2. Економічна ефективність та рівновага в економіці обміну

Економіка обміну – це віртуальна економіка, в якій здійснюються лише процеси обміну благами між споживачами, що володіють початковими запасами цих благ і прагнуть максимізувати свою корисність в рамках обмежених бюджетів.

Припущення аналізу економіки обміну:

1. обмін відбувається між двома споживачами стосовно двох благ;

2. інформація про уподобання усіх споживачів є відкритою;

3. обмін благами відбувається для покращення становища споживачів;

4. обмін товарами не вимагає витрат;

5. кількість благ є фіксованою;

6. ціни на блага є незмінними.

Центральною категорією економіки добробуту є поняття ефективного розподілу благ, який сформульовано В. Парето.

Розподіл благ на ринку є ефективним за Парето, якщо неможливо через їх перерозподіл покращити становище когось з учасників, без погіршення становища хоча б одного з них.

Графічно модель економіки обміну ілюструється діаграмою (коробкою, скринькою) Еджворта. Діаграма Еджворта має вигляд прямокутника, нижній лівий та верхній правий кути якого є початками накладених одну на одну двох систем координат. Перша система із початком О₁ призначена для відображення уподобань і кількості благ, які споживає перший споживач, друга система із початком О₂ відображає те ж саме, але вже для другого споживача (рис. 13.1). Кожна точка в коробці ілюструє певний варіант розподілу благ між учасниками ринку.

Припустимо, що на ринку загальний запас першого блага складає 16 одиниць, а другого 8 одиниць. 1-й споживач має початковий запас першого блага 10 одиниць і другого блага 3 одиниці, а 2-й споживач відповідно – 6 та 5 одиниць.

Рис. 13.1. Діаграма Еджворта

Будуємо на діаграмі криві байдужості, які відображають системи уподобань обох споживачів (рис. 13.2).

Рис.13.2. Діаграма Еджворта із кривими байдужості споживачів

Початковий запас благ у точці Е забезпечує обом споживачам сукупні корисності U₁ та U₂. Чи є такий розподіл ефективним за Парето. Очевидно, що ні, тому що перерозподіл благ до точки А покращує становище другого учасника економіки обміну, не погіршуючи його для першого, а перехід в точку В забезпечує вищий рівень корисності обом споживачам.

Коли ж припиниться добровільний перерозподіл благ ? Тоді, коли буде досягнуто розподілу, за якого не буде іншого варіанту споживчого набору, привабливішого як для одного, так і другого учасника. Очевидно, що це будуть розподіли, які відповідають точкам дотику кривих байдужості обох споживачів. Таким чином, умовам ефективності за Парето відповідатимуть багато точок, з’єднавши які отримують контрактну криву (рис. 13.3).

Контрактна крива – лінія на діаграмі Еджворта, яка з’єднує усі точки, що ілюструють оптимальні за Парето варіанти розподілу благ між споживачами.

Рис.13.3. Контрактна крива на діаграмі Еджворта

Графічний спосіб визначення оптимальних розподілів дозволяє вивести аналітичні умови оптимальності за Парето. В точці Е на рис.13.3, яка ілюструє ефективний за Парето розподіл, криві байдужості обох споживачів дотикаються одна до одної. Таким чином, в цій точці граничні норми заміщення благ (нахили кривих байдужості) для двох споживачів є однаковими:

MRS₁ = MRS₂

Оскільки, як ми уже знаємо із теми 3, гранична норма заміщення дорівнює співвідношенню цін на блага, умова оптимальності за Парето в обміні формально відображається співвідношенням:

.

Кожна точка на кривій контрактів відображає різні співвідношення рівнів корисності споживачів. Якщо в системі координат U₁ і U₂ відкласти ці співвідношення, тоді отримують лінію, яку називають кривою можливих корисностей (рис. 13.4).

Крива (межа) можливих корисностей – лінія, кожна точка якої ілюструє максимально можливі рівні задоволення потреб споживачів за даної загальної кількості благ у випадку, коли ці блага розподілені оптимально.

Рис.13.4. Крива можливих корисностей

Усі точки межі можливих корисностей є оптимальними за Парето. Ця лінія відмежовує досяжні комбінації корисностей від недосяжних. При цьому необхідно пам’ятати, що внутрішні точки, наприклад А, є досяжними, але неефективними. Спадний характер кривої можливих корисностей пояснюється тим, що при русі вздовж контрактної кривої при збільшенні корисності одного споживача, корисність іншого зменшується, а зміна її опуклості на вгнутість підкреслює індивідуальність функцій корисності окремих споживачів.

Необхідно також підкреслити, що якщо економіка внаслідок перерозподілу благ опинилася на межі можливих корисностей, то наступний добровільний обмін між споживачами є неможливий, оскільки він неминуче приведе до погіршення становища одного із них. Цікаво, що абсолютно несправедливі розподіли, які відповідають точкам В і С (коли один із споживачів володіє усією кількістю благ), є ефективними за Парето. Це ще раз свідчить, що поняття ефективність і справедливість не є тотожними (детальніше див. п. 5).