30 Поділ і кооперація праці в організації.

Процес поділу праці на підприємстві, який доцільно враховувати при нормуванні праці, – це відокремлення різних видів трудової діяльності від загального цілого та закріплення їх за певними групами людей.

Найбільшого поширення набули такі основні види поділу праці: технологічний, поопераційний, функціональний, професійний, кваліфікаційний.

Технологічний поділ праці передбачає поділ виробничого процесу за однорідними видами робіт, фазами і циклами виробництва.

Поопераційний поділ праці означає закріплення за працівниками окремих операцій при виготовленні виробу для скорочення виробничого циклу.

Функціональний поділ праці відбувається між різними категоріями працівників, які входять до складу персоналу (робітники, керівники, фахівці і службовці), а також між основними і допоміжними робітниками.

Професійний поділ праці відбувається між групами робітників за ознакою технологічної однорідності виконуваних ними робіт і залежить від знарядь і предметів праці, технології виробництва (машиністи устаткування, технологи, слюсарі, кравці ті ін.)

Кваліфікаційний поділ праці зумовлюється різним ступенем складності виконуваних робіт і полягає у відокремленні складних робіт від простих. Водночас враховується технологічна складність виготовлення продукції, складність функцій з підготовки і здійснення трудових процесів, а також контролю за якістю продукції.

Кооперування праці — це організована виробнича взаємодія між окремими працівниками, колективами бригад, дільниць, цехів, служб у процесі праці для досягнення певного виробничого ефекту. Кооперування праці зумовлене спеціалізацією виробництва, рівнем технічної досконалості устаткування, виробничих процесів, формою організації праці, технологічною та організаційною структурами підприємства.

Розрізняють такі взаємозв'язані форми кооперування праці:

- всередині суспільства, коли обмін діяльністю і продуктом праці здійснюється між галузями економіки;

- всередині галузі, що передбачає обмін продуктами праці або спільну участь низки підприємств у виробництві певної продукції;

- всередині підприємства. Здійснюється між цехами, дільницями, окремими виконавцями залежно від конкретних виробничих умов (тип виробництва, особливості техніки і технології та ін).

31 Організація робочого місця та їхня атестація.

Робоче місце є закріплену, за окремим робітником або групою робітників, частина виробничої площі, оснащену необхідними технологічним, допоміжним, підйомно-транспортним обладнанням, технологічної та організаційної оснащенням, призначеними для виконання певної частини виробничого процесу. Кожне робоче місце має свої специфічні особливості, пов'язані з особливостями організації виробничого процесу, різноманіттям форм конкретної праці. Організація робочого місця являє собою матеріальну основу, що забезпечує ефективне використання обладнання і робочої сили.

Головною її метою є забезпечення високоякісного та ефективного виконання роботи у встановлені терміни на основі повного використання устаткування, робочого часу, застосування раціональних прийомів і методів праці, створення комфортних умов праці, забезпечують тривале збереження працездатності працівників. Для досягнення цієї мети до робочого місця пред'являються технічні, організаційні, економічні та ергономічні вимоги. Стан робочих місць, їх організація безпосередньо визначають рівень організації праці на підприємстві. Крім цього організація робочого місця безпосередньо формує обстановку, в якій постійно знаходиться працівник на виробництві, що впливає на його самопочуття, настрій, працездатність і, в кінцевому підсумку, на продуктивність праці.

На формування та вдосконалення робочих місць, пов'язаних між собою певними технологічними та організаційними функціями, впливає цілеспрямований процес атестації і раціоналізації робочого місця. Цей процес є складним за характером, безперервним за часом, спрямованим до заданої мети. Він здійснюється за певною технологією, різними методами для вирішення як оперативних, так і стратегічних завдань досягнення найкращих техніко-економічних результатів.

Слово «атестація» в перекладі з латини означає «свідчення». Мовою практики - це свідоцтво відповідності робочого місця сучасним досягненням науки і техніки. Атестація робочих місць є сукупність заходів, які включають комплексну оцінку кожного робочого місця на його відповідність сучасним техніко-технологічним, організаційно-економічним і соціальним вимогам. У ході атестації визначаються техніко-технологічний, організаційно-економічний рівні робочих місць, умови праці і техніки безпеки на робочому місці. На цій основі проводиться всебічна оцінка робочого місця з урахуванням передового вітчизняного та зарубіжного досвіду і проводиться цілеспрямована робота з їх раціоналізації. Все, що не відповідає подібним вимогам, активно вдосконалюється, а зайве і відстале ліквідується. Тому, виступаючи як дохідливий і доступний кожному трудящому метод підвищення ефективності, атестація стає важливим важелем прискорення науково-технічного прогресу.

Результатом атестації є комплексна оцінка робочого місця за системою критеріїв та класифікація робочих місць, яка служити основою для їх відомості в родинні групи.

Всі робочі місця поділяються на групи:

Атестовані - робочі місця, показники яких по всіх рівнях відповідають пропонованим при оцінці вимогам або перевищують їх.

Підлягають раціоналізації - відносяться робочі місця, окремі показники яких не відповідають встановленим вимогам, але можуть бути доведені до цих вимог у процесі раціоналізації.

підлягають ліквідації - включають робочі місця, які не відповідають за певними критеріями нормативним значенням і не можуть бути доведені до їхнього рівня в результаті раціоналізації, тобто зайві робочі місця. Результати атестації робочих місць і пропозиції щодо їх раціоналізації відображаються в карті атестації.

На підставі комплексної оцінки робочі місця відносяться до одного із видів умов праці:

• з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці;

• зі шкідливими і важкими умовами праці;

• зі шкідливими умовами праці.