3Хімі́чна зброя:

Вид зброї масового ураження, дія якої заснована на токсичних властивостях хімічних речовин. Головними компонентами хімічної зброї є бойові отруйні засоби і їх застосування, включаючи носії, прилади і пристрої керування, які використовуються для доставки хімічних боєприпасів до цілі.

У сукупності або по-окремо токсичні хімікати, боєприпаси та пристрої, спеціально призначені для смертельного ураження або нанесення іншої шкоди за рахунок токсичних властивостей хімікатів, що вивільняються у результаті застосування таких боєприпасів і пристроїв, а також обладнання, спеціально призначене для використання безпосередньо у зв'язку із застосуванням вказаних боєприпасів і засобів.

Для цілей Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення та використання хімічної зброї та її знищення «хімічна зброя» означає в сукупності або по-окремо:

a) токсичні хімікати та їх прекурсори, за виключенням тих випадків, коли вони призначені для, які не заборонені Конвенцією, за тої умови, що види та кількість відповідає таким цілям;

b) боєприпаси та пристрої, спеціально призначені для смертельного ураження або нанесення іншої шкоди за рахунок токсичних властивостей вказаних у підпункті a) токсичних хімікатів, що вивільняються у результаті застосування таких боєприпасів і пристроїв;

c) будь-яке обладняння, спеціально призначене для використання безпосередньо у зв'язку із застосуванням боєприпасів і пристроїв, вказаних у підпункті b).

Різновидом хімічних боєприпасів є бінарні пристрої, які споряджаються двома нетоксичними або малотоксичними речовинами — напівпродуктами для отримання отруюючої речовини. У боєприпасі ці речовини відділені одне від одного і змішуються для отримання токсичного агенту тільки під час доставки боєприпасу до цілі.

Підвищений інтерес до бінарної хімічної зброї пояснюється необхідністю забезпечення безпеки при виробництві, транспортуванні, зберіганні та експлуатації хімічної зброї.

Історія хімічної зброї

Застосування хімічної зброї заборонено Женевським протоколом 1925, який ратифікували (або приєдналися до нього) понад 100 держав

Хімічна зброя – боєприпаси і бойові прилади, вражаючі дії яких засновані на використанні токсичних властивостей отруйних речовин (токсичний – від грець. toxikon – отрута).

Характеристика отруйних речовин, засоби і способи захисту від них.

Основу хімічної зброї складають отруйні речовини (ОР) – токсичні хімічні сполуки, що володіють певними фізичними і хімічними властивостями, що уможливлюють їхнє бойове застосування з метою ураження людей, тварин і зараження місцевості на тривалий період. Знаходячись у бойовому стані, вони вражають організм людини, проникаючи через органи дихання, шкірні покриви і рани. Крім того, людина може одержати ураження в результаті вживання заражених продуктів харчування і води, а також при впливі ОР на слизуваті оболонки очей і носоглотки. Бойовий стан ОР – такий стан речовини, у якому він застосовується для досягнення максимального ефекту в поразці людей. Види бойового стану ОР: пара, аерозоль, краплі. ОР у стані пари чи тонкодисперсного аерозолю заражають повітря й вражають людей через органи дихання (інгаляційна поразка). За тактичним призначенням і за характером вражаючої дії ОР поділяються на групи: смертельні (для смертельного ураження чи виводу з ладу людей на тривалий термін), що тимчасово виводять з ладу (діють на нервову систему і викликають психічні розлади), дратівні і навчальні. За фізіологічною дією на організм ОР підрозділяються на нервово-паралітичної дії, шкірнонаривної, загальноотруйної, задушливої, психохімічної і дратівної дії. У залежності від тривалості збереження вражаючої здатності ОР підрозділяються на дві групи: стійкі, які зберігають свою вражаючу дію від декількох годин і доби до декількох тижнів; нестійкі, вражаюча дія яких зберігається кілька десятків хвилин після їхнього застосування. До хімічної зброї відносять також спеціальні хімічні речовини, що призначені для знищення рослин (гербіциди, дефоліанти й ін.). ОР у виді грубодисперсного аерозолю чи крапель заражають місцевість, устаткування, техніку, одяг, засоби захисту, водойми і здатні вражати незахищених людей як у момент осідання хмари зараженого повітря, так і після осідання часток ОР унаслідок їхнього випару із заражених поверхонь, а також при контакті людей з цими поверхнями і при вживанні заражених продуктів харчування і води. Кількісною характеристикою ступеня зараження різних поверхонь є щільність зараження QM – кількість ОР, що знаходиться на одиниці площі зараженої поверхні (г/м²). Кількісною характеристикою зараження повітря і джерел води є концентрація ОР – кількість ОР, що міститься в одиниці об'єму (г/м³).

ОР нервово-паралітичної дії.

Детальніше: Бойові отруйні речовини нервово-паралітичної дії

V-гази (V-агенти)(VE, VG, VM, VX, VP, VS,VR и EA-3148), зарин (GB), зоман (GD), табун (GA) вражають нервову систему при дії на організм через органи дихання, при проникненні в пароподібному і краплинно-рідинному стані через шкіру, а також при потрапленні в шлунково-кишковий тракт разом з їжею і водою. Стійкість їх влітку більше доби, взимку - кілька тижнів і навіть місяців. Ці ОР найнебезпечніші. Для ураження людини досить дуже малої їхньої кількості. Ознаками ураження є: слинотеча, звуження зіниць (міоз), утруднення дихання, нудота, блювота, судоми, параліч.

Як засоби індивідуального захисту використовуються протигаз і захисний одяг. Для надання ураженому першої допомоги на нього надягають протигаз і вводять йому за допомогою шприц-тюбика чи шляхом прийому таблетки протиотруту. При влученні ОР нервово-паралітичної дії на шкіру чи одяг уражені місця обробляються рідиною з індивідуального протихімічного пакета (ІПП).

ОР шкірнонаривної дії

Іприт (перегнаний (AD), азотистий (HN), технічний (Н)) має багатобічну дію. У краплинно-рідинному і пароподібному стані він вражає шкіру й очі, при вдиханні пари – дихальні шляхи і легені, при потраплянні з їжею і водою – органи травлення. Характерна риса іприту – наявність періоду схованої дії (ураження виявляється не відразу, а через якийсь час – 2 год і більше). Ознаками ураження є почервоніння шкіри, утворення дрібних бульбашок, які потім зливаються у великі і через дві-три доби лопаються, переходячи у виразки, що важко гояться. При будь-якому місцевому ураженні ОР викликають загальне отруєння організму, що проявляється в підвищенні температури, нездужанні. В умовах застосування ОР шкірнонаривної дії необхідно знаходитися в протигазі і захисному одязі. При потраплянні крапель ОР на шкіру чи одяг уражені місця негайно обробляються рідиною з ІПП.

ОР задушливої дії

Фосген (CG) впливає на організм через органи дихання. Ознаками ураження є солодкуватий, неприємний смак у роті, кашель, запаморочення, загальна слабкість. Ці явища після виходу з вогнища зараження проходять, і потерпілий протягом 4-6 год почуває себе нормально, не підозрюючи про отримане ураження. У цей період (схованої дії) розвивається набряк легенів. Потім може різко погіршитися дихання, з'явитися кашель з рясним мокротинням, головний біль, підвищення температури, задишка, серцебиття.

При ураженні на потерпілого надягають протигаз, виводять його з зараженого району, тепло вкривають і забезпечують йому спокій.

В жодному випадку не можна робити потерпілому штучне дихання

ОР загальноотруйної дії

Синильна кислота (АС) і хлорциан (СК) вражають тільки при вдиханні повітря, зараженого їхніми парами (через шкіру вони не діють). Ознаками ураження є присмак металу в роті, роздратування горла, запаморочення, слабість, нудота, різкі судоми, параліч. Для захисту від цих ОР досить використовувати протигаз. Для надання допомоги потерпілому треба роздавити ампулу з антидотом, увести її під шолом-маску протигаза. У важких випадках потерпілому роблять штучне дихання, зігрівають його і відправляють у медичний пункт.

ОР дратівної дії

CS (Сі-Ес), адамсит (DM), хлорацетофенон (CN), CR (Сі-Ар) викликають гостре печіння і біль у роті, горлі й очах, сильну сльозотечу, кашель, утруднення дихання.

ОР психохімічної дії

BZ (Бі-Зет) специфічно діють на центральну нервову систему і викликають психічні (галюцинації, страх, пригніченість) чи фізичні (сліпота, глухота) розлади. При ураження ОР дратівного чи психохімічної дії необхідно заражені ділянки тіла обробити мильною водою, а обмундирування витрусити і вичистити щіткою. Потерпілих варто вивести з зараженої ділянки і надати медичну

Бінарні хімічні боєприпаси На відміну від інших боєприпасів споряджаються двома нетоксичними чи малотоксичними компонентами (ОР), які під час польоту боєприпасів до цілі змішуються і вступають між собою в хімічну реакцію з утворенням високотоксичних ОР, наприклад VX чи зарину.!

Вогнище хімічного ураження

Територія, у межах якої в результаті впливу хімічної зброї відбулися масові ураження людей і сільськогосподарських тварин, називається вогнищем ураження. Розміри його залежать від масштабу і способу застосування ОР, типу ОР, метеорологічних умов, рельєфу місцевості й інших факторів. Особливо небезпечні стійкі ОР нервово-паралітичної дії, пара яких поширюються в напрямку вітру на досить велику відстань (15-25 км і більше). Тривалість вражальної дії ОР тим менше, чим сильніше вітер і висхідні потоки повітря. У лісах, парках, ярах, на вузьких вулицях ОР зберігаються довше, ніж на відкритій місцевості. Територія, яка була піддана безпосередньому впливу хімічної зброї, і територія, над якою поширилася хмара зараженого повітря у вражаючих концентраціях, називається зоною хімічного зараження. Розрізняють первинну і вторинну зони зараження. Первинна зона зараження утворюється в результаті впливу первинної хмари зараженого повітря, джерелом якого є пара й аерозолі ОР, що з'явилися безпосередньо при розриві хімічних боєприпасів. Вторинна зона зараження утворюється в результаті впливу хмари, що утворюється при випарі крапель ОР, осілих після розриву хімічних боєприпасів.

Самостійна робота №6

План

1. Характеристика небезпечних патогенних мікроорганізмів (віруси, гриби).

2. Загальна характеристика особливо небезпечних хвороб (холера, сибірка, віспа).

1.Мікроорганізми - це найменші, здебільшого одноклітинні істоти, яких можна побачити тільки у мікроскоп, характеризуються величезною різноманітністю видів, здатних існувати у різних умовах. Мікроорганізмивиконуютькорисну роль у круговоротіречовин у природі, використовуються у харчовій та мікробіологічнійпромисловості, при виробництві пива, вин, ліків.

Деяківидимікроорганізмів є хвороботворними, абопатогенними. Вонивикликаютьхворобирослин, тварин та людини. Такіхвороби як проказа, чума, тиф, холера, малярія, туберкульоз та багатоіншихудалекічаси забирали тисячіжиттів, сіючизабобони та страх середнаселення. Людстводовгий час не знало, щоціхворобивикликаютьсямікроорганізмами. Не було і засобівборотьбиіззаразнимихворобами. Тому інфекційнізахворюваннялюдиниінодінабувалимасовогорозповсюдження, яке називаєтьсяепідемією, абопандемією

Види мікроорганізмів Серед патогенних мікроорганізмів розріз-няють бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, найпростіші.Найпростіші складаються із однієї клітини. Частіше всього вони мешкають у водоймищах. Приклади найпростіших тварин: амеба, радіолярія, грегарина, евглена, трипаносома, міксоспоридія, парамеція.

Бактерії-всюдисущі та дужевитривалі. Їхзнаходили у водігейзерів з температурою близько 100 0С, у вічніймерзлоті Арктики, де вони пробулибільше 2 млн років, не загинули у відкритомукосмосі, а такожпіддієюсмертельної для людинидозирадіації. Є серед них бактерії хижаки, якіловлятьнайпростіших. Деякібактеріїживлятьсяаміаком, метаном.Їхнамагалисьвикористовувати для «поїдання» метану в шахтах. Розмножуютьсябактеріїнайпрос¬тішимділеннямнадвоє, у сприятливихумовах через кожні 20 хв.

Бактеріальнимизахворюваннями є чума, туберкульоз, холера, правець, проказа, дизентерія, менінгіт та ін. Відчуми в середнівікизагинули десятки мільйонів людей. Цяхвороба наводила на людей панічнийжах. Вважається, що у ХХ ст. небезпекачумизникла.

Віруси- найдрібнішінеклітиннічастинки, щоскладаютьсяізнуклеїновоїкислоти (ДНК або РНК) та білковоїоболонки (кансиду). Маютьвиглядпалички, сферичнітощо. Розмірвід 20 до 300 нм і більше. Віруси внутрішньоклітинніпаразити: розмножуючисьтільки у живихклітинах, вони використовуютьїхферментативнийапарат і перемикаютьклітину на синтез зрілихвіруснихчастинок віріопів. Вірусидрібнішібактерій у 50 раз. Їх не видно у світловомумікроскопі. Вони не затримуютьсянайтоншимифарфоровимифільтрами. Вірусирозповсюдженіповсюди. Викли¬каютьхворобирослин, тварин і людини. Вивченнямвірусівзаймається наука вірусологія.

Отже, вірусимаютьнаступніособливості, порівнюючи з бакте-ріями. Для вірусівхарактернатакавластивість як фільтрованість, тобто вони проходять через фільтри. Учень Пастера Шарль Шамберланвикористав для фільтруваннярідин, у якихбактеріїрозмножувалися, особливийфарфоровийфільтр (свічкуШамбер-лана), щозатримуєсамідрібні з усіхвідомихбактерій. Саметакийфільтрбуввикористаний для доказівнебактеріального характеру збудникасказу.Вірусивідбактерій не здатнііснувати та розмножуватисясамостійно. Кожнабактеріяявляє собою клітину, щомаєсвійобмінречовин. Бактеріїздатнірости та розмножуватися на штучнихпоживнихсередовищах. Віруси, як справжніклітинніпаразити, повністюзалежатьвідобмінуречовин у клітині-хазяйці. «Підкорена» клітиназмушенасинтезуватискладовіречовинивірусу, з якихнезабароммонтуютьсяновівіруснічастинки.

Бактерії та живіклітиниорганізмузавждимістятьодночасно два типинуклеїнових кислот: рибонуклеїнову (РНК) та дезоксирибоз-нуклеїнову (ДНК) кислоти. Вірусимістятьтільки один вид нуклеїновоїкислотиабо РНК, або ДНК.

Вірусиздатні «нав’язати» своюгенетичнуінформаціюспадковомуапаратуураженої ним клітини. Вірусизаражаютьклітину і заставляютьїїдопомагатиїхрозмноженню. Це, як правило, закінчуєтьсязагибеллюклітини. Віруси, навідміннувідбактерій, розмножуютьсялише в живихклітинах. Тому вірусививчають на рівніорганізмупіддослідноїтвариниабокультуриклітини.

Віруснимизахворюваннями є віспа, сказ, грип, енцефаліт, кір, свинка, краснуха, гепатит та ін. Давні рукописи донесли до нас описи страшнихепідемійвіспи, у якихзагинуло до 40 % хворих. АнглієцьЕдвардДженнер у 1796 р. запропонувавсвій метод вакцинації, поклавшитим самим початок боротьби з цієюнедугою. Але тільки у 1980 р. ВОЗ заявила про те ,щовіспа переможена. Тепердітям, щонародилисяпісля 1980 р. не роблятьщепленнявіспи.

2.Попри всі досягнення світової медицини гострі інфекційні захворювання дотепер негативно впливають на людство. Здавалося б, не слід боятися таких "банальних" захворювань, як грип, дифтерія, туберкульоз, адже існує цілий арсенал лікарських засобів, здатних (якщо вірити рекламі) дуже швидко вилікувати будь-кого. На жаль, це не так. Лише за кілька місяців 2000 р. від епідемії грипу у Великобританії померло понад 100 осіб. В Україні склалась епідемічна обстановка щодо захворюваності туберкульозом, кілька років тому існувала загроза виникнення епідемії дифтерії. Саме тому, що загальновідомі захворювання небезпечні для населення, необхідно знати найзагальніші їх ознаки і необхідні засоби лікування. Ботулізм — тяжке харчове отруєння, спричинене токсином боту-лінічних мікроорганізмів.

Гепатит — запалення печінки, яке викликається інфекцією. Причинами гепатиту можуть бути також ураження печінки отрутами, які надійшли з травного каналу при отруєнні миш'яком, грибами, важкими металами, пестицидами, а також при отруєнні легкими хімічними сполуками — тринітротолуолом, динітрохлорфенолом, дихлоретаном.

Особливо небезпечний для людини інфекційний гепатит (хвороба Боткіна), який останнім часом в Україні істотно поширився. Збудником будь-якого інфекційного гепатиту є вірус (групи А, В, Е). Най-небезпечніший для людини гепатит В. Вражає стійкість гепатитних вірусів — вони стійкі до висушування, заморожування, впливу антисептичних засобів. При кип'ятінні віруси гинуть лише після 30-40-хвилинної обробки.

Грип — гостре інфекційне захворювання, що характеризується переважно ураженням дихальних шляхів та інтоксикацією. Викликається захворювання нестійким вірусом — через кілька годин в умовах кімнатної температури вірус гине. Зараження відбувається внаслідок потрапляння вірусу на слизові оболонки рота та верхніх дихальних шляхів. Існує багато штамів вірусу грипу — А, В, С, D та інші, а також різновидів цих штамів, що пов'язано зі значною мінливістю вірусу.Джерелом зараження є хвора людина незалежно від ступеня захворювання.

Дифтерія — гостре інфекційне захворювання, пов'язане із запаленням слизової оболонки зіву, гортані та інших органів. Супроводжується захворювання утворенням щільних плівок, які можуть повністю закрити дихальний прохід, і загальною інтоксикацією.

Збудником дифтерії є паличка Лефлера — стійкий мікроорганізм. На речах, якими користувалася хвора людина, він може зберігатися кілька тижнів. Проте під дією ультрафіолетового випромінювання, дезінфікуючих засобів гине протягом кількох годин. Зараження здорової людини може відбутися крапельно-повітряним шляхом або через речі хворого. Перші ознаки хвороби подібні до ангіни, тому при повільному піднятті температури до 38,5-39 °С і утрудненому ковтанні потрібно обов'язково звернутися до лікаря, щоб правильно встановити діагноз.

Холера — гостроінфекційне захворювання з групи особливо небезпечних інфекційних захворювань. Збудником холери є холерний вібріон, який за сприятливих умов може існувати у воді й на харчових продуктах протягом одного-двох місяців. На холеру хворіє лише людина. Сприйнятливість людини до захворювання дуже велика. Зараження може відбутися при вживанні забрудненої холерним вібріоном води або харчових продуктів. Спалахи холери за короткий період можуть охопити значні контингенти людей і мають характер епідемії.

Найхарактернішими симптомами холери є сильний пронос, що супроводжується блюванням і судомами. Лікування хворих здійснюється лише в умовах лікарні з дотриманням особливих протиепідемічних санітарних заходів.

Чума — гостре інфекційне захворювання людини і деяких тварин, яке так само належить до групи особливо небезпечних інфекцій. Основним джерелом мікроба чуми є гризуни, які живуть у природних умовах. Своєрідною ланкою, що призводить до переходу захворювання з природного осередку до свійських тварин і людини є блохи, які, насмоктавшись крові хворої тварини, стають заразними.

Самостійна робота №7

План

1. Загальні закономірності прояву природних стихійних лих.

2. Характеристика найбільш руйнівних стихійних лих в історії людства.

3. Інфекційні захворювання рослин і тварин.

4. Пандемії і епідемії.

1.Стихійні лиха постійно супроводжують людство. Але в другій половині ХХ ст. різко збільшилась кількість і важкість техногенних катастроф, пов’язаних із людською діяльністю. Комітет всесвітньої організації охорони здоров’я визначив катастрофу як явище природи або акцію людини, наслідком чого є реальна загроза для життя і здоров’я людей, народного господарства, що вимагає вжиття необхідних заходів аварійно-рятувальних робіт.

Прогнозування і попередження катастроф, ліквідація їх наслідків перетворились в одну із найгостріших світових проблем. Тільки за останні два десятиліття внаслідок різних катастроф загинули 3 млн. чоловік. Загальна кількість потерпілих складає біля 800 млн., а вартість збитків оцінюється у 100 млрд. доларів. У середньому щотижня реєструється 1 катастрофа, у ліквідації наслідків якої беруть участь міжнародні сили допомоги.

Прогнозувати більшість природних катастроф на даний час складно, а іноді й неможливо.

Швидкий індустріальний розвиток країн світу, відсутність стійкості і надійності у роботі елементів техносфери, значне відставання розробок засобів запобігання помилок у роботі з технікою — головні причини збільшення кількості і масштабів антропогенних катастроф. Виникнення деяких з них пов’язане із діяльністю людей, і може розглядатися як новий об’єктивний чинник, що природних катастроф. До таких чинників слід віднести інтенсивну некеровану вирубку лісів на пагорбах гір, що призводить до їх оголення і сприяє сходженню лавин або селевих потоків. Осушені торф’яні болота досить часто перетворюються на вогнища і резервуари підземних пожеж.

Грізним попередженням людству стали події, які відбулися в Бхопалі (Індія, 1984 р.) і на Чорнобильській АЕС у 1986 р. Науково-технічний прогрес породив і все більше підвищує вірогідність аварій катастроф в ядерній енергетиці, а також і на інших об?єктах з можливим радіаційним і хімічним ураженням населення. Такі явища розглядаються зараз в світі як постійну загрозу. При цьому не можна ігнорувати і роль урбанізації, яка призводить до сконцентрованості на відносно невеликих територіях значної кількості людей і потужних виробничих комплексів, запасів хімічних і горючих матеріалів, енергоресурсів.

Внаслідок цього виникає крайня необхідність планової діяльності щодо прогнозування, попередження екстремальних ситуацій, ліквідації їх наслідків, вивчення міжнародного досвіду з зазначених проблем. Природні та антропогенні катастрофи, як правило, стосуються інтересів великих регіонів держави, а інколи набувають глобального характеру. Тому роль міжнародних організацій у координації наукових досліджень, плануванні, підготовці країн до катастроф суттєво зростає.

За даними міжнародного товариства Червоного Хреста, стихійні лиха за 100 останніх років забрали більше 11 млн. людських жертв, у тому числі: від повені – 9 млн., ураганів – 1 млн., землетрусів – 1 млн.

Зсуви – це ковзне зміщення мас гірських порід вниз по схилу під впливом сили тяжіння. Вони виникають на будь-якій ділянці схилу внаслідок порушення рівноваги порід, яке викликане збільшенням крутості схилу, підмитого водою, послабленням міцності порід при вивітрюванні чи презволоженні опадами та підземними водами, впливом сейсмічних поштовхів, будівництвом і господарською діяльністю, яка проводилась без врахування геологічних умов місцевості.

Урагани – проявляються рухом повітряних мас /вітер/ з дуже великою швидкістю /32,7 м/с, більше 118 км/г/. Ураган може виривати з корінням дерева, руйнувати лінії електропередач, звязку, пошкоджувати та руйнувати будинки, промислові будівлі та техніку. Люди можуть опинитись під уламками зруйнованих будівель та споруд, отримати травми від уламків.

Смерч – лійка повітря, яке обертається з великою швидкістю – до 140 м/с (атмосферний вихор), формується у грозовій хмарі і розповсюджується вниз до землі у вигляді хобота.

Пожежі – стихійне розповсюдження вогню, що вийшло з під контролю людини. Причини виникнення пожеж:

- порушення правил пожежної безпеки,

- несправність електропроводки, замикання її під час землетрусу,

- від блискавки,

- від необережного поводження населення з вогнем,

- самозапалювання тощо.

Пожежі в містах та населених пунктах морально-психологічно впливають на людей і порушують їх нормальну життєдіяльність. Особливо великих матеріальних збитків народного господарству наносять масові пожежі.

Стихійні лиха і виробничі аварії небезпечні своєю раптовістю. Проте руйнівні їх наслідки можна попередити чи значно зменшити, якщо провести відповідні попереджувальні заходи.

На території України найбільш можливими екстремальними явищами природного і природно-антропогенного походження, що мають характер стихійних лих є:

- річкові повені небезпечних категорій для українського Полісся, Прикарпаття і Закарпаття, а також придунайських і придніпровських регіонів.

- землетруси силою 6 і більше балів – для Одесько-Причорноморського регіону, Карпат і Криму:

- масові лісові пожежі категорій “сильні” – для регіонів українського Полісся, Карпат та гірського Криму і радіаційно забруднених територій.

- масові польові пожежі – для регіонів Степу і Лісостепу,

- вітри шквального характеру – для регіонів Придніпровського низини, приазовських і причорноморських областей та Криму,

- селі та зсуви – для гірського Криму і Карпат,

- катастрофічні затоплення в результаті прориву гребель гідровузлів – для регіонів в басейнах річок Дніпро, Південний Буг, Дністер, Сіверський Донець, Інгулець,

- загострення епідеміологічної обстановки /за такими захворюваннями як сибірка, лептоспіроз, туляремія, правець, аскаридоз/ для північних, східних та центральних регіонів.

Вказані стихійні лиха завдають значних збитків економіці України, тому вони повинні враховуватись при формуванні системи безпеки населення та підвищення стійкості економіки держави.

2.До надзвичайних ситуацій природного походження відносяться всі види стихійних лих. Стихійне лихо — це явище природи, яке створює катастрофічну обстановку, порушує нормальну діяльність населення, руйнує будівлі, споруди, загрожує життю і призводить до загибелі людей, тварин, знищення матеріальних і культурних цінностей. Стихійне лихо дуже небезпечне внаслідок його раптового виникнення. Воно наносить значні збитки народному господарству і часто призводить до загибелі людей.

За даними ООН, загальна сума економічних збитків від стихійного лиха на Земній кулі щорічно становить понад 60 млрд. доларів США. Стихійні лиха спостерігаються в Україні. Вони можуть охоплювати територію цілих регіонів. За даними МНС, за 1997 рік у нашій державі виникло 253 надзвичайні ситуації природного походження.

Розрізняють такі види стихійного лиха: метеорологічні катастрофи; топологічні катастрофи; тектонічні катастрофи.

Метеорологічні катастрофи — бурі, урагани, тайфуни, смерчі, морози, засухи.

Ураган, буря, смерч — надзвичайно швидке і сильне, частково катастрофічне переміщення повітря, яке викликає загибель людей, тварин, знищення морських і річкових суден, руйнування будинків, споруд, а інколи і населених пунктів. Шторми викликають сильне хвилювання моря.

Швидкість вітру під час урагану сягає 120 — 210 км/год, і більше, при штормі — 80 —100 км/год. Смерч — це вихор, який перевищує інколи швидкість звуку. Розрідження повітря, яке виникло всередині смерчу, настільки велике, що може виривати з корінням дерева, зривати дахи, звалювати дерев'яні будинки, а інколи повністю їх руйнувати. У таких випадках рятуватися краще за все у підвалах, канавах, траншеях, сховищах і укриттях цивільної оборони.

Топологічні катастрофи — повені, селі, снігові лавини та ін.

Повінь — це затоплення значної частини суші внаслідок підняття води вище звичайного рівня. Причинами цього стихійного лиха є зливи, інтенсивне танення снігу, виникнення заторів льоду. Повінь може бути також наслідком верхових «нагонів» води з боку моря. При загрозі повені здійснюються попереджувальні заходи, які дають можливість зменшити збитки і створити умови для проведення рятувальних та інших ч невідкладних робіт у зонах затоплення. Своєчасно інформується населення про стихійне лихо і правила поведінки, підсилюються спостереження за підняттям води, перевіряється стан дамб, гребель, мостів, усуваються виявлені недоліки, готуються сили і засоби у разі проведення рятувальних робіт. Для зменшення збитків у небезпечних районах інколи проводять евакуацію населення, вивозять матеріальні цінності. У першу чергу це стосується дитячих закладів та лікарень, а також інвалідів і людей похилого віку. Людей і матеріальні цінності вивозять, звичайно, автотранспортом, тварин переганяють. У крайніх випадках використовуються катери, баржі, човни, шлюпки та інші плавзасоби. Для тих, кого евакуйовують, існують такі основні правила: перед тим, як залишити будинок (квартиру), необхідно перенести на верхні поверхи та інші незатоплювані місця все те, що може зіпсуватися, обов'язково вимкнути світло і газ. Зі собою треба взяти найнеобхідніші речі, документи, запас харчових продуктів, води, медикаментів і прибути на місце збору.

Сель — раптово сформований у руслах гірських річок тимчасовий потік води з великою кількістю піску, каміння та інших твердих матеріалів. Причинами його виникнення є інтенсивні зливи, швидке танення снігу або льоду. Сель характеризується великою масою і швидкістю пересування — до 3-5 м/сек. Руйнує будівлі, шляхи, гідротехнічні та інші споруди, знищує сади, призводить до загибелі людей і тварин.

Снігові лавини — це сходження з гірських вершин снігових мас, що виникають внаслідок перевантаження схилу після великого випадання снігу, під час відлиги, внаслідок формування в нижчих частинах снігової площі горизонту розрихлення. Лавини загрожують об'єктам, які розташовані на шляху руху лавин.

Тектонічні катастрофи: землетруси, моретруси, виверження вулканів і т. п.

Історія знає трагічні землетруси, які завдали великого лиха. Землетрус — один з найстрашніших видів стихійного лиха, який супроводжується людськими жертвами. В європейських країнах для визначення інтенсивності землетрусів використовується 12-бальна шкала МЗК-64. Умовно землетруси за цією шкалою поділяються на:

• слабкі — 1-3 бали;

• помірні — 4 бали;

• достатньо сильні — 5 балів;

• дуже сильні — 7 балів;

• руйнуючі — 8 балів;

• спустошуючі — 9 балів;

• знищуючі — 10 балів;

• катастрофічні — 11 балів;

• дуже катастрофічні — 12 балів.

Інтенсивність землетрусу — це міра величини стану ґрунту. Визначається вона ступенем зруйнувань будинків, споруд, характером зміни земної поверхні. Підземні поштовхи, удари і коливання поверхні землі, звичайно, охоплюють великі території. При сильних землетрусах порушується цілісність ґрунту, руйнуються будинки і споруди (мости, шляхи), виходять з ладу комунально-енергетичні мережі (водопровід, каналізація, газ, електрика, опалення). На Земній кулі щороку виникає понад 100 землетрусів, які призводять до різних руйнувань і загибелі людей. Виникають землетруси несподівано, і хоча головний поштовх продовжується кілька секунд, його наслідки є трагічними. Землетруси бувають тектонічні, вулканічні, обвальні та інші. Моретруси і землетруси можуть виникати також внаслідок падіння метеоритів або зіткнення нашої планети з іншими космічними тілами.

У Карпатському регіоні за період з 1901-го по 1977 роки було 27 землетрусів, з них — кілька значних. Львівська область розташована у сейсмоактивному районі Карпат. У південній частині можливі землетруси до 6 балів, у північній — до 5 балів. 1976 року при землетрусі в Румунії у Львівській області було до 4-х балів. Пошкоджень та руйнувань не зафіксовано.

Стихійне лихо поділяють на дві категорії:

До першої категорії відносяться землетруси, урагани, повені, пожежі, епідемії і т. п , які охоплюють територію, що перевищує адміністративні межі області, і ті, котрі завдали господарству великих матеріальних збитків. Для ліквідації наслідків стихійного лиха необхідно використовувати загони Цивільної оборони, підрозділи Збройних сил, невоєнізовані формування Цивільної оборони, спеціалізовані відомчі формування.

До другої категорії відноситься стихійне лихо, дія якого охоплює територію в адміністративних межах області і завдає народному господарству матеріальних збитків. Для ліквідації наслідків достатньо формувань Цивільної оборони і спеціалізованих відомчих формувань.

До надзвичайних ситуацій техногенного походження відносяться аварії та катастрофи.

Аварії — вихід з ладу технічних споруд, промислових об'єктів, технологічних установок, вибухи, зіткнення поїздів, кораблів, отруєння води і т. ін. Аварії, які призвели до значних людських жертв, називають катастрофами. Це, зокрема, катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітни 1986 р. Унаслідок цієї катастрофи гострою променевою хворобою захворіло 237 осіб, котрі перебували в зоні станції. Як правило, надзвичайні ситуації техногенного походження виникають у результаті діяльності людини, а так жертв, називають катастрофами. Це, зокрема, катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітни 1986 р. Унаслідок цієї катастрофи гострою променевою хворобою захворіло 237 осіб, котрі перебували в зоні станції. Як правило, надзвичайні ситуації техногенного походження виникають у результаті діяльності людини, а також через недостатню надійність техніки. За даними МНС, за 1997 рік виникло 816 надзвичайних ситуацій техногенного походження.