2. Г) об’єктивність

3. г) перевірка правильності відображення операцій на рахунках

4. а) вибіркова перевірка б) фактична перевірка

5. в) аудит фінансової звітності

6. Інформаційний ризик — це ризик того, що звітна інформація, представлена користувачам, містить суттєві відхилення і не відповідає дійсності. Користувачам інформації і аудиторам слід пам'ятати, що повне усунення інформаційного ризику за допомогою аудиту неможливо, така мета є просто нереальною. Наявність аудиторського висновку про бухгалтерську звітність зменшує рівень інформаційного ризику, знижує його до прийнятних меж, але не зводить до нуля. Способи зниження: 1. Користувач Інформації усуває ризик самостійно. 2. Користувач мириться з невідомим йому рівнем ризику з метою економії своїх поточних витрат. 3. Користувач розділяє інформаційний ризик з постачальником інформації (керівництвом економічного суб'єкта). 4. Користувач довіряє тій інформації, яка підтверджена висновком аудитора.

7. Провідне місце в структурі організації внутрішнього аудиту належить раціональній побудові його апарату і оптимальному застосуванню його організаційних форм.

Залежно від адміністративного господарювання розрізняють три типи побудови структури апарату внутрішнього аудиту :лінійну (працівники внутрішнього аудиту прямо підкоряються керівникові підприємства),штабну (служба внутрішнього аудиту розділяється на сектори, якими керують співробітники, що підкоряються керівникові внутрішнього аудиту),комбіновану (можлива передача окремим службам управління частині прав і функціональних обов'язків внутрішніх аудиторів).

Залежно від розподілу праці працівників сфери контролю розрізняють централізовану (аудитори в штаті бухгалтерії) і децентрализованную (аудитори виділені в самостійний структурний підрозділ) форми внутрішнього аудиту.

Етапи внутрішнього аудиту на п-стві .1.Постановка проблеми. 2.Аналіз останніх досліджень. 3.Виклад основного матеріалу .4.Висновки та перспективи подальших досліджень.

8. Основна мета аудиту - це формування професійної думки аудитора відносно достовірності первинних даних про факти господарського життя, повноти і своєчасності їх віддзеркалення в обліку, правильності ведення обліку відповідно до вимог бухгалтерських стандартів і законодавства, складання фінансової звітності і узагальнення сформованої думки у вигляді аудиторського звіту (аудиторського виводу), що надається замовникові.

Користувачі:

власники господарюючих суб'єктів - для визначення стратегії їх розвитку; акціонери - для контролю за роботою адміністрації; інвестори - для вирішення питання ефективності вкладення капіталу; банки - для ухвалення рішення про доцільність надання кредиту; постачальники - для отримання гарантій повної плати за відвантажені товари, виконані роботи і надані послуги; державні органи- для планування потреб макроекономіки, оцінки податкових вступів до бюджету і тому подібне; державнимі органи, суди, прокуратураі, слідчі органи - для підтвердження достовірності фінансової інформації, що цікавить їх.