12.Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями

Платіжні вимоги-доручення — це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина — вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина — доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника. Цей розрахунковий документ заповнює поста¬чальник (отримувач грошових коштів) і направляє покупцеві (платнику коштів). Покупець (платник коштів), коли він згоден оплатити товар (роботи, послуги), заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк (банк, який його обслуговує) для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок постачальника.Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями застосовуються переважно в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матері¬альні цінності, виконані роботи, надані послуги. Їх не застосовують стосовно розрахунків претензійного характеру навіть тоді, коли вони випливають із реальних відносин щодо поставки товарів і надання послуг.Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть бути з акцептом або без акцепту. Платники мають право повністю відмовитися від акцепту платіжної вимоги-доручення, коли товари (послуги) не було замовлено; коли товари відвантажено не на погоджену адресу; коли їх доставлено з порушенням строку; коли вони недобро¬якісні, некомплектні; коли не погоджено ціну товару. Часткова від¬мова від акцепту платіжної вимоги-доручення можлива тоді, коли поряд із замовленими відвантажено і якісь додаткові товари; коли документально встановлено наявність недоброякісної або неуком¬плектованої частини товарів; у разі завищення цін, арифметичних помилок у товарно-транспортних документах тощо.

13.Розрахунки шляхом заліку взаємних вимог.

Кооперація і спеціалізація суб’єктів господарювання викликає взаємні поставки товарів чи надання послуг, що призводить до взаємної заборгованості контрагентів. У таких випадках доцільно застосовувати розрахунки, засновані на заліку взаємних вимог.Різновидністю розрахунків шляхом заліку взаємної заборгованості є розрахунки за поставлені товари, надані послуги чи виконані роботи у поєднанні з періодичними розрахунками за сальдо зустрічних вимог. Ці розрахунки доцільно проводити між суб’єктами господарювання, які здійснюють взаємну діяльність. Наприклад, підприємство хлібопродуктів і млин, сільськогосподарське підприємство і маслозавод, ремонтно-будівельна організація і підприємство - замовник ремонтно-будівельних робіт тощо. У такому випадку через обслуговуючі банки здійснюються розрахунки лише на сальдо взаємної заборгованості. Розрахунки шляхом заліку взаємних вимог мають ту перевагу, що вони можуть здійснюватись минаючи банк і без наявності коштів на поточних рахунках їх учасників, а отже, ведуть до зниження обсягів дебіторсько-кредиторської заборгованості в державі. Проте владні структури не підтримують такі розрахунки, бо коли борги взаємозараховуються, кошти на поточні рахунки суб’єктів господарювання не надходять. Це часто викликає несвоєчасні платежі до бюджету та за іншими обов’язковими платежами. Відбувається щось подібне на те, якби хтось дуже хитрий хотів поза чергою отримати певні блага.