- •Рецептура
- •Тверді лікарські форми:
- •Лікарські засоби
- •До них належать:
- •Шляхи введення л.З. В організм
- •Основні закономірності проникнення л.З. Через біологічну мембрану.
- •Розподіл л.З. В організмі.
- •Види дії ліків на організм
- •Дозування ліків
- •Фактори,що впливають на дію л.З.
- •Негативна дія ліків на організм
- •М’які лікарські форми ( л. Ф. )
- •Рідкі лікарські форми.
- •М’які лікарські речовини.
- •Аліфатичний ряд
- •Група барвників
- •Окисники
- •Похідні нітрофурану
- •Детергенти
- •Кислоти і луги
- •Солі важких металів
- •Хіміотерапевтичні засоби.
- •Антибіотики
- •Амінолікозиди
- •Хлоромфеніколи
- •Синтетичні хіміотерапевтичні засоби. Сульфаніламідні препарати
- •Похідні нітрофурану
- •Похідні 8- оксихіноліну
- •Похідні нафтиридину
- •Протитуберкульозні
- •Протиспірохетні засоби
- •Противірусні
- •Протипротозойні
- •Протигельмінтні
- •Засоби для лікування нематодозів
- •Для лікування цестодозів
- •Для лікування позакишкових гельмінтів.
- •Протибластомні ( протипухлинні) засоби.
- •Сульфаніламідні препарати
- •Аферентна інервація
- •Засоби , діючі на афентну інервацію . Місцевоанестезуючі засоби.
- •Холінергічні засоби
- •Холінергічні засоби
- •Адренергічні засоби
- •Адреноблокатори : l, ß,Lіß (симпотолітики , пснс)
- •Лікарські засоби , що впливають на аферентні нерви Місцевоанестезуючі
- •В’яжучі
- •Обволікаючі
- •Адсорбуючі
- •Подразнювальні
- •Адренергічні засоби
- •3. Стадія хірургічного наркозу
- •4. ( Операція) Стадія пробудження
- •Засоби для неінгаляційного наркозу
- •Протиепілептичні засоби
- •2. Епілептичний статус
- •3. Малі припадки
- •4. Психомоторне збудження чи психічний еквівалент
- •Анальгетики
- •Анальгетики Наркотичні
- •Ненаркотичні
- •Транквілізатори
- •Седативні засоби
- •Антидепресанти
- •Психостимулятори
- •Ноотропні засоби
- •Аналептики
- •1. Резорбтивної дії ( після всмоктування у кров)
- •2. Рефлекторної дії
- •3. Секретної чи муколітичної дії
- •Відхаркувальні засоби
- •Речовини , що діють на ссс
- •Бронхолітичні засоби
- •Засоби впливаючи на ссс
- •Серцева недостатність
- •2. Наркотичні анальгетики ( промедол)
- •3. В стаціонарних умовах : закис азоту
- •Поліпшуючі мозковий кровообіг
- •Кардіотонічні засоби
- •Неглікозидні кардіотонічні засоби
- •Засоби що впливають на серцево судинну систему Антигіпертензивні засоби
- •Травлення
- •Ферментні препарати
- •1. Сольві проносні:
- •2. Засоби, що діють на тонкий кишечник:
- •Анорексогенні:
- •Засоби замінної терапії при захворюваннях шлунку
- •Засоби, що пригнічують секркцію залоз шлунка
- •Антацидні засоби
- •Засоби що застосовують при порушені секреції підшлункової залози
- •Засоби що впливають на функцію печінки
- •Холікинечні і холізпазмолітичні засоби
- •Холеліталітичні
- •Гепатопротекторні засоби
- •Флавапоїди
- •Блювотні та противоблювотні
- •Засоби, що стимулюють моторику шкт Проносні засоби
- •Антраглікозиди
- •Засоби, що пригнічують моторику шкт
- •Засоби, що впливають на систему крові
- •Мегабластомна анемія
- •Макроцетарна анемія
- •Гемостатики
- •Антикоагулянти
- •Непрямої дії
- •Антиагренти
- •Засоби, що впливають на фібриноліз
- •Плазмолітичні розчини
- •Засоби, що впливають на тонус і скоротливу діяльність матки.
- •Гормональні препарати
- •2. Задня доля нейрогіпофіз, викид:
- •3. Середня доля:
- •Препарати гормонів щитовидної залози. Антигиреоїдні засоби.
- •Препарати гормону паращитовидних залоз
- •Препарати гормонів стероїдної будови Препарати глюкокортикостероїдів
- •Препарати мінералокортикостероїдів
- •Препарати жіночої статі гормонії
- •Контрацептиви
- •Препарати чоловічих статевих гормонів
- •Анаболічні стероїди
- •Вітамінні препарати
- •Протиалергічні засоби
- •Невідкладна допомога
- •Алергія:
- •Протизапальні
- •Солі лужних і лужноземельних металів. Глюкоза. Солі натрія
- •Солі кальція
- •Солі магнію
- •Основні принципи лікування гострих отруєнь л.З. Та отрутами.
- •Введення специфічного антидоту
- •Клінічні дослідження нових медичних засобів.
Рідкі лікарські форми.
Дозуються у мілілітрах , деякі краплями. Краще всмоктуються у кров і швидше діють. Вони малопортативні під впливом зовнішнього середовища їх властивості можуть змінюватися.
Розчини ( solutio) – найпростіша рідка л. ф. , яка використовується для зовнішнього застосування , прийому всередину і парентерального введення . Це однорідна прозора маса, яку отримують шляхом змішування 2 рідин. Як розчинник : вода дистильована , етиловий спирт, гліцерин, олії. Відповідно до розчинника вони бувають : водні, гліцеринові, олійні, спиртові. Якщо у Rp. Він не зазначений , то це дистильована вода. Якщо не вказана концентрація спирту, то вона становить 90% . Розчини дозують для внутрішнього застосування краплями, столовими, десертними і чайними ложками.
Рецепти виписують у скороченому і у розгорнутому виглядах. При виписуванні розчинів для внутрішнього вживання після слова Rp. Пишеться назва л. р. розчинник, кількість. Вкінці Misce.Da.Signa. Кількість л. р. розчинника слід враховувати виходячи з разової дози л. з.
При дозуванні чайними чи десертними ложками кількість розчину визначають шляхом множення кількість прийомів відповідно на 5 чи 10 мл. Виписують скороченим способом. У цьому випадку після Rp. Написати Solutionis , назва л. з. концентрацію розчину в % . Потім D.S. і спосіб вживання.
Крапляні розчини виписують також як і ложками. Лише розрахунки інші. Загальна кількість крапель розчину враховано перемноживши одноразово кількість крапель на загальну кількість прийомів. Потім переводимо у мілілітри шляхом поділу на кількість крапель в одому мл. Розчину.
Розчину для зовнішнього застосування виписують так само. В скороченому випадку концентрацію розчину у % , у відносних одиницях, у масово – об’ємному співвідношені . Після Rp. пишуть Sol; назву л. з. , концентрацію і кількість розчину, потім D. S. і спосіб вживання.
Якщо розчинник дистильована вода – це не вказується, якщо спирт то додають слово Spirituosae , олія ,, Oleosae’’.
Офіцинальні розчини , як для внутрішнього так і для зовнішнього вживання . виписуються тільки скороченим способом: після слова Rp. вказують їх назву, кількість, потім D.S. і спосіб використання. Розчин для зовнішнього застосування виписують у кількості 5 – 100 і більше мл. , краплі 5 – 10 мл.
Настої – це водні винятки з рослинної сировини , які отримують шляхом настоювання на водяній бані подрібнених сухих листів, квітів, трави або шляхом розчинення екстрактів. Настої частіше призначають для внутрішнього вживання, рідше зовнішнього. Дозують ложками. Їх виписують так: після слова Rp. необхідно написати Infusi , потім вказати з якої частини рослини повинен бути настій, назву лікарської рослини( з великої літери) , кількість сировини і кількість настою, D.S. і спосіб вживання. Розраховують загальну дозу лікарської сировини та кількість настою виходячи з разової дози речовини, загальної кількості прийомів, та об’єму на один прийом.
Якщо у Rp. не вказано з якої кількості повинен бути виготовлений настій, тоді користуються вказівками Фармакопеї. З л. р. , які містять сильнодіючі речовини, настої готують з розрахунку 1:400 , які менш активні 1:30, а інші 1:10 виписують на 3-4 дні. Існують і офіцин альні настої.
Вивари ( відвари) – рідка л. ф. яку отримують , як і настої, шляхом екстрактування водою на водяній бані діючих речовин з рослинної сировини чи шляхом розчинення концентратів у воді. Для приготування використовують коріння , кореневище, кору. Виписують на 3-4 дні і зберігають у прохолодному місці.
Емульсії – рідка л. ф. , яка є двофазною системою, де дисперсною фазою може бути нерозчинна у воді рідина, жирні чи ефірні олії, бальзами…, а дисперсне середовище – вода.
Це стійкі суспензії крапель жиру у воді.
Емульсії бувають:
-Насіннєві, які виготовляють з насіння деяких л. р. солодкого мигдалю, маку… При їх виготовленні беруть одну частину потовченого насіння на кожні 10 частин емульсії. Виписують повним і скороченим способом.
-Масляіні при виготовленні необхідно брати не лише відповідне масло і дистильовану воду, але й емульгатор, який забезпечує знаходження дрібних капель жиру у змуленому стані у воді. Емульгатори: жовток курячого яйця, аравійська камедь…
Виписують двома способами і скороченим і повним. При виписуванні повним способом після слова Rp. перераховують всі компоненти , які входять до складу емульсії, вказують їх кількість потім пишуть M.F. EmulsumD.S. і спосіб застосування. При виписуванні скороченим способом після назви л. ф. слід вказати назву масла, його кількість і загальну кількість емульсії. Якщо в рецепті не позначена кількість масла, то при виготовлені емульсії з 10 частин масла готують 100 частин емульсії.
Суспензії – рідка л. ф. , яка є двофазною системою де дисперсною системою є дрібні часточки нерозчинних у воді л. р. , а дисперсним середовищем можуть бути вода, олія, гліцерин… Ця л. ф. призначається всередину, парентерально та зовнішньо. На магістральну суспензію виписують повним чи скороченим способом рецепт, на офіцин альні тільки скороченим.
Настойки – спиртові, спиртово- водні, спиртово – ефірні рідкі витяжки переважно з рослиної сировини. Усі настоянки готуються на фармацевт них заводах. Можуть довго зберігатись. При виписуванні рецепта не вказуються кількість частин рослини, концентрація настойки. Пропис починають з назви л. ф. потім слід назвати рослину і вказати кількість настойки. Дозують краплями залежно від активності настойки. Відповідно виписуються загальна кількість в мл. – стільки, скільки крапель на один прийом.
Екстракти рідкі – концентровані витяжки з лікарської рослинної сировини. Як екстрагуючи речовину використовують воду, етиловий спирт, спиртово – водний розчин. Усі рідкі екстракти офіціальні. Виписуються і дозуються як настойки. За консистенцією розрізняють крім рідких екстрактів ще густі екстракти та сухі. Густі та сухі екстракти виписуються та випускаються у порошках, таблетках, свічках …
Новогаленові препарати – водні, водно – спиртові, хлороформно – спиртові та інші витяжки з рослиної сировини . Від галунових вони відрізняються тим, що максимально очищені від баластних речовин і мають більшу фармакологічну активність. Усі вони офіцин альні. Виписуються і призначаються як настойки.
Мікстури – рідка л. ф. , що утворюється при розчиненні двох і більших л. р. у воді чи інших розчинниках чи шляхом змішування декількох рідин. Рідкою фазою мікстури можуть бути дистильована вода, ароматичні води, настої, відвари, емульсії, настойки та інше.
Якщо до складу мікстури входить настої, відвари, емульсія в рецепті їх пишуть першими.
Ароматична вода для мікстури: вода перцевої м’яти, вода фенхеля звичайного, вода гіркого мигдалю, вода троянди. Вони не лише розчиняють, але й покращують смак, запах ліків, а іноді має й додаткові властивості. Для поліпшення смаку, запаху мікстури додають інші речовини покращуючої дії. Здебільшого це сиропи. У випадку, коли до складу мікстури входить речовина з вираженими подразнювальними властивостями, необхідно мікстуру за рахунок розчинника ввести слизовий вивар. Слиз вводять також тоді, коли в мікстурі є нерозчинні речовини. Роль слизу полягає в тому, що він сприяє утворенню суспензії цих нерозчинних речовин.
Якщо рідкою фазою є вода, відвар, настій, емульсія вона дозується ложками. Якщо рідка фаза настойка, то дозується краплями.
Мікстури зручні для призначення тяжкохворих, дітям, людям похилого віку в середину і ззовні .
Недоліки – неточність у дозуванні, не портативність і нестійкість.
При виписуванні розрахунки л. р. роблять , виходячи з разових доз та загальної кількості прийомів .