§5. Психологічніособливості допиту неповнолітніх

Збільшення агресивних тенденцій в підлітковому середовищі від­биває одну з найгостріших соціальних проблем суспільства, де останніми роками зросла молодіжна злочинність, зокрема підлітків. Почастішали випадки групових бійок, які носять жорстокий харак­тер, збільшилася кількість злочинів неповнолітніх проти особисто­сті, які тягнуть за собою тяжкі тілесні ушкодження. Проблема агре­сивності підлітків, яка стосується всього суспільства в цілому, викликає глибоке хвилювання як педагогів, батьків, так і юридич­них працівників.

Слідчий має знати, що формування чуттєвих уявлень у підліт­ків відзначається наочно-образною спрямованістю і недостатньою розвиненістю узагальнень за суттєвими ознаками. У них менший обсяг сприйняття і довготривалої пам'яті, ніж у дорослих, частіше за все неточне відображення просторових якостей об'єктів (вели­чина, віддаленість, кольорові відтінки та ін.). Для підлітків харак­терні також складність словесного оформлення події через низьке сформування понятійної сфери і небагатого словникового запасу. Разом з тим, психіці підлітків притаманні й позитивні якості, що сприяють установленню істини, а саме: підвищена орієнтувальна діяльність, загострена увага до окремих деталей події, безпосеред­ність, щирість.

Знання психологічних особливостей підлітків дає можливість юридичним працівникам цілеспрямованіше вирішувати завдання розслідування злочинів, у тому числі проведення допиту.

В. Васильєв виділяє п'ять етапів допиту неповнолітнього¹:

1. початковий етап, коли слідчий в усній формі отримує від підліт­ка його анкетні дані (вік, в якій школі і в якому класі вчиться, в яких умовах живе, з ким товаришує і т. д.). Основне завдання цього етапу — діагностика особистості допитуваного. Багато відомостей про підлітка слідчий може отримати заздалегідь із бесід з батьками, від інспектора дитячої кімнати міліції, діль­ничного інспектора;

2. другий етап, на якому встановлюється психологічний контакт. Темою бесіди тут, як правило, є навчання підлітка, його захоп­лення, інтереси і т. д. На цьому етапі виробляється загальна лінія поведінки обох співрозмовників, визначаються такі параметри спілкування, як ритм, темп, невербальні засоби і т. д.;

3. третій етап — головна частина допиту, завданням якої є отри­мання від допитуваного необхідної інформації по справі;

4. четвертий етап — слідчий зіставляє отриману від підлітка інфор­мацію з наявною і у запитально-відповідній формі намагається усунути суперечності, неточності, неясності і т. п.;

5. п'ятий, останній етап допиту — слідчий записує в протокол отриману інформацію (при цьому зберігаються лексичні особ­ливості мови неповнолітнього), представляє її в письмовому ви­гляді допитуваному, який, підтвердивши правильність записа­ного в протокол, його підписує.

Вивчаючи особистість неповнолітнього, слідчий повинен передусім встановити його позитивні якості, час змінення його поведінки в гір­ший бік, з'ясувати причини, які сприяли цим змінам, та ін. Це дозволить слідчому сформувати правильне уявлення про людину, об­рати правильну тактику допиту і належні заходи психологічного впли­ву на підлітка.

Розслідуючи справу про вбивство з хуліганських мотивів Т., слідчий зіткнувся з цілим рядом труднощів: злочин був здійснений два роки то­му і залишався нерозкритим, очевидців убивства не було виявлено, не були знайдені і закріплені матеріальні сліди злочину.

Виникло припущення, що очевидцем вбивства міг бути учень 8-го класу Л. Перевірити це можна було лише через допит. До його прове­дення слідчий готувався кілька днів: поговорив із учителями школи, де навчався Л., його знайомими і сусідами. Виявилося, що Л. вчиться ста­ранно, захоплюється математикою і шахами, але разом із тим надто замкнений в собі, важко сходиться з людьми і нікого не пускає "до себе в душу ". Реакція на оточуюче явно сповільнена, зате невдачі він пам 'я-тає і аналізує дуже довго. В нього яскраво виражений слабкий тип нер­вової системи, за темпераментом — меланхолік.

Тактика допиту була розроблена відповідно з психічними особливо­стями особистості Л. Слідчий запропонував йому розповісти автобіо­графію. Сказавши кілька фраз про рік народження, склад сім % навчан­ня в школі, він замовк. Тоді слідчий став ставити запитання, з яких Л. зрозумів, що він добре знає його сильні сторони і ставиться із співчут­тям до його слабких сторін. Кілька разів під час допиту Л. намагався замкнутися, "піти в себе ", але щоразу слідчий ставив саме таке запи­тання, на яке можна було легко відповісти.

Коли між ними встановився повний психологічний контакт і слід­чий відчув, що Л. "відтанув", він поцікавився, чи не носить Л. в душі тягар, і сам став розповідати, як той провів першу половину дня, коли сталося вбивство. Тактичний прийом влучив у саму ціль. За виразом обличчя Л. можна було здогадатися, які переживання мучили його два останніх роки.

• А далі розповідай сам, — сказав слідчий.

• Але ви ж все знаєте, — заявив Л. Однак через хвилину почав гово­рити, як мимоволі став свідком убивства і як довго мучився, боячись розповісти правду.

Л. не було поставлено жодного прямого запитання про вбивство, але внутрішньо він уже був підготовлений до розповіді про нього. Пра­вильні дії слідчого, велика підготовча робота дозволили юристові до­могтися бажаного.

Успішність допиту неповнолітнього багато в чому залежить від вибору місця і обстановки його проведення. Практика показує, що допит неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) доцільно проводити в кабінеті слідчого. Суворість і офіційність зустрічі під­креслює важливість і значущість розслідування. За часом допит під­літка має тривати не більше однієї години, допит дітей молодшого шкільного віку до 30 хвилин, а дітей дошкільного віку — не більше

20 хвилин¹. При допиті неповнолітнього, який не досяг 14 років, при­сутність педагога обов'язкова (він може дати необхідну слідчому кон­сультацію щодо встановлення психологічного контакту з підлітком, формулювання запитань і т. п.

Позитивний вплив на свідчення підлітка справляє спокійна, без­конфліктна обстановка допиту. Неповнолітньому допитуваному спо­чатку слід пояснити, з якого приводу проводиться допит, які його обов'язки і права. Після встановлення психологічного контакту, слід­чий спонукає підлітка до вільної розповіді, в ході якої, як правило, його не перебивають і не підказують її напрям. Потім за допомогою запитань уточнюються і перевіряються окремі деталі подій, їх послі­довність. Для активізації відповідей на запитання слідчого підлітку необхідно надавати мнемонічну² допомогу — нагадування послідо­вності розвитку подій, пред'явлення речових доказів, допит у різних планах, ознайомлення допитуваного з показаннями інших осіб, до­пит на місці події тощо.

Враховуючи психічні особливості підліткового віку, в ході допи­ту необхідно дотримуватися таких педагогічних вимог:

а) не акцентувати увагу підлітка на тих обставинах, які можуть завдати шкоди його вихованню;

б) припиняти нецензурні вислови і кримінальний жаргон;

в) не допускати цинічних оцінок, проявів розв'язності і вульгар- ності.

Водночас мовна діяльність самого слідчого повинна бути корект­ною, ввічливою з проявом поваги до особистості неповнолітнього, без підлещування і панібратства.

При розслідуванні групових злочинів важливо з'ясувати органі­затора, "вожака" злочинного угруповання і його дійсну роль.

Як правило, організаторами злочинних угруповань неповнолітніх є раніше судимі дорослі чи юнаки, які вже притягалися до криміналь­ної чи адміністративної відповідальності. Вони мають більший життєвий досвід, фізично сильніші за інших і саме цим привертають і підкоряють своїй волі нестійких і таких, що відчувають певні життє­ві труднощі, підлітків із негативною орієнтацією.

Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии: Учеб. для вузов. — С. 498, 502.

Мнемоніка (від грецьк. шпетопікоп — мистецтво запам'ятовування) — система різних прийомів, які полегшують спогади окремих фрагментів і деталей події.

Досить часто неповнолітні намагаються приховати справжніх ор­ганізаторів таких угруповань через різні мотиви: страх, поради близьких, почуття фальшивої дружби і т. д. В такому разі слідчий, впливаючи на психіку підлітка, може використовувати також такі до­пустимі прийоми, як демонстрація своєї обізнаності, розвінчання "во­жака", пред'явлення доказів та ін.

Психологічно складним є допит дітей дошкільного (від 3 до 6 ро­ків) і молодшого шкільного віку (від 6 до 10 років). Підготовка і про­ведення допиту цієї категорії неповнолітніх обов'язково вимагає вра­хування їхніх вікових особливостей. Наведемо деякі з них:

1. діти в такому віці дуже піддаються навіюванню дорослих;

2. у них розвинута схильність до уяви;

3. діти відчувають труднощі в установленні причинно-наслідкових зв'язків явищ й інтерпретації значення дій малознайомих людей;

4. пам'ять у такому віці відзначається мимовільним і слабким роз­витком спрямованості на відмінні особливості об'єктів;

5. діти сприймають зовнішній образ людини зазвичай не точно (погано запам'ятовують риси обличчя, зміщують поняття "мо­лодий" і "старий" і т. д.) та ін.

У ході підготовки до допиту дітей дошкільного і молодшого шкільного віку слідчому бажано використати консультації педагога і психолога. Залучення дитини до спілкування має відбуватися посту­пово: спочатку дати їй можливість освоїтися з місцем проведення до­питу, потім провести орієнтовну бесіду на доступній дитині мові, а згодом перейти до діалогу. Складність запитань необхідно нарощу­вати поступово, надаючи мнемонічну допомогу допитуваному. Бага­то слідчих спонукають дитину повторювати запитання вголос, що можна вважати виправданим прийомом.

Знання психологічних особливостей підлітків, дітей дошкільного і молодшого шкільного віку забезпечує індивідуальний підхід до кожної особистості під час підготовки і проведення допиту, що під­вищує його ефективність.