4.2 Стратегія і тактика виживання людства. Екологічний маніфест. Екологічна культура і мораль нової цивілізації

1 Стратегія і тактика виживання людства

2 Пріоритети політики України

3 Екологічна культура та маніфест

1 Стратегія і тактика виживання людства

Найважливішими завданнями нової політики природокористування мають стати:

• Безумовне здійснення конверсії свідомості й моралі в планетарному масштабі;

• На базі цього – здійснення контролю за зростанням народонаселення;

• Збереження біорізноманітності, відновлення природних ресурсів там, де це можливо, розширення заповідних територій до оптимального рівня;

• Реалізація ресурсозберігаючих програм самоконтролю й самообмеження як окремими особами, так і колективами людей, націями, державними й , зрештою людською спільнотою;

• Впровадження нових ресурсозберігаючих технологій і технологій виробництва енергії, промислових і продовольчих товарів, які задають найменшої шкоди довкіллю;

• Розроблення та ефективне впровадження нових технологій переробки відходів із доведенням ККД до 100%.

Ці завдання мають вирішуватися на основі плідної кооперації з довкіллям, гармонізації стосунків із природою, що дасть змогу забезпечити стійкий, збалансований розвиток цивілізації у 21 столітті для цього необхідно дотримуватися таких правил:

• У кожному конкретному регіоні використовувати такі ресурси й у такій кількості, щоб відбувалося поступове відновлення їх завдяки природним процесам;

• Управління стабільністю природних процесів має орієнтуватися не на окремий елемент довкілля чи окремий процес, а на всі елементи й процеси, оскільки вони нерозривно пов’язані;

• Економічні фактори не мають домінувати над екологічними – потрібний розумний баланс;

• Слід завбачити віддалені наслідки негативних впливів на природу й запобігати їм.

Впроваджувати нові технології, реалізовувати нові програми треба поступово, обережно, з урахуванням уже допущених помилок і можливостей їх виправлення з використанням світового досвіду.

Нове суспільство зобов’язане приймати далеко досяжні рішення, що забезпечують довгострокову сталість розвитку.

У найближчі 20-30 років на людство очікують величезні труднощі, та є надія, що вони будуть подолані: вже робляться перші спроби запобігти розростанню екологічної кризи, з’являється перший позитивний досвід реалізації нової екологічної політики, дедалі більше країн переводять проблему охорони природи, збереження біосфери до рангу найпріоритетніших, актуальних, таких, що потребують вирішення. Приклад цього – сплеск природоохоронної активності в усьому світі за останні 20 років – від вражаючих доповідей Римського клубу й доленосних міжнародних екологічних форумів до вироблення десятків локальних, регіональних і міжнародних програм збереження й відновлення природних ресурсів, ландшафтів, територій та акваторій, розвитку екологічного виховання та освіти, поява численних екологічних матеріалів у засобах масової інформації, народження сотень «зелених» рухів та організацій у всіх куточках світу.

Новий підхід сучасної екологічної політики до проблеми збереження біосфери і стабільного розвитку нашого суспільства, новий погляд на біосферу базуються на принципах сучасної й майбутньої людської діяльності: етичних та еколого- економічних .

Чирас у 1992 році вирізнив 3 основних етичних принципи:

1. Людство має обмежені запаси природних ресурсів, які необхідно розподіляти між усіма живими істотами планети.

2. Людство – частинка Природи й суб’єкт, на який поширюються всі її Закони. Ми не маємо права ґвалтувати Природу й нехтувати її Законами, бо це згубить цивілізацію;

3. Людство не повинне керувати Природою, воно має навчитися співпрацювати та існувати в гармонії з нею.

Ми додамо ще один принцип: людина – також частинка Космосу, могутні сили якого постійно впливають на її здоров’я, психіку й поведінку.

Головні еколого-економічні принципи:

• консервація, збереження ресурсів та енергії, розумне самообмеження у усії сферах життєдіяльності;

• рециклічність, тобто максимально можливе багаторазове використання матеріалів у виробництві;

• відновлення ресурсів;

• контроль рівня забруднень усіх типів, його стабілізація та зниження, впровадження нових технологій в енергетиці, промисловості, сільському господарстві, на транспорті, вповільнення темпів зростання населення.

2 Пріоритети політики України

• Гарантії екологічної безпеки ядерних об’єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму наслідків аварії на ЧАЕС;

• Поліпшення екологічного стану басейну Дніпра, а також якості питної води;

• Стабілізація і поліпшення екологічного стану міст і промислових центрів Донецько-Придніпровського регіону;

• Будівництво нових і реконструкція експлуатованих комунальних очисних споруд;

• Поліпшення екологічного стану Чорного та Азовського морів, запобігання їх подальшому забрудненню;

• Формування збалансованої системи природокористування та відповідна структурна перебудова виробництва, екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті;

• Екологізація свідомості населення України;

• Збереження біологічної та ландшафтної різноманітності, вдосконалення заповідної справи.

3 Екологічна культура та маніфест

Екологічна культура - це такий напрям людської діяльності та мислення, від якого істотним чином залежать нормальне існування сучасної цивілізації, її сталий розвиток у майбутньому.

Екологічна культура має давню історію, вона є атрибутивною, тобто органічною складовою людського життя з часів його виникнення. Водночас вона - феномен XX ст., коли людство дедалі більше усвідомлює необхідність перелаштування свого життя, з тим щоб воно стало безпечним, здоровим, радісним, щоб екологічна культура кожного зокрема і всіх разом стала імперативом буття.

Екологічну культуру необхідно розглядати з двох сторін: по-перше, це - сукупність певних дій, технологій освоєння людиною природи, які забезпечують принаймні стійку рівновагу в системі "людина - довкілля"; по-друге, це - теоретична галузь знань про місце людини в біосфері як істоти діяльної, організуючої її структурні та функціональні блоки, як дедалі зростаючого у своїх можливостях чинника регуляції стану біосфери. Без знання кола проблем, що належать до екологічної культури, не можна зрозуміти, наприклад, чому одні спільноти (етноси) живуть у злагоді з природою, тобто утверджуються у світі як етноси екофільні, а інші - залишають по собі руїну як спільноти екофобні, чому в одних випадках людська діяльність породжує гармонійні ландшафти та екосистеми, а в інших - довкілля перетворюється на пустку.

В основу концепції екологічної культури покладено діяльнісний підхід. Це - одна з основних методологічних парадигм сучасної науки, яка дає змогу зрозуміти як причини і мотивацію людських вчинків, так і сам механізм перетворення "світу в собі" у "світ для себе", світу натурального, природного у світ трансформований згідно з потребами, цілями та можливостями людини. У цьому контексті екологічна культура є такою життєдіяльністю людини, за якої досягається адаптація (трансформація) навколишнього природного світу до людини, а її самої - до довкілля. Тому екологічна культура включає коло питань, пов'язаних з використанням людиною природи, перетворенням її у власних інтересах, а також з наслідками такої діяльності.

Вимоги та засади екологічної культури мають стати складовою світогляду і мірилом практичних дій кожної людини у сфері природокористування, певною запорукою порятунку довкілля і забезпечення сталого розвитку та поступу людської цивілізації. Досвід розумного природокористування відомий не лише з давніх-давен, а й з практики сьогодення, коли посилюється усвідомлення необхідності шанобливого ставлення до природи, коли світова спільнота приймає екофільність найвищою цінністю життя.

Незаперечним є лише переконання в тому, що досягненню гармонії відносин людини з довкіллям мають слугувати найрізноманітніші напрямки людської думки та дії, і екологічна культура тут має посідати своє належне місце. Природне середовище було, є і буде незмінним партнером людини в їх повсякденному житті. Ми черпаємо із скриньки природи всі наші багатства. Природа, її краса і велич залишаються нашим головним скарбом, нашою святинею, якій непідвладні час, мода…