1.2 Основні принципи психологічного тренінгу

Провідним принципом організації соціально-психологічного тренінгу є принцип діалогізації взаємодії, тобто повноцінного міжособистісного спілкування. Воно базується на повазі до чужої думки, довірі, позбавлення учасників від взаємних підозр, нещирості, страху. Рівень організації роботи значною мірою залежить від того, як практично реалізується принцип психологічної взаємодії. Для досягнення позитивних особистісних змін, перебудови відносин іноді потрібні «гострі моменти, потрясіння». Тому в навчально-тренінгової групи повинні використовуватися такі прийоми, як відкрите обговорення поведінки учасників, елементи психодрами і ряд інших емоційно насичених засобів зворотного зв'язку. Одним з основних є принцип самодіагностики, спровокованої групою для кожного з учасників і керівника. Він включає в зміст занять запитання і вправи, розраховані на те, щоб будь-який з учасників групи розповів про свої психологічні проблеми і запропонував шляхи їх практичного вирішення. Також необхідно зробити акцент на принципі практичної матеріалізації соціально-психологічних феноменів, які вивчаються. Завдяки його реалізації багато проявів людської психіки не тільки виникають перед членами групи у вигляді теоретичних понять, а й стають надбанням їхнього практичного досвіду. Важливо організувати переживання запропонованих міжособистісних феноменів кожним учасником групи. Суттєвим є питання про комплектування групи. Бажано проводити попередні індивідуальні співбесіди з її потенційними учасниками. Формуючи групу, краще не включати в неї людей з дуже стереотіпізованной психологічним захистом, оскільки заняття можуть значно посилити тривожність таких суб'єктів. Крім того, це може негативно вплинути на груповий процес. Також небажано участь людей, які не мають наміру продуктивно працювати в плані особистого розвитку і йдуть в групу тільки з метою «пізнання методу» або заради приємного проведення часу. Відправним пунктом для забезпечення успішної роботи тренінгової групи виступає принцип добровільності. Члени групи повинні бути зацікавлені у власних змінах і готові цілеспрямовано досягати поставленої мети.Згуртованість в групі виникає набагато швидше, якщо група закрита й робота в ній чітко структурована. Тривалість занять у принципі повинна бути визначена заздалегідь. Розміщувати учасників під час тренінгу краще по колу в м'яких кріслах. Важливо, щоб кожен з них був певен, що їх не підслуховують. На початковій стадії навчання найважливішим завданням, яке вирішує керівник, є вироблення групових норм і засвоєння учасниками головних вимог тренінгу. Керівник повинен детально ознайомити всіх з головними нормами і принципами тренінгового спілкування: 1. Спілкування за принципом «тут і тепер». Для багатьох учасників характерне прагнення переключиться з безпосередньою тренінгової роботи на обговорення минулих чи майбутніх подій. У цьому випадку спрацьовує механізм психологічного захисту. Але головна ідея тренінгу полягає в тому, щоб група перетворилася на своєрідне об'ємне дзеркало або навіть систему дзеркал, у яких кожен член групи зміг би побачити себе під час виконання вправ. Це досягається, зокрема, тим, що в групі існує інтенсивна зворотний зв'язок, що базується на довірчому міжособистісному спілкуванні. 2. Принцип персоніфікації висловлювань. Суть його полягає в добровільній відмові від безособових мовних форм, які допомагають приховувати в повсякденному спілкуванні власну позицію того, хто говорить, або ж уникати прямих висловлювань в небажаних випадках. Конкретно: замість висловлювань: «вважається ...»,« дехто вважає, що ... »у групі вчать говорити, використовуючи форми:« я вважаю, що ... »і т.п.. 3. Принцип акцентування на мові почуттів. Згідно з ним учасники групи повинні робити акцент на емоційних станах і проявах (своїх власних і партнерів по групі) і під час зворотного зв'язку, якщо можливо, використовувати мову, яка фіксує такий стан. Прикладом даної форми мови є констатація типу: «Твоя манера говорити на підвищених тонах викликає в мене роздратування». Для повсякденного спілкування звернення до подібної емоційно акцентируемой манері не є типовим. Відповідно перед кожним учасником ставиться завдання перебудувати стиль свого спілкування і, зокрема, виробити вміння «ловити», чітко ідентифікувати й адекватно висловити свої почуття. 4. Принцип активності. Дотримання цього принципу є головною вимогою до поведінки учасників тренінгу. Мова йде про реальний включення кожного учасника в інтенсивне групове взаємодія з метою цілеспрямованого пізнання себе, партнера, групи взагалі. У повсякденному житті людина під впливом різних обставин нерідко замикається в собі і концентрується лише на власних проблемах. Завдання полягає в тому, щоб допомогти йому навчитися об'єднувати цю замкнутість на себе з активною включеністю в іншого, в аналіз групових процесів. На заняттях заохочується конструктивна полеміка між усіма учасниками, включаючи керівника. 5. Принцип довірливості. Передбачає створення сприятливих умов для довірливого спілкування учасників тренінгу, забезпечує групову динаміку, значною мірою визначає результативність занять. В якості першого і простого кроку до практичного створення такого клімату керівник пропонує прийняти єдину форму звертання один до одного на «ти». Це не тільки психологічно зрівнює усіх членів групи, а й привносить певний елемент інтимності та довіри.Крім того, довірливість підтримується незаперечним правилом: «Говорити тільки правду, або хоча б не брехати». 6. Принцип конфіденційності. Суть його розкривається в рекомендації «не виносити» зміст спілкування, яке розвивається в процесі тренінгу, за межі групи. Це теж сприяє встановленню довірливих стосунків, оскільки учасники впевнені, що зміст спілкування залишиться в рамках цієї групи, і легше йдуть на відкритий, щирий контакт. Конфіденційність дає можливість групі зберегти свій дискусійний потенціал; обговорення ж учасниками тренінгу проблем групи за її межами призводить до того, що готовність і потреба в обговоренні цих проблем в рамках самої групи зменшується, адже тема певною мірою вичерпує себе. Одна із закономірностей початкового періоду спілкування - протидію з боку окремих учасників, яке виникає через тривожних очікувань або дуже розвиненою психологічного захисту. Для того, щоб зруйнувати початкову скутість, можна використовувати підгрупи (2-4 людини), в яких учасники могли б обговорювати хвилюючі їх проблеми. Потрібна атмосфера для занять в групі створюється шляхом усвідомлення учасниками позитивних аспектів своєї особистості. Цьому приділяється особлива увага. Адже відкриття в собі нових позитивних якостей виробляє впевненість у собі і дає сили для подальших конструктивних змін. Керівнику групи також необхідно подбати про те, щоб ніхто з її членів не був підданий груповому тиску, і щоб кожному учаснику у разі переживання ним кризового стану була надана відповідна допомога і підтримка. Організовуючи роботу групи, слід пам'ятати: навчання її учасників має цінність не тільки під час інтенсивних та спільних емоційних переживань, а головним чином під час усвідомлення, внутрішнього переосмислення, розкриття причин їх виникнення, тобто коли виявляються назрілі питання і проблеми, які не піддаються контролю і вольової регуляції з боку самого суб'єкта. Мистецтво тренера і ефективність навчання багато в чому залежать від того, чи здатний він використовувати отриманий матеріал, «витягувати» з нього навчальний ефект, оскільки навіть найбільш ефективні ігри та ситуації в конкретній ситуації можуть виявитися непродуктивними. Необхідно попереджати поспішні наміри того чи іншого члена групи змінитися відповідно якомусь зразком, якщо вони є результатом групових ефектів, простого «наповнення» особистості емоційної енергетикою через роботу в групі, а не наслідком глибокого самоаналізу. Керівник не повинен виступати посередником у прийнятті членом групи рішень щодо особистих змін, але його головний обов'язок - попередити, до чого можуть привести непродумані рішення (у даному випадку - нерозуміння тимчасовості енергетичного підйому як результату групових занять). Особливо необхідна така підтримка, якщо члени групи виявляють готовність до самодослідження. Керівник повинен продумувати і знаходити способи залучення учасників тренінгу до роботи один з одним, а також дослідити, як можна допомогти зрозуміти причини поведінки в групі. Бажано проводити періодичний аналіз того, що відбувається на заняттях, робити проміжні підсумки, уточнювати напрями подальшого розвитку групи та її кожного учасника. На заключних заняттях обов'язково попередити членів групи, щоб вони не переносили відносини в групі соціально-психологічного тренінгу безпосередньо в реальне життя, в інші колективи. Спочатку треба з'ясувати реальний рівень розвитку колективу і підходити до організації своїх відносин з людьми доброзичливо, але й критично, не відкидаючи, а використовуючи досвід, якого вони набули в процесі навчання. Тоді можна сподіватися на позитивні зміни.

РОЗДІЛ 2 ВТІЛЕННЯ ТРЕНІНГУ В НАВЧАЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНІВ