33. Удосконалення змісту в школах дітей в післявоєнні роки (1946-1960 рр.).

В післявоєнні роки, поряд з боротьбою за заг обов’язкове навчання дпс, важливим питанням було удосконалення змісту навчання у школі глухих.

Дослідження С.О.Зикова, присвячені навчанню глухих мови і грамоти, знайшли відображення програмі. Але у ній були ще залишки чистого усного методу. Основна увага акцентувалася на вивчення мови, а не на оволодіння нею як засобом спілкування. Програма арифметики за дев`ять років навчання передбачала освоєння: чотирьох арифметичних дій; системи мір; чотирьох дій з дробами; знань з геометрії; уміння розв’язувати арифметичні задачі. Суттєві зміни були в програмі природознавства. Було розроблено програму, де вказувалась кількість екскурсій, лаб занять і спостережень. Наголошувалось на наочності у викладанні.

У 1951р. було видано нові програми для шкіл глухих. У 1955р затвердили новий навчальний план.

У роки відбудови успіхів було досягнуто в підготовці спеціальних підручників для шкіл глухих. У ці роки відбувалося удосконалення змісту освіти, відповідно до нових вимог життя і досягнень педагогічної науки.

34. Міжнародні конгреси сурдопедагогів.

Перший міжнародний конгрес сурдопедагогів у Парижі у 1878р. розглядав педагогічні системи вихов і навч глухих дітей. Другий конгрес у Мілані 1880р. закріпив пріоритет «чистого усного методу», сприяв поширенню нім системи.

Третій конгрес 1900р. в Парижі розглядав: навчання глухих в різних країнах; наслідки навчання за усним методом; опіка глухонімих 1907р.

У 1907р. відбувся Міжнар з’їзд вчителів глухонімих в Едінбурзі. Делегати охарактеризували стан навч та вихов гл дітей у своїх країнах, говорили про необхідність держ навчання та ремісничої підготовки глухих.

У 1912р. в Парижі відбувся Міжнародний з’їзд глухонімих, було прийнято 10 резолюцій про: значення спец школи для глухих, заснування курсів міміки для артистичної освіти, утворення гуртків позашкільного спілкування, допомогу в працевлаштуванні глухих, створенні притулку для старих глухонімих. Дійшли висновку що найкращим є «мішаний метод».

У 1950р. у Гронінгені перший післявоєнний конгрес хар-вався посиленням прагматичної спрямованості у вирішенні питань вихов та навч глухих.

На конгресі 1963р. у Вашінгтоні обговорювали сиситеми навчання, які застосовувались у США.

Конгрес 1970р. у Стокгольмі приділив увагу розвитку мови і особистості глухої дитини, використанню технічних засобів у навчанні глухих, координації роботи у світі і на африканському континенті.

35. Другий Всеросійський з’їзд сурдопедагогів.

Другий Всеросійський з'їзд сурдопедагогів відбувся 1903 р. у Петербурзі. Брали участь представники майже всіх училищ для глухих дітей Росії.

У доповіді Н.К.Патканової «Про ідеальну постановку справи навчання глухонімих», запропоновано реорганізувати навчання глухих, забезпечивши систему від раннього (дошкільного) виховання до гімназії і навіть вищої школи. Було прийнято рішення, щоб «навчання глухонімих усної мови розпочинати з 3-4річного віку» і відкрити нові дитячі садки для глухонімих дітей.

Цікавою була доповідь І.О.Васильєва «До школи ручної праці, що розробляється для навчання глухонімих». Ф.Ф.Томкеєва говорила про післяшкільну долю глухонімих, які не можуть знайти собі місця в житті.

На з'їзді прозвучала невдоволеність станом справ та наслідками навчання усної мови. Методичні питання тісно пов'язувалися з організаційними і витікали з установки навчання дітей усної мови. На початку XX ст. російська сурдопедагогіка перебувала під впливом «чистого усного методу». На цьому з'їзді прозвучала різка критика німецької системи, але це були поодинокі голоси. Пропозиції щодо реорганізації всієї справи навчання глухих не були реалізовані.