Наукова революція мала свої особливості.
Перша особливість наукової революції проявилась в тому, що така революція мала яскравий творчий характер.
Другою особливістю наукової революції є те, що старі знання, зберігаючись у науці, змінились згідно нових уявлень, і одержали нові пояснення.
Третя особливість наукової революції – одночасна поява протягом 1-3 поколінь великої кількості талановитих осіб. Вони піднімають цілий пласт знань на величезну висоту і тривалий час не мають собі рівних.
Четверта особливість наукової революції 17 ст. найбільш яскраво проявилась у розвитку фізико-математичних наук.
Як особливий соціальний інститут наука бере свій початок у ХVІІ ст., коли виникають перші наукові товариства й академії. У її початків знаходяться Н.Коперник, Ф.Бекон, Р.Декарт, І.Ньютон і ін. У своїй історичній еволюції вона пройшла через три наукові революції.
Перша з них починається в ХVІІ і завершується в ХVІІІ ст. У цей період відбувається становлення класичного природознавства. Основні його критерії і характеристики полягають у такому: об'єктивність знання, достовірність його походження, вилучення із нього всього того, що не відноситься до пізнавального суб'єкту і процедурам його пізнавальної діяльності. Головна вимога до науки – досягнення чистої об’єктивності знання. Наука швидко набуває небаченого престижу й авторитету.
Наприкінці ХVІІІ ст. перша наукова революція переростає в промислову революцію, у результаті якої виникає капіталістичне індустріальне суспільство й індустріальна цивілізація. Розвиток науки тепер у значній мірі обумовлюється потребами економіки і виробництва.
Друга наукова революція припадає на кінець ХІХ - початок ХХ ст. Її наслідком стає нова, некласична наука, що істотно відрізняється від старої - класичної. Основний її зміст складають відкриття електрона, радіо, перетворення хімічних елементів, створення теорії відносності і квантової теорії, проникнення в області мікросвіту і відкриття великих швидкостей. Радикальні зміни спостерігаються практично у всіх сферах наукового знання. З'являються нові науки, зокрема кібернетика і теорія систем.
Третя наукова революція починається із середини ХХ сторіччя. Її також називають науково-технічною, або науково-технологічною. Вона є прямим продовженням другої наукової революції, а її результатом стало виникнення постнекласичної науки. Подібно тому, як перша наукова революція переросла в промислову революцію, яка породила індустріальну цивілізацію, приблизно так само третя наукова революція переростає в технологічну, що породжує постіндустріальну цивілізацію і якій відповідає постіндустріальне, інформаційне, постмодерне суспільство.
У ході третьої наукової революції наука перетворюється в безпосередню й основну продуктивну силу, у головний чинник виробництва і громадського життя. Її зв'язок із виробництвом стає прямим і нерозривним, причому активна і визначальна роль переходить до неї. Саме наука відкриває і відроджує новітні і високі технології, як і нові джерела енергії і матеріали.
Постнеокласична наука відчуває зростаючий вплив із боку зовнішніх чинників. Вона усе глибше занурюється в контекст культури даної історичної епохи з її світоглядними установками, релігійними, моральними, естетичними й іншими ціннісними орієнтаціями. На наукову діяльність впливають соціально-економічні і політичні умови, що було завжди, але в епоху постмодерну їх вплив стає все більш відчутним.