Кланово-олігархічні об'єднання та їх роль в українській політиці

За час посткомуністичного переходу в Україні виникло чи¬мало різноманітних громадських організацій. Проте взаємодія між ними і правлячою політичною верхівкою дуже слабка. Тому плюралістична та ліберально-корпоратистська моделі захисту інтересів поступаються іншим, менш цивілізова¬ним. На їх місце приходять клієнтелізм, патримоніалізм та корупція. Значний вплив на політичний процес мають тільки так звані адміністра¬тивно-економічні групи (або клани), що належать до прихованих (тіньо¬вих) груп інтересів.

Розгортаються процеси інтенсивної регіональної інституалізації, що, з од¬ного боку, дозволяє зміцнити життєво важливі зв'язки між територіальними та господарсько-фінансовими структурами. З іншого, через слабкість нових правових структур і механізмів створюються сприятливі умови для вирішен¬ня егоїстично-корпоративних інтересів, що відчувають себе досить вільно в умовах правової аморфності. Отже, складається ситуація, коли найважливі¬шими елементами сучасної системи представництва інтересів в Україні є політичні клани, клуби, парламентські лобі, які будуються на засадах патронажно-клієнтельних, земляцьких, родинно-кланових стосунків при незнач¬ному впливі відкритих організованих інтересів, що керуються принципами політичного плюралізму.

Слово «олігарх» походить від по¬няття «олігархія», що означає «влада небагатьох», а не навпаки. Уточнений соціальний зміст олігархії — «політичне та економічне панування невеликої групи людей». Ще давньогрецький філософ Аристотель вважав олігархію різ¬новидом неправильної, беззаконної влади, яка здійснюється в інтересах правителів, а не всього народу, і підкреслював, що олігархії хворіють постій¬ними державними заколотами, бо надто велика влада тут зосереджується в руках декількох осіб чи сімейних кланів. На рівні буденної свідомості олігарх — це лю¬дина, котра володіє значним капіталом, здобутим незаконним шляхом, і завдяки цьому капіталу має великий вплив на політику (насамперед на Пре¬зидента). З політологіч¬ної точки зору олігархи — це можновладці, які використовують монополізо¬вані ними сектори економіки для концентрації у своїх руках політичної вла¬ди, а політичну владу — для подальшого збагачення. Для такого всебічного контролю олігархи використовують різноманітні ресурси: економічні (про¬мислові та фінансові), інформаційні (друковані та електронні ЗМІ), полі¬тичні (партії, парламентські групи та фракції, ключові державні посади, вплив на перших осіб у державі).

Олігархи борються за владу виключно у власних, а не суспільних інтере¬сах, і діють, спираючись на певним чином організовані групи людей, стосов¬но яких вони виступають як патрони. Такі групи прийнято називати клано¬во-олігархічними, а стосунки, які формуються у цих групах — патронажно-клієнтельними. На таких засадах можуть виникати як неформальні об'єд¬нання, так і офіційно зареєстровані об'єднання, партії і навіть парламен¬тські групи та фракції.

Отже, кланово-олігархічні об'єднання у будь-якій формі — це наймогутніші групи інтересів, які використовують владу для максимізації своїх надприбутків і політичного впливу. Вони є практично у кожній країні, де економіка базується на приватній власності. У перехідних суспільствах кінцева мета олігархів — повне оволодіння вла¬дою, зведення нанівець політичної опозиції та знищення опозиційних ЗМІ, а отже й демократії.

Можна зробити висновок, що політичний процес України має досить вузькокорпоративний характер, але корпорація у класичному варіанті тут також не існує

Групи інтересів виступають одним із елементів системи політичного представництва.

У цьому контексті можна окреслити предметні особливості типологізації наявних груп. Перший тип тісно пов'язаний із проблемами ідентичності та її обслуговування. Насамперед це групи інтересів латентного політичного рівня: етнічні спільноти, мовні групи, регіональні соціальні утворення, культурні сегменти. Другий тип – групи інтересів, утворені за клієнт-патрональним принципом, зорієнтовані на спільні колективні дії для отримання політичної ренти. До цієї категорії належать так звані політичні чи номенклатурні клани, різноманітне вітчизняне лобі (передусім галузеве та регіональне), політичні «холдинги» й олігархічні об'єднання. Перший тип груп безпосередньо пов'язаний із багатоскладовою структурою українського соціуму, а другий – з особливостями повсякденної політичної практики. Вивчення діяльності цих груп, що мають першочерговий масштабний вплив на центри прийняття рішень, дає змогу отримати адекватне уявлення про головних реальних і потенційних учасників політичного процесу.

Література

1. Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За редакцією О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. – К.: Видавничий центр “Академія”, 1998. – С.199-205.

2. Основи політології: Навч. посібник / Керівник авт. кол. Ф.М.Кирилюк. – К.: Либідь, 1995. – С.168-183.

3. Політологія / За ред. О.І.Семківа. – Львів: Світ, 1994. – С.309-330.

4. Рябов С.Г., Томенко М.В. Основи теорії політики. – К.: Тандем, 1996. – С.158-168.

5. Брегеда А.Ю. Основи політології: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1997. – С.150-165.