Елементи інфраструктури туризму.
Інфраструктуру ринку туристичних послуг складають:
– туристичні біржі, ярмарки, виставки, салони (наприклад, щорічні Лондонська /WTM – World Travel Market/, Берлінська /ITB/ міжнародні туристичні біржі чи найбільша виставка на Близькому Сході Arabic Travel Market), а також workshop (з англ. „workshop” означає „майстерня”; у даному випадку йдеться про міні-виставки у поєднанні з робочими дискусіями, обміном досвідом щодо здійснення туристичної діяльності);
– банки, що забезпечують спеціалізоване туристичне обслуговування шляхом випуску дорожніх (туристичних) чеків, пластикових дисконтних карток тощо;
– страхові компанії, що забезпечують страхування різноманітних туристичних ризиків;
– заклади міжнародного комерційного арбітражу, що забезпечують ефективне та швидке вирішення спірних питань між іноземними контрагентами;
– рекламно-інформаційні підприємства, які забезпечують рекламу туристичних послуг (найрізноманітніші рекламно-інформаційні агентства, центри, засоби мас-медіа), з одного боку, та забезпечують суб’єктів ринку необхідною комерційною та країнознавчою інформацією (торгові палати, представництва, посольства, консульства);
– підприємства, що забезпечують суб’єктів ринку засобами ділової комунікації та електронної торгівлі;
– спеціалізовані навчальні та науково-дослідні заклади, що здійснюють підготовку, перепідготовку кадрів, підвищення їх кваліфікації, розробляють рекомендації та експертні оцінки щодо підвищення економічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності в туризмі.
Російський економіст Ю.В.Темний до інфраструктури туристичного ринку також включає систему кредитних карток, емісію туристичних чеків, недержавні центри зайнятості в туризмі, інформаційні технології, систему податкових пільг, страхування туристичних ризиків, митних пільг, профспілки, громадські і державні фонди. Спеціальні економічні зони тощо [150, с.82-83].
Інформаційна інфраструктура туризму.
Інтеграція України в єдиний європейський простір і світове співтовариство в галузі високих технологій знаходять своє яскраве відображення у плідній праці суб’єктів туристичних, готельних, санаторно-курортних і транспортних послуг.
Потенційні можливості Інтернету у сфері прямого продажу за оцінками експертів уже в недалекому майбутньому перейдуть через поділку 50%. Наразі співвідношення традиційних каналів продажу й Інтернету складає 1 до 3 або ж 75% проти 25, однак це поки що. За даними Держкомстату темпи росту українського сегменту мереж Інтернет знаходяться на рівні європейських темпів росту і складають близько 40% в місяць, тобто Інтернет розвивається з небаченою для будь яких технологій швидкістю.На разі перерахуємо основні переваги інформаційних технологій так як останні займають надзвичайно важливе місце в процесі функціонування будь-якого туристичного підприємства (кожного місяця пошукові Інтернет-системи обробляють близько 1 млн. запитів на тему турфірм, туроператорів, путівок, турів, відпочинку. Просування туристських послуг займає одне з перших місць по об’ємах всіх світових продажів в мережі Інтернет) .
Використання інформаційно-технологічної системи зумовлене складною структурою туристичного продукту, інтернаціональним характером туроререйтінгу, необхідністю координації діяльності підприємств різних секторів туристичної індустрії, інформаційної підтримки та постійного моніторингу процесу надання і споживання туристичних послуг. Вона відкриває широкі можливості автоматизації всіх видів виробничої діяльності, маркетингу, процесів просування та продажу туристичних продуктів.
Переваги які надає глобальна мережа Інтернет в галузі туризму та рекреації різноманітні, істотні і цілком очевидні. Ось хоча б декілька із них:
потужна, цілодобова, ефективна і, порівняно дешева, реклама туристичних послуг (24 години на добу, 7 днів на тиждень);
можливість оперативного розміщення і пошуку в Інтернеті інформації про туристичні ресурси: тури, готельні номери, квитки, путівки в санаторії і т.д.;
забезпечення можливості бронювання через Інтернет турів, готелів, квитків, продажу путівок в санаторії та інше;
система знижок при бронюванні та замовленнях через Інтернет;
можливість отримання найновішої інформації про нові тури, знижки, політичний і економічний стан, історію, культуру, погоду у обраному регіоні, новини законодавства в туризмі у різноманітних країнах та інше.
надзвичайно велика економія засобів від використання електронної пошти при зв’язку із закордонними партнерами, туристичними операторами, готелями, санаторіями, транспортними компаніями;
широкі можливості автоматизації всіх видів виробничої діяльності, маркетингу, процесів просування та продажу туристичних продуктів та інше.
Слід відзначити, що переваги використання даного виду інформаційних технологій в туризмі полягають у тому, що охоплюється величезна споживацька аудиторія, при цьому для роботи з кожним потенційним клієнтом може бути вибрана найефективніша збутова стратегія.
Для цього використовуються бази даних туристичного профілю й туристичні портали та власні Інтернет сайти, що охоплюють широкий спектр різноманітної інформації та дозволяють здійснювати безпосередню реалізацію товарів та надавати після продажну інформаційну підтримку клієнту. Для туристів як потенційних, так і актуальних вони виступають джерелом потрібної їм інформації, а для туристичних фірм інструментом просування, збуту та інформаційного супроводу туристів під час подорожі.
Серед причин, які спонукають туристичні підприємства користуватися даною послугою: можливість порівняно дешево, доступно та зручного для потенційних туристів донести інформацію про свої пропозиції та саму фірму; необхідність пошуку “своїх” клієнтів, розширення їх кола й відповідного збільшення продажів; потреба підтримувати імідж компанії в очах клієнтів, партнерів і конкурентів; можливість інтенсифікувати просування власних продуктів на ринку туристичних послуг; необхідність створення більш сприятливих, виняткових умов купівлі власних послуг.
Бази даних туристичного профілю, туристичні портали являють собою величезні віртуальні магазини, що пропонують широкий асортимент туристичних продуктів різних виробників, оснащені спеціальними системами їх пошуку, вибору й замовлення. Туристичні портали, бази даних і мегабайти туристичної інформації є свого роду посередниками між виробниками й продавцями або кінцевими споживачами туристичних послуг, а також джерелом різноманітної інформації некомерційного характеру. Їхня ефективність підтверджується статистикою продажів у Інтернеті, саме на такі інтернет-магазини припадає левова частка комерційних угод у туристичному секторі Інтернету.
Однак поле дії Інтернету на цьому не завершується , воно значно ширше ніж можна собі уявити. Так до стандартного набору туристичних послуг в мережі Інтернеті можна додали іще зовсім нову послугу – віртуальний туризм, що за даними агентства Grape, визнаний трендом літа 2009. Потенційний покупець такого продукту – користувач Інтернетом, який прагне нових вражень, хоче подорожувати відкривати для себе все й нові і нові горизонти, але за браком часу чи коштів робить все це не покидаючи стін свого рідного дому. Той хто не бажає потрапити в халепу на кшталт, приїхати в іще недобудований готель, а тому замовляє віртуальний тур по готелю та прилеглих до нього територій.
Коротко зупинимося на класифікації туристичних інтернет-ресурсів за їх рівнем приналежності до системи “електронної комерції-”. Усі туристичні інтернет-ресурси можна розподілити на декілька рівнів:
Нульовий рівень – “Сторінка в Інтернеті”. Таких ресурсів тисячі, майже всі агентства мають такий ресурс. На цих “сторінках” публікуються телефони, адреси офісів, загальна інформація про агентство, основні послуги, є можливість скачати прайс-листи. Ці ресурси можуть, за певних умов, бути достатньо ефективним інструментом інтернет-реклами, але до системи електронної комерції їх віднести не можна.
1-й рівень – “Електронний каталог”. Ці ресурси дозволяють через спеціалізовані пошукові форми, “візарди”, отримати всю необхідну інформацію про потрібні послуги. Ці ресурси, зазвичай, підключені до баз даних об’єктів розміщення, транспортних компаній або розподільчих систем. Для систем даного рівня принципово важливо створити для відвідувача можливість знайти послуги за мінімальними цінами для певного рівня сервісу.
2-й рівень – “Електронний склад”. Системи цього рівня не просто пропонують пошук за власними базами даних і доступ до зовнішніх систем, але й дозволяють безпосередньо в системі бронювати його на певний час. Упродовж цього часу продавець та покупець мають оЯЧіпе домовитися про способи оплати й доставки. Системи цього рівня мають переваги, оскільки дозволяють не лише “підібрати”, але й “відкласти товар”.
3-й рівень – “Електронний магазин”. Ці системи дозволяють сплатити за послуги безпосередньо через систему й потім лише чекати доставки або заїхати за квитками, путівками, ваучерами в офіс продавця.
4-й рівень – “Електронний магазин повного циклу”. На перший погляд здається, що системи 3-го рівня відповідають усім вимогам до систем “електронної комерції” в галузі подорожей. Але сучасні технології дозволяють робити більше: вони дозволяють, не відходячи від комп’ютера, “підписати” договір і виписати безпосередньо з системи ваучер, який в аеропорту можна обміняти на заздалегідь підготований квиток, або за умови використання електронних квитків уся інформація про сплату вами послуг зберігатиметься безпосередньо в базі даних системи бронювання авіаперевізника.
5-й рівень – “Інтегровані електронні магазини повного циклу”. Це сайти оснащені спеціалізованими системами “динамічної упаковки”, які дають змогу в одному замовленні придбати цілу низку взаємопов’язаних сервісів: переліт (як регулярний, так і чартерний), проїзд залізницею, послуги розміщення, трансфер, екскурсії, лікувальні процедури, відвідання ресторанів, театрів тощо. Такими системами є туристичні мегасайти на які й припадає левова частка комерційної діяльності в Інтернеті.