Розділ 2 досвід виховної роботи з педагогічно занедбаними школярами

2.1.Формування свідомого ставлення дитини до навколишньої дійсності

Знання, погляди, переконання покладені в основу ставлення людини до навколишнього середовища, суджень стосовно соціального буття, його ролі в конкретно історичній системі суспільних відносин. Вони є визначальними для соціальної спрямованості особистості, її життя і діяльності. Тому вважаємо, що одним із важливих виховних завдань є формування свідомого ставлення людини до навколишньої дійсності, до своїх обов’язків, до норм і правил суспільної поведінки.

Свідомість школярів під час розв’язання життєво важливих завдань дуже часто характеризується нечіткістю переконань, громадською пасивністю,користолюбством, прагненням лише розваг, не сформованістю естетичних смаків. Це є результатом того, що філософські, політичні, моральні та інші знання не знаходять певного відображення в конкретних діях особистості, оскільки вони нею просто завчені, не сприйнятті і не осмислення як провідні чинники життя. Завдання педагога в цьому разі полягає у тому, щоб створити умови для усвідомленого й активного осмислення, застосування набутих знань у повсякденному житті.

Вплив на свідомість - це вплив на розум і почуття людини з метою формування в неї позитивних і подолання негативних якостей. Основні методи – бесіда, лекція, методи дискусійного характеру, переконання, навіювання, метод прикладу.

Бесіда – метод, за допомогою якого здійснюється процес спілкування між об’єктом і суб’єктом виховання під час колективної діяльності чи індивідуального впливу.

У шкільній практиці бесіда є найпопулярнішим багатоваріантним методом, гнучким засобом впливу педагога на особистість школяра і доступним для сприйняття.

Використовуючи бесіду, як метод, педагог має розв’язати дуже важливі завдання: навчити учнів оцінювати події, вчинки, явища суспільного життя і на цій основа формувати у школярів відповідне ставлення до навколишньої дійсності.

Основоположними в бесіді мають бути факти, які розкривають соціальний, моральний чи естетичний зміст суспільного життя. У ролі таких фактів можуть бути використані вчинки окремих осіб чи колективні дії, будь-яке явище, моральне правило, узагальнений літературний персонаж, тощо. Форма подання окремих епізодів, фактів чи явищ може бути різною. Проте вона обов’язково має підводити школяра до роздумів, пошуку відповідних висновків, переконань. Для дітей дуже важливо, щоб їх відзначили за участь в обговорення. Це заохочує їх до подальшої роботи, є стимулом до самовираження. Особливий підхід необхідний при оцінюванні малоактивних школярів з низькою успішністю.

Лекція – це розгорнутий, організований у доступній формі систематичний виклад сутності певної проблеми. Шкільна лекція найчастіше побудована на основі інтересів, потреб школярів. Переконливість доказів та аргументів, обґрунтованість і композиційна чіткість, живе й доброзичливе слово вчителя сприяють емоційному впливу лекції. Але лекцію, як метод виховного впливу краще сприймають учні старшого шкільного віку, бо в молодших школярів ще не досить сформована увага, і вони не здатні довго і пасивно сприймати матеріал.

Ефективність виховання підвищується в результаті дискусійного підходу до розв’язання різних проблем. Дискусія – це метод, за допомогою якого здійснюється групове обговорення проблеми з метою досягнення істини шляхом зіставлення різних думок. Дискусія має такі переваги: координує думки окремих осіб; спонукає учасників чітко і точно формулювати свої думки; під час дискусії помилки в логіці мислення стають помітнішими; удосконалюються вдалі прийоми дискутування. Дискусія може бути засобом колективного розв’язання проблем і методом критичного засвоєння знань. Вона допомагає з’ясувати власну позицію, виявити багатогранність підходів, поглядів щодо певних питань і зрештою, досягти всебічного, об’ємного бачення предмета обговорення.

Диспут – передбачає зіткнення різних, інколи прямо протилежних поглядів. Це обговорення будь-якого питання, проблеми з метою правильного розв’язання їх. Але цей метод вважаємо недоречним для виховання молодших школярів, цей метод є ефективнішим засобом формування особистості старшокласника.

Переконання як ефективний засіб виховного впливу діє лише в єдності з іншими методами виховання. Будь який доказ складається з трьох частин: гіпотези, доказів чи аргументів і демонстрації.

Щоб переконання як метод впливу було максимально доказовим, воно має задовольняти певні вимоги:

• зміст і форма переконання мають відповідати рівню вікового розвитку особистості;

• переконання слід формувати з урахуванням індивідуальних здібностей школярів;

• переконання має бути послідовним, логічним максимально доказовим;

• переконання повинно містити як узагальню вальні положення, так і конкретні факти та приклади;

• переконуючи інших вихователь повинен сам глибоко вірити в те, про що повідомляє.

Сучасний педагог повинен уміти використовувати різні види навіювання: пряме і опосередковане педагогічне навіювання, самонавіювання, релаксопедію для морального виховання і з дидактичною метою. Переконати можна і конкретним прикладом.

Проаналізувавши педагогічну літературу, робимо висновок, що основне завдання, яке вирішується методами формування суспільної свідомості, це формування уявлень, понять, поглядів і переконань особистості, тобто її свідомості. У процесі перевиховання роль їх не тільки у формуванні цих якостей, а у переорієнтації, тобто прагненні педагога до того, щоб під їх впливом особистість відмовилась від своїх помилкових поглядів і переконань.