осіб (Львівщина - 2 605,96; Івано-Франківщина - 1 406,13; Закарпаття - 1 254,61; Буковина - 919,03).

Співвідношення міського/сільського населення - 2 948,8/3 237,0 (Львівщина - 1 534,0/1 072,0; Івано-Франківщина - 586,1/820,0; Закарпаття - 460,4/794,2; Буковина - 368,3/550,8).

Територія - 56 600 км² (Львівщина - 21 800 км²; Івано-Франківщина - 13 900 км²; Закарпаття - 12 800 км²; Буковина - 8 100 км²).

Щільність населення - 103,3 особи на км². Район посідає друге місце (після Донецького) за щільністю населення.

Урбанізована територія з великою кількістю міст і селищ міського типу. На території краю присутнє урбанізовані скупчення міст і сіл: Львівська агломерація, Івано-Франківська агломерація, Ужгород-мукачевська агломерація, Чернівецька агломерація, Дрогобицька агломерація, Червоноградська агломерація, Самбірська агломерація, Стрийська агломерація, Коломийська агломерація, Хустська агломерація.

Львів - другий за значимістю український культурний центр після Києва.

Територія краю охоплює Галичину, Буковину і Закарпаття. В гірських районах живуть самобутні групи української нації; Бойки, гуцули і частково лемки.

Рекреаційне значення

В районі функціонує рекреаційний комплекс загальнодержавного значення. Рекреаційні ресурси: м'який клімат, гірські ландшафти, різноманітні джерела мінеральних вод, лікувальні грязі. В районі 93 санаторії і 10 будинків відпочинку.

Основні курорти: у Львівській області - Трускавець, Моршин, Немирів, в Івано-Франківській області - Яремче, Верховина, Ворохта.

Природоохоронні території

Природоохоронні території: 1424 території та об'єкти природозаповідного фонду (211,8 тис. га). Створений Карпатський національний природний парк.

Об'єкти місцевого значення: 65 заказників, 815 пам'ятників природи, 123 парки — пам'ятники садово-паркового мистецтва, 315 заповідних урочищ.

Мінеральні ресурси

Мінеральні ресурси: нафта і газ, кам'яне та буре вугілля, торф, ртуть, поліметали, золото, самородна сірка, калійні солі, магнієві солі, кухонна сіль, фосфорити, будівельний камінь (мармур, базальт), озокерит.

Галузі спеціалізації: машинобудування, лісова і деревообробна, целюлозно-паперова, легка (включаючи художні промисли), хімічна і нафтохімічна промисловість, виробництво і переробка винограду, фруктів, овочів, зерна, тютюну, смушкове вівчарство.

Загалом господарство Карпатського економічного району дає 12% національного доходу України. Промисловість виробляє 11,1% валової продукції галузі. Сільське господарство — 10,2% валової продукції галузі. Транспорт і зв'язок забезпечують 10,1% валового продукту галузі.

Особливості розвитку господарства

За економічним спрямуванням Карпатський економічний район є аграрно-індустріальним. Частка валової продукції промисловості Карпатського економічного району становить 4.0% загальнодержавного обсягу, а сільського господарства - більше 12%. У галузевій структурі господарства району переважають матеріаломісткі та енергоємні галузі: гірничо-хімічна, лісохімічна й деревообробна, хімічна (кислоти, добрива, хім. волокна, поліетилен), фармацевтична, цукрова, спиртова, виноробна, овоче-консервна, м'ясна, молочна, сироварна, борошномельна, круп'яна. Представлені також трудомісткі галузі машинобудування.

41. Кримський район розташован в південно-західній частині Краснодарського краю.Районий центр - місто Кримськ. Загальна площа його становить 1.6 тис кв км. На півночі кордон району проходить по річці Кубань, на сході кордон з Абінським районом, на півдні - з Новоросійськом, Геленджиком, на півночі - із Слов'янським районом. Територія Кримського району входить в дві зони: Прикубанська похила рівнина і область середньо-високих гір західної частини краю Великого Кавказу. Населення - 134 060 осіб. Економіка

Основою економіки є сільське господарство, промисловість, будівництво, торгівля і транспорт.

На території міста Кримська і Кримського району розташовано 13 великих і середніх промислових підприємств. У структурі промислового виробництва домінує харчова промисловість - 71,4% від загального обсягу, хімічна - 17,9%, ремонт машин і устаткування - 0,3%, борошномельно-круп'яна - 2,1%, виробництво будматеріалів - 3,4%.

42. Північно-Західний (Західно-Поліський) економічний район розташований на крайньому північному заході України. Район включає територію Волинської і Рівненської областей.

Загальні відомості і ЕГП

До Північно-Західного економічного району входять дві області (Волинська й Рівненська) загальною площею 40,3 тис. км кв; чисельністю жителів 2,2 млн. осіб. Територія району в минулому була частиною могутнього Галицько-Волинського князівства. З часом ці землі входили до складу Польсько-Литовської держави, Росії, Польщі, і тільки в 1939 році приєднані до основної частини української території.Північно-Західний район розташовується в північній частині Нечорноземної зони РФ, на північ від 57 `с. ш., південна межа району проходить майже на 800 кмна північ від кордону США. Найяскравішою рисою Північно-Західного району є невідповідність міжісторичною роллю району і досить скромною територією району. Ця невідповідність пов'язано з наступними особливостями: 1. Розташування району на відшибі, віддаленість від центру Росії. Такий стан запобігло район від татаро-монгольського ярма. Як відомо, Новгород є колискою російської землі, заповідникомдавньоруської історії і культури. 2. Район різко висунутий в бік Європи. Тут знаходяться Псков і Новгород- Великий - найзнатніші міста, довгий час пов'язані з Європейськими країнами та торгівлею у складі Банзая (середньовічний союз прибалтів). 3. Приморське і прикордонне положення району. Північно-Західний район поступається більшості економічних районів Російської Федерації за чисельністю населення і території, тому його називаютьрайоном одного міста - Петербурга. У ньому зосереджено 59% населеннярегіону і 68% його міського населення. Знаходячись у західній частині України, район виходить до кордонів України з Білоруссю і Польщею. Ці країни мають постійно тісні економічні відносини з нашою державою. Північно-Західний регіон перетинають важливі міжнародні транспортні магістралі (трубопроводи, залізниці, шосейні дороги), раціональне використання яких може суттєво впливати на його економічне зростання.

Населення і трудові ресурси

Район виділяється серед інших тим, що демографічна ситуація не набрала тут надто загрозливого характеру. За підсумками 1998 року, у Рівненській області ще спостерігався незначний додатний приріст населення. З 1999 року в обидвох областях відбувається депопуляція населення, але її темпи найменші (близько -2 на 1000 осіб) серед усіх економічних районів. Саме у Північно-Західному районі зараз залишається й найбільша народжуваність в Україні. Частка сільських жителів на сьогодні становить тут 49%. Середня густота сільського населення тут не набагато нижча, ніж у Карпатському економічному районі. Через невисокий рівень урбанізації, середня густота населення (67 осіб на км кв.) значно нижча від пересічної для країни, найменша серед усіх економічних районів. У Північно-Західному регіоні України значна частка (понад 96%) українського населення, а також помітно виражені етнографічні особливості (своєрідний побут і культурні традиції, витоки яких сягають часів язичества) корінних жителів краю — поліщуків. Найбільші з національних меншин — росіяни, білоруси, поляки, які проживають у містах та прикордонних районах. Щодо трудових ресурсів, то тут сформувався значний надлишок їх, особливо у сільській місцевості. Це зумовлює як значні маятникові міграції, так і виїзд мешканців на сезонні роботи на східні терени України, в інші держави. Заселеність території району

Господарський комплекс

Провідними міжгалузевими комплексами в економічному районі є паливно-енергетичний, машинобудівний, хіміко-індустріальний, будівельний, лісовиробничий, агропромисловий, легкої промисловості, транспортний та рекреаційний. Паливно-енергетичний комплекс базується на видобутку палива (вугілля, торф) та виробництві електроенергії на Рівненській атомній електростанції. Основними галузями машинобудівного комплексу району є автомобілебудування (виробництво вантажопасажирських автомобілів), сільськогосподарське машинобудування, радіотехнічна, приладо- та верстатобудування. Хіміко-індустріальний комплекс району орієнтується в основному на споживача. Найбільшими центрами хімічної промисловості є Рівне (азотні добрива), Луцьк (вироби з пластмаси, фарби, побутова хімія). Найрізноманітніша продукція виробляється підприємствами будівельно-індустріального комплексу. Це видобуток і обробка будівельного каміння, виготовлення цементу (Здолбунів), залізобетонних конструкцій, скла, цегли, черепиці тощо. Лісовиробничий комплекс Північно-Західного економічного району складається майже з усіх (крім целюлозно-паперового) виробництв: від лісозаготівлі до лісохімії (Костопіль, Ківерці, Радивилів, Луцьк, Ківерці, Рівне). Сільське господарство Полісся спеціалізуються в основному на льонарстві, картоплярстві та молочно-м'ясному тваринництві. Місцеве значення має зернове господарство, буряківництво, м'ясо-молочне тваринництво. Харчова промисловість переважно зорієнтована на переробку власної сировини, а тому провідними галузями є борошномельна, цукрова, плодоовочева, спирто-горілчана, молочна, м'ясна. Використовуючи місцеву та привізну сільськогосподарську сировину, а також значні трудові ресурси району, набув значного розвитку комплекс легкої індустрії. Основними центрами комплексу є Рівне, Луцьк, Дубно, Ковель. Серед галузей транспортного комплексу найбільше значення мають залізничний та автомобільний, а також трубопровідний та повітряний види транспорту. Шляхи сполучення переважно мають загальнодержавне й міжнародне значення. Найбільшими транспортними вузлами, крім обласних центрів, є також міста Ковель, Здолбунів, Сарни. Найважливіші центри рекреації та туризму: Володимир-Волинський, Рівне, Луцьк, Шацьк та ін.

43. «Північно-східний економічний район» розташований на північному сході України і межує на півночі та північному сході з Російською Федерацією (має безпосередній вихід до Курської та Білгородської областей), на заході — зі Столичним економічним районом, на сході — з Донецьким, на півдні — з Придніпровським. Район включає територію Сумської, Харківської і Полтавської областей. Належить до найбільш індустріально розвинених районів України, характеризується вигідним економіко-географічним положенням, розташований на важливих шляхах сполучення з сусідньою Російською Федерацією, поблизу металургійних баз Донбасу та Придніпров’я. Географія

Район знаходиться в межах Придніпровської низовини та Полтавської рівнини і має рівнинний рельєф. Помірно теплий клімат із достатньою кількістю опадів дає змогу вирощувати різноманітні сільськогосподарські культури лісостепової і степової зон. Район відносно добре забезпечений водними ресурсами. Лише у південно-східній частині Харківської області відчувається їх дефіцит. Найважливішу роль у водозабезпеченні регіону відіграють Дніпро, Ворскла, Сіверський Донець, Сейм, Псел, Десна, Хорол. Відомі й джерела мінеральних вод (Миргородське, Гоголівське, Березівське)

Особливу роль відіграє економіко-географічне положення, яке має декілька аспектів. Головне – це близькість до паливно-металургійної бази України – Придніпров’я та Донбасу і нагромадження тут ЛЕП і трубопроводів, що мають міждержавне та міжрайонне значення. Такі риси економіко-географічного положення Північно-Східного соціально-економічного району дають змогу здійснювати різноманітні економічні та культурні зв’язки з іншими районами України і сусідніми державами, розвиваючи внутрішньорайонне, міжрайонне і міждержавне співробітництво.

Частка українців в даному економічному районі - 82%. Близько 16% становлять росіяни. На 1 січня 2003 року в Північно-Східному економічному районі проживало 5,5 млн. осіб, з них понад 2,9 млн. осіб проживало в Харківській області (37,7% від населення району). Питома вага населення Північно-Східного соціально-економічного району від населення України становить майже 12%.

Традиційно для сучасної України, спостерігається від’ємний природний приріст та загальне скорочення населення. Для району характерним є високий рівень смертності (16,7 ‰), що перевищує пересічноукраїнський (14,8 ‰). Природно, що це породжує високі показники скорочення населення – природній приріст – 9,7% і практично однаковим він є в усіх адміністративних областях.

В статевій структурі населення переважають жінки – 54% (в Сумській області 57,3%).

Розміщується населення нерівномірно по території району, що відображається в неоднаковій щільності. Середні її показники складають 69,7 осіб/км² ; тобто загалом нижче від пересічноукраїнського. Найбільша густота населення в Харківській області – 95,0 осіб/км². Тут склалась велика Харківська міська агломерація з ядром у Харкові (1500 тис. осіб). У складі агломерації міста Чугуїв, Мерефа, Старий Салтів, Дергачі, Люботин та низка селищ міського типу.

А загалом в Північно-Східному районі налічується 47 міст та 101 селище міського типу. Рівень урбанізації в районі складає 72%. Для більшості міст характерним є скорочення населення. Так за 1990-2000 р. чисельність мешканців Харкова зменшилась на 110 тис. осіб, Шостки – на 3 тис. осіб, Полтави – на 2 тис. осіб. Поки що на стабільному рівні тримається населення таких міст як Кременчук, Суми та Ромни.

Для району характерною рисою є достатня забезпеченість трудовими ресурсами при тому переважно це висококваліфіковані кадри. Загальна їх чисельність складає 3590,3 тис. осіб; найкраще забезпечена ними Харківська область. Рівень зайнятості досягає 55%. Переважна більшість населення зайнята у матеріальному виробництві.

Північно-Східний район розташований у наступних природних зонах: східна частина зони мішаних лісів, Лісостепова зона та північна частина Степової зони. Зональність впливає на територіальну різноманітність розміщення сільського і лісового господарства, будівництва, транспорту, економічну ефективність галузей господарства.

Рельєф району характеризується пониженням абсолютних висот у південно-східному напрямку. Так, відроги Середньоруської височини переходять в акумулятивну плесову Полтавську рівнину і в Придніпровську низовину. Для території притаманною є яружно-балкова система з глибоко розчленованими долинами річок.

За агрокліматичним районуванням район входить до складу недостатньо вологої теплої зони. Клімат характеризується ознаками континентальності. Його відміни проявляються у розрізі природних зон.

Східне Полісся (Сумщина) відрізняється більш континентальним кліматом у порівнянні з іншими поліськими областями. Зими тут холодні, період з стійким сніговим покривом триває 110-115 днів, безморозний період – 150-160 днів, період активної вегетації – 145-160 днів, сума активних температур – 2300-2600°С. Кількість опадів складає 600 мм.

Ґрунтовий покрив характеризується зміною в зональному відношенні. Для Полісся характерними є дерново-слабопідзолисті, дерново-середньопідзолисті та сірі лісові ґрунти. У Лісостеповій частині, яка займає переважну більшість району, поширені чорноземи типові і чорноземи опідзолені. На півдні району, в степовій зоні поширені чорноземи звичайні.

Для поширення корисних копалин в Північно-Східному економічному районі визначальним є розташування тут Дніпровсько-Донецької западини. Тут на великій глибині залягають докембрійські кристалічні породи, а ближче до поверхні – осадові палеозойські та мезозойські відклади. Насамперед тут виділяються нафтогазоносні родовища, які об’єднані в складі Дніпровсько-Донецької нафтогазоносної провінції, найпродуктивнішої на сьогоднішній день в Україні.

Важливу роль відіграє розробка Кременчуцької групи родовищ залізної руди. Площа, на якій розташовані поклади – 150 км², загальний запас руди – 4,5 млрд.т. На цих рудах працює Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат.

Окрім того, в Сумській області поширеним є торф. В районі міста Ромни є значні поклади кам’яних солей. В Харківській області є поклади бурого вугілля, цементної сировини – крейди, глини. Гірничохімічної сировини, нерудної сировини для металургії. Є також значні поклади мінеральних вод.

Слід зауважити, що район добре забезпечений практично всіма видами ресурсів, а нестачу компенсує сусідське розташування з Донбасом та Придніпров’ям. На їх базі розвивається багатогалузевий господарський комплекс Північно-Східно економічного району.