1.2. Танцювальна освіта

Загальнорозвиваюча танцювальна освіта дітей молодшого шкільного віку є специфічною областю їхнього розвитку, корекції, у якій відбувається позитивна зміна психічних, фізичних і соціальних параметрів властивостей і якостей особистості. Поки ж фахівців подібного профілю в системі педагогічної освіти не готують, як не готують їх і в освітніх установах культури і мистецтва. На нашу думку, танцювальне утворення повинне входити в систему державного загального і спеціальної педагогічної освіти. Однак на сьогоднішній день дисципліна "Танець" не є обов'язковим предметом у системі педагогічного утворення, а входить у структуру додаткового утворення як "Хореографія". Хореографія, як тип театрального танцю, обмежена власними, властивими тільки їй художніми параметрами розвитку.

Становлення особистості, яким займається загальнорозвиваюча танцювальна освіта, має більш глибоку історію, чим загальне поняття "освіта". На думку багатьох фахівців, інтелектуальні знання не повинні даватися на шкоду тілесному розвитку. Там, де в утворенні фізичному розвитку дитини не приділяється систематична увага, підкреслював Песталоцци И.Г., не можна домогтися повноцінного розвитку людини. Песталоцци И.Г. розглядав формування особистості в гармонії рівнозначної уваги до розумового і фізичного потенціалу дитини. У російській педагогічній літературі XVІІІ століття Новиков И. також вважав, що тілесне виховання повинне бути невідривно від процесу освіти. Поняття "танцювальна освіта" за тривалий період історії розвитку системи педагогічного утворення обговорювалося досить рідко. Проблеми і значимість тілесної освіти дітей засобами фізичної культури почали активно обговорювати в XІ столітті. Однак питання танцювального утворення в розділах фізичної культури фактично не обговорювалися, а якщо й обговорювалися, те це була розмова про уведення видовищного (хореографічного) типу танцю в курсі фізичної культури, - омана, породжена слабістю теоретичних досліджень феномена "танець".

У наші дні до розуміння сутності танцювальної освіти в його багатофункціональній цілісності прийшли далеко не усі фахівці в сфері утворення, культури, охорони здоров'я, інших соціальних інститутів.

Протягом багатовікової історії танцю танцювальна культура сприяла формуванню образа людини і становленню особистості. Однак, у силу ряду об'єктивних і суб'єктивних причин, танцювальна освіта як прогресивний напрямок у розвитку естетичних властивостей особистості, її становлення, формування і корекції виявилося недостатньо затребуваним саме в системі психолого-педагогічного, медичного і культурологічного утворення. Більш того, поняття "танцювальна освіта" у широкому розумінні було витиснуто його близькими, але обмеженими по змісту і не завжди адекватними синонімами танцю - "ритміка", "хореографія", "логоритмика", "психогимнастика" і т.п. Поняття "танцювальна освіта" сформульовано нами на основі багатофункціональної природи танцю [4]. Відповідно до неї в танцювальна освіта включаються компоненти, що відбивають гармонійну єдність інтелектуально-емоційного, морально-естетичного і фізичного розвитку. Основними зображувально-виразними засобами в танці є тілесні рухи, вони сприяють підвищенню рівня психофізичного розвитку, що виражається в гармонізації особистості. Загальноосвітній танець призначений для розвитку практично усіх без винятку дітей, у ході занять загальноосвітнім танцем формуються і розвиваються різноманітні тілесні навички, танцювальні здібності і загальнолюдські якості. У сучасному танці, що є найважливішим компонентом загальнорозвиваючого танцю, відсутня тверда спеціалізація розучування хореографічних па. Усе різноманіття рухів людського тіла удосконалюється дитиною з урахуванням його бажань, можливостей і на основі сензитивних періодів його розвитку.

Окремі елементи фізичних вправ вводяться з обліком виявлених нами структурних компонентів танцю, актуальних мотивацій дітей.

У типології танцювальної освіти ми виділяємо його різновиду: загальнорозвиваючу (ігрову), професійну (хореографічну) і танцювальну. Слід зазначити близькість понять "танцювальна освіти" і "танцювальне виховання", однак системний аналіз показує як зони їхнього взаємного збігу, так і відособлені друг від друга змістовні області. Як правило, вони стосуються питань співвідношення навчання з розвитком і вихованням особистості.

Для позначення процесу формування особистості в танці ми пропонуємо використовувати два поняття - "танцювальна освіта" і "танцювальне виховання".

Висновки до розділу І.

Соціально -економічні зміни у всіх сферах життя суспільства привели до зміни ціннісних ориентаций в утворенні. Ведучою метою освіти стає не обсяг засвоєних знань і умінь, а гармонічний різнобічний розвиток особистості, що дає можливість реалізації унікальних можливостей людини, підготовка дитини до життя, його психологічна і соціальна адаптація.

Тільки розумовий розвиток дітей, їхнє інтелектуальне збагачення не забезпечує всебічного розвитку особистості. Для досягнення гармонії в розвитку дитини не менше уваги необхідно приділяти його моральному і естетичному удосконалюванню, не можна залишати без уваги і розвиток емоційної сфери особистості.

Протягом століть одним з універсальних засобів естетичного виховання було і залишається мистецтво, що представляє цілісну картину світу в єдності думки і почуття, у системі емоційних образів. У процесі історичного розвитку мистецтво танцю виступає і як хоронитель морального досвіду людства.

Мистецтво танцю багатопланове. Кожен жанр хореографічного мистецтва надає свої можливості пізнання навколишнього світу, людини і людських взаємин.

Розділ П. Сучасні напрямки хореографічного мистецтва та їх вплив на

формування естетичних смаків дітей молодшого шкільного віку