27.Амінокислоти.

Замінні амінокислоти — частина амінокислот, яка може синтезуватися в організмі людини з продуктів обміну речовин. До замінних амінокислот належать, наприклад, аланін, цистеїн, тирозин.

Незамі́нні амінокисло́ти — частина амінокислот, яка, на відміну від замінних, не може синтезуватися в організмі, повинна обов'язково надходити з їжею. Їх синтезують рослини, гриби, бактерії.

Амінокислота з’єднується з антикодоном тРНК за рахунок енергії АТФ; утворюється комплекс аміноацил-тРНК, що зумовлюється ферментом аміноацил-РНК-синтетазою, що каталізує приєднання амінокислоти до тРНК) та їх перенесення на рибосому;

29.Псевдоподії.

Псевдопо́дія (від псевдо… та грец. πούς, родовий відмінок ποδός − нога), нібиніжка псевдоніжка − тимчасові цитоплазматичні вирости у одноклітинних організмів (корененіжок, деяких джгутикових, споровиків, слизовиків), а також у деяких клітин багатоклітинних організмів (лейкоцитів, макрофагів, яєць губок, кишковопорожнинних, деяких війчастих червів). Слугують для так званого амебоїдного руху та захоплення їжі або сторонніх часточок. У псевдоподіях особливо багато мікротрубочок.

Псевдоподії виникають і втягуються у різноманітних місцях клітини, тому її форма при амебоїдному русі постійно змінюється. Формування псевдоподій пов'язане з локальними змінами поверхневого натягу клітини. При формуванні псевдоподії у амеби спочатку з'являється невеликий виступ ектоплазми (зовнішній прозорий щільний шар цитоплазми). Потім він збільшується та у нього наче вливається частина рідкої ендоплазми (зернистий напіврідкий внутрішній шар цитоплазми). Таким чином утворення псевдоподій − це процес перетворення ектоплазми у ендоплазму.

У амеб псевдоподії лопатеподібні або ниткоподібні; у форамініфер і радіолярій − розгалужені, тонкі, довгі, які зливаються між собою; у променяків псевдоподії містять щільну, пружну осьову нитку (аксоподію), внаслідок чого вони володіють пружністю та сталістю форми. У амебоїдних повзаючих клітин багатоклітинних організмів псевдоподії зазвичай пальцеподібні або лопатеподібні.

Розрізняють декілька видів псевдоподій:

лобоподія

філоподія

ретикулоподія

аксоподія

30.Мітоз.

Мітоз (рідше: каріокінез або непрямий поділ) — поділ ядра еукаріотичної клітини із збереженням числа хромосом. На відміну від мейозу, мітотичний поділ протікає без ускладнень в клітинах будь-якої плоїдності, оскільки не включає як необхідний етап кон’югацію гомологічних хромосом протягом профази.

Мітоз — лише одна з частин клітинного циклу, але він достатньо складний, щоб в його складі, у свою чергу, було виділено чотири фази: профаза, метафаза, анафаза і телофаза. Подвоєння хромосом відбувається ще в ході інтерфази. В результаті цього, в мітоз хромосоми вступають вже подвоєними, такими, що нагадують букву X (ідентичні копії материнської хромосоми сполучені один з одним в області центромери).

У профазі відбувається конденсація хромосом, клітинний центр ділиться і продукти його поділу розходяться до полюсів ядра, руйнується ядерна оболонка, утворюється веретено поділу.

У метафазі хромосоми розташовуються на «екваторі» (на рівній відстані від «полюсів» ядра) в одній площині, утворюючи так звану метафазну пластинку. Важливо відзначити, що вони залишаються в такому положенні протягом досить тривалого часу. Зазвичай у зв'язку з цим метафаза — найбільш слушний час для підрахунку хромосомних чисел.

У анафазі, яка є найкоротшою фазою мітозу, хромосоми діляться (з'єднання в районі центромери руйнується) і розходяться до різних полюсів клітини.

У телофазі відбувається руйнування веретена поділу і утворення ядерної оболонки навколо дочірніх ядер.

31. Клітина – найменша структурна одиниця всього живого. Яка лежить в основі будови і розвитку рослинних і тваринних організмів. У ній відбуваються всі життєві процеси організму.

Розрізняють одноклітинні, колоніальні та багатоклітинні організми. Одноклітинний організм є водночас і самостійним цілісним організмом. Колоніальні організми складаються з багатьох клітин одного чи кількох типів. Кожна з цих клітин здебільшого функціонує незалежно від інших.

У багатоклітинних організмах клітини тісно взаємодіють між собою: вони відрізняються за будовою та функціями й утворюють тканини, органи чи системи органів.

32. Методи досліджень з використанням оптичного мікроскопу називають світловою мікроскопією.

Деякі органели малих розмірів, а також детальну будову плазматичних мембран відкрито і вивчено лише за допомогою електронного мікроскопу.

Методом растрової електронної мікроскопії можливе вивчення структури поверхні клітин, окремих органел тощо.

Живі клітини досліджують методом прижиттєвого вивчення.

Щоб з’ясувати місця та перебіг тих чи інших біохімічних процесів у клітині, застосовують метод мічених атомів.

Для вивчення окремих клітинних структур застосовують метод центрифугування.

33, 34, 37. Прокаріоти – окреме надцарство організмів, до якого належать різні групи бактерій та ціанобактерій.

Еукаріоти – це рослини, гриби, тварини.

Ознаки	Прокаріоти	Еукаріоти
		Рослини	Тварини
Розмір клітини	Діаметр у середньому складає 0,5-5 мкм	Діаметр зазвичай складає до 40 мкм; об'єм клітини у 1000-10.000 більше, ніж у прокаріот
Форма	Одноклітинні	Одноклітинні і багатоклітинні
Генетичний матеріал	Кільцева ДНК знаходиться в цитоплазмі і нічим не захищена. Ядра немає, хромосом і ядерця також	Є оформлене ядро, в якому лінійні молекули ДНК зв'язані з білками і РНК і утворюють хромосоми. Всередині ядра знаходиться ядерце
Де відбувається синтез білка	В 70S-рибосомах. Ендоплазматичної сітки немає. (Синтез білка характеризується чутливістю до антибіотиків; наприклад, розвиток прокаріот гальмується стрептоміцином.)	У 80S-рибосомах (більш великих, порівняно з прокаріот, рибосомами). Рибосоми можуть бути прикріплені до ендоплазматичної сітки
Клітинні стінки	Жорсткі (містять полісахариди і амінокислоти). Основний компонент - муреїн. Деякі над клітинною стінкою мають слизову капсулу	Основний структурний полісахарид - целюлоза	Як такої клітинної стінки немає, але є поверхневий шар над плазматичною мембраною, який складається з білків, зв'язаних з вуглеводами і, частково, зі сполук ліпідів з вуглеводами і називається глікокалікс
Джгутики	Прості (мікротрубочки відсутні). Діаметр ? 20 нм	Складні з розташуванням мікротрубочок. Діаметр ?200 нм
Органели	Мало. Жодна з них не має оболонки (подвійної мембрани). Внутрішні мембрани зустрічаються рідко, але якщо вони є, то на них проходять процеси дихання і фотосинтезу	Органел багато. Деякі оточені подвійною мембраною (ядро, мітохондрії, хлоропласти у рослинних клітинах). Велика кількість органел оточена однією мембраною (апарат Гольджі, лізосоми, ендоплазматична сітка ...)
Ендоплазматична сітка	Відсутня	Є	Є
Клітинний центр	Немає	Є (у більшості)	Є
Мітохондрії	Відсутні	Є	Є
Комплекс Гольджі	Немає	Є	Є
Лізосоми	Немає	Є	Є
Пластиди	Відсутні	Є	Немає
Вакуолі	Немає (за винятком газових вакуолей у мешканців водойм або капілярів грунту)	Є	Немає
Поділ клітин	Амітоз (прямий поділ)	Мітоз (непрямий)	Мітоз (непрямий)
Дихання	Якщо є аеробне дихання, то цей процес відбувається в дихальних (цитоплазматичних) мембранах, а спеціальної органели для даного процесу немає	Аеробне дихання відбувається в мітохондріях
Фотосинтез	Хлоропласти відсутні. А якщо даний процес є, то він відбувається на фосинтетичних мембранах	Процес фотосинтезу відбувається в хлоропластах, які містять спеціальні мембрани, які зазвичай укладені в ламели або грани	-
Фіксація азоту	Деякі прокаріоти здатні до фіксації азоту	Не здатні до фіксації азоту

35. Мембрани складаються з ліпідів, білків та вуглеводів. Ліпіди становлять у середньому 40% сухої маси мембран. Серед них переважають фосфоліпіди.

Основним функціональним компонентом біологічних мембран є білки.

Поверхневі білки розміщені на зовнішній та внутрішній поверхнях мембран і зв’язані з останніми електричними силами безпосередньо чи через двовалентні катіони. Вони легко відокремлюються від мембран після руйнування клітин.

Внутрішні білки занурені у подвійний шар ліпідів на різну глибину, а в деяких випадках перетинають мембрану наскрізь. Такі білки зв’язують обидві поверхні мембрани.

Вуглеводи входять до складу мембран не самостійно, а утворюють комплекси з білками чи ліпідами.

36. Цитоплазматична мембрана є вибірково проникним ліпідним бішаром, що охоплює цитоплазму клітини. Цитоплазматична мембрана працює між внутрішньоклітинними структурами та рідиною, що оточує клітину (для деяких типів клітин — між цитоплазмою та клітинною стінкою або периплазмою). Цитоплазматична мембрана дозволяє потрапляти до клітини певним молекулам та іонам, наприклад, глюкозі, амінокислотам і ліпідам. Це напіврідкий шар молекул, зокрема протеїнів і фосфоліпідів, деякі з яких постійно рухаються, надаючи мембрані рухливості. Серед мембранних білків багато трансмембранних рецепторів та структур, що відповідають за прикріплення клітини до поверхонь, процесі, який у свою чергу грає важливу роль у поведінці клітини та організації клітин у тканині або біоплівки.

41. Цитоплазма — це основна за об'ємом частина клітини, її внутрішній вміст. За фізичними властивостями це напіврідка маса колоїдної структури — цитозоль, в якій знаходяться всі клітинні органелли, крім ядра. Цитозоль у свою чергу складається з води, солей, органічних молекул і багатьох ферментів, що каталізують хімічні реакції у клітині. Цитоплазма грає важливу роль в клітині, служачи середовищем, в якому розташовані органели і яке забезпечує протікання багатьох хімічних реакцій та постачанні необхідних речовин до різних частин клітини. Цитоплазма оточена клітинною мембраною (або цитоплазматичною мембраною для більшості прокаріотів) і оточує ядро та мембрани органел.

42. Гіалоплазма - основна речовина, частина цитоплазми тваринних і рослинних клітин, що не містить структур, помітних в світловому мікроскопі. За допомогою електронного мікроскопа в гіалоплазми розрізняють ультраструктури - мембрани, рибосоми, між якими знаходиться гомогенна цитоплазма, звана матриксом, а іноді також гіалоплазми.

43. Гіалоплазма перебуває в рідкому(золь) або драглистому(гель) станах, причому окремі його ділянки водночас можуть бути у різних станах.

44, 45 -