- •3.Трипільська культура
- •4. Кіммерійці скіфи сармати в Україні
- •5.Походження словянських мов.
- •8. Київська Русь - якісно новий етап розвитку слов’янської культури
- •9.Бібліотеки і школи Київ.Русі
- •10.Давньоруські літописи.
- •11. Архітектурні пам‘ятки Київ. Русі.
- •12.Памятки культури київської русі
- •13. Мозаїка київської русі.
- •!14.Київський та Галицько-Волинський літописиКи́ївський літо́пис
- •25. Барокова архітектура
- •33. Культурологічна та просвітницька діяльність Івана Мазепи
3.Трипільська культура
Трипільська культура – найвищий культурний вияв Європи в IV-III тис. до н.е. археологічна культура часів енеоліту. Саме в с. Трипілля Київської області київський археолог В.Хвойка віднайшов перше таке поселення.
Культура носила назву «Кукутень» за назвою села в Румунії, де були знайдені перші артефакти, пов'язані з цією культурою. В 1884 році румунський науковець Теодор Бурада під час проведення розкопок знайшов елементи глиняного посуду та теракотові фігурки неподалік села Кукутень. Творцями трипільської культури були племена, що просунулися з Балкан та Подунав'я у Прикарпаття (територія сучасних Румунії, Молдови та України). Пам'ятки її дослідники поділяють на етапи:
Початковий: 5300—4000 до н. е. (румунське Прикарпаття)
Ранній: 4000—3600 до н. е. (Прутсько-Дністровське межиріччя)
Середній: 3600—3100 до н. е. (Дністро-Бузьке межиріччя)
Пізній: 3100—2500 до н. е. (Дністро-Дніпровське межиріччя).
Житла будували у вигляді заглиблених землянок або напівземлянок, а також переважно наземні, підлогу і вогнище або печі з припічком зміцнювали глиною; стіни споруджували з дерева або плоту, обмазаного глиною. Основою господарства за цього періоду було хліборобство і скотарство, полювання, рибальство і збиральництво також мали важливе значення. ячмінь, горох. Урожай збирали з допомогою серпів. Жінка ліпила посуд, виробляла пряжу, одяг. Чоловіки полювали, стерегли худобу, виробляли знаряддя з кременю, кісток та каменю. У тваринництві перше місце належало великій рогатій худобі, на другому були свині, вівці, кози.
4. Кіммерійці скіфи сармати в Україні
Кіммерійці – найдавніший народ української історії, який був південним сусідом праслов'ян у X-VII ст. до н. е. Кіммерійці жили в південноукраїнських степах від Дону до Дунаю. Їх остаточне походження не з'ясоване. Кіммерійський народ складався з племен, об'єднаних у союзи на чолі з царями-вождями. Військо кіммерійців формувалось з загонів вершників, які були добре озброєними. Широкого розвитку у кіммерійців набуло мистецтво, яке носило прикладний характер. За мовою кіммерійці, вірогідно, були іранцями. Розвиток їхнього суспільства був зупинений навалою скіфів.
Скіфи – один з найдавніших народів Стародавнього світу. Вони з'явились на території України в першій половині VII ст. до н. е., прийшовши зі Сходу, із степів між Уралом і Кавказом. Лісостепові племена скіфів займалися орним землеробством, у них розвивалось скотарство, садівництво, різні промисли та ремесла. Про соціальне розшарування скіфського суспільства свідчать численні поховання скіфських володарів у вигляді курганів, в яких знайдено унікальні вироби із золота та срібла.
У своєму розвитку скіфське суспільство досягло стадії переходу від варварства до цивілізації. На рубежі IV-III ст. до н. е. почався занепад цієї могутньої держави і на більшій її території з'явились нові кочові племена.
Сармати – сформувались у заволзьких степах на рубежі ІІІ-ІІ ст. до н. е., хвилями просувались на захід в пошуках нових територій, нових пасовищ. Сармати були агресивними і войовничими. Під кінець ІІ ст. до н. е. починається масове переселення сарматських племен на територію Північного Причорномор‘я, а вже на рубежі нашої ери вони освоюють степи між Доном і Дніпром, проникаючи аж до Південного Бугу і Дунаю. Сармати були вправніші за скіфів у військовій справі, використовували досконалішу зброю.