2.2 Організаційна структура підприємства

Організаційна структура підприємства – це склад відділів, служб і підрозділів в апараті управління, системна їх організація, характер підпорядкованості та підзвітності один одному і вищому органу управління, а також набір координаційних і інформаційних зв’язків, порядок розподілу функцій управління по різним рівням і підрозділам управлінської ієрархії.

Організаційна структура включає засоби розподілу різних видів діяльності між складовими структури та координації діяльності цих складових, що використовуються для досягнення цілей. В межах організаційної структури відбуваються усі управлінські процеси і функції, що забезпечують випуск продукції, в яких приймають участь менеджери всіх рівнів, категорій і професійної спеціалізації, та робітники.

Таким чином, організаційна структура підприємства (економічної структури) складається з організаційної структури управління (суб’єкта управління) та господарської структури (об’єкта управління).

Використання в практиці управління схеми організаційної структури дозволяє зрозуміти формальну ієрархію організації, у тому числі, структуру процесів, відповідальності та звітності.

Ці схеми застосовуються для вирішення низки завдань: визначення ролей і обов’язків всього персоналу в межах організації; встановлення ієрархічної структури повноважень, влади і процесу прийняття рішень; формування комунікаційних каналів і потоків інформації, включаючи правила підпорядкування і методи регулювання, що відносяться до методик звітності; формування механізму контролю з визначенням ступеню централізації та масштабу контролю; визначення функцій і управлінських завдань.

Схема 2.1 – Організаційна структура ТОВ «Стаханов-Кабель»

2.2.1 Обґрунтування обраної організаційної структури управління підприємством

Вибір організаційної структури, таким чином, залежить від впливу ряду факторів. Найбільш значущими з яких є:

розмір підприємства та ступінь диверсифікації його діяльності;

геоекономічна характеристика підприємства;

стратегія, що реалізується підприємством; торгівельно-технологічний процес;

характеристика впливу зовнішнього середовища; стосунки на підприємстві управлінців та працівників.

При цьому необхідно враховувати норму керованості й контролю (кількість фахівців, підпорядкованих одному керівнику). При зростанні організації утворюються нові рівні управління й структурні підрозділи.

Структура управління забезпечує виконання загальних і конкретних функцій управління, зберігає необхідні вертикальні й горизонтальні зв’язки, розподіл елементів управління.

Схема організаційної структури управління відбиває статичне положення підрозділів і посад, характер зв’язків між ними (формальна організація).

Розрізняють зв’язки:

лінійні (адміністративне підпорядкування);

функціональні (за сферою діяльності без прямого адміністративного підпорядкування); міжфункціональні, або коопераційні (між підрозділами одного рівня).

В залежності від характеру зв’язків виділяють декілька основних типів організаційних структур управління: лінійна; функціональна; лінійно-функціональна; дивізіональна; матрична; множинна.

Найважливіші принципи, яким повинні відповідати ефективні організаційні структури і функції підприємства:

- співвідношення генеральної мети реорганізації (розвитку) підприємства з ланцюжком переходу від мети організації до її структури (мета стратегічна концепція розвитку стратегія розвитку організаційної структури організаційна модель організаційний проект організаційна структура підприємства);

- адаптованість структури і функцій, тобто здатність ефективного пристосування до нових завдань та умов їх вирішення;

- забезпечення оптимального рівня централізації керівництва фірмою, як правило із зниженням числа зв’язків, замкнених на першого керівника, і чіткого розподілу функцій директора з виробництва й головного інженера;

- системне використання концепції проектного менеджменту з глибоким відпрацюванням початкової (передінвестиційної) фази проектів;

- створення цілісної системи корпоративного й виробничого планування;

- системне використання сучасних інформаційних технологій;

- розвинута система маркетингу;

- створення системи персональної відповідальності за реалізацію кожної функції (встановлюють одного відповідального – того, хто її здійснює);

- структура повинна забезпечувати стандартний рівень керованості;

- наявність гнучкої комерційної служби, організованої за регіональним та продуктивним принципами з повноваженнями і відповідальністю за прийняті рішення з продажу і закупівель;

- створення служби управління змінами;

- введення посади директора-адміністратора з передачею йому всіх допоміжних та обслуговуючих підрозділів;

- часткове винесення за межі фірми задач, що потребують значних витрат і висококваліфікованих кадрів (маркетингові дослідження, трастове управління тимчасово вільними ресурсами, заходи з податкового планування, управління майном, розробка бізнес-планів інвестиційних проектів).

Організаційна структура управління ТОВ «Стаханов-Кабель» лінійно-функціональна, оскільки вона є синтезом лінійної структури, характерної для дрібних підприємств з послідовною підпорядкованістю, та функціональної, яка забезпечує безпосереднє керівництво на всіх рівнях за допомогою існуючих функціональних підрозділів.