- •1. Організація фірмового технічного сервісного центру з ремонту двз камаз з детальною розробкою дільниці обкатки та випробування
- •1.1. Призначення та функції сервісного центру
- •1.2. Розрахунок трудомісткості робіт сервісного центру
- •1.3. Загальний технологічний процес проведення робіт на сервісному центрі
- •1.4. Розподіл трудомісткості за видами робіт та обґрунтування штату робітників
- •1.4.1. Розподіл трудомісткості за видами робіт
- •Орієнтовний розподіл трудомісткості ремонту
- •1.4.2. Розрахунок річних фондів часу робітників та обладнання
- •1.4.3. Склад та чисельність працюючих в сервісному центрі
- •Звідні данні по визначенню чисельності працюючих сервісного центру
- •1.5. Розрахунок кількості основного обладнання та обґрунтування допоміжного
- •1.6. Розрахунок площі підрозділів сервісного центру
- •Відомість обладнання і оснащення дільниці
- •1.7. Технологічне планування сервісного центру
- •1.7.1. Планування дільниці обкатки і випробування двигунів
- •Загальні висновки та пропозиції
- •Бібліографічний список
1.4. Розподіл трудомісткості за видами робіт та обґрунтування штату робітників
1.4.1. Розподіл трудомісткості за видами робіт
Розподіл загальної трудомісткості за видами робіт - одне з найважливіших завдань. Від точності цього розподілу залежать розробка складу ремонтного підприємства і точність послідуючих розрахунків з визначення кількості робітників різних професій, обладнання, площ і інших параметрів.
Найбільш точно отримуємо розподіл трудомісткості за видами робіт, якщо розроблені технологічні процеси ремонту або виготовлення по усіх об'єктах виробничої програми, В цьому випадку усі види робіт розраховують за операційними або маршрутними картами, де зазначені найменування робіт, розряд і час. В більшості випадків загальну трудомісткість ремонту визначають за укрупненими показниками і для розподілу її за видами робіт також застосовують приблизні розрахунки. При цьому використовують рекомендації галузевих науково-дослідних інститутів, в яких надані відсоткові відношення окремих видів робіт від загальної трудомісткості по конкретному об'єкту ремонту.
В таблиці 1.1. наведений орієнтовний розподіл трудомісткості ремонту двигунів автомобіля Камаз за даними (С.М. Бабусенка).
Для розподілу трудомісткості за видами робіт інколи використовують графік узгодження ремонтних робіт. Графік розробляють для визначення таких важливих параметрів організації виробничого процесу, як тривалість перебування об'єкта в ремонті та фронту ремонту.
Таблиця 1.1
Орієнтовний розподіл трудомісткості ремонту
Назва робіт |
Трансмісія, % |
Зовнішнє миття |
149,688 |
Підрозбирання на вузли |
993,384 |
Миття вузлів |
72,576 |
Розбирання агрегатів на деталі |
2204,496 |
Миття деталей |
630,504 |
Дефектування |
1143,072 |
Комплектування |
5706,288 |
Загальне складання |
4758,264 |
Доукомплектування, випробування і регулювання |
10251,36 |
Фарбувальні |
426,384 |
Слюсарні |
104,328 |
Верстатні |
5942,16 |
Зварювально-металізаційні |
11049,696 |
Ковальські |
1265,544 |
Термічні |
49,896 |
Гальванічні |
9,072 |
Ремонт полімерними матеріалами |
285,768 |
1.4.2. Розрахунок річних фондів часу робітників та обладнання
Під фондом часу підприємства технічного сервісу розуміють час, на протязі якого може працювати сукупність знарядь і засобів виробництва, інвентарю і інших матеріальних фондів, які використовуються людьми для ремонту чи технічного обслуговування машин в календарний відрізок часу, що розглядається.
Річні фонди робочого часу підрозділяються на номінальні і дійсні.
Номінальний фонд часу враховує повний календарний час роботи в годинах і застосовується для розрахунку наявної кількості робітників і робочих місць.
Дійсний фонд часу враховує тільки фактично відпрацьований час в годинах і використовується при розрахунках списочної кількості робітників і кількості обладнання.
Номінальний річний фонд часу ремонтно-обслуговуючого підприємства або робочого місця визначається за формулою:
Фн.р = (Дк – Дв – Дс) · tзм · nзм= (365-104-11)∙8∙1=2000 год. (1.3)
де Дк - кількість календарних днів на протязі року;
Дв - кількість вихідних днів;
Дс - кількість святкових днів на протязі року;
tзм - тривалість робочої зміни, год;
nзм - кількість змін роботи на добу.
Дійсний (розрахунковий) річний фонд часу виражає фактично відпрацьований час робітником чи обладнанням з урахуванням втраченого часу. У робітників втрачений час пов'язаний з професіональними відпустками, хворобами, з відпустками на навчання, по вагітності, зі скороченим робочим днем для підлітків. Втрати робочого часу обладнання зв'язані з його простоєм в технічному обслуговуванні і ремонті, а також зі змінністю роботи.
Дійсний річний фонд часу обладнання розраховується за формулою:
(1.4)
де ηобл – коефіцієнт, який враховує простої обладнання в ремонті (ηобл = 0,95).
Дійсний річний фонд часу робітників визначається за формулою:
(1.5)
де Двід – кількість днів тарифної відпустки на рік;
ηп – коефіцієнт, який враховує витрати робочого часу з поважних причин
Тривалість відпустки для робітників на роботах з нормальними умовами праці (слюсарі, верстатники, теслярі) становить 24 робочих днів, для мийників, термістів, гальваників - 30, для ковалів, газо- і електрозварювальників, акумуляторів і малярів - 35 робочих днів.