- •1.1.1. Предмет курсу: природа та визначення міжнародної економічної діяльності
- •Закон україни Про митну справу в Україні
- •1.1.2. Відкрита економіка
- •1.1.3. Платіжний баланс: показник та фактор міжнародної економічної діяльності
- •Структура платіжного балансу
- •1.1.4. Світове господарство та міжнародний ринок
- •1.2.1. Класифікація форм міжнародної економічної діяльності
- •1.3.1. Критерії класифікації суб’єктів міжнародної економічної діяльності
- •1.3.2. Мікроекономічний рівень
- •1.3.3. Макроекономічний рівень
- •2.1.1.Торгівля товарами в системі міжнародної економічної діяльності
- •Класифікація міжнародної торгівлі товарами
- •2.1.2. Україна та міжнародні інститути регулювання торгівлі
- •2.1.3. Факторні передумови міжнародної торгівлі України
- •2.1.4. Геостратегічна специфіка національної участі в міжнародній торгівлі
- •2.2.1. Міжнародна купівля-продаж товарів
- •2.2.2. Експортна діяльність в макро- та мікроекономічному вимірах
- •2.2.3. Імпортна політика: загальні цілі та актуальні проблеми України
- •2.2.4. Реекспорт та реімпорт
- •2.2.5. Прямі та опосередковані експортно-імпортні операції
- •2.3.1. Поняття та форми товарообмінних операцій
- •2.3.2. Бартерні операції (бартерні угоди, бартер)
- •2.3.3. Торговельні компенсаційні операції
- •2.3.4. Промислові компенсаційні операції
- •2.6.1. Поняття міжнародної торгівлі послугами
- •2.6.2. Види міжнародних послуг та їх класифікація
- •2.6.3. Міжнародний ринок послуг
- •2.6.4. Особливості становлення ринку послуг у відкритій економіці України
- •2.6.5. Науково-технічний прогрес як структуроутворюючий чинник розвитку сфери міжнародних послуг
- •2.6.6. Інформаційні та електронні послуги як динамізуючий чинник міжнародної економічної діяльності
- •2.6.7. Страхові послуги в міжнародній економічній діяльності
- •2.7.1. Поняття торговельно- посередницької діяльності
- •2.7.2. Юридичне забезпечення торговельного посередництва
- •2.7.3. Класифікація суб’єктів міжнародного посередництва
- •2.8.1. Поняття міжнародних технологічних послуг
- •2.8.2. Інжиніринг
- •2.8.3. Консалтинг
- •2.8.4. Франчайзинг
- •2.8.5. Реклама в міжнародній економічній діяльності
- •2.10.1. Сучасні тенденції розвитку транспорту в контексті світової динаміки
- •2.10.2. Україна в системі міжнародних транспортних комунікацій
- •2.10.3. Геостратегічні перспективи транспортного забезпечення міжнародного співробітництва України
- •2.10.4. Морський та річковий транспорт: світові тенденції та українські реалії
- •2.10.5. Залізничний транспорт: сучасні тенденції та роль у міжнародній економічній діяльності
- •2.10.6. Міжнародні автоперевезення
- •2.10.7. Авіатранспортні сполучення: стан та перспективи розвитку
- •2.10.8. Трубопровідний транспорт України
- •2.10.9. Роль транспорту для міжнародної комерційної діяльності
- •2.11.1. Поняття та тенденції розвитку міжнародного туризму
- •З матеріалів Гаазької декларації Міжпарламентської конференції з туризму (Гаага, 10—14 квітня 1989 р.)
- •З матеріалів Гаазької декларації Міжпарламентської конференції з туризму (Гаага, 10—14 квітня 1989 р.)
- •2.11.2. Класифікація різновидів міжнародного туризму
- •2.11.3. Суб’єкти міжнародного туризму, специфіка їх цілей та діяльності
- •Туризм стає новим джерелом зростання національної економіки Китаю
- •2.11.4. Інститути та інструменти регулювання міжнародного туризму в Україні
- •Зі Статті 4. Органи державної виконавчої влади в галузі туризму Закону України «Про туризм»
- •Зі Статті 4. Органи державної виконавчої влади в галузі туризму Закону України «Про туризм»
- •2.11.5. Україна в міжнародних туристичних операціях: національна специфіка та завдання
- •З Додатка № 1 до Програми розвитку туризму в Україні до 2005 р.
- •3.1.1. Концептуальні проблеми регулювання відкритої економіки
- •3.1.2. Моделі відкритої економічної політики
- •3.1.9. Антидемпінг як фактор у конкурентній боротьбі
- •3.2.1. Міжнародний рух технологій: предмет і сучасні тенденції
- •Постіндустріальні тенденції світової економіки як фактор міжнародного співробітництва
- •Закон України «Про стандартизацію»
- •3.2.4. Технополіси в стратегії розвитку відкритої економіки
- •Науковий парк Кембриджського університету
- •Науково-промисловий парк Шеньчженя — перший китайський технополіс
- •Із закону україни «Про наукову і науково-технічну діяльність»
- •Політика єс у сфері стандартизації: методологічне значення для України
- •4.2.5. Економічна інтеграція
- •4.2.8. Прикордонне співробітництво в Україні
- •4.4.1. Завдання та умови європейської інтеграції України
- •Інтеграція на європейському континенті
- •Європейський Союз
- •Eкономічне партнерство між Україною та єс: основні засади, що їх установлює упс
- •4.4.3. Правові засади співробітництва України з єс
- •Угода про партнерство і співробітництво між Україною та єс
- •4.4.4. Україна в системі єврорегіонів
- •4.5.1. Чорноморське економічне співробітництво: сутність проекту
- •4.5.3. Чес у вимірах глобальних стратегій
- •4.5.4. Особливості та завдання участі України в чес
- •5.1.1. Сировинні ресурси в національному та світовому господарстві
- •5.1.2. Природні ресурси в системі міжнародних ринків
- •5.1.3. Види ресурсів
- •Необмежені й обмежені ресурси
- •5.1.4. Україна у світовій торгівлі сировиною
- •Загальна характеристика задоволення потреб України власними ресурсами, %
- •5.2.1. Паливний баланс у системі відкритої економіки України
- •Обсяги власного видобутку і потреба в споживанні нафти і газу
2.10.6. Міжнародні автоперевезення
Як і інші види транспорту, автомобільний транспорт тієї або іншої країни відповідає структурі її економіки, рівневі добробуту населення. Так, особливе значення автотранспорт має для Сполучених Штатів, деяких країн Європи. Водночас, тенденції розвитку саме автомобільного транспорту найбільш суперечливі: надзвичайно висока динаміка розвитку в 90-х роках ХХ ст. (а вона пов’язана з мобільністю, гнучкістю, здатністю забезпечувати найбільше «наближення» як до продавця, так і покупця товару) мала місце на тлі загострення енергетичної та екологічної проблем.
Справді, автотранспорт є відносно енерговитратним та екологічно небезпечним (ще більш «неприємні» характеристики на одиницю вантажу перевезень має авіатранспорт). Предметом особливої уваги під час вироблення стратегії розвитку транспорту має стати історично дуже близький термін вичерпання основних родовищ нафти й газу — головних джерел енергоносіїв для сучасного автотранспорту.
Можливості участі України в міжнародних автоперевезеннях зумовлюються передусім наявністю широкої мережі автодоріг — адже автодороги є головним елементом автотранспортної інфраструктури. Точніше, йдеться про два аспекти питання: про загальну протяжність автодоріг, наявність шляхів сполучень між населеними пунктами та економічними об’єктами, а також про якість таких шляхів.
Загальна протяжність автомагістралей України, не враховуючи сільських шляхів місцевого значення, становить 430 000 км. У тому числі це — 170 000 км магістралей загального користування та 260 000 км шляхів у сільських регіонах. У цілому достатньо забезпеченим є сполучення між найбільшими населеними пунктами і великими промисловими провінціями. Що стосується співвідношення кількості населення та кілометражу автодоріг в Україні, то воно відповідає стандартним показникам для Центральної та Східної Європи. Але якісні характеристики вітчизняних автодоріг є вкрай незадовільними. «Стратегічна магістраль», принаймні згідно з класифікацією вітчизняних автошляхів, за критеріями індустріально розвинутих країн, інколи може більше скидатися на розбитий сільський тракт. Значна частина доріг вибуває з обігу в сезони повені та великих опадів. Через незадовільний стан автодоріг втрачається чимала кількість вантажів, які перевозяться, і передусім врожаю, а деякі міжнародні промислові поставки та транзитні перевезення, зокрема туристичні перевезення, є ускладненими.
Специфічним феноменом українського розвитку протягом економічної кризи стало значне збільшення продажу приватних автомобілів. Протягом першої половини 90-х років кількість власників автомобілів зросла більше, ніж на третину; тоді як у другій половині — більше, ніж удвічі. Таке зростання відбувалося на тлі бюджетних дефіцитів і нестачі коштів на підтримку наявних автошляхів та будівництва нових (саме автошляхами здійснюється значна частина пасажирських та вантажних перевезень, які інколи не мають економічно обґрунтованих альтернатив). Відчутне збільшення навантаження та погіршення інфраструктурних умов для проїзду одиниці транспорту є свідченням неможливості забезпечити належним чином міжнародні потреби щодо перевезення пасажирів та вантажів територією України.
У зв’язку з цим українським урядом приймалися рішення щодо поліпшення становища. Так, в додатку № 4 до Програми розвитку туризму в Україні до 2005 р. міститься Перелік магістральних автомобільних доріг, які передбачається побудувати та реконструювати до 2005 р. Це, зокрема, магістралі1 Київ — Чоп (загальною протяжністю 187,2 км), у тому числі в областях: Рівненській (58,8 км), Львівській (108,0 км), Закарпатській (20,4 км); Київ — Ростов-на-Дону (загальною протяжністю 115,8 км), у тому числі в областях: Полтавській (45,0 км), Харківській (70,8 км); Санкт-Петербург — Київ — Одеса (загальною протяжністю 88,0 км), у тому числі в областях: Київській (17,0 км), Черкаській (71,0 км), Москва — Сімферополь (загальною протяжністю 75,0 км), у тому числі в областях: Харківській (18,0 км), Дніпропетровській (57,0 км).
Завдання динамічного розвитку мережі автодоріг, а також тенденція збільшення кількості рухомих автотранспортних засобів в Україні відповідають загальносвітовій динаміці. Адже очікується, що зростання кількості автомобілів відбуватиметься дуже стрімко, принаймні до середини другої декади століття. Причому прогнозуються зміни в розподілі рухомого автотранспорту: якщо раніше за кількістю автомобілів, безумовно, домінували Сполучені Штати та інші індустріально розвинуті країни, то відтепер очікується постійне зниження питомої частки автотранспорту, що припадає на них (за цими країнами залишається безумовна першість щодо якості машин). Причиною цього є швидке збільшення автопарку в таких відносно бідних країнах-гігантах, як Китай, Індія, а також в Індонезії, Бразилії. Це характерно і для Росії, України та інших посткомуністичних держав.
Передбачаються і якісні зрушення: поступовий перехід на екологічно чисті (або принаймні більш чисті) види палива, а також використання електродвигунів та батарей на сонячній енергії. За прогнозами, надалі вживатимуться масштабні заходи великої кількості країн щодо поліпшення стану автодоріг, збільшення їх пропускної спроможності, підвищення безпеки руху.
Автоперевезення здійснюються на основі договорів перевезення, а документом, який підтверджує наявність відповідного договору та служить його технічним доповненням, є автотранспортна накладна, яка не є товаророзпорядчим документом і містить вказівку на покупця, якому належить передати вантаж. Основний вміст цього документа регламентується міжнародною Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом (1956 р.). Крім того, при перетинанні кордонів держав транзиту можуть виникати різні додаткові вимоги щодо документарного супроводження.
Базові тарифи на перевезення автотранспортом установлюються з розрахунку тоннокілометражу. Але можуть мати місце додаткові тарифи, які враховують надбавки відповідно до певних властивостей товару, необхідності його додаткового обслуговування в дорозі. Крім того, відповідно до ситуації застосовуються штрафи та тарифні зниження з базової суми.
Слід враховувати, що у процесі євроінтеграції було прийнято цілу низку уніфікованих вимог щодо автотранспортних перевезень, яких слід дотримуватись під час організації транспортування вантажів територією країн Євросоюзу.