- •Тема 1 Методологічні аспекти управління проектами
- •1.1 Історія розвитку управління проектами
- •1.2 Поняття та класифікація проектів
- •1.3 Сутність системи управління проектами, її елементи . Управління проектами як специфічна галузь менеджменту
- •1.4 Цілі і процеси в управлінні проектами
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Тема 2 Модель управління проектом
- •2.1 Функції проектного менеджменту
- •2.2 Характеристика моделі управління проектами
- •2.3 Процедури в управлінні проектами
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Тема 3 Методичні основи планування і контролю проекту
- •3.1 Місце і функції планування та контролю в управлінні проектами
- •3.2 Види планів
- •3.3 Сучасні тенденції в плануванні та контролі проектів
- •Завдання та запитання для самоконтролю
- •Тема 4 Основні форми організаційної структури проектів
- •4.1 Базові засади створення організаційної структури проекту
- •4.2 Основні форми проектних структур
- •4.3 Переваги і проблеми матричної структури
- •4.4 Внутрішні організаційні структури у великих проектах
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Тема 5 Структуризація проекту
- •5.1 Сутність і функції структуризації проекту
- •5.2 Односпрямована структуризація – створення робочої структури проекту
- •5.3 Двоспрямована структуризація та кодування проекту
- •5.4 Трьохспрямована структура проекту
- •Завдання та запитання для самоконтролю
- •Тема 6 Основи сіткового і календарного планування проектів
- •6.1 Загальна характеристика і види сіткових графіків
- •6.2 Графіки передування: порядок побудови і показники
- •6.3 Особливості стрілчастих графіків
- •6.4 Переваги і додаткові можливості графіків передування
- •6.5 Сіткове планування в умовах невизначеності
- •6.6 Методи скорочення тривалості виконання проекту
- •6.7 Календарне планування проектів
- •Завдання та запитання для самоконтролю
- •Тема 7 Планування ресурсів і витрат
- •7.1. Оцінка і планування ресурсів
- •7.2 Побудова ресурсних гістограм
- •7.3 Моделювання і календарне планування ресурсів
- •7.4 Планування затрат
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Тема 8 Контроль проекту
- •8.1 Модель планування і контролю проекту
- •8.2 Методи аналізу виконання проекту
- •8.3 Прогнозування остаточних витрат
- •8.4 Звітування і контроль за змінами
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Тема 9 Управління якістю в проекті
- •9.1 Поняття якості в контексті проектного менеджменту
- •9.2 Система управління якістю проекту
- •9.3 Витрати на забезпечення якості проекту
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Тема 10 Управління проектними ризиками
- •10.1 Поняття ризику та невизначеності. Класифікація проектних ризиків
- •10.2 Причини виникнення та наслідки проектних ризиків
- •10.3 Методи аналізу й оцінки ризиків інвестиційних проектів
- •10.4 Управління проектними ризиками
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Тема 11 Процедури організації проведення конкурентних торгів (тендерів) по проекту
- •11.1 Основні положення
- •11.2 Класифікація торгів
- •11.3 Функції учасників торгів
- •11.4 Порядок проведення підрядних торгів
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Тема 12 Управління персоналом у проектах
- •12.1 Лідерство. Роль менеджера проекту
- •12.2 Команда проекту
- •12.3 Мотивація персоналу
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Т ема 13 Програмне забезпечення управління проектами
- •13.1 Загальна характеристика автоматизованих систем управління проектами
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Завдання для модульного тестування
- •Рекомендована література Законодавчі і нормативно-правові акти
- •Основна література
- •Додаткова література
4.3 Переваги і проблеми матричної структури
Таким чином, на сьогодні в управлінні проектами найпоширенішою є матрична організаційна структура. Значною мірою це зумовлено перевагами, притаманними цій формі, а саме:
Вона дає змогу інтегрувати окремих виконавців, групи, організаційні одиниці й компанії в одну проектну команду.
Це дуже гнучкий організаційний засіб як для маленьких змішаних проектних команд, так і для сотень і тисяч виконавців, груп, відділів, організацій і компаній у великих проектах.
Вона дає можливість:
- мати лідера – проектного менеджера, який користується владними повноваженнями і спрямовує роботу всіх залучених до проекту фахівців на досягнення мети проекту;
- розвивати взаємовідносини, координувати дії, мати єдину інформаційну систему;
- мотивувати членів матричних груп і створювати атмосферу відповідальності за проект і його головні завдання.
Створення цілеспрямованих матричних груп дає можливість досягти мети проекту.
На жаль, ця організаційна структура створює й певні проблеми, переважно у стосунках між людьми, які має вирішувати менеджер проекту. Їй притаманні подвійне підпорядкування, розподіл влади і відповідальності, потреба і водночас неможливість спиратися тільки на минулий досвід. Тому для цієї структури характерні складність і виникнення конфліктних ситуацій. Але це є не наслідком використання матричної структури, а приводом до адаптування її.
Головні причини виникнення проблем:
- протистояння менеджера проекту і менеджерів функціональних підрозділів або інших компаній;
- влада менеджера проекту не відповідає мірі його відповідальності, між ними виникає розрив (першої менше, другої більше);
- подвійна субординація і розподіл влади, коли члени проектної команди підпорядковуються водночас функціональному і проектному менеджерам;
- ця структура може бути складною, невизначеною (нечіткою).
Подолати ці проблеми можна завдяки застосуванню таких інструментів, як контрактний принцип, або ж матриця відповідальності.
Контрактний принцип подолання конфліктів між проектним і функціональним менеджерами використовується для розв’язання внутрішньофірмових ситуацій. Однією з реалій проектного життя є те, що менеджер проекту має значно менше проблем із зовнішніми співробітниками (з інших компаній), ніж із працівниками своїх функціональних підрозділів. Із зовнішніми, як правило, укладаються контракти, і ці фірми намагаються їх виконувати, берегти свою репутацію, щоб мати клієнтів на майбутнє. Менеджер проекту, таким чином, має формальну базу для влади – контракт, угоду, де обговорюються усі питання (терміни, витрати, вимоги тощо).
Всередині фірми цього немає, «домашня» робота часто чітко не визначена у термінах, витратах, ресурсах, важко встановлювати цілі й контролювати їх виконання. Тому доцільно використовувати форму внутрішньої угоди («псевдоконтракт») між проектним і функціональним менеджерами, що дозволяє уникнути багатьох проблем або мінімізувати їх. Ці контракти мають такі характеристики:
Єдина людина є відповідальною за нього.
Фіксується реальний перелік робіт, які виконуються.
Наводиться робочий план з контрольними точками у межах плану проекту.
Задаються обсяги робіт у кількісному вимірі.
Наводиться реальний план розподілу ресурсів і реальний бюджет часу.
Затверджується контрольно-інформаційна система (система звітності).
Цей підхід дає змогу вирішувати деякі проблеми, зокрема у функціональній або балансовій матричній структурі. Крім того, він підвищує мотивацію співробітників проекту.
Матриця відповідальності – це графічне визначення того, хто що робить по проекту, або закріплення відповідальності членів проектної команди за виконання окремих елементів проекту і відносини із залученими партнерами (табл. 4.1).
Таблиця 4.1
Матриця відповідальності проекту «Створення відділу маркетингу»
Виконавці |
Роботи |
|||||||||
Визначення організаційної структури |
Визначення функціональних обов’язків |
Розробка посадових інструкцій |
Узгодження функцій відділу з іншими відділами |
Подання замовлення до служби зайнятості |
Проведення співбесід з претендентами |
Укладання договорів про роботу |
Проведення ремонтних робіт |
Обладнання кабінету |
Адміністративне управління проектом |
|
Менеджер з добору персоналу |
|
|
|
|
P |
S |
P |
|
|
|
Менеджер з розробки посадових інструкцій |
|
|
P |
Р |
|
|
|
|
|
|
Консультант з управління персоналом |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
|
|
|
|
Будівельники |
|
|
|
|
|
|
|
+ |
+ |
|
Менеджер проекту-маркетолог |
P |
P |
S |
S |
S |
P |
|
P |
P |
P |
Фінансовий менеджер |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
+ |
Умовні позначення: P – первинна відповідальність; S – вторинна відповідальність; + – особа, що виконує роботу.
Матриця може показати, хто відповідає за конкретний аспект проекту і якою є міра цієї відповідальності (первинна чи другорядна). Це дає змогу відстежувати й контролювати процеси і роботи, чітко розподіляти відповідальність між залученими фахівцями, в тому числі проектним і функціональним менеджерами, визначати, хто може проконсультувати з певного аспекту, отримувати іншу інформацію.