Глава 10 Господарського кодексу України регулює діяльність підприємств колективної власності.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників)⁴.

Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.

З метою здійснення господарської діяльності на засадах підприємництва громадяни можуть утворювати виробничі кооперативи (кооперативні підприємства).

Виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.

Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

Виробничий кооператив є юридичною особою і діє на основі статуту.

Т Е М А 2

«БЮДЖЕТУВАННЯ ЯК ВИД ПЛАНУВАННЯ»

1. Призначення бюджетування

2. Види бюджетів в залежності від сфери діяльності, терміну, змісту показників, методу розроблення, широти номенклатури, способу складання, напрямку.

3. Послідовність складання бюджетів

4.Організація управління бюджетами

Бюджетування— це процес узгодженого планування роботи і управління діяльністю підрозділів за допомогою кошторисів і економічних показників. За допомогою бюджетів здійснюється контролінг економічної системи - управління по відхиленнях від запланованих (нормативних) показників. Як показники можуть використовуватися статті витрат в бюджетах, значення чистої або маржінального прибутку, рентабельність, собівартість, об'їм виручки, продуктивність та ін. Щоб розрахувати відхилення, повинні бути задані нормативи витрати матеріалів, нормо–години роботи персоналу, устаткування, квоти на продаж і т.д. При оперативному управлінні, аналізуючи відхилення, можна відповісти на питання, як кожен підрозділ прожив черговий день: у «плюс» або в «мінус», заробило прибуток або опинилося в збитку. Більш того, аналізуючи відхилення, можна визначити, які чинники вплинули на результат (умови виробництва, конкурентоспроможність, рівень ризику, обмеженість виробничих потужностей, асортимент продукції, політика ціноутворення, оборотність активів, запаси на складі, тенденції положення на ринку, кількість працюючих і їх професійний рівень, наявність і вартість сировини, технологічні особливості), і хто несе відповідальність за несприятливі відхилення. Основою для упровадження бюджетування на підприємстві є управлінський облік - система обліку фактичних витрат і розрахунку економічних показників.

П Р И К Л А Д И !!!

2. Види бюджетів в залежності від сфери діяльності, терміну, змісту показників, методу розроблення, широти номенклатури, способу складання, напрямку.

Бюджетування- це система короткострокового планування, обліку і контролю ресурсів і результатів діяльності комерційної організації по центрах відповідальності та/або сегментами бізнесу, яка дозволяє аналізувати прогнозовані і одержані економічні показники в цілях управління бізнес-процесами. Бюджет підприємства (Головний бюджет) є системою взаємозв'язаних бюджетів і в структурованій формі описує очікування менеджерів щодо продажів, витрат і інших господарських операцій в планованому періоді. Він включає два основні блоки: систему операційних бюджетів (планові кошториси основних бізнес-процесів) і систему фінансових бюджетів.

П Р И К Л А Д И !!!

Операційні бюджети консолідуються і утворюють систему фінансових бюджетів (іноді називають основними), включаючу прогноз звіту про прибутки і збитки (бюджет доходів і витрат), бюджет руху грошових коштів (касовий кошторис), прогнозний бухгалтерський баланс (бюджет по балансовому листу).Крім операційних і фінансових в компанії можуть використовуватися допоміжні і спеціальні бюджети. Серед допоміжних бюджетів найбільше значення мають план капітальних (первинних) витрат і кредитний план (план залучення фінансових ресурсів). Їх призначення полягає в ретельнішому плануванні динаміки активів бізнесу, визначення системи умов і обмежень, яка може бути встановлена для даного бізнесу. Набір цих бюджетів визначається керівництвом підприємства залежно від специфіки господарської діяльності .Допоміжні і спеціальні бюджети використовуються для підготовки початкової інформації, необхідної для складання основних бюджетів і обробки підсумкової інформації в них; точнішого визначення цільових показників і нормативів фінансового планування, чіткішого обліку особливостей місцевого оподаткування. Процес бюджетування повинен бути стандартизований за допомогою бюджетних форм, інструкцій і процедур. У підготовці бюджетів, що складаються на основі прогнозу об'єму продажів, беруть Бюджетування забезпечує кращу координацію господарської діяльності, підвищує керованість і адаптивну підприємства до змін у внутрішньому середовищі, знижує можливість зловживань і помилок в управлінні, забезпечує взаємозв'язок різних аспектів фінансово-господарської діяльності, формує єдине бачення планів підприємства і виникаючих в процесі їх здійснення проблем, забезпечує більш відповідальні підхід фахівців до ухвалення рішень, кращу мотивацію їх діяльності і її оцінку.

Разом з бюджетами на майбутній період в процесі бюджетування складаються звіти про виконання бюджетів за минулий період. Звіти по бюджетах зводять воєдино інформацію по плануванню, обліку, контролю і аналізу бізнес процесів.

Аналіз план-факт дозволяє визначити вимагаючи першочергової уваги проблемні області господарської діяльності, виявити не передбачені в процесі розробки бюджетів можливості, а так само оцінити діяльність кожного центру відповідальності і його керівників.

Аналіз виконання бюджетів дозволяє менеджерам застосовувати систему управління по відхиленнях - систему автоматичного регулювання в техніці, коли увага менеджера концентрується на показниках, що мають значні відхилення від планових. Бюджети, фінансово-економічні показники, відхилення між фактичними і запланованими значеннями можуть аналізуватися на будь-якому рівні управління. Аналізу так само піддаються відмінності між бюджетними даними одних і даними інших підрозділів (підприємств), а також середньо-галузевими даними. Не менш важливий аналіз тенденцій показників в часі.

Бюджетний аналіз забезпечує інформаційну прозорість бізнес – процесів, необхідну для оперативного і стратегічного менеджменту.

П Р И К Л А Д И !!!

Класифікація бюджетів:

Довгострокові і короткострокові бюджети

П Р И К Л А Д И !!!

Постатейні бюджети

П Р И К Л А Д И !!!

Бюджети з тимчасовим періодом

П Р И К Л А Д И !!!

Гнучкі і статичні бюджети

П Р И К Л А Д И !!!

Наступні бюджети і бюджети з нульовим рівнем

П Р И К Л А Д И !!!

3. Послідовність складання бюджетів

Бюджетування означає ухвалення управлінських рішень, пов'язаних з майбутніми подіями, на основі систематичної обробки даних. Його основна мета на сучасному промисловому підприємстві полягає в підвищенні ефективності роботи підприємства з допомогою:

- цільової орієнтації і координації всіх подій на підприємстві;

- виявлення ризиків і зниження їх рівня;

- підвищення гнучкості, пристосовності до змін.

Розрахунки, здійснювані в процесі формування бюджету підприємства, дозволяють в повному об'ємі і своєчасно визначити необхідну суму грошових коштів на їх реалізацію, а також джерела надходження цих засобів (власні, кредитні, бюджетні або засоби інвестора). Результати розрахунків знаходять своє віддзеркалення в довгострокових і стратегічних планах підприємства. Таким чином, прагнення навчитися управляти фінансами в умовах нестабільності, організувати виробництво конкурентоздатної продукції, забезпечуючи ефективний розвиток підприємства, ставить перед керівництвом складну задачу: оволодіти методикою формування бюджету як основного фінансового плану і економічного регулятора відносин між структурними підрозділами підприємства і підприємства із зовнішнім середовищем. Бюджетування є цілісною системою, що включає всі основні питання: від обгрунтування цілей і задач до контролю його виконання на всіх стадіях.

П Р И К Л А Д И !!!

Основними етапами роботи були:

-аналіз існуючої системи обліку, планування, документообігу;

-розробка економічних моделей, що визначають основні шляхи закономірного розвитку підприємства;

-формування технології складання бюджету;

-аналіз і апробація механізму бюджетування в умовах промислового підприємства;

-розподіл обов'язків по підготовці документообігу для складання бюджету між структурними підрозділами і конкретними виконавцями, визначення форматів документів, що представляються, і термінів їх підготовки;

-розробка зведеного бюджету підприємства на основі наданої інформації і результатів аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства з урахуванням поставлених цілей розвитку;

-розробка методики контролю виконання бюджету, процедур поточних коректувань бюджету при змінах зовнішніх і внутрішніх умов.

Формування бюджету грунтується на методі гнучкого розвитку підприємства, який дає основні теоретичні і методологічні підходи до діагностики і планування діяльності підприємства в умовах конкуренції і нестабільності. Дана система не тільки сприяє підвищенню ефективності роботи підприємства, забезпечуючи регулярне отримання достовірної інформації про результати господарської діяльності, але і дозволяє:

-виявити і проконтролювати всі фінансові потоки підприємства;

-ефективніше управляти витратами на виробництво, оборотними коштами, запасами, дебіторською і кредиторською заборгованістю;

-оптимізувати оподаткування;

-управляти документообігом усередині підприємства;

-здійснювати контроль ефективної роботи підрозділів і їх керівників на всіх стадіях реалізації бюджету.

Формування бюджету здійснюється по схемі, що передбачає взаємодію “верхів” і “низів”. Дана схема є найдосконалішою, оскільки планування “знизу” і складання бюджету “зверху” є єдиним процесом, в якому передбачається постійна взаємоув’язка і координація бюджетів різних рівнів управління підприємством.

4.Організація управління бюджетами

Розробка бюджету включає чотири основні етапу

1.постановка проблеми і збір початкової інформації для розробки проекту бюджету;

2.аналіз і узагальнення зібраної інформації, розрахунок науково-обгрунтованих показників економічної діяльності підприємства, формування проекту бюджету;

3. оцінка проекту бюджету;

4. затвердження бюджету.

П Р И К Л А Д И !!!

Для ефективного управління підприємством щокварталу складається прогноз виконання бюджету, щоб інформувати керівництво протягом фінансового року про те, яку дію надають останні події, не передбачені бюджетом, на ключові показники. При необхідності, керівництво підприємства ухвалює рішення про коректування річного бюджету підприємства по статтях відповідно до ситуації, що створилася.

Таким чином, бюджетний метод, має цілий ряд достоїнств і в даний час в умовах нестабільності є одним з найбільш передових методів управління підприємством. І його застосування ефективне в багатьох областях управління:

П Р И К Л А Д И !!!

Т Е М А 2

«СИСТЕМА ПЛАНІВ ПІДПРИЄМСТВА»

1. Оперативно-календарне планування

2. Поточне планування.

3. Методи і інструменти планових розрахунків.

Оперативно-виробниче планування це процес доведення до безпосередніх виконавців виробничих завдань на різні періоди декаду, добу, зміну – виходячи з конкретних умов їх реалізації , що створились в плановому періоді.

Оперативно-виробниче планування включає календарно-планові розрахунки по завантаженню обладнання і виробничих площ, складання планів і графіків виготовлення продукції за номенклатурою і стадіях, видачу оперативно-виробничих завдань , оперативний облік, контроль і регулювання ходу виробництва. При складанні оперативно-виробничого плану здійснюють нормативно-планові розрахунки, які передбачають:

• в умовах одиничного виробництва – визначення тривалості виробничого циклу виготовлення виробів або їх партій, календарних термінів подачі деталей на робочі місця, графіки запуску або випуску продукції;

• в умовах серійного виробництва - визначення розмірів серій виробів і партій деталей, періодичність запуску або випуску виробів, розробку календарних планів графіків роботи;

• в умовах масового виробництва - розрахунок циклових і між операційних запасів, ритму виробництва, графіків роботи поточних ліній, агрегатів тощо.

В усіх випадках для обґрунтування реальності оперативних планів здійснюються розрахунки пропускної здатності взаємозв’язаних цехів та дільниць.

Для складання оперативних виробничих програм використовуються наступні дані: !!!!!

• Виникнення відхилень від календарних план-графіків потребують коректування і оперативного регулювання процесу виробництва. Ці задачі вирішує диспетчеризація, яка є частиною оперативно-виробничого планування і служить його продовженням.

П Р И К Л А Д И !!!

СКЛАД ОСНОВНИХ РОЗДІЛІВ ПОТОЧНИХ ПЛАНІВ.

Поточний план складається з таких розділів:

1. Дослідження ринку та визначення на ньому місця для підприємства.

2. Обґрунтування виробничої програми підприємства ,

планування обсягів виробництва та реалізації продукції.

3. План матеріально-технічного забезпечення діяльності підприємства.

4. План кадрового забезпечення діяльності підприємства.

5. План соціальної діяльності підприємства.

6. Фінансовий план.

Класифікація норм і нормативів

Створення нормативної бази планування – це основа раціональної організації і планування діяльності підприємства різних форм власності.

Нормативна база планування складається з системи норм і нормативів. Нормативний метод планування - це один з методів обґрунтування планів, що використовуються на всіх стадіях планової роботи: у ході економічного аналізу результатів господарської діяльності, у визначенні потреби у різних видів ресурсів. В його основу покладено економічні норми та нормативи – науково - обгрунтовані величини, що характеризують кількісні та якісні міри витрат робочого часу , матеріалів, грошей.

НОРМА - це науково-обгрунтована максимально допустима величина абсолютних витрат сировини, матеріалів, палива, електроенергії, трудових витрат, інших ресурсів, необхідних для виготовлення одиниці продукції , виконання робіт, надання послуги заданої якості протягом планового періоду (наприклад!!! ) .

НОРМАТИВ - відносний показник, що характеризує по елементні складові норм витрат сировини, матеріалів, палива, електроенергії, затрат праці на одиницю роботи, ступінь ефективного використання ресурсів (наприклад !!!). Норматив встановлює величину параметрів, які визначають, регламентують значення конкретної норми або певного завдання на виконання конкретної роботи.

В нормах та нормативах має бути відображений динамізм у зміні організації та технології виробництва. Нормативна база має систематично оновлюватися та вдосконалюватися, враховуючи що на підприємствах здійснюються різноманітні зміни , що безпосередньо впливають на використання матеріалів і пов’язані з постійними змінами техніки та технології виробництва, зміною замовлень та виготовлення тої чи іншої продукції в залежності від вимог ринку, що в свою чергу впливає на обсяг виробничої програми.

Система норма і нормативів – це комплекс науково-обгрунтованих матеріальних, трудових, фінансових норма і нормативів, їх формування, поновлення і використання при розробці планових документів.

Норми і нормативи, які використовуються для розробки планів роботи підприємства, розділяють на такі основні групи:

1. Норми витрат живої праці

2. Норми витрат предметів праці

3. Нормативи використання засобів праці

4. Нормативи для оцінки стану організації виробництва

…..

Для ефективного використання в процесі планування господарської діяльності підприємства норми і нормативи класифікують за такими ознаками.

1. За терміном дії:

2. За характером поширення:

3. За ступенем деталізації

4. За об’єктом нормування

5. За методами розробки

ПОЯСНЕННЯ І ПРИКЛАДИ!!!

Економічна нормативно довідкова інформація може бути постійною, умовно-постійною і змінною.

Норми та нормативи розробляють, головним чином, на підприємстві, але в деяких випадках можливе використання спеціальних науково-дослідних підрозділів, дослідницьких центрів для обґрунтування конкретних норм для конкретних підприємств або групи підприємств конкретної галузі економіки.

Виробнича програма - план виробництва !!!!!!

Виробнича програма підприємства - це документ , обов’язковий для виконання. Оптимальною вважається така виробнича програма, яка задовольняє обмеженим чи достатньо визначеним значенням параметрів стратегії розвитку підприємства (досягнення певних темпів зростання, підвищення ефективності, продуктивності, конкурентоспроможності тощо).

Т Е М А 4

« Маркетингові дослідження і планування збуту продукції.

Бюджет продажу продукції»

1. Формування плану збуту з урахуванням дослідження ринку, життєвого циклу продукції і попиту.

2. Конкурентноздатність товару та становлення ціни його продажу.

3. Бюджет реалізації продукції та його зв’язок з бюджетами підприємства.

Збут підприємством свого товару - це процес реалізації промислової продукції з метою задоволення потреб і запитів споживачів та отримання прибутку (виручки).

Основне завдання плану збуту - розробка та обrpунтування реальної збутової про­грами, яка охоплює найбільш суттєві аспекти ринку: ціноутворення, заходи щодо спри­яння збуту, просування товарів на ринку, систему розподілу та постачання продукції та ін. Постійне дослідження ринку необхідно проводити за допомогою маркетингу.

Маркетинг - це комплекс заходів у сфері досліджень торговельно-збутової діяль­ності підприємства із вивчення усіх факторів, які впливають на процес виробництва і просування товарів та послуг від виробника до споживача.

За допомогою маркетингу керівництво підприємства одержує необхідну інформа­цію про те, які вироби і чому хочуть купувати споживачі, про ціни, які споживачі готові заплатити, про те, у яких регіонах попит на дані вироби найбільш високий, де збут продукції підприємства може принести найбільший прибуток. За допомогою марке­тингу визначається, у які види виробництва, в яку галузь найвигідніше вкладати капі­тал, де заснувати нове шдприємство.

Маркетинг - це комплекс заходів щодо дослідження всіх питань, пов’язаних із процесом реалізації продукції підприємства. Сюди входить:

• вивчення споживача;

• дослідження мотивів його поведінки на ринку;

• аналіз власного ринку підприємства;

• дослідження продукту (робіт, послуг);

• аналіз форм і каналів збуту (реалізації) продукції;

• аналіз обсягу товарообігу підприємства;

• вивчення конкурентів, форм і рівня конкуренції;

• дослідження рекламної діяльності;

• визначення найбільш ефективних способів просування товарів на ринку;

• вивчення "ніші" ринку - області виробничої чи комерційної діяльності, у якій підприємство має найкращі можливості (порівняно з потенційними конкурентами) з реалізації своїх порівняльних переваг для збільшення товарообігу.

Служба маркетингу на підприємстві - спеціальний підрозділ, основними зав­даннями якого є:

1. комплексне вивчення ринків і перспектив їх розвитку, виявлення незадоволених потреб у товарах і послугах, пристосування виробництва до вимог споживачів;

2. 2) вивчення діяльності конкурентів, стратегії і тактики їх впливу на покупців (рек­лами, цінової політики, інших методів конкурентної боротьби), формування попиту і стимулювання збуту, планування і здійснення збутових операцій, забезпечення умов для стійкої реалізації товару; ринкова організація виробництва, науково-дослідних і про­ектно-конструкторських робіт.

. Робота з організації збуту починається із вивчення ринку та проведення маркетин­гових досліджень:

• досліджуються потреби ринку;

• інформуються потенційні клієнти про їхні потреби, а також товари та послуги, що задовольнять ці потреби;

• визначаються ціни на продукцію та прогнозуються власні ціни.

При виявленні потреб ринку необхідно скласти уявлення про загальний попит на ринку.

Попит - це відношення між ціною товару і його кількістю, яку покупці хочуть та в змозі придбати.

Формування попиту - дії підприємства, метою яких є повна інформованість по­тенційних покупців про товар, його особливості, технічний рівень, економічні парамет­ри, ціни, додаткові послуги, які надаються при придбанні товару, про сервіс, а також про фінансову надійність самої фірми-продавця, її репутацію. Основний інструмент формування попиту - реклама. Особливо важливе формування попиту при виході під­приємства на ринок, де воно раніше не виступало, і його товар невідомий покупцям, а також при виході на ринок із новим товаром, про споживчі властивості якого покупці не мають інформації.

Постійне дослідження ринку необхідно проводити маркетинговим службам усіх підприємств. Обсяги збуту продукції широкого вжитку плануються на ос­нові договорів, що укладаються між виробником і споживачами, та інших замов­лень. Планування збуту продукції промислового призначення, життєвий цикл яких більш тривалий, має свої особливості через те, що менше значення має чутливість до ринку.

План збуту такої продукції розробляється на основі державного замовлення і контракту, портфеля інших замовлень, договорів, які укладаються між виробни­ками і споживачами. При плануванні збуту цієї продукції необхідно враховувати, у які роки (періоди) життєвого циклу товару буде вироблятися та реалізовуватись така продукція.

Життєвий цикл товару - це концепція, що визначає послідовність періодів існування товару, період часу, протягом якого товар продається на ринку. Життєздатність товару має декілька стадій: розробка, впровадження, зростання попиту, зрілість ( насичення), спад. На кожній стадії товар по-різному рекламується, продається, має різну ціну. Крім того, необхідно враховувати, у які роки ( періоди) життєвого циклу буде вироблятися та реалізуватися така продукція.

Етап 0 - етап розробки формування зразка нового товару, складання розрахунків витрат (на створення, виробництво і реалізацію товару) і передбачуваних прибутків від його реалізації;

Етап 1 - етап виведення на ринок або впровадження, поява товару на ринку у вигляді дослідної (пробної) партії. Обсяг продажу невеликий, прибуток на одиницю продукції невисокий. З метою залучення покупців збільшуються витрати на рекламу та сервісне обслуговування;

Етап 2 - етап росту або зростання попиту, визнання товару покупцями, швид­ке збільшення попиту на нього, зростання обсягу реалізації, одержання відносно вели­кого прибутку, стабілізація витрат на рекламу. На цій стадії товар приносить основну частину прибутків за весь період життєвого циклу;

Етап 3 - етап зрілості, період задоволення попиту на даний товар.

Знижуються темпи зростання попиту, стабілізуються витрати на рекламу. Для підтримки попиту на товар збільшують витрати на рекламу, підвищують якість това­ру, поліпшують сервіс, знижують ціни;

Етап 4 - етап насичення - на цьому етапі вже неможливо знайти нові групи споживачів товару, у цьому разі необхідно знизити ціну на товар, щоб утримати покупців, прибуток зменшується;

Етап 5 - етап занепаду, період різкого зниження обсягу реалізації товару. Підприємство або посилює рекламу, змінює методи збуту, знижує ціну, або знімає товар із виробництва.

Крім того, існує також зв' язок між ціною товару і його кількістю, яку продавці хо­чуть і можуть продати - це є закон nроnозиції. Він стверджує, що (за інших рівних умов) чим вища ціна товару, тим більше бажання продавця зробити цей товар доступ­ним (виробити його, запропонувати на продаж).

Які ж фактори (детермінанти) впливають на обсяг попиту на товар?

Найістотніша детермінанта - ціна товару. Цінова еластичність попиту - ступінь зміни обсягу збуту продукції в залежності від динаміки цін на неї. Еластичність попиту різна для різних товарів і залежить від їх новизни, особливостей виробництва і споживання, рівня конкуренції або, навпаки, монополізації ринку, включаючи доступ на ринки.

Існують ще ряд факторів, які впливають на обсяг попиту: якість товару, упаковка, рекклама товару, ціна взаємозамінних товарів, доходи покупців; діяльність продавців, торгових агентів, сервісне обслуговування, канали поширення тощо.

Особливу увагу слід звернути на такий параметр як якість товару. Підвищення якості продукції - довгий процес, який потребує удосконалення технології виробниц­тва, закупки нового обладнання та ін. Тому підприємство, яке виробляє продукцію вищої якості, одержує перевагу у часі, завдяки цьому розширює свою частку на ринку : збільшує обсяг збуту.

Упаковка товару зберігає його, полегшує транспортування і використання, пропонує товар споживачеві у більш привабливому вигляді. Тому упаковка сприймається як складова частина якості товару.

Сервісне обслуговування - це додаткові послуги споживачам, наприклад, завантажування товару, оформлення кредиту, консультації та інше. Деякі підприємства на­дають особливі сервісні послуги з метою залучення більшої кількості споживачів, що впливає на збільшення збуту продукції.

Вибір каналів розподілу товару має важливе значення для його збуту, форми та­ких каналів залежать від властивостей товарів, розміру партій, порядку реалізації, збе­рігання і обслуговування.

Місцезнаходження підприємства є важливим у роздрібній торгівлі. Магазини зосереджують частіше на житлових масивах, у місцях, які зв'язують місце роботи і проживання покупців. Це дозволяє реалізувати більшу кількість товарів.

Використання товарного асортименту як параметра впливу на збут - це внесення до асортименту торгового підприємства товарів, не характерних для його спеціалізації. Це веде до збільшення кількості покупців, покупок і, як результат- до збільшення обсягу збуту.

Додаткові параметри впливу на збут також мають велике значення для збільшення обсягів збуту продукції. Діяльність продавців і торгових агентів - це робота, яка про­водиться з покупцями у місцях проживання споживачів, при обслуговуванні по телефону, на замовлення тощо. Така діяльність збільшує кількість покупців і обсяг збуту товару.

Найважливішим фактором, який визначає рівень і рентабельність продажів, є від­повідність асортименту і номенклатури продукції запитам споживачів. Під номен­клатурою розуміють укрупнений перелік продукції, що випускається підприємством за видами, типами, rатунками, фасонами, кресленнями. Наприклад, у номенклатурі автомобільного заводу можуть виділятися наступні види продукції: автомобілі легкові і вантажні тягачі; автобуси; піднімальні крани; мотоблоки; запасні частини. У той же час асортимент кожного виду виробу представлений різними марками машин, виділе­ними відповідно до їнього призначення, потужності, вантажопідйомності й інших пара­метрів продукції.

Конкурентноздатність товару - це комплекс якісних і вартіс­них характеристик товару, який забезпечує його перевагу на ринку перед товарами-конкурентами в задоволенні конкретної потреби.

Основними задачами аналізу конкурентноздатності продукції є:

• оцінка і прогнозування конкурентноздатності продукції;

• вивчення факторів, що впливають на її рівень;

• розробка заходів для забезпечення необхідного рівня конку­рентноздатності продукції

Оцінку конкурентноздатності продукції проводять за трьома гру­пами параметрів:

• нормативним;

• технічним;

• економічним.

Ознаки конкурентної переваги:

1) дана особливість товару повинна відрізняти його від продукції

конкурентів;

2. сприйматися покупцями як цінна перевага;

2. товар повинен витримувати цінову конкуренцію на цільовому ринку;

2. особливість товару повинна сприйматися одним з п'яти відчуттів

людини (зір, слух, нюх, смак і дотик), так щоб цю відмінність можна була легко пояснити і запам'ятати;

5) відмінність повинна приносити прибуток і бути захищена від спроб конкурентів скопіювати її шляхом створення зареєст­рованого торговельного знака.

Конкурентна перевага може бути внутрішньою і зовнішньою.

Конкурентна перевага є зовнішньою, якщо вона заснована на відмітних якостях товару, що утворюють «цінність для покупця» че­рез скорочення витрат або підвищення ефективності діяльності.

Зовнішня конкурентна перевага збільшує ринкову силу фірми, тобто здатність фірми змусити ринок прийняти ціну товару більш високу, ніж у пріоритетних (найнебезпечніших) конкурентів, але не забезпечуючих відповідної відмітної якості.

Внутрішня конкурентна перевага базується на перевазі фірми у відношенні витрат виробництва, керування фірмою або товаром, що створює «цінність для виробника» і меншу собівартість, ніж у кон­курента.

Ця перевага може створюватися завдяки проведенню стратегії домінування по витратах за рахунок впровадження організаційного і виробничого нововведення фірми.

Конкурентна перевага товару забезпечується конкурентноздатністю товару.

Сутність маркетингової цінової політики підприємства полягає в створенні та підтримці оптимального рівня і структури цін, у зміні їх у часі по товарах і ринках із метою досягнення максимально мож­ливого успіху в тій або іншій ринковій ситуації.

Таким чином, маркетингова цінова політика включає:

1. формування ціни за допомогою певного методу ціноутворення;

2. керування цінами за допомогою певної політики залежно від кон'юнктури ринку.

Ціна - єдиний елемент маркетингового комплексу, що відносить­ся до доходу, всі інші відносяться до витрат.

У вузькому сенсі, ціна - це кількість грошей, затребуваних за продукт або послугу.

У широкому сенсі - це сума тих цінностей, що споживач віддає в обмін на право володіти або використовувати товар чи послугу.

Механізм ціноутворення виявляється через динаміку цін, що формується під впливом двох найважливіших факторів: стратегічно­го і тактичного.

Стратегічний фактор полягає в тому, що ціни утворюються на основі вартості товарів і постійно відбуваються коливання цін на­вколо вартості.

Тактичний виражається в тому, що ціни на конкретні товари формуються під впливом кон'юнктури ринку.

Розрізняють активну і пасивну політику цін підприємств.

При активній політиці цін підприємство намагається, використо­вуючи свою ціну, реалізувати всі ринкові можливості і гнучко реагу­вати на зміну цін конкурентів.

При пасивній політиці цін ціна не є важливою частиною марке­тингу підприємства. Підприємство побоюється реакції конкурентів на свою зміну цін, тому у відношенні цін іде винятково за ціновим лідером.

Звертання підприємства до ціни товару має місце в таких ситу­аціях.

1-я ситуація. Фірма повинна встановити піну на товар вперше.

2-я ситуація. Конкурент змінив ціну свого товару.

3-я ситуація. Фірма сумнівається, що поточна ціна на її товар знаходиться на правильному рівні або з погляду витрат, або з погля­ду попиту, або з погляду і того, і іншого.

4-я ситуація. Фірма робить товар, диференційований за показ­никами якості.

На рішення в області ціноутворення впливають фактори:

1. попит і поведінка споживачів на ринку;

2. ступінь конкуренції в галузі і на ринку і пов'язане з цим по­няття «ринкового середовища».

Розрізняють:

• середовище, у якому ціна контролюється ринком (ринки з дос­коналою конкуренцією);

• середовище, у якому ціна контролюється фірмою

• середовище, у якому ціна контролюється державою;

3. поведінку учасників канатів руху товарів;

4. витрати виробництва фірми;

5. державна політика ціноутворення