Гедоністично-розважальний напрямок
Реп-культура одна із представників гедоністично-розважального напрямку молодіжних субкультур.
В середині 70-х рр. в США розповсюдилися дискотеки. Тут домінувала музика диско. Вона ідеально підходила для відпочинку в кінці робочого тижня. Танцювальний ритм, невитіюваті мелодії і прості тексти забезпечили диско комерційний успіх. Пластинки продавалися величезними тиражами, сотнями відкривалися нічні клуби.
Терміни «реп» і «хіп-хоп» часто вживають як синоніми, що не зовсім вірно. Хіп-хоп (hip hop) включає настінні розписи - граффіті, унікальний по своїй пластичності танець брейк-данс, манеру спортивно одягатися і, нарешті, музичний напрям реп (rap).
«Хрещеним батьком» репа вважають Грендмастера Флеша. Реп дійсно доступний кожному. Для його виконання не обов'язково використовувати дорогі музичні інструменти - досить два програвачі, чужу музику для семплів, уміння римувати рядки і трохи фантазії. Рэп-індустрія набирала оберти. Брейк-данс увійшов до моди в Європі. Граффіті можна було зустріти не тільки в США, Германії або Італії, але і в Японії. Хип-хоп став частиною масової култури. Багато в чому це відбулося завдяки американському продюсерові Расселу Симмонзу (Russell Simmons). Починаючи з 1983 р. він вивів в світло таких виконавців, як Ел Ел Кул Джей (L L Cool J), групи «Бісті Бойз» (The Beastie Boys), «Ран Ди-Эм-сі» (Run DMC), «Паблік Енемі» (Public Enemy) і ін
У 90-х рр. рэп-музику почали класифікувати за регіональною ознакою. З'явилися терміни іст-коуст-реп (East Coast rep - «реп Східного побережжя») і уест-коуст-реп (West Coast rap - «реп Західного побережжя»). Якщо в 80-х рр. тон всьому рэп-руху задавав Нью-Йорк, то на початок 90-х рр. музиканти Лос-Анджелеса відмовилися від проходження зразкам Східного побережжя. Поки східні репери відточували мовну майстерність, західні звернулися до експериментів з музикою. В результаті виник особливий стиль Західного побережжя, в якому важливі і музика, і текст. До середини 90-х рр. центр рэп-руху перемістився до Каліфорнії.
Реп став не тільки голосом декількох поколінь міської молоді, але і колискою сучасної клубної культури. Саме на рэп-вечірках зародилася техніка гри, яка зараз повсюдно використовується в танцювальних клубах; саме на таких вечірках почав формуватися образ сучасного диск-жокей. Можна без перебільшення сказати, що культура хип-хоп дала поштовх розвитку всієї електронної танцювальної музики 90-х рр. На початку нового ж тисячоліття реп переживає черговий підйом.
Романтико-ескапістський напрямок
До цього напрямку належать такі молодіжні субкультури як: хіпі, емо, готи, байкери і толкієністи.
Субкультура хіпі
В наш час досить важко знайти прихильників “хіпізму”, які б свідомо називали себе “хіпі”. Натомість люди, які зараховують себе до цієї категорії, воліють називати себе “я патлатий”, “піпл”, “системна людина” і навіть “людина”. При цьому вони усвідомлюють, що оточення сприймає їх саме як “хіпі”, але самі не бажають потрапляти під це визначення. Найочевидніше, що це відбувається через старомодність самого слова “хіпі”, та через усі асоціації, які пов’язалися з цим терміном починаючи з його виникнення у другій половині 60-х рр. ХХ-го століття.
Сьогодні чітко виділяються два прошарки цього руху: так звана “стара система” та “нова система”. “Cтара система” складається з людей старшого віку (навіть до 50-ти років), для яких “хіпізм” – це все їхнє життя. Найчастіше ці люди не мають ані постійної роботи, ані постійної сім’ї. Більшість із них деградували і стали наркоманами, бомжами чи психічно хворими людьми. “Нова система” об’єднує в собі молодь віком від 14-ти до 20-ти років, які примудряються поєднувати свій “хіпізм” із навчанням у престижних закладах і не завжди дотримуються найважливішої заповіді, яку визначили ідеологи руху – незалежність від соціуму. Натомість молодь робить основний акцент на атрибутиці, перебираючи на себе сленг, манеру одягатися, прикраси та ін.
Субкультура емо
Емо спочатку було просто музикальним стилем. В 1980 роки на сцену американського штату Колумбія стали виходити нові вокалісти з косою чолкою і чутливим вокалом. На противагу загальноприйнятим пісням про суспільні проблеми вони стали співати про нещасне кохання, особисті переживання і про самотність.
Професіоналами, яких поважають ставали тільки ті музиканти, які могли показати на сцені максимум емоцій. Саме за це їх жартівливо почали називати ЕМО.
На початок 1990 року цей стиль набув достатньої популярності в незалежному музичному середовищі і влився в окрему субкультуру. Напрямок ЕМО зараз дуже популярний і розповсюджений серед західної молоді. Так, в США, Великобританії і Німеччини ідеологію ЕМО підтримують близько 25% молоді. Ця субкультура нова й в Україні.
Емокультура розпочалася, на відміну від більшості інших, не з ідеології, а з музики. ЕМО зародилися на Заході, однак знайти навіть у максимально інформатизованому суспільстві ім'я засновника, чи навіть єдиний центр, чи джерело цієї субкультури не вдається. Достеменно зрозуміло тільки одне – емокіди генеруються передусім музичним стилем “ЕМО”. Дослідники вважають, що музичний стиль “ЕМО” веде свою генезу від стилю “панк”. Суттєвий вплив на ЕМО здійснили і хард-рок, “метал”, “важка” музика. Цей вплив відчутний у техніці виконання, особливостях звучання. Більш точно було б назвати прабатьком стилю вашингтонський панк рок, який інколи називають hardcore punk, а також “Емо-кор” (emo core). A сама назва виникла через той факт, що поведінка виконавців на сцені могла спонтанно змінюватись і була дуже емоційною. Емо відрізняється високим рівнем емоційності, чого можна досягти тільки кваліфікованим аранжуванням людського голосу, віртуозною лінією вокалу. Вокал має бути дуже сильним, передбачає як чоловічі, так і жіночі високі ноти. При цьому особливо стильним і характерним вважається різка зміна тембру і частий зрив на сильний та довгий крик, який самі ЕМО називають “scream”.
Субкультура готи
Перший поштовх до утворення готичної субкультури відбувся в Англії у 70-х роках. Тоді виник постпанк, музична декадентська течія, що сформувалася на основі панку.
Цей стиль одразу ж набув поширення. Але на кінець 80-х цікавість до нього різко впала. Тоді ж пішла нова хвиля готики: The Shroud, Rosetta Stone, London After Midnight, Mephisto Walz, Corpus Delicti. Тоді ж з’явилися і “перші люди”, котрі самі називали себе готами, цікавилися готичним стилем у мистецтві. Тоді ж сформувались основні принципи готичного світосприйняття та ознаки власне субкультури. 80-ті роки дали світові такі гурти, як The Sisters of Mersi, Bauhaus, Fields of The Nephilim, The Cure. Саме в їхніх текстах дедалі частіше звучали моторошні й філософські нотки. Тому термін “готика” для характеристики їхнього стилю є вже цілком умотивованим. Тоді ж з’явився готик-рок, повністю самостійний жанр.
До середини 90-х готика активно формувалася, визначалися культові письменники й музиканти, культові фільми і актори.
З середини 90-х субкультура вийшла на новий рівень. У неї з’явилась власна ізольована інфраструктура: готичні компанії звукозапису, спеціалізовані магазини, клуби, радіо, журнали, сайти. Найактивніше розвивалася готична сцена в Німеччині, Америці та Англії.
Самі ж готи розділилися на декілька видів, в залежності від музичних уподобань. Оскільки з’явилися і нові готичні стилі: дарк-вейв, етеріал, дарк-фольк та інші. Надзвичайно популярними стали стилі готик-індастріал та індастріал. Увійшов у моду і готик-метал.
У цей період стали популярними найбільші готичні фестивалі: Wave Gotic Treffen у Німеччині, Whitby Gotic Weekend в Англії, Convergense у США. Туди з’їжджаються готи з різних країн.
Тексти готики – сумні, депресивні, задумливі. Готи співають про нещасливе кохання, про розчарування у смерті, про любов і ненависть, про жорстокість і сльози, про приреченість, про красу ночі, вечора, сутінків, про танці тіней і шепіт темної води у таємничих озерах… Хоча звісно ж не тільки про це.
Готична естетика поєднує масу різноманітних за стилем речей: мережива, чорний оксамит, шкіру, латекс, вініл, ланцюги, залізні колючки на браслетах, нашийники, масивні і не дуже прикраси, корсети, важкі черевики, тонкі залізні каблуки, чорні сітки та багато-багато різних аксесуарів: сумочок і рюкзаків у вигляді трун, прикрас у вигляді різних типів хрестів, орнаменти з костей, черепів, потоків крові на одязі, шкіряні обрізані рукавиці й рукавички мереживні, тощо. Улюбленою прикрасою готів є срібний анк на ланцюжку – це єгипетський символ вічного життя.
Зовнішній вигляд гота залежить від його музичних уподобань і від того яким музичним стилям він надає перевагу.
Отже, існують дві основні категорії: мупі-готи (готи “старої школи”, депресивні, самотні, замкнуті, й не для показухи, а начебто насправді) і перкі-готи ( для них головне – це імідж, замкнутість і депресії їх не турбують).
А ось видів готів є досить багато! Тут і панк-готи (зовні панки – а всередині готи, ну так вони кажуть), і антикварні готи (одягаються в стилі певної історичної “моди”: Ренесансу, Романтизму, тощо.) кібер-готи (намагання поєднати у зовнішньому вигляді трансформера-тусовщика й звичайного гота; іноді носять на собі шматки нутрощів комп’ютера), готи-вампіри (найбільш поширені а Америці; переконані, що вони вампіри, або ж придурюються, бо бути просто готом їм уже не прикольно), вестерн-готи (фани гурту Fields of the Nephilim, що й породив цей стиль; схожі на ковбоїв – капелюхи, джинси, ковбойські черевики, тощо), корпоративні готи (у чорних ділових костюмах: робота не дозволяє одягатись інакше), та інші.В Україні можна зустріти готів всіх видів, найчастіше – антикварних.
Ще одним феноменом готики є андрогенна зовнішність. Нерідко хлопці-готи з довгим чорним волоссям, у довгих шкіряних спідницях, із довгими чорними нігтями й у кофтах-сітках бувають схожі на дівчат. Особливо коли ще й губи нафарбовані. Самі готи ніколи не проти посміятися з власного іміджу.
Не зважаючи на те, що зародилась готична субкультура в Англії, розвивалась в Англії, Німеччині й Америці, - України вона не обминула. Сьогодні маємо свою, хоча, можливо й не сформовану, готичну сцену та її прихильників: сайти, навіть готичні журнали.
Окрім того вже три роки поспіль проходить Всеукраїнський готичний фестиваль “Діти ночі”, а також періодично, по кілька разів на рік, влаштовуються готичні вечірки в різних містах України.
До відомих готичних українських гуртів можна віднести: “Кому Вниз”, Malinconia, Grim Faith, Crazy Juliet, Inferno, The Legasy, Вінки.