Електроенергетика

Це виробництво електроенергії і транспортування її до споживачів. Типи електростанцій - ТЕС, ГЕС, АЕС, ПЕС, ВЕС, ГеліоЕС та ін.

Розвиток енергетики визначає економічний рівень краї­ни. Рівень використання енергії за останні 100 років зріс у декілька десятків разів. Виробництво енергії змінилося й у структурному плані. Якщо на початку ХХ століття для її ви­робництва використовувалося вугілля, то наприкінці сто­ліття його витіснила нафта. Частка нафти і газу в енергетич­ному балансі світу росте швидше, ніж інші види енергії. ЇЇ вироб­ництво дуже швидко зростає. Це пов'язано з ростом спожи­вання її населенням і господарством. Виробництво електро­енергії розміщено нерівномірно. Перше місце у світі з виробництва електроенергії належить США

Головну роль у виробництві електроенергії відіграють ТЕС - 63%, на частку ГЕС припадає 20%, на частку АЕС - 17%. Розміщення їх має свої особливості. Розвиток електроенергетики залежить від наявності палива, його роз­міщення, способу видобутку, можливостей дешевого транс­портування, а також від рівня розвитку економіки в цілому. Більшість країн Європи, за винятком Росії, не можуть задо­вольнити потреби в електроенергії за рахунок власних енер­горесурсів. Тому вони їх імпортують.

Паливно-енергетичний комплекс США і Канади цілком забезпечений своїми енергоресурсами. У Південній Америці основою електроенергетики є ГЕС. Енергетичною базою Ав­стралії є вугілля.

Чорна металургія світу.

До початку ХХ ст. чорна металургія мала розвиток у небагатьох країнах. У 1907 році 83% світової виплавки сталі давали всього чотири країни – США, Німеччина, Великобританія і Бельгія- Люксембург. Потім гїї географія почала змінюватися виробництво чорних металів почало розвиватися у країнах що розвиваються і в результаті частка чотирьох країн у загальному обсязі знизилася до 18,7% у 1982 р. В останні десятиліття спостерігається переміщення виробництва чорних металів ближче до основних районів видобутку високоякісної руди, тобто в країни, що розвиваються. Розвинуті країни спеціалізуються на виробництві якіс­ної сталі і складних видів прокату

У Західній Європі великі виробники чорних металів ­ФРН, Італія, Франція, Великобританія, Іспанія; Бельгія, Люксембург. Японія займає перше місце у світі з виробницт­ва чорних металів, а США - друге.

Найбільш великі металургійні райони сформувалися в США, Західній Європі і Японії. 83 % виробництва сталі і ча­вуну США зосереджено в металургійному районі Клівленд­- Детройт- Чикаго (60 млн т сталі на рік), Піттсбург, Балти­мор. У 3ахідній Європі - Рейнсько-Вестфальський (Німеч­чина), Південний Уельс (Великобританія), Льєж (Бельгія), Лотаринзький (Франція).

Щодо країн Східної Європи, то Їх металургійні комплек­си орієнтуються на привізну сировину з Росії та України. На власній сировині працюють металургійні комплекси Росії, України і Казахстану. Розвинутою металургійною базою во­лодіють Китай, Республіка Корея, Індія, Бразилія, Канада, ПАР і Австралія.

Кольорова металургія світу

Кольорова металургія об'єднує процес видобутку і зба­гачення руд кольорових металів і виробництво металів і Їх сплавів (алюмінію, магнію, титану, міді, нікелю, олова, сур­ми, ртуті і рідкісних коштовних металів). На географію кольорової металургії впливають особливості її сировинної бази. Наприклад, мідь, нікель, свинець, цинк, олово містяться від 0,5 до 1 % у 1 труди.

Цинкова і свинцева промисловості мають загальну рудну базу - це поліметали. Запаси їх містяться в промислово-роз­винутих країнах, де зосереджене і їх виробництво. Виробни­ки цинку - Канада, Японія, США, Бельгія, Австралія, Іспа­нія, Мексика, Франція, Італія, Нідерланди, Польща. Перу до­буває 485 тис. тонн цинкових руд, але всі вивозить, добувають цю руду, але не переробляють Туреччина й Ірландія.

Перше місце з виробництва свинцю належить США (396 тис. тонн), друге - Англії, а потім - Канаді, Японії, Франції, Австралії, Мексиці, Іспанії, Сербії і Чорногорії, Польщі, Росії.

Олов' яна промисловість зосереджена в Південно­Східній Азії, в основному в Малайзії. Олово добувають ще в Болівії, Бразилії, Великобританії, Монголії, Японії, Перу, Росії. Плавлення олова зосереджено в місцях його видобутку, тому що для виплавки тонни олова треба пере­робити 900 тонн руди.

Титан, берилій, кобальт, літій почали використовувати набагато пізніше, ніж алюміній, але зараз це незамінні мате­ріали в авіаракетобудуванні. Титан добувають із ільменітів; що є в Канаді, США, Норвегії, ПАР, або з рутилу, що кон­центрується в розсипах уздовж морських узбереж.

Мідні руди добувають уздовж Тихоокеансь­кого узбережжя обох Америк (Ка­нада, США, Мексика, Перу, Чилі). Значні ресурси міді є в Кон­го, Замбії, Австралії, Казахстані, Росії, Польщі. Поліметали сконцентровані в Австралії, Південній Америці, але в малень­ких дозах є в багатьох країнах світу. Унікальні запаси нікелю є на островах Нової Каледонії, в Росії, Україні, Канаді, Кубі, Авст­ралії, Філіппінах. Олово і вольф­рам є на узбережжі Тихого океа­ну, у Якутії, на острові Ява, у Болівії і Перу. За запасами і видобутком золота і платини се­ред країн світу виділяються ПАР, Росія, США, Канада (мал. 25).

Алюміній є в складі бок­ситів, алунітів, нефелінів, ка­олінів. Найбільші родовища бок­ситів, у складі яких 40-45 % алю­мінію, розташовані в Австралії (півострів Арнемленд), Гвінеї, Бразилії, Ямайці, Суринамі.