1866); "Тлумачний словник іншомовних слів" м. Дубровського (м., 1866).
Цікаво, що в першому виданні словника А. Д. Міхельсона - 30 000 слів, ачерез 20 років (у виданні 1885 р.) - вже 115000: позначилося занадто широкевведення в словник спеціальної термінології.
Із сучасних словників найбільш відомий "Словник іноземних слів" підредакцією І. В. Лехіна, С. М. Локшина, Ф. Н. Петрова (гол. ред.) та Л. С.
Шаумяна (6-е изд. М., 1964,. 23 000 слів). Його публікація почалася в 1939р.
Словник Л. П. Крысина (2-е изд., доп. М., 2000) містить близько 25 000слів і словосполучень, що ввійшли в російську мову головним чином у XVIII-XXст. (деякі - у більш ранній час), а також утворених українськоюмовою від іншомовних основ. Він є першим філологічним словникоміншомовних слів, тобто таким, в якому описуються властивості слова, а непозначається їм речі: його походження, значення в сучасній російськіймовою, а також вимова, наголос, граматичні характеристики,смислові зв'язки з іншими іншомовними словами, стилістичні особливості,типові приклади вживання в мові, здатність утворювати родинніслова.
Лексичне запозичення (так само як і запозичення звуків, морфемразом зі словами) - це нормальний і необхідний процес в розвиткубудь-якого, у тому числі і російської, мови. Але іноді в такому запозиченні немаєнеобхідності. З цього приводу час від часу в науковій літературі іперіодичної преси виникають суперечки: наскільки виправдано запозиченнятих чи інших іноземних слів, нерідко ведуть до засмічення мови. (ВОстаннім часом небезпідставно звертається увага на вторгненняамериканізмів в сучасну російську мову).
Особливий тип словника - так званий великий (у двох книгах) "Словникіншомовних виразів і слів, вживаються в російській мові без перекладу "
А. М. Бабкіна, В. В. Шендецова (М. - Л.: 1966. 1344 слова та вирази). У словникових статтях даються послід із зазначенням мови — джерела запозичення, термінологічної приуроченості слів або виразів, їх стилістичної та граматичної характеристики, приклади вживання
(наприклад: nota bene, лат. - зауваж добре, Notre-Dame - франц. 1.
Богоматір, богородиця. 2. Собор Богоматері в Парижі ... 3. Літер. Те ж,що "Notre-Dame de Paris" - роман Гюго ... Post scriptum ... Moratorium ... і багато, багато інших слова та вирази).
Словники неологізмів описують слова, значення слів або сполучення слів,що з'явилися в певний період часу або вжиті тільки один раз
(окказіоналізми). У розвинених мовах кількість неологізмів, зафіксованихв газетах і журналах протягом одного року, становить десятки тисяч. Ще встародавні часи неологізми привертали до себе увагу вчених. Словники неологізмів створювалися епізодично. Тільки з початку 70-х рр.. XX ст., Коли майже одночасно вийшли в світ близькі за характером та обсягом словники нових слів (неологіческіе) російської, англійської та французької мов, стало можливим говорити про появу нової лексикографічної спеціалізації зсвоєю теоретичною базою.
Неологізм (від грец. neos - новий і logos - слово) - буквально "нове слово ". До неологізмами відносяться поодинокі слова, складні слова
(звездоплаватель, ракета-носій); стійкі словосполучення з ознакамитермінологічності (торговельна мережа, служба побуту, космічний корабель, вивестина орбіту); мовні звороти (нове мислення, людський фактор).
Неологізми, сприйняті загальнолітературною мовою, у своїй більшості не є стилістично пофарбованими словами, вони прямо і безпосередньо позначають нові предмети, явища, поняття. Неодмінні ознаки неологізмів - їх свіжість і новизна. Однак це ознаки тимчасові, оскільки зазвичай неологізми швидко засвоюються мовою, стають звичними для його носіїв і втрачають ці початкові ознаки (,наприклад, швидке входження в вживати в мові таких спочатку нових слів, як космонавт, телебачення, лазер,, транзистор).
Окказіоналізми (від лат. occasio - випадок) - це мовні явища, що виникають під впливом контексту, для вираження сенсу, необхідного вданому конкретному контексті, індивідуально-стилістичні (інша їх назва - авторські). Наприклад, В. Маяковський любив придумувати нові слова (громаддя, медногорлий, бесконечночасий, стіхачество, піаніно,легендарний, гросбухнем, бродвеіще та ін.) Авторські неологізми можна знайти майже у всіх класиків російської літератури: шірокошумние діброви (А. Пушкін), звучно-мірні кроки (М. Лермонтов), громокіпящій кубок (Ф. Тютчев),уділозакусний (І. Тургенєв), светлозмейний (А. Блок), стіхокрад (М. Горький), свежеобруганний (Л. Леонов), береза, колір (С.Єсенін), звонкокопитий (А. Фадєєв), будетелянін (В. Хлєбніков).
Ще одне джерело збагачення словникового складу мови - це включення в нього діалектних і просторічних слів. Такі, наприклад, що стали звичнимислова напарник, буханець, навчання, вушанка. Сюди ж відносяться і включаються всловник жаргонізми - соціальні та професійні.
Іноді розрізняють ще нормативні та ненормативні словники. До першихвідносять такі, які встановлюють певні правила вживанняслів, до других - такі, де такого завдання не ставиться. Нормативноює більшість довідкових словників (орфоепічні, орфографічні),основна маса тлумачних словників. До ненормативних відносяться історичні,етимологічні і т. п. словники. Останнім часом у зв'язку з посиленнямборотьби за культуру мови стали випускати спеціальні словники, що показуютьнорми слововживання в особливо важких випадках. Такий, наприклад,виданий за редакцією С. І. Ожегова словник-довідник «Правильністьросійської мови »(М., 1962).
На закінчення нашого огляду найважливіших типів словників відзначимо існування численних проміжних, перехідних і змішаних типів. Так, перехідними від лінгвістичних до нелінгвістіческім словників є словники термінів різних наук і галузей техніки. Ці словники бувають одномовними, двомовними і багатомовними. Широке розповсюдження мають термінологічні словники, що включають спеціальні терміни, що вживаються вбудь-якої наукової області: хімії, біології, медицині, гідротехніки і т. п.
Такі словники є і для мовознавства. Найбільш відомі «Словник лінгвістичних термінів »Ж. Марузі, виданий у російському перекладі 1960 р.,але багато в чому вже застарілий, і «Словник лінгвістичних термінів» О. С.
Ахманова (М., «Радянська енциклопедія», 1966), що відображає сучасну лінгвістичну термінологію. Словник розкриває зміст термінів і дає їх іншомовні відповідності, що дуже важливо для читання спеціальної літератури англійською, німецькою та іншими мовами. Наприклад,
Антропоніміці англ. study of personal names, фр. anthroponymie, нім.
Anthroponymie, исп. antro-ponimia. Розділ лексикології, що вивчаєвласні імена людей (стор. 50).
Термінологічні словники можуть містити терміни, вживані вокремих напрямках науки, наукових школах.
Список використаної літератури:
Бутенко Л. В. Ділове мовлення (дещо з теорії, вправи та завдання): навч. посіб. / Л. В. Бутенко, Г. М. Чурікова. – Луганськ : 1997. – 125 с.
Васенко Л. А. Фахова українська мова: навч. посібн. / Л. А. Васенко, В. В. Дубчинський, О. М, Крилець. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 272 с.
Гуць М. В. Українська мова у професійному спілкуванні : навч. посіб. / М. В. Гуць, І. Г. Олійник, І. П. Ющук. – К. : Міжнародна агенція “Bee Zone”, 2004. – 336 с.
Дідук Г. Ділова та наукова мова. Ділові папери. Правопис у таблицях.: навч. посібн. / Г. Дідук. – Тернопіль : ТДПУ, 2002. – С. 48 – 55, 60– 62.
Погиба Л. Г. Складання ділових паперів. Практикум: [навч. посіб.]. / Л. Г. Погиба, Т. О. Грінченко, М. П. Баган. – К. : Либідь, 2002. – 240 с.