- •12. Підсистема особистості "свідомість - самосвідомість" відображає її об'єктивний світ, індивідуальну свідомість.
- •18. Ува?га — спрямованість психічної діяльності людини та її зосередженість у певний момент на об'єкти або явища, які мають для людини певне значення.
- •21. Пам'ять — одна з найважливіших функцій людського мозку. Пам'ять — це відображення реальності, що діяла в минулому.
- •22. Мислення— це найвища форма відображення реальності та під¬ґрунтя свідомої цілеспрямованої діяльності людини, що спрямовується на опосереднене, абстрактне, узагальнене пізнання.
- •23. Часто слова «емоції» та «почуття» використовуються як синоні¬ми. У вузькому значенні емоція - це безпосереднє, тимчасове пере-живання якогось постійного почуття.
- •16.2. Класифікація психічних станів
- •32. Існує багато різних підходів і теорій особистості.
- •28.Поняття коефіцієнту інтелекту, його значення та проблеми вимірювання.
- •46. В експериментальній психології існує два напрями дослідження трансситуативних соціально-психологічних властивостей особистості:
- •48. Мотивація - це ті причини, через які людина робить ті чи інші вчинки. Мотиваційна сфера особистості тісно пов’язана з активністю індивіда.
- •59. Центральною проблемою будь-якого навчання, а еконо-мічного особливо, можна вважати відповідь на питання: як зробити духовно-моральні сили учня підґрунтям і спонукою до саморозвитку та самоосвіти.
- •84. Технічні засоби навчання — обладнання й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності.
- •102. Особистість — це людина як носій свідомості, її психічне обличчя як дієздатного члена суспільства, що усвідомлює свою роль і місце в цьому суспільстві.
- •104. В експериментальній психології існує два напрями дослідження трансситуативних соціально-психологічних властивостей особистості:
- •1.Рання зрілість (25 - 35 років) хар-ся такими ознаками:
- •2.Середня зрілість (35-45 років) — це необ¬хідність пошуку відповідей на основні питання цього періоду: що таке життя? Про що мріяв? Що досягнуто?
- •113. Організація включає сукупність методів, засобів, систем, які допомагають цілісно створювати сприятливі умови для проведення певних колективних організацій.
- •125. На формування цілей впливають слідуючі фактори:
- •126. Навчальні цілі – це результат, який прогнозується і має бути досягненим у процесі всього навчання і на його обмежених етапах.
- •128. Навчальні цілі – це результат, який прогнозується і має бути досягненим у процесі всього навчання і на його обмежених етапах.
- •134. Викладання та учіння являють собою два аспекти одного і то¬го самого процесу і нерозривно пов'язані між собою. Це означає що процес навчання фактично роздвоюється, розпадаеться на дві діяльності.
- •143. Будь-яке навчання неможливе без попереднього планування, планування як основа освіти відіграє майже найважливішу роль в процесі навчання.
- •144. Особливості планування в заг-осв. Школі:
- •149. На даний момент можна виділити два наукових підходи до управління конфліктами.
- •159. Керівники-люди, які відповідають зядільність колективу .Тому вони мають вміти оргаізовувати людей, а для цього їм потрібні такі комунікативні уміння:
- •169. Людина відчуває потребу в спілкуванні, в неї виникає настанова на зовнішню комунікацію, ця настанова посилюється коли є реальний партнер.
- •186. Перше враження про іншу людину складається за 4-8 секунд з моменту її появи і формується певне емоційне ставлення до цієї людини.
- •191. Ділове спілкування вимагає від людини високої психологічної культури, а також постійного вивчення і врахування емоційного боку ділових відносин.
21. Пам'ять — одна з найважливіших функцій людського мозку. Пам'ять — це відображення реальності, що діяла в минулому.
Пам'ять — це здатність особистості фіксувати, зберігати і відтво¬рювати інформацію, досвід (знання, навички, вміння, звички).
Процеси пам'яті
Запам'ятовування - це процес пам'яті, завдяки якому відбуваєть¬ся закріплення нового через поєднання його з набутим раніше.
Запам'ятовування завжди вибіркове. У пам'яті зберігається дале¬ко не все, що діє на наші органи відчуття. Вибірковість пам'яті зале¬жить від мотиву, мети, установки, діяльності особистості.
Відтворення - це процес пам'яті, в результаті якого відбувається актуалізація закріпленого раніше змісту психіки через вилучення його з довгострокової пам'яті й переведення в оперативну. Відтворюючи в процесі відтворення різні етапи, можна розташувати їх у такому порядку: впізнавання, власне відтворення і пригадування.
Впізнавання - це відтворення якогось об'єкта в умовах повтор¬ного сприйняття.
Спогадання - відтворення образів нашого минулого, локалізова¬ного в часі та просторі.
Забування -процес, протилежний запам'ятовуванню.
Забування часом допомагає «розвантажувати» пам'ять від бага¬тьох непотрібних деталей і узагальнювати те, що запам'яталося, спри¬яючи його збереженню.
Ремінісценція - відстрочене відтворення тимчасово забутого ма¬теріалу.
Збереження інформації. Чимало з того, що має для людини особ¬ливо важливе життєве значення, взагалі не забувається. Збереження завченого матеріалу після певного відтинку часу знаходиться в обер¬нено пропорційному відношенні до обсягу цього матеріалу.
Індивідуальні відмінності в процесах пам'яті виявляються у: (• швидкості; • точності; • тривкості запам'ятовування; • готовності до відтворення).
22. Мислення— це найвища форма відображення реальності та під¬ґрунтя свідомої цілеспрямованої діяльності людини, що спрямовується на опосереднене, абстрактне, узагальнене пізнання.
Мислення — це узагальнене пізнання дійсності, в якому найважли¬віше значення мають слово, мова, аналізатори.
Мислення спрямовується на вирішення певних завдань — від найпростіших, елементарних, до складних. Етапи розумових дій щодо вирішення завдань включають: усвідом¬лення їх виявлення асоціацій, відсів і появу пропозицій, їх перевірку, тобто уточнення, спростування або підтвердження, і на завершення — прийняття рішення. Всі ці етапи вирішення будь-яких завдань характе¬ризуються певними формами мислення:
• асоціації— елементарні зв'язки уявлень і понять між собою, завдя¬ки яким одне уявлення, поняття викликає інше;
• судження — відбиття логічних зв'язків між предметами і явищами, як правило, в процесі суджень щось стверджується або заперечується;
• умовивід — утворення шляхом міркування нового судження на ос¬нові кількох взаємопов'язаних засновків-суджень; ,
• розуміння — пізнання зв'язків між предметами, явищами, що пе¬реживається як задоволення пізнавальної потреби;
• поняття — це найвищий рівень узагальнення, характерний для словесно-логічного мислення, в якому відображаються істотні ознаки досліджуваного об'єкта;
Вся мислительна діяльність складається з таких розумових операцій:
Аналіз — мислительний поділ предмета, явища на складові частини, ознаки, властивості та виділення цих компонентів.
Синтез — мислене поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак, властивостей предметів, явищ або понять.
Порівняння — встановлення схожості і відмінності між пре¬дметами, явищами та їх компонентами.
Узагальнення — виділення на підставі порівняння головного, за¬гального, особливого або часткового, що може бути характерним для певного явища, предмета, об'єкта.
Абстракція — мислене виділення суттєвих особливостей групи предметів, явищ або понять, їх компонентів з абстрагуванням від не¬суттєвих ознак.
Конкретизація — перехід від загального до часткового, зв'язок теорії з практикою, розкриття окремих положень на прикладі існуючого в об'єк¬тивному світі предмета, явища, перехід до конкретної дійсності, до чуттє¬вого досвіду, сприяння кращому пізнанню дійсності.
Розрізняють такі види мислення:
наочно-дійове — спирається, як правило, на вже існуючий досвід і не використовує такі операції, як аналіз і абстракція;
образне — застосування образів предметів, які засвоєні у минулому та збереглися у пам'яті;
абстрактно-логічне — відображення фактів, зв'язків і закономірнос¬тей, які не відтворюються ані в наочно-дійовому, ані образному уявленні;
розуміння усної або письмової мови — пізнання таких зв'язків між предметами і явищами, які вже подано джерелом інформації у пев¬ній системі понять, що відображають ці зв'язки;
мислення ймовірностями спирається не на безпосереднє сприй¬няття предметів, а на ступінь вірогідності подій, що очікуються;
планування пов'язане з уявленнями та мисленням імовірностями;
планування — це розумові дії, що спрямовують на подолання можли¬вих перешкод на шляху до мети;
уявлення — створення нових образів на основі минулих;
мрія — створення образу бажаного майбутнього.