23. Фізична реабілітація хворих на бронхіальну астму в лікарняний і післялікарняний періоди.

Лікарняний період реабілітації застосовують ЛФК, лікувальний ма­ саж, фізіотерапію.

Лікувальну фізичну культуру призначають у період між нападами при задовільному загальному стані хворого. ЛФК протипоказана при астматичному статусі, дихальній та серцевій недостатності із декомпенса­цією функцій цих систем.

Завдання ЛФК: зняття патологічних кортико-вісцеральних рефлексів і від­новлення стереотипу регуляції дихання та нормальної діяльності ЦНС; лікві­дація або зменшення бронхоспазму і покращання вентиляції легень; навчання управління дихальними фазами, об'ємом дихання, паузами, тривалістю вдиху та видиху під час нападу і у період між нападами, довільного розслаблення м'язів; збільшення рухливості грудної клітки і зміцнення дихальних м'язів; ак­тивізація трофічних процесів і протидія розвиткові емфіземи легень.

Курс ЛФК у стаціонарі має різну тривалість, що залежить від клінічного перебігу захворювання, наявності супутніх захворювань та загального стану хворого. Його поділяють на два періоди: І — щадний (ввідний) і II — функці­ональний (основний). Після лікарні призначається III період — тренувальний (заключний), що проводиться в поліклінічних або санаторних умовах.

VI період хворого навчають вольового керування своїм диханням, регулю­вання тривалості вдиху та видиху, поведінки і вправ при наближенні нападу іпід час нього. Застосовують лікувальну і ранкову гігієнічну гімнастику, самос­тійні заняття 5-7 разів на день. Комплекси лікувальної гімнастики складають­ся з дихальних і простих загальнорозвиваючих вправ та вправ на розслаблен­ня м'язів, що виконують з вихідних положень сидячи і стоячи. Під час рухівнеобхідно постійно звертати увагу хворого на подовжений видих і підсилюва­ти його додатковими рухами (рис. 5.11). Вправи повторюють 4-5 разів, темпповільний, амплітуда рухів неповна. Метод проведення занять — індивідуаль­ний та в малих групах.

Лікувальний масаж. Застосовують сегментарно-рефлекторний масаж паравертебраль-них зон поперекових, верхньогрудних та середньошийних сегментів і класич­ний масаж. Масажують грудну клітку, спину, надпліччя, застосовують непря­мий масаж легень, серця, діафрагми. Використовують погладжування, розти­рання, розминання, вібрацію, стискування та стрясання грудної клітки.

Фізіотерапію призначають з перших днів лікування.. Застосовують інгаляції аерозолями або електроаерозолями, медикаментозний електрофорез, ручну гірчичну ванну, гірчичники, сухі банки, УФО, солюкс, індуктотермію, мікрохвильову терапію, магнітотерапію, окси-геннотерапію

У післялікарняний період реабілітації застосовують ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію, працетерапію.

Форми ЛФК під час ремісії призначають відповідно до стану хворого та рухового режиму у вигляді лікувальної і ранкової гігієнічної гімнастики, са­мостійних занять, лікувальної ходьби, теренкуру. Комплекси лікувальної гім­настики складаються зі спеціальних дихальних вправ статичного і динамічно­го характеру, звукової гімнастики, загальнорозвиваючих вправ з обтяженнями, з приладами і на приладах.

Лікувальний масаж. Застосовують сегментарно-рефлекторний масаж паравертебральних зон поперекових, верхньогрудних та середньошийних спинномозкових сегментів і класичний масаж. Масажують грудну клітку і спину, використовуючи основні прийоми.

Фізіотерапія Призначають медикаментозний електрофорез, інгаляції аерозолями та електроаерозолями, аероіонотерапію, електросон, УФО, УВЧ-терапію, ультразвук, соляні ванни, обтирання з поступовим зниженням температури води, аеротерапію. Добре себе зарекомендував різновид аерозоль­терапії — спелеотерапія (лікування мікрокліматом соляних копалень і шахт та у кабінетах штучного мікроклімату).

Працетерапія.

24.Постава. Засоби фізичної реабілітації при порушеннях постави. Комплекс спеціальних вправ для корекції круглої та кругло ввігнутої спини.Постава — це звична поза людини, яка невимушено стоїть, набута без зайвого м'язового напруження: тулуб та голова тримаються вертикально, хре­бет утворює плавну хвилеподібну лінію, контури грудної клітки виступають вперед, живіт злегка підтягнутий, ноги розігнуті у кульшових та колінних суг­лобах.

Нормальна постава характеризується шістьма головними ознаками: 1 — розташуванням остистих відростків хребців на одній вертикальній лінії; 2 — розташуванням надпліч, плечей на одному рівні; 3 — розташуванням кутів обох лопаток на одному рівні; 4 — рівних між собою трикутників талії, що утворю­ються боковою поверхнею тіла і вільно опущеними руками; 5 — розташуванням сідничних складок на одному рівні; 6 — правильними вигинами хребта в сагі­тальній площині (глибина поперекового лордозу — до 5 см, шийного — до 2 см). Підтримання і збереження нормальної постави залежить від гармонійного роз­витку мускулатури та її здатності утримувати в правильному положенні хребет,

голову, плечовий пояс, тулуб, кут нахилу та­за, кінцівки; стану опорно-зв'язкового апа­рату; соматичного і психічного здоров'я, умов побуту і праці тощо.

Відхилення від нормальної постави на­зиваються порушеннями або дефектами постави. Вони виникають в ослаблених ді­тей, які перенесли інфекційні хвороби або часто хворіють на простудні захворювання. Порушення постави можуть спостерігатись у практично здорових дітей у разі непра­вильного фізичного виховання, при застосу­ванні неадекватних віку дитини фізичних навантажень. Дефекти постави нерідко ви­никають при радикуліті, артрозах і артритах, виразковій хворобі та інших захворюваннях. У шкільному віці основною причиною порушень постави є звичні неправильні по­ложення тіла при сидінні або стоянні.

Кругла спина (тотальний кі­фоз) — збільшення грудного кіфозу з майже повною відсутністю попереко­вого лордозу; кругловвігнута спина — збільшення викривлень хребта як кіфозу, так і лордозу та кута нахилу таза. При сутулості і круглій спині голова нахилена вперед, дугопо­дібна спина, звисаючі плечі і зведені вперед крилоподібні лопатки, запалі гру­ди, вип'ячений живіт, ноги трохи зігнуті у колінах. При кругловвігнутій спині у верхній частині тіла спостерігають­ся майже такі самі зміни, що і при круглій спині.

Лікувальну фізичну культуру .

Включення в комплекси лікувальної, гігієнічної гімнастики та самостійних занять загальнорозвиваючих, дихальних і спеціальних коригуючих вправ; використання плавання, ходьби та бігу, спор­тивних ігор, ходьби на лижах та інших форм і засобів фізичної культури. Рекомендується щоденно займатися фізичними вправами вдома, застосовуючи профілактор Євмінова.

Гімнастичні вправи виконують з вихідних положень стоячи, сидячи, в упорі стоячи на колінах, лежачи і у висі при різних положеннях голови, тулу­ба, рук та ніг.

Заняття з лікувальної гімнастики проводять протягом 30-45 хв . Весь цикл занять поділяється на 2 періоди — підготовчий і основний. У підготовчий період створюють уявлення про пра­вильну поставу і утворюють фізіологічні передумови для її закріплення. В ос­новний період ця робота завершується.

В заняття з лікувальної гімнастики включають загальнорозвиваючі і спеці­альні вправи.

Застосовують розгинання корпуса із вихідних положень лежачи на животі, в упорі стоячи на колінах (колінах і долонях, колінах і передпліччях, колінах і витягнутих руках). Розгинання тулуба слід виконувати з різними положеннями рук, з предметами, з обтяженням.

Ефективність лікувальної гімнастики значно підвищується при застосу­ванні гідрокінезитерапії і плавання. Заняття проводять не менше ніж два рази на тиждень при температурі води не нижче 26 °С і повітря 25-26 °С. Трива­лість заняття 40-55 хв, сюди входить 10-20 хв виконання імітаційних і підго­товчих вправ на суші. У воді використовують різноманітні вправи для розвит­ку сили і витривалості м'язів, коригуючі і на виховання правильної постави. Застосовують гумові амортизатори, ласти, надувні круги, які фіксують на рів­ні таза, що не дозволяє прогинатися у поперековій ділянці і розвантажує хре­бет, а також надувні і пластмасові іграшки, м'ячі, дошки з пінопласту та інші підтримуючі засоби.

Лікувальний масаж. Застосовують почергово ручний і під­водний душ-масаж. Масажують ослаблені довгі м'язи спини й міжлопаткової ділянки прийомами розминання, глибокого розтирання, постукування, інтен­сивного погладжування. На м'язи передньої поверхні тулуба діють прийомами погладжування, розтирання і розминання.

Фізіотерапія. Використовують сонячі та повіт­ряні ванни, УФО в осінньо-зимовий час; душ струменевий і циркулярний, об­ливання, обтирання, прісні і хвойні ванни; електростимуляцію ослаблених м'язів; кліматолікування.