59. Кримінальне право: поняття та предмет правового регулювання.

Кримінальне право – це сукупність юридичних норм, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили. Предметом регулювання кримінального права є суспільні відносини, які виникають у зв'язку із вчиненням злочину і застосуванням відповідних покарань. Метод правового регулювання, що притаманний тільки кримінальному праву, полягає у визначенні того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили. Тобто, метод правового регулювання кримінального права має дві складові: а) визначення того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, і б) які покарання застосовуються до осіб, що вчинили злочини. Саме метод правового регулювання найбільш повно відрізняє кримінальне право від інших галузей законодавства.

60. Поняття та ознаки злочину.

Злочином за КК України визнається суспільне небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну та економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше, передбачене кримінальним законом суспільна небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок. Ознаками злочину є: суспільна небезпека - оцінна категорія, що характеризується певними діями чи бездіяльністю, завдає шкоди чи створює загрозу спричинення такої шкоди об'єктам, що охороняються кримінальним законом; кримінальна протиправність - означає, що лише діяння, прямо передбачене кримінальним законом як злочин, може вважатися злочином; винність - означає, що діяння вважається злочинним, якщо воно здійснене умисно чи з необережності. Там, де нема вини, нема злочину. Діяння може бути суспільне небезпечним, але якщо нема вини - це не є злочин; караність, як ознака злочину, означає, що за будь-які злочини в законі існують певний вид і термін покарання. Злочином вважають найбільш суспільне небезпечні правопорушення.

61 Кримінальна відповідальність та її підстави.

Кримінальна відповідальність - це обов’язок особи дати звіт про свої дії уповноваженим на те державним органом (дізнання, попереднього розслідування, прокуратури, суду), а також перетерпіти певні обмеження, страждання, відчути примусову дію кримінального закону. Частиною кримінальної відповідальності є застосування покарання до винного. Кримінальна відповідальність ґрунтується на конституційному принципі законності. Це означає, що кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа. винна у вчиненні злочину. Крім того, ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше, як за вироком суду й відповідно до закону. Правовою підставою кримінальної відпо­відальності є чинний кримінальний закон, в якому вчинене особою діяння визначено як злочин. Основною фактичною підставою є вчинення особою умисно або з необережності діяння, яке в чинному кри­мінальному законі визначене як злочин.

У правовій системі України особа має нести кримінальну відповідальність за наявності правових, фактичних і формальної (процесуальної) підстав.

62 Кримінальне покарання та його види.

Кримінальне покарання - засіб державного .примусу, що застосовується судом із винесенням вироку щодо особи, яка вчинила злочин. Це покарання застосовується лише за вироком суду. Метою покарання відповідно до ст. 22 КК України є: кара за вчинений злочин; виправлення та перевиховання засуджених; запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Відповідно до ст. 23 КК України покарання поділяються на три групи: основні; додаткові, що не призначаються самостійно, а тільки як доповнення до основних; змішані, які можуть бути як основними, так і додатковими. Основні покарання: позбавлення волі; виправні роботи без позбавлення волі; позбавлення права обіймати певні посади або на якийсь вид діяльності; штраф; громадська догана. До військовослужбовців строкової служби може застосовуватись покарання у вигляді направлення в дисциплінарний батальйон. Додатковими покараннями визнаються: конфіскація майна; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу; позбавлення батьківських прав згідно з чинним законодавством. Позбавлення права обіймати певні посади або на якийсь вид діяльності та штраф можуть застосовуватися не тільки як основні, а й як додаткові покарання.

63 Характеристика злочинів проти власності.

Злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне із найбільших цінних соціальних благ - право власності. Об'єктом злочинів, передбачених розділом VI Особливої частини КК, є врегульовані законом суспільні відносини власності, передусім відносини з приводу володіння, користування і розпорядження майном. Предметом абсолютної більшості злочинів проти власності закон називає майно - речі матеріального світу, яким притаманні специфічні ознаки фізичного, економічного та юридичного характеру. Суб'єктом злочину є, як правило, будь-яка особа. За деякі злочини знижений вік відповідальності до 14 років (наприклад, за заподіяння працівникові правоохоронного органу тяжкого тілесного ушкодження. В деяких випадках суб'єктом може виступати і службова особа (наприклад, за незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій. До таких злочинів належать (згідно до КК): крадіжка, грабіж, вимагання та розбій.

64 Посадові злочини: поняття та види. Злочини у сфері службової діяльності

Зловживанням владою або посадовим становищем називається використання посадовою особою влади чи наданих їй посадових повноважень всупереч інтере-сам служби для отримання матеріальної або іншої особистої вигоди, поєднане із заподіянням істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інте-ресам окремих фізичних чи юридичних осіб. Види: 1) зловживання посадовими повноваженнями та їх перевищення. Обов’язковою ознакою зловживання посадjвими повноваженнями є наявність істотного порушення прав і законних інтересів громадян, або організацій, або охоронюваних законом інтересів суспі-льства, або держави. 2) присвоєння повноважень посадової особи. Суть присвоєння повноважень посадової особи полягає в тому, що службовець неправомірно бере на себе права та обов’язки зі здійснення функцій пред-ставника. 3) здійснювана посадовою особою незаконна підприємницька діяльність. 4) хабарництво. Хабаром є одержання посадовою особою особисто або через посередника грошей, цінних паперів, іншого майна або вигод майнового характеру за дії (бездія-льність), зокрема незаконні, на користь.

65. Склад та категорії земель згідно земельного кодексу

Земельное право – самостоятельная отрасль системы права Украины, представляющая собой совокупность правовых норм, регулирующих земельные отношения. Специфика, содержание и характер этих отношений определяется исходя из их объекта – земли, которая используется людьми с целью извлечения её полезных свойств. Источники: Конституция Украины (ст.13, 14), Земельный кодекс Украины, принятый ВР 25.10.01, Законы Украины «О плате за землю», «Об аренде земли», «О землеустройстве», «Об оценке земель», н-п акты Президента, Кабмина, иных органов исполн.власти и местн.самоупр. Принципы: 1)п сочетания особенностей использования земли как территориального базиса, природного ресурса и основного средства производства. 2)п обеспечение равенства права собственности на землю граждан, юр.лиц, террит.громад и государства. 3)п невмешательства государства в осуществление гражданами, юр.лицами и террит.громадами своих прав относительно владения, пользования и распоряжения землей (за искл. случаев, предусмотренных законом). 4)п обеспечения рационального использования и охраны земель. 5) обеспечения гарантий прав на землю. 6)п приоритета требований экологической безопасности.