2. Класифікація прогнозів.
Множинний характер проблем, які стають об'єктами прогнозування при прийнятті господарських рішень, призводить до виникнення великої кількості прогнозів, систематизація яких знаходить своє відображення у їх класифікації за певними ознаками:
За призначенням розрізняють:
- науково-технічні;
-техніко-економічні;
-соціально-економічні;
-військово-політичні;
-уречевлено-природні прогнози.
2. За масштабом дій розрізняють:
- міжнародні;
-національні;
- міжгалузеві;
- галузеві;
- прогнози об'єднань;
- прогнози підприємств.
3. За терміном розрізняють:
- оперативні;
- короткострокові;
- середньострокові;
- довгострокові прогнози.
4. За метою здійснення розрізняють:
- пошукові прогнози
-нормативні.
5. За рівнем визначеності умов розрізняють:
-прогнози з детермінованими умовами
-із випадковими умовами
-із невизначеними умовами.
6. За ступенем формалізації умов розрізняють:
- прогнози із високим ступенем формалізації умов
- прогнози із середнім ступенем формалізації умов
- прогнози із низьким ступенем формалізації умов.
3. Етапи, методи та інструменти прогнозування господарських рішень.
При виконанні прогнозування у типову послідовність дій включається:
1. Передпрогнозна орієнтація на основі системно-структурного аналізу об'єкту.
2. Постановка задач для розробки прогнозу.
3. Аналіз та встановлення факторів прогнозного стану.
4. Формування інформаційної бази за об'єктом прогнозу.
5. Розробка прогнозу розвитку об'єкту та оцінка його достовірності.
6. Аналіз результатів прогнозування.
7. Розробка рекомендацій за результатами аналізу для прийняття рішень.
У процесі прогнозування використовують два підходи:
- дослідницький прогноз - виражає передбачення як функцію прогнозу і відображає, яким може бути розвиток ситуації за умови, що характер управлінської дії на неї залишиться незмінним. В основі дослідницького прогнозування лежить орієнтація на передбачення можливостей, встановлення тенденцій розвитку ситуацій на підставі інформації, що наявна при розробці прогнозу. Тим самим, дослідницький прогноз вказує на сфери діяльності, що вимагають першочергового втручання, спрямованого на подолання негативних процесів. Дослідницьке прогнозування поділяється на:
традиційне (екстраполятивне) - орієнтоване на стабільний і безперервний розвиток об'єкта, тобто на збереження виявлених у минулому тенденцій розвитку об'єкта прогнозування;
новаторське (альтернативне) - виходить з того, що розвиток об'єкта відбувається стрибкоподібне і циклічно - припускає існування множини варіантів майбутнього розвитку об'єкта і ґрунтується на розробленні варіантів, що відрізняються за ступенем і характером впливу особи що приймає рішення на параметри розвитку.
- нормативний прогноз - визначає цілі рішення і можливі способи їх досягнення на підставі об'єктивної оцінки існуючих можливостей для забезпечення досягнення адекватних результатів. В основі нормативного прогнозування лежить орієнтація на місію, цілі, потреби, досягнення яких передбачає рішення. Нормативне прогнозування - це проекція в майбутнє початкової моделі рішення відповідно до заданих цілей, норм, критеріїв.
Рис. 4.2. Методи та інструменти прогнозування
Методологічний апарат прогнозування - це сукупність методів і інструментів, вибір яких зумовлює:
первинні уявлення щодо можливостей появи різних станів середовища;
набір варіантів оптимального рішення відповідно до ситуації без прогнозування.
Методи прогнозування прийнято поділяти на кількісні та якісні (табл. 4.1). Наявність чи відсутність одного з них в прийнятті управлінських рішень зумовлює дисбаланс в системі управління підприємством і значно знижує якість і точність прогнозів.
Відсутність методів прогнозування (поле 4) приводить до повної втрати контролю над матеріальними і фінансовими потоками на підприємстві.
Таблиця 4.1.
Матриця початкових ситуацій прийняття обґрунтованих господарських рішень
|
ЯКІСНІ МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ |
||
КІЛЬКІСНІ МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ |
|
наявні |
відсутні |
|
наявні |
Контрольована ситуація (поле 1) |
Втрата запасу міцності (поле 2) |
|
відсутні |
Втрата чутливості (поле 3) |
Неконтрольована ситуація (поле 4) |
Наявність тільки кількісних методів прогнозування (поле 2) приводить до ситуації, коли керівництво володіє інформацією про поточний стан підприємства, що свідчить про спрощеність і недостатню спрацьованість господарських рішень. Використання тільки якісних методів прогнозування (поле 3) зумовлює втрату чутливості господарських рішень, що пов'язане з частковим випаданням деяких функцій управління, тобто поточний стан може опинитися поза контролем. І, нарешті, поєднання кількісних і якісних методів прогнозування (поле 1) робить систему управління на підприємстві достатньо гнучкою.
Таким чином, механізм прогнозування, що включає кількісну модель прогнозування і якісні управлінські методики, є одним з інструментів управління на основі показників.
Якість отриманих прогнозів визначається ступенем дотримання основних принципів:
системності (взаємопов'язаність та взаємна підпорядкованість прогнозів);
узгодженості;
верифікації (визначення достовірності та обґрунтованості);
безперервності (передбачає коригування по мірі надходження нових даних).
Саме від дотримання даних принципів здійснення прогнозування залежить рівень обґрунтованості господарських рішень на підприємстві.