Індикатори та порогові значення індикаторів стану

^{фінансової безпеки України}*

№ п/п	Індикатор, одиниця виміру	Порогове значення
1	2	3
1. Бюджетна безпека
1.1 1.2 1.3 1.4 1.5 1.6	Рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет (без урахування доходів Пенсійного фонду), % Відношення дефіциту, профіциту державного бюджету до ВВП, % Покриття дефіциту зведеного бюджету за рахунок зовнішніх запозичень, % Відношення дефіциту, профіциту торговельного балансу до загального обсягу зовнішньої торгівлі, % Обсяг трансфертів з державного бюджету, % до ВВП Амплітуда коливань бюджетних видатків на одну особу між регіонами України, %	не більше 30 не більше 3 не більше 30 не більше 5 не більше 15 не більше 30
2. Безпека грошового ринку та інфляційних процесів
2.1 2.2 2.3 2.4 2.5 2.6	Відношення обсягу грошового агрегату М3 до ВВП (рівень монетизації), % Відношення ВВП до обсягу грошового агрегату М2 (швидкість обігу), кількість обертів Обсяг готівки, % до ВВП Рівень інфляції (до грудня попереднього року), % Питома вага довгострокових кредитів у загальному обсязі кредитів наданих банківськими установами, % Рівень середньої процентної ставки кредитів банківських установ відносно інфляції, %	не більше 50 не більше 2 не більше 4 не більше 107 не менше 30 не більше 5
3. Валютна безпека
3.1 3.2 3.3	Темп зміни індексу офіційного курсу гривні до долара США до показників попереднього періоду, % Відношення обсягів депозитів в іноземній валюті до загальних обсягів депозитів (рівень доларизації), % Валові міжнародні резерви України, місяці імпорту	не більше 6 не більше 25 не менше 3
4. Боргова безпека
4.1 4.2 4.3 4.4	Відношення загального обсягу державного боргу до ВВП, % Відношення загального обсягу зовнішнього боргу до ВВП, % Рівень зовнішньої заборгованості на одну особу, доларів США Відношення державного зовнішнього боргу до річного експорту товарів і послуг,	не більше 55 не більше 25 не більше 200 не більше 70
4.5 4.6 4.7 4.8	Відношення відсоткових платежів з обслуговування зовнішнього боргу до річного експорту товарів і послуг, % Відношення обсягу сукупних платежів з обслуговування зовнішнього бору до доходів державного бюджету, % Відношення обсягу внутрішнього боргу до ВВП, % Відношення обсягу сукупних платежів з обслуговування	не більше 12 не більше 20 не більше 30

Продовження таблиці 9.2

1	2	3
4.9	внутрішнього боргу до доходів державного бюджету, % Відношення заборгованості уряду за державними цінними паперами до ВВП, %	не більше 25 не більше 30
5. Безпека страхового ринку
5.1 5.2 5.3 5.4 5.5 5.6	Показник проникнення страхування (страхові премії до ВВП), % Показник щільності страхування (страхові премії на одну особу), доларів США Частка довгострокового страхування в загальному обсязі зібраних страхових премій, % Рівень страхових виплат, % Частка премій, що належать перестраховикам нерезидентам, % Частка сукупного обсягу статутних капіталів страхових компаній, що належать нерезидентам у загальному їх обсязі, %	8-12 не менше 140 не менше 30 не менше 30 не більше 25 не більше 30
6. Безпека фондового ринку
6.1 6.2 6.3	Відношення обсягу номінальної капіталізації ринку акцій до ВВП, % Дохідність облігацій внутрішньої державної позики, % Частка покриття державними цінними паперами внутрішнього державного боргу, %	60-90 3-4 не більше 30
7. Банківська безпека
7.1 7.2	Частка іноземного банківського капіталу в загальному обсязі банківського капіталу, % Обсяг кредитування банками реального сектору економіки, % до ВВП	не більше 30 не менше 30

__________

* За Методикою розрахунку рівня економічної безпеки України

На сьогодні, між Україною та Японією підписано Кіотський протокол – міжнародну угоду про обмеження викидів в атмосферу парникових газів.

Це додатковий документ до Рамкової конвенції ООН зі змін клімату, підписаної 1992 р. на міжнародній конференції в Ріо-де-Жанейро. Конвенція набула чинності у 1994 р. Сьогодні її підписали 189 країн, в тому числі більшість промислово-розвинених країн. Протокол передбачає, що країни-учасниці зобов’язані зменшити середньорічні обсяги викидів парникових газів в період 2008–2012 рр. в середньому на 5,2 % (у порівнянні з 1990р.). Окреме зобов’язання щодо їх зниження взяли Японія – на 6 %, США – на 7 % та ЄС – на 8 %.

Механізми Кіотського протоколу надають право торгувати квотами на викиди парникових газів, а також передбачають можливість спільного впровадження проектів зі скорочення таких викидів. Продаж квот на викиди парникових газів може бути прибутковою справою для держави.

Спільні домовленості держав G20 відкривають для країн, що найбільше постраждали від кризи (у тім числі і для України), нові можливості для проведення антикризової політики. Вони з’являться завдяки масштабній фінансової підтримці, на яку погодилися потужні країни світу. Україна також буде включена у загальну програму відновлення світової економіки та отримає шанс прискорити процес подолання кризових явищ в державі. Однак, варто зазначити що взаємовідносини з міжнародними організаціями неминуче потрапляють під вплив специфіки економічних та політичних відносин, які сформувалися в нашій державі.

Як зазначають вітчизняні дослідники, основними проблемами, що перешкоджають залученню від міжнародних інститутів кредитних ресурсів для України, є:

1) політичні суперечки (які, позначаються на переговорах з фінансовими організаціями, що породжує в останніх недовіру до спроможності і відповідальності української влади ефективно використати надані кошти);

2) фінансова допомога буде супроводжуватися вимогами та умовами з реформування економіки (які не завжди в українських економічних реаліях є прийнятними і часто не приносять очікуваних позитивних наслідків).;

3) своєчасне і у повному обсязі виконання нашою країною власних зобов’язань за міжнародними договорами. Вони не забезпечуються ні в організаційно-правовому аспекті, ні відповідними кадрами.

В контексті участі України в глобалізаційних процесах, неможливо оминути увагою вплив іноземного капіталу на українську економіку. Натомість зростають обсяги вкладення іноземних інвестицій у банківський сектор, який є найбільш насиченим закордонним капіталом. Враховуючи те, що головний удар кризи прийшовся на банківську систему та її важливість для повноцінного економічного розвитку держави, зростає потреба у вдосконаленні регулювання іноземного капіталу в банківській сфері.

Отже, уникнути кризи, можна на основі реалізації таких напрямів:

- монополізації економіки шляхом посиленого втручання держави в економічні процеси;

- подолання технологічного розриву через випереджаючий інноваційний розвиток, зростання видобутку корисних копалин, відкриття нових ринків.;

- опосередкованого економічного впливу держави на ринкову економіку (насамперед, бюджетно-податкову і грошово-кредитну політику);

- експорту кризи зовнішньоекономічними або воєнними методами (використовується, коли вичерпано інші напрями або паралельно з іншими напрямами).

Інноваційний, як один із напрямів уникнення кризи є найнадійнішим. Атакуюча інноваційна стратегія може скоротити кризову стадію циклу або навіть запобігти кризі.

Основними напрямими державної політики щодо відновлення довіри до банківської системи, переорієнтування грошових потоків із тіньової частини економіки до банківського сектора, залучення заощаджень населення, що дозволить вітчизняній банківській системі повноцінно функціонувати і фінансувати інвестиційні проекти можуть бути:

1. удосконалення нормативно-правової бази функціонування банківських установ;

2. реструктуризація банківської системи з метою ліквідації причин, що підривають довіру до кредитних організацій;

3. подальше реформування та формування ефективної системи страхування вкладів населення в банківську систему;

4. боротьба з «моральними ризиками» та безвідповідальною поведінкою банківських установ (щодо ставок відсотка, обсяги кредитів, обмеження вкладів на депозити, тощо);

5. посилення банківського нагляду, підвищення якості та ефективності внутрішнього та зовнішнього аудиту;

6. проведення політики заохочень населення до збільшення вкладів у банківські установи;

7. оптимізувати кредитно-інвестиційну діяльність банку [5, с. 626-674].

Розглянемо основні часові і кількісні показники всіх кредитних позик, які надавалися Україні під здійснення стабілізаційних програм (табл. 9.3).

В зв’язку з тим, що всі ці позики надавалися Україні під проведення економічних реформ, Міжнародний валютний фонд виставляв перед Урядом України певні умови, які оформлювалися в вигляді меморандумів або зобов’язань Уряду перед МВФ щодо здійснення економічної, фінансової і соціальної політики на період дії відповідних програм кредитування.

Таблиця 9.3