12.4. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

З огляду на багатогранність зовнішньоекономічної діяльності та її важливість для розвитку національної економіки в Україні створена відповідна система державного регулювання цієї сфери. До складу даної системи входять:

1) закони України, нормативно-правові акти митного (тарифного) і немитного регулювання, які видають державні органи України в ме­жах їхньої компетенції (див. додаток 1);

2) суб’єкти державного регулювання, до складу яких слід віднести державу в особі органів державної влади, недержавні органи управління економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торговельні палати тощо), суб'єктів зовнішньо­економічної діяльності;

3) економічні та адміністративні методи державного регулювання (валютно-фінансових, кредитних та інших зовнішньоекономічних операцій) у межах законів України;

4) система договорів, укладених суб'єктами ЗЕД, які не суперечать законам України.

В Україні основними нормативно-правовими актами, які регламентують зовнішньоекономічні зв’язки є закони «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про іноземні інвестиції», «Про єдиний митний тариф», «Про загальні принципи створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» «Про транскордонне співробітництво» , «Про міжнародні договори України» та інші. Завдяки прийняттю цих законів у країні формуються сприятливі юридичні та фінансово-економічні умови для залучення і використання іноземного капіталу, окреслення митного кордону та ефективної діяльності митної служби, розвитку прямих зв'язків між національними виробниками та їхніми іноземними партнерами створення різноманітних за своїм характером і напрямом економічних зон.

Інституційне забезпечення управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні здійснюють:

1) Верховна Рада України, як вищий орган державної законодавчої влади до компетенцій якого належить: прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності; затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України; розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори України та приведення чинного законодавства у відповідність з правилами, встановленими цими договорами; встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України; затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, або забороняється.

2) Міністерство закордонних справ як центральний орган виконавчої влади в сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності, основними завданнями якого є: забезпечення європейської та євроатлантичної інтеграції національної економіки; гарантування прав, свобод та інтересів громадян України за кордоном; розвиток двосторонніх відносини на стратегічних напрямах; сприяння реалізації економічних інтересів України на світових ринках та мінімізації наслідків світової фінансової кризи; запровадження дієвого механізму підтримання позитивного іміджу України на міжнародній арені;

3) Міністерство економіки, у складі якого виділяють кілька департаментів, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність:

• Департамент зовнішньоекономічної діяльності, в сфери компетенції якого входить розробка законодавчих і нормативно-правових актів з питань нетарифної та митно-тарифної політики, застосування експортних мит у зовнішній торгівлі та концептуальних основ зовнішньоекономічної політики України;

• Департамент державного контролю та регулювання зовнішньоекономічної діяльності, головною метою діяльності якого є забезпечення реалізації державної політики щодо функціонування механізмів контролю та регулювання зовнішньоекономічної діяльності та зовнішньоторговельних операцій в Україні; забезпечення контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності (українськими та іноземними) чинного законодавства України, міжнародного права та міжнародних договорів України у сфері зовнішньоекономічних відносин та застосування спеціальних санкцій згідно зі статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» до українських та іноземних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; підготовка пропозиції щодо вдосконалення механізмів державного контролю та запровадження заходів державного регулювання, зокрема, нетарифного регулювання регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

• Департамент міжнародної технічної допомоги та співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, який координує заходи, пов’язані із залученням та використанням позик міжнародних фінансових організацій (МФО) в Україну, міжнародної технічної допомоги (МТД), експертизою проектних пропозицій, ініціюванням програм та проектів економічного та соціального розвитку України, які підтримуються міжнародними фінансовими організаціями;

• Департамент розвитку експорту, який координує формування державної політики у сфері розвитку експорту; розробку і забезпечення здійснення заходів щодо розвитку та удосконалення структури експорту товарів (робіт, послуг);

• Департамент інструментів торговельного захисту, який забезпечує реалізацію положень чинного законодавства України з питань захисту національного товаровиробника від недобросовісної конкуренції з боку іноземних виробників/експортерів та масового імпорту, який заподіює йому шкоду;

• Департамент співробітництва з СНД та Російською Федерацією, який забезпечує участь України у сфері двостороннього торговельно-економічного співробітництва з Російською Федерацією, іншими країнами СНД та багатостороннього торговельно-економічного співробітництва України з державами-учасницями СНД, ГУАМ, ЄЕП, ЄврАзЕС;

• Департамент двостороннього торговельно-економічного співробітництва, який відповідає за забезпечення участі у розробленні та реалізації державної політики двостороннього співробітництва з країнами світу;

• Департамент співробітництва з Європейським Союзом, який координує діяльність органів виконавчої влади щодо забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво, Плану Дій Україна - ЄС з питань економічного, секторального та соціального співробітництва;

• Департамент торговельних переговорів та співробітництва з СОТ, який забезпечує здійснення заходів, спрямованих на міжвідомчу координацію з питань підготовки до участі України у торговельних переговорах і заходах СОТ та інших міжнародних організацій торгово-економічного спрямування;

4) Державна митна служба України, яка є центральним органом виконавчої влади, основними завданнями якої є захист економічних інтересів України; контроль за додержанням законодавства України про митну справу; забезпечення виконання зобов'язань,які випливають з міжнародних договорів України стосовно митної справи; використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів; вдосконалення митного контролю і оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; комплексний контроль разом з Національним банком України за валютними операціями; здійснення заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку за участю Міністерства закордонних справ України;

5) Національний банк України (НБУ), який зберігає і використовує золотовалютний резерв України; відстоює інтереси України у відносинах з центральними банками та іншими фінансово-кредитними установами інших держав і укладає з ними банківські угоди; регулює курс національної валюти щодо грошових одиниць інших держав; веде облік і розрахунок за наданими та одержаними державними кредитами і боргами, проводить операції з централізованими валют­ними ресурсами, які виділяють з Державного валютного фонду Ук­раїни в розпорядження НБУ та ін.

6) Антимонопольний комітет України здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності антимонопольного законодавства;

7) Державний експортно-імпортний банк України, який був створений 3 січня 1992 року згідно з Указом Президента України № 29 та 23 січня того ж року банк отримав свою першу ліцензію від Національного банку України для фінансового супроводу зовнішньоекономічних операцій.

8) управління зовнішньоекономічною діяльністю, які створені в обласних державних адміністраціях, основними завданнями яких є: формування і реалізація на обласному рівні єдиної державної політики в сфері міжнародних відносин і співробітництва, зовнішньоекономічних зв'язків й іноземної інвестиційної діяльності; сприяння розвитку міжнародного співробітництва в галузі економіки, захисту прав людини, боротьба з тероризмом, економічної безпеки, охорони здоров'я, науки освіти, культури, туризму, фізкультури і спорту; участь в складанні угод з іноземними партнерами при співпраці в межах компетенції, визначеної законом; сприяння активізації зовнішньоекономічної діяльності підприємств і організацій, розміщених на території області (міста), незалежно від форм власності; сприяння розвитку експортного потенціалу області (міста); сприяння створенню належних умов для організації прикордонної і прибережної торгівлі; сприяння діяльності місцевих органів і прикордонних служб для їх належного функціонування; внесення в установчому порядку у відповідні органи пропозицій по залученню іноземних інвестицій для розвитку економічного потенціалу області.

В основі державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності може бути покладена протекціоністська політика, політика вільної торгівлі, політика автаркії.

Протекціонізм – це політика держави, спрямована на захист національного виробництва від іноземної конкуренції та стимулювання розвитку вітчизняної економіки.

Політика вільної торгівлі (фритредерства), при якій держава знімає регламентацію та обмеження зовнішньоекономічних операцій через мінімізацію ставок мита та усунення нетарифних бар’єрів. В основі даної моделі лежить теорія абсолютних переваг А.Сміта і порівняльних витрат виробництва Д.Рікардо.

Автаркія – економічна політика, спрямована на відокремлення країни від економік інших країн. В якості основних засобів використовується встановлення високих обмежувальних мит на ввезені товари.

Складовими державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є:

1) тарифне регулювання зовнішньоекономічних відносин, яке направлене на: захист національних виробників від іноземних конкурентів, сприяє виходу національних товаровиробників на світовий ринок, позитивно впливає на стан платіжного балансу країни, збільшує надходження до державного бюджету країни. Тарифні методи за своєю суттю є економічними і діють через ринковий механізм, вони спрямовані на здешевлення експорту, подорожчання імпорту і впливають на фінансові результати діяльності учасників зовнішньоекономічної діяльності. У галузі імпорту до тарифних методів належать не лише митні та­рифи, а й податки і збори з товарів, які ввозяться, імпортні депозити та ін. У галузі експорту – це звільнення від податків;

2) нетарифне регулювання зовнішньоекономічних відносин, яке включає комплекс заходів обмежуючо-заборонного характеру, які перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішній ринок. Адміністративними важелями нетарифного регулювання є ембарго (повна заборона зовніш­ньоекономічних операцій), ліцензування, квотування, специфічні ви­моги до товарів (упакування, маркування, добровільні обмеження експорту, бюрократичні ускладнення митних процедур (запрова­дження підвищених вимог до якості, санітарних та інших стандартів). Серед нетарифних важелів регулювання ЗЕД важливу роль відігра­ють валютні обмеження, тобто регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютними цінностями, яка може обмежувати зовніш­ньоекономічну діяльність або її стимулювати;

3) валютне регулювання – це діяльність держави, щодо забезпечення міжнародної валютної ліквідності країни, регулювання міжнародних розрахунків і порядку здійснення угод з валютою та валютними цінностями з метою урівноваження платіжних балансів, стабілізації валюти, підвищення ефективності економіки та здійснення її структурної перебудови, стимулювання господарської діяльності, боротьби з інфляцією;

4) регулюван­ня ввезень і вивезень капіталу, яке спрямоване на ефективне вико­ристання іноземного капіталу для розвитку національної економіки. Регулювання ввезень капіталу з-за кордону має двоякий характер. З одного боку, держава зацікавлена у залученні іноземного капіталу, особливо інвестицій, а тому створює для цього відповідний клімат за допомогою гарантій від націоналізації, переведення прибутків, репат­ріації капіталу, надання різних пільг, а з іншого - провадить політику обмеження впливу закордонного капіталу на національну економіку.

Класифікація інструментарію державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності подана на рис.12.1.

Найважливішим засобом економічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є єдиний митний тариф – систематизований перелік ставок митних тарифів, якими обкладають товари у разі імпорту або експорту з країни. Ставки єдиного митного тарифу – це податки, які збираються у випадку перетину товарами митного кордону і встановлюються відповідно до Закону України «Про єдиний митний тариф» від 18 грудня 2008 року № 694-VI. Це зумовлює підвищення ціни імпортованих (або експортованих) товарів, а отже дає змогу впливати на обсяг і структуру зовнішньої торгівлі країни. Головні функції митного тарифу такі:

захист національних виробників від іноземної конкуренції; забезпечення надходження коштів у державний бюджет; поліпшення умов доступу національних товарів на зовнішні ринки; поліпшення стану платіжного балансу. В Україні застосовують ввізні та транзитні види мита.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Методи

Економічні

Адміністра-тивні

• податки та імпортні збори

• Єдиний митний тариф: (преференційне, пільгове, адвалерне, специфічне, комбіноване, антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне, сезонне мито);

• звільнення від податків

• Квотування імпорту

• Ліцензування експортно-імпортних операцій

• Добровільні експортні обмеження

• Технічні бар’єри для імпорту (кількісний контроль)

• Демпінг

• Субсидіювання експорту

• Кредитування експорту

• Гарантії

• Державні закупівлі в сфері імпорту

• Імпортні депозити

• Надання фінансової допомоги

• Встановлення митного режиму

• Валютний контроль

• Девальвація

• Ревальвація

• Валютна інтервенція

• Валютні обмеження

• Введення режиму конвертованості валют

• Корекція облікових ставок національного банку

• Засоби регулювання платіжного балансу

• Податкові пільги

• Експортні субсидії

• Тимчасова надбавка до діючих ставок ввізного для вирівнювання платіжного балансу

Рис. 12.1. Структуризація інструментарію державного регулювання ЗЕД

Ставки митного тарифу модна класифікувати за такими групами:

1)Залежно від характеру зовнішньоекономічних операцій виділяють такі види мита:

• преференційне, яке застосовуються до товарів, що імпортуються з держав, що утворюють з Україною економічні інтеграційні угруповання - зо­ни вільної торгівлі, митний союз та ін.;

• пільгове, яке застосовують до товарів країн, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння;

• повне, які застосовують до товарів із решти країн.

2) За способом нарахування розрізняють такі види мита:

• адвалерні, які нараховують у відсотках до митної вартості товару (митна вартість товару включає ціну товару за рахунком-фактурою, а також такі фактичні витрати, як транспортування, страхування та ін­ше до перетину митного кордону. Визначають за офіційним курсом іноземної валюти, запровадженим НБУ);

• специфічні, які нараховують у визначеному розмірі до одиниці вимірювання товару (маси, площі, об'єму та ін.);

• комбіновані, які об'єднують специфічні й адвалерні мита.

3) За характером походження виділяють такі вили мита:

• автономне, яке вводять неза­лежно від будь-яких угод з іншими державами;

• конвенційне, яке запроваджують у процесі укладання договору з іншою країною і фіксують у цьому договорі.

Є також і специфічні види мита, зокрема такі:

• спеціальні, які застосовують для захисту вітчизняних виробників від імпортних конкурентних товарів, для попередження недобросовісної конкуренції або у відповідь на дискримінаційні дії з боку інших дер­жав;

• антидемпінгові, які використовуються відповідно до правил ГАТТ/ВТО для захисту від демпінгу. Їх застосовують у випадку виявлення фак­тів демпінгу, тобто імпорту на територію України за ціною, яка є сут­тєво нижчою від їхніх конкурентних цін у країні-експортері. Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різницю між конку­рентною оптовою ціною об'єкта демпінгу в країні експорту і заявле­ною ціною у разі його ввезення на територію України або різницю між ціною об'єкта демпінгу з України і середньою ціною українсько­го експорту подібних товарів;

• компенсаційні, які застосовуються у випадку ввезення на територію України товарів, для виробництва й експорту яких використано суб­сидії, якщо такий імпорт завдає шкоди вітчизняним виробникам по­дібних товарів. Ставка компенсаційного мита не може перевищувати розмір субсидії.

Практикують також сезонні мита, які запроваджують на окремі товари на період не більше чотирьох місяців.

Від обкладання ввізними митами в Україні звільнені товари, які ввозять: за договорами про вільну торгівлю; у межах виробничої коо­перації країн СНД; за угодами щодо надання Україні міжнародної технічної і гуманітарної допомоги; за угодами між Україною і США про гуманітарне і техніко-економічне співробітництво; за угодою між Україною і ЄС щодо реалізації проектів технічної допомоги за про­грамою TACIS; за програмою технічної допомоги, яку надає Україні уряд Канади. Від обкла­дання імпортним митом також звільнено транспортні засоби, які ви­конують міжнародні валютні перевезення; товари, які імпортують всеукраїнські та міжна­родні об'єднання громадян, що постраждали від Чорнобильської ка­та строфи.

Поточне зовнішньоекономічне становище країни в міжнародному поділі праці відображається через систему платіжного балансу. Платіжний баланс – це статистичний звіт, поданий у формі систематизованих бухгалтерських рахунків, про торгові та фінансові угоди резидентів даної країни із рештою світу за певний період часу (за квартал або за рік), який відображає ступінь збалансованості макроекономічних зв’язків країни.

Платіжний баланс будується за принципом „подвійного рахунку”, тобто усі економічні операції записуються за дебетовим і кредитовим рахунками. До кредиту відносять ті операції, в результаті яких відбувається відплив цінностей, і приплив валюти в країну (їх записують із знаком „плюс”). По дебету фіксують витрати валюти країни в результаті придбання цінностей (дані операції відображають із знаком „мінус”). Орієнтиром для розробки платіжного балансу є стандартні схеми (див. табл. 12.2), розроблені Міжнародним валютним фондом, згідно з якими платіжний баланс включає в себе два рахунки: рахунок поточних операцій; рахунок операцій з капіталом та фінансовими інструментами.

Таблиця 12.2

Типова структура платіжного балансу

Кредит	Дебет
І. Рахунок поточних операцій 1.1. Баланс товарів
Експорт товарів	Імпорт товарів
Сальдо балансу зовнішньої торгівлі
1.2. Баланс послуг
Експорт послуг	Імпорт послуг
1.3. Баланс доходів
Чисті доходи від інвестицій
1.4. Поточні зовнішньоекономічні трансферти
Чисті поточні трансферти
Сальдо рахунку поточних операцій
ІІ. Рахунок операцій з капіталом та фінансовими інструментами
Чисті капітальні трансферти	Надані довготермінові та короткотермінові кредити
Отримані довготермінові та короткотермінові кредити
Чисті пропуски та помилки
Сальдо балансу офіційних розрахунків
	Чисте збільшення офіційних валютних резервів

У рахунку (балансі) поточних операцій відображаються усі надходження від продажу товарів і послуг нерезидентами та всі витрати резидентів на товари та послуги, які надаються іноземцям, а також чисті доходи від інвестицій та чисті поточні трансферти. Рахунок операцій з капіталом та фінансовими інструментами висвітлює всі міжнародні операції з активами країни, пов’язані з їх купівлею та продажем, а також чисті капітальні трансферти (безкоштовну передачу власності на основний капітал).

Якщо значення сальдо балансу офіційних розрахунків платіжного балансу додатне, то країна має чистий відтік капіталу, а якщо значення сальдо від’ємне, то країна отримує чистий прилив капіталів.

Таблиця 12.3. ДИНАМІКА ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ УКРАЇНИ за 2007-2009рр.
											Млн. дол. США
Статті платіжного балансу	2007 р.				2008 р.				2009 р.	2007 р.	2008 р.
	І кв.	ІІ кв.	ІІІ кв.	ІV кв.	І кв.	ІІ кв.	ІІІ кв.	ІV кв.	І кв.
РАХУНОК ПОТОЧНИХ ОПЕРАЦІЙ	-1081	-622	-312	-3257	-3700	-3359	-2128	-3746	-819	-5272	-12933
БАЛАНС ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ	-1685	-1253	-1070	-4144	-4451	-3909	-2577	-3583	-874	-8152	-14520
ЕКСПОРТ ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ	13369	15775	17523	17334	17528	23516	27253	17315	11315	64001	85612
ІМПОРТ ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ	-15054	-17028	-18593	-21478	-21979	-27425	-29830	-20898	-12189	-72153	-100132
БАЛАНС ТОВАРІВ	-1735	-1701	-2684	-4452	-4670	-4401	-4121	-3742	-1141	-10572	-16934
ЕКСПОРТ ТОВАРІВ	10848	12526	12688	13778	13960	18940	21199	13618	8488	49840	67717
ІМПОРТ ТОВАРІВ	-12583	-14227	-15372	-18230	-18630	-23341	-25320	-17360	-9629	-60412	-84651
БАЛАНС ПОСЛУГ	50	448	1614	308	219	492	1544	159	267	2420	2414
ЕКСПОРТ ПОСЛУГ	2521	3249	4835	3556	3568	4576	6054	3697	2827	14161	17895
ІМПОРТ ПОСЛУГ	-2471	-2801	-3221	-3248	-3349	-4084	-4510	-3538	-2560	-11741	-15481
ДОХОДИ (сальдо)	-128	-213	-189	-129	11	-283	-382	-886	-574	-659	-1540
ПОТОЧНІ ТРАНСФЕРТИ (сальдо)	732	844	947	1016	740	833	831	723	629	3539	3127
РАХУНОК ОПЕРАЦІЙ З КАПІТАЛОМ ТА ФІНАНСОВИХ ОПЕРАЦІЙ	2530	3385	4150	5065	3711	5006	6689	-6210	-4875	15130	9196
РАХУНОК ОПЕРАЦІЙ З КАПІТАЛОМ	-1	3	0	1	0	-1	5	1	70	3	5
ФІНАНСОВИЙ РАХУНОК	2531	3382	4150	5064	3711	5007	6684	-6211	-4945	15127	9191
ПРЯМІ ІНВЕСТИЦІЇ	1709	1934	3927	1648	2430	3091	3324	1058	941	9218	9903
ПОРТФЕЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ	1816	1477	616	1844	217	160	-690	-967	-436	5753	-1280
ІНШІ ІНВЕСТИЦІЇ	-994	-29	-393	1572	1064	1756	4050	-6302	-5450	156	568
Кредити довгострокові	1161	2139	4358	5417	3437	3398	5675	2501	844	13075	15011
Органи грошово-кредитного регулювання та сектор державного управління	-88	-156	319	407	186	-121	-172	341	-672	482	234
Банки	532	1702	1799	2798	2067	1959	3119	1164	1382	6831	8309
Інші сектори	717	593	2240	2212	1184	1560	2728	996	134	5762	6468
Короткостроковий капітал	-2155	-2168	-4751	-3845	-2373	-1642	-1625	-8803	-6294	-12919	-14443
Помилки та упущення	-717	152	403	-275	-146	763	-581	492	469	-437	528
Б А Л А Н С	732	2915	4241	1533	-135	2410	3980	-9464	-5225	9421	-3209
ФІНАНСУВАННЯ	-732	-2915	-4241	-1533	135	-2410	-3980	9464	5225	-9421	3209
РЕЗЕРВНІ АКТИВИ	-593	-2843	-4092	-1452	286	-2385	-3845	4864	5266	-8980	-1080
Використання кредитів МВФ(чисте)	-139	-72	-149	-81	-151	-25	-135	4600	-41	-441	4289
* Джерело: Статистичний бюлетень НБУ. Електронне видання, квітень 2010 р.// www.bank.gov.ua [14]

Моніторинг динаміки статтей платіжного балансу (див. табл. 12.3). вказує на те, що Україна у 2009 р мала негативне сальдо платіжного балансу. Дефіцит платіжного балансу України в 2009 році збільшився в 4,3 рази або на 10,518 млрд. дол. до 13,727 млрд. дол. Головними причинами зростання дефіциту платіжного балансу України стали: чисте погашення банківським сектором своїх зовнішніх боргових зобов'язань, високі обсяги приросту грошової готівки в інших секторах економіки і низькі обсяги припливу прямих іноземних інвестицій. У січні 2010 року поточний рахунок платіжного балансу був сформований з профіцитом 229 млн. доларів. Джерелами повернення сальдо до позитивних значень виступали сезонне зниження ділової активності, відсутність значного відтоку доходів закордон, досить істотне розширення профіциту торгівлі послугами і скорочення обсягів поставок природного газу.