1. За функціональною спрямованістю:

а) регулятивні (більшість);

б) охоронні.

2. За способом дії на суб'єкти права (відповідно до характеру розпоряджень, що в них містяться):

а) уповноважувальні;

б) зобов'язуючі;

в) забороняючі.

3. За характером регульованих суспільних відносин (за при­значенням в механізмі правового регулювання):

а) матеріальні;

б) процесуальні.

4. За дією в часі:

а) постійні (невизначений строк дії);

б) тимчасові;

в) виняткові (на випадок надзвичайних обставин).

5. За територією дії:

а) на всій території держави;

б) на частині території держави.

3. Суб'єкти конституційного права

➢ Конституційно-правові відносини — це суспільні відносини, врегульовані нормами конституційного права, змістом яких є юридичний зв'язок між суб'єктами у формі прав і обов'язків, передбачених конституційно-правовими нормами.

➢ Суб'єкти конституційного права — це учасники конституційно-правових відносин, що виникають в результаті юридич­них фактів, основаних на дії норм конституційного права.

Це постійні носії прав і обов'язків, передбачених нормами зазна­ченої галузі.

До питання класифікації суб'єктів конституційного права існують різні підходи.

Автори підручника "Конституційне (державне) право зарубіж­них країн" за редакцією Б.А. Страшуна виділяють 2 групи суб'єктів:

1. Фізичні особи: громадяни, іноземці, групи громадян, ви­борці, депутати як особи зі спеціальною правоздатністю та їх групи. У цій групі норми конституційного права визначають найбільш загальні риси правосуб'єктності індивідів, встановлю­ючи їх основні права і обов'язки, причому загальна правосуб'єктність визнається рівною для всіх.

2. Суспільні утворення: держава в цілому, її органи, а іноді і їх відокремлені частини (палата парламенту), територіальні одиниці, установи і органи самоврядування, політичні партії і інші громадські об'єднання.

В.Є. Чиркін вважає, в конституційному праві неправомірним є поділ суб'єктів на фізичних і юридичних осіб (як в цивіль­ному праві). Він пропонує наступну класифікацію:

1. Соціальні і національні громади (народи, нації і інші етнічні групи, класи).

2. Держава і її складові частини (суб'єкти федерації).

3. Основні органи держави.

4. Громадські об'єднання і колективи.

5. Депутати представницьких органів.

6. Органи місцевого самоврядування.

7. Індивіди (громадяни, іноземці, апатриди).

У суспільних відносинах, які регулюються нормами консти­туційного права, державі належить особлива роль. Вона є їх регулятором, перш за все, як носій правотворчої влади. Проте, як правило, вона сама не стає учасником цих відносин, а вказує, якими мають бути ці відносини між суб'єктами права і забезпе­чує виконання цього розпорядження. Стаючи учасником таких відносин, держава діє або через свої органи, або через референ­дум. Органи держави, територіальні громади, політичні партії, профспілки, наділені власною правосуб'єктністю.

Об'єктом конституційно-правового регулювання є основи зв'язків у відносинах "особа — колектив (публічного харак­теру) — суспільство — держава", що базуються на застосуванні, відповідно до закону, державної влади і участі в ній у формах, визначених конституцією. На відміну від інших галузей, консти­туційне право регулює найбільш важливі суспільні відносини, що визначають базис життя суспільства, держави, колективу, особи.