4. Дзеркальне відображення. Цей артефакт виникає на межі двох середовищ (поверхня діафрагма - легені і поверхня перикард - легені).
Рис. 9. Артефакт дзеркального відображення запаленого жовчного міхура від діафрагми.
Механізм цього явища полягає в тому, що на межі розділу середовищ частина променя проходить через неї, а частина - відбивається. Відбиті промені повертаються на трансдуктор і формують хибне зображення. Прикладом артефакту дзеркального відображення в нормі є поява помилкового зображення паренхіми печінки і другого жовчного міхура за межами діафрагми. Таке зображення важливо трактувати не як порушення цілісності діафрагми і не як "подвійну" печінку.
Рис. 10. Артефакт "дзеркального відображення". Суцільною лінією представлений промінь, відбитий від жовчного міхура і створює на екрані справжнє зображення. Пунктиром показаний промінь, відбитий від діафрагми в жовчний міхур і тим же шляхом повернувся назад. Цей промінь формує на екрані зображення помилкового жовчного міхура.
Артефакт дзеркального відображення може бути ультразвуковим маркером патологій, при яких істотно підвищується щільність м'яких тканин, наприклад, місцевого або генералізованого "сухого" перитоніту.
5. Рефракція. З дитинства ми знайомі з прикладом рефракції - олівець в склянці з водою оптично заломлюється.
Рис. 11. Рефракція в цьому випадку імітує переривання цілісності діафрагми.
Подібне явище ми можемо спостерігати і при проходженні ультразвуковим променем неоднорідних біологічних структур - різні об'єкти можуть змінювати свою форму і "переломлюватися" . Найчастіше цей артефакт нам доводиться спостерігати при проходженні ультразвукового променя через діафрагму. При цьому можна зробити помилковий висновок про порушення цілісності діафрагми. Усунути цей артефакт ми можемо, змінивши положення датчика і кут сканування. При перпендикулярному положенні датчика до межі розділу двох середовищ спотворення стає мінімальним. У шаруватих тканинах артефакт рефракції може привести до розфокусування променя, що, в свою чергу, призводить до погіршення поперечної роздільної здатності і, в кінцевому рахунку, до втрати якості зображення.
6. Артефакт псевдослизи. Цей артефакт дуже часто зустрічається в сечовому, рідше - в жовчному міхурі. Він імітує присутність слизу або осаду в них. Причиною цього артефакту є спотворення зображення за рахунок товщини реального тривимірного променя . Товщиною реального променя називається його розмір в площині, що проходить через фокус променя перпендикулярно площині сканування. Між псевдослизью і справжнім слизом є істотні відмінності. Поверхня псевдослизи є звичайно увігнутою, в той час як поверхня цієї слизу, як правило, горизонтально-плоска або має фістончатий край. Крім того, зміна кута нахилу датчика зазвичай допомагає усунути цей артефакт.
Рис. 12. Артефакт псевдо слизи в сечовому міхурі. Діагноз поставлений помилково. Гіпоехогенних смуга, що оздоблює дорсальную стінку сечового міхура, має увігнуту поверхню і є артефактом псевдослизи. Широка ехоакустична тінь під сечовим міхуром у центральній частині знімка виходить від кишечника, розташованого нижче сечового міхура, а не від "осаду" в сечовому міхурі.
7. Спектл-шум. Цей специфічний артефакт, обумовлений високочастотним характером ультразвукових сигналів , спостерігається на кожному акустичному зображенні.
Рис. 13. Спектл-шум, що імітує дрібнодисперсний завись в сечовому міхурі.
Випромінюваний датчиком сигнал поширюється вглиб і зберігає постійні фазові співвідношення в кожен момент часу в окремих точках перетину. Це властивість сталості фаз називається просторовою когерентністю ультразвукового променя. При погойдуванні або переміщенні датчика з'являється характерна картинка переливаючих плям, що заважає адекватної інтерпретації зображення. Спектл-шум може імітувати осад у рідинних структурах.
Таким чином, найбільш інформативними артефактами є ті з них, які обумовлені фізикою ультразвукового променя. Найбільшу діагностичну цінність представляють артефакт істинної ехоакустичной тіні, артефакт дзеркального відображення, артефакт ехоакустичного псевдопосилення і артефакт реверберації. Знання цих артефактів допоможе лікарю поставити правильний діагноз і надати своєчасну і адекватну допомогу пацієнту.
8. Артефакт товщини променя – це поява, в основному в структурах, що в своєму складу мають рідину, пристінкових відбивань, обумовлених тим, що ультразвуковий промінь має конкретну товщину і частина цього променя може одночасно формувати зображення органу і зображення розміщених поруч структур.
Рис. 14. Спотворення через розбіжності у швидкості проведення ультразвуку (V1 і V2) різними середовищами.
9. Артефакт швидкості ультразвуку – середня швидкість ультразвуку в м’яких структурах 1,54 мс, на яку запрограмований прилад, дещо більше або менше швидкості в тій чи іншій тканині. Через це невелике викривлення зображення завжди буде мати місце.
Рис. 15. Артефакт товщини ультразвукового променя.
Висновок
Розпізнавання артефактів зображення і розуміння механізмів їх утворення має виняткове значення. Нерозпізнані артефакти можуть призвести до неправильної інтерпретації результатів ультразвукового обстеження.
Список використаної літератури
Барр Ф. Ультразвуковая диагностика собак и кошек. М.: "Аквариум", 2006. – 206 с.
Бушарова Е. В. Основы ультразвуковой диагностики мелких домашних животных / Под ред.: Чуваева И. В. - СПб; НОУДО "Институт Ветеринарной Биологии", 2008. - 100 с.
О. Дж. Ма, Дж. Р. Матиэр. Ультразвуковое исследование в неотложной медицине. М.: "Бином. Лаборатория знаний", 2007 г. – 389 с.
Осипов Л. В. Ультразвуковые диагностические приборы. Практическое руководство для пользователей. М: ВИДАР, 1999. – 234 с.
Thrall. Textbook of veterinary diagnostic radiology. - Printed in the United States of America, 2007. – 832 с.
6.051003.471.20.00
Дата
Підпис
№ докум.
Арк
Змін.
Арк
