94.Типи ек зростання
Естенсивне-збільшення залучених у ви-во факторів ви-ва на попередній технічній основі, відсутність зростання ефективності виробн. Ресерсів, зростання к-ті робітників, збільшення капіталовкладень,зростання обсягу споживчої сировини, незмінна структура продукції, нерац природокористування, неминучість криз в ек-ці
Інтенсивний- якісне удосконалення факторів ви-ва, зростання ефективності використ виробн. Факторів, режим економії, науково-технічний прогрес, підвищення якості продукції, постійний розвиток
96.Інфляція-знецінення грошей, спричинене диспропорціями в сусп ви-ві й порушенням законів гр. обігу.Причини- * імпортована інфляція (внаслідок інфляції в країні-експортері, зростання цін імпортних сировинних товарів); * інфляція очікування (очікування інфляції стимулює ажіотажний попит, що веде до підвищення цін.); * дефіцит державного бюджету (зростання внутрішнього боргу здійснює певний інф тиск на курс грошової одиниці).. види темпів інфляції:* повзуча інфляція - середньорічне зростання цін вимірюється однією цифрою (тобто від 1% до 9%).; * галопуюча інфляція - набирає розміру двозначного числа протягом року (від 10% до 99%). характерзується стрімким зростанням цін, охоплює всі сфери госп життя і супроводжується негативними соц- ек наслідками; * надвисока, гіперінфляція (1-2% в день), руйнівне підвищення цін, що веде до повного безладдя ек життя, руйнування гос зв'язків та процесу виробництва, бартеризації обміну тощо.
На макрорівні рівень інфляції можна визначати на основі рівняння Фішера: MV = PQ, де М - кількість грошей в обігу, V - швидкість їх обігу, Р - ціна, Q - обсяг продажів товарів і послуг.уйнуються ринкові зв’язки між госп суб’єктами, посилюються диспропорції в ек-ці, значна частина капіталу переливається в сферу обігу, загострюється «товарний голод»,,гроші втрачають свої функції, зникають стимули до нагромадження, відбувається відплив грошей за кордон.
98.Форма і види кредиту. Кредитна система у.
Кредит — це система відносин з приводу акумуляції та використання тимчасово вільних грошових засобів на основі повернення та платності у формі позичкового відсотка.
Джерелом кредитних ресурсів є: 1. грошовий капітал, що вивільняється в процесі кругообороту промислового та торговельного капіталу; 2. рух бюджетних засобів, цільових фондів та резервів; 3. грошові доходи і заощадження приватних осіб.
Принципи функціонування: 1)обов’язковість повернення кредиту; 2) платність (позичковий процент); 3)строковість.
Форми. Комерційний кредит — надається одним підприємцем іншому у вигляді продажу товарів із відстрочкою платежу. Банківський кредит — це форма кредиту, за якою банк надає клієнтові у тимчасове використання частину власного або залученого грошового капіталу на умовах повернення та платності у вигляді банківського відсотка. Споживчий кредит — надається банком приватним особам для придбання предметів особистого споживання довгострокового користування. Іпотечний кредит — довгострокова позика під заставу нерухомого майна. Лізинговий кредит — відносини між юридичними особами,що виникають з приводу оренди майна. Ломбардний кредит. Державний кредит. Кредит "стенд-бай" – угода, за якою країна-учасниця МВФ має право придбати в МВФ іноземну валюту в обмін на національну в межах попередньо обумовленої суми на визначений угодою термін.
99. Ба́нківська систе́ма — сукупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють в рамках загального грошово-кредитного механізму. У країнах з розвиненою ринковою економікою склалися дворівневі банківські системи. Верхній рівень системи представлений центральним (емісійним) банком. На нижньому рівні діють комерційні банки, що підрозділяються на універсальні та спеціалізовані банки (інвестиційні банки, ощадні банки, іпотечні банки, банки споживчого кредиту, галузеві банки, внутрішньовиробничі банки), і небанківські кредитно-фінансові інститути (інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, страхові компанії, пенсійні фонди, ломбарди, трастові компанії).
До основних функцій центрального банку відносяться:
Розробка та реалізація грошово-кредитної політики.
Емісійна функція (випуск грошей).
Зберігання золотовалютних резервів країни.
Функція акумулювання і збереження касових резервів для комерційних банків.
Функція кредитування комерційних банків. Найменше виявляється в періоди фінансових катастроф.
Надання кредитів і виконання розрахункових операцій для урядових органів, тому що в бюджетах різного рівня акумулюється до половини і більш ВВП.
Клірингова функція, чи функція проведення безготівкових розрахунків. Так, у ряді країн центральний банк веде операції з загальнонаціонального клірингу, виступаючи посередником між комерційними банками, розташованими в різних районах країни.
100. Поворотність кредиту Обов'язкова ознака кредиту, без нього втрачається суть кредитування. Цей принцип виражає необхідність своєчасного повернення отриманих від кредитора фінансових коштів після завершення їх використання позичальником. Терміновість кредиту Cпособ досягнення поворотності кредиту. Він відображає необхідність його повернення не в будь-який прийнятний для позичальника час, а в точно певний термін, зафіксований в кредитному договорі або замінюючому його документі. Платність кредиту. Цей принцип виражає необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від банку кредитних ресурсів, але і оплати їх використання.Позичковий відсоток — це ціна, що сплачується за використання грошей. Найчастіше він розглядається не в абсолютному значенні (як кількість грошей), а у відносному — як відсоток від суми позичених грошей.
Позичоквий відс. =Сума сплати за позику/сума поз.капіталу*100%
102. Бюджетний дефіцит — це перевищення видатків бюджету над його доходами. Це показник негативних явиш в економіці, що зумовлюють інфляцію грошової одиниці. Причинами виникнення дефіциту є спад виробництва, зниження ефективності функціонування окремих галузей, несвоєчасне проведення структурних змін в економіці або її технічного переоснащення; великі воєнні витрати; інші об'єктивні та суб'єктивні фактори, що впливають на економічну й соціальну політику держави.
Дефіцит, може виступати потужним стимулом економіки, оскільки залучення великих грошових сум на позичковому ринку для фінансування державних видатків «збуджує» ділову активність приватного капіталу. Але водночас бюджетний дефіцит значно посилює напругу на ринку позичкових капіталів, викликає зростання позичкового відсотка, перешкоджає зниженню високих процентних ставок, що веде до негативного ефекту у валютній області, скорочення виробництва на експорт, збільшення пасивності торгового балансу і негативних наслідків на ринку праці.
основні заходи боротьби із бюджетним дефіцитом:
скорочення бюджетних витрат;
пошук джерел додаткових доходів;
випуск (емісія) незабезпечених грошей з метою використання для фінансування державних витрат;
позика грошей у банків, господарських організацій, громадян, інших держав, іноземних та міжнародних фінансових організацій.
103. Державний борг– це загальний розмір накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дифіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається із внутрішнього та зовнішнього боргу держави. Внутрішній державний борг – заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випещиними її урядом. Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.
Стратегічною метою управління державним боргом є: забезпечення необхідними обсягами ліквідних коштів загального державного управління та мінімізації витрат,створення передумов макроекономічної стабільності у короткостроковому та довгостроковому періодах.
Основними засадами управління державним боргом є: оптимізація структури державного боргу; мінімізація витрат на обслуговування державного боргу. Управління державним боргом здійснює Міністерство фінансів України, або за його дорученням та від імені інші організації та установи.Управління державним боргом має за мету: досягнення стабільного економічного розвитку, забезпечення необхідних темпів приросту ВВП та повної зайнятості, формування достатніх обсягів кредитних ресурсів для розвитку підприємницької діяльності, залучення необхідних обсягів (і відповідної структури) іноземних інвестицій та інше.
104. Податки — це встановлені вищим органом законодавчої влади обов'язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету у розмірах і у терміни, передбачених законодавством. Фіскальна функція — наповнення дохідної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства.
Регулююча функція — виявляється в наданні пільг з оподаткування окремим галузям та виробникам, враховуючи їхні перспективи, діяльність, рівень прибутковості та інше.Розподільча —наповнення скарбницю держави, щоб потім розподілити одержані кошти. Стимулююча - створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва, діяльності.Контрольна— забезпечує нагляд та контроль за своєчасністю, повнотою сплати податків платниками в Україні. Види: непрямі — податки на товари й послуги, установлювані центральними й місцевими органами влади у вигляді надбавок до ціни товарів або тарифу на послуги й незалежні від доходів платників податків. прямі — податок, що стягується безпосередньо з доходів і майна платника податків;місцеві податки та збори. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" система оподаткування являє собою сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, що справляю- ться у встановленому законами України порядку такі принципи побудови податкової системи України: пр.-п рівного податкового тиску, пр.-п стабільності, принцип рівності та рівноваги, пр.-п цілісності, пр.-п єдиної цілі, пр.-п обмеження податкового тиску, пр.-п раціонального поєднання прямих та непрямих податків, пр.-п поділу податків за рівнем компетенції органів.
108 . Суспільне відтворення – це ек процес, в якому власне виробництво, розподіл, обмін та споживання постійно повторюються та відновлюються через результат виробництва – продукт, через відновлення ресурсів, з яких виробляється продукт, якщо ці ресурси є відновлювальними та залучення нових невідтворюванних ресурсів, а також через відновлення та розвиток форм і методів організації праці.
Види суспільного відтворення:
Просте відтворення – це відновлення виробництва і споживання на кількісно та якісно незмінному рівні.
Звужене відтворення – це відтворення виробництва та споживання в менших обсягах. Його спричиняють економічні кризи, політичні потрясіння, значні технологічні аварії, природні катастрофи, війни тощо. Звужене суспільне відтворення є явищем тимчасовим. (наприклад 90-ті роки ХХ століття в перехідній екомоміці України)
Розширене відтворення – це кількісне та якісне зростання обсягів виробництва і споживання. Розширене відтворення називають економічним зростанням, яке буває двох типів: екстенсивним та інтенсивним. Екстенсивний: зростання обсягу виробництва досягається за рахунок залучення до виробництва додаткових ресурсів при незмінній їх продуктивності.Інтенсивний тип-коли обсяг виробництва нарощується за рахунок більш раціонального використання всіх видів ресурсів, тобто завдяки зростанню продуктивності суспільної праці.
110. Промисловий цикл — періодичне повторення протягом років піднесення і спаду в економіці. Складається з таких фаз: криза, депресія, пожвавлення, піднесення.
Криза (спад) — завершує попередній періодичний цикл і є початком наступного. Характеризується: труднощами збуту виробленої продукції, скороченням виробництва, зростанням попиту на ліквідність (готівку), збільшенням ставки позичкового відсотка. Паніка на ринку цінних паперів, курс акцій швидко падає. Закриваються і банкрутують фірми, передусім дрібні.Депресія — фаза циклу, якій властивий застій виробництва. Відтворення — просте. Національний продукт уже не зменшується, але більше не зростає, відсоткова ставка падає до свого мін значення. Зростає сукупний попит і готуються умови до пожвавлення виробництва і комерційної діяльності.Пожвавлення — спостерігається ріст ділової активності, що супр зростанням промислового виробництва та інвестицій, помітного скорочення безробіття, підвищенням особистих доходів і прибутків корпорацій; Нарощування інвестицій Обсяг виробництва досягає попереднього найвищого рівня, і економіка вступає у фазу піднесення.
Піднесення (зростання) - фаза циклу, коли обсяг ви-ва перевищує обсяг найбільшого піднесення попер циклу і зростає найвищими темпами. Розпочинається справжній ек бум, швидке ек зростання, яке уже готує ґрунт для наступного спаду і нового економічного циклу.
113. Економічна теорія виконує позитивну функцію і відповідає на питання"що" і "чому" відбувається в реальній економіці. Еконо-мічна політика виконує переважно нормативну функцію і вирішує питання "що треба зробити", щоб досягти певних цілей економіч-ного і соціального розвитку.Однак дати відповідь на питання "що треба зробити" економічна політика не може без залучення еконо-мічної теорії. Дії урядовців, політиків, бізнесменів більшою мірою залежать від економічної теорії, ніж це здається на перший погляд. Можна зробити висновок, що економічні теорії приховано панують над нами незалежно від того, чи знаємо ми що-небудь про них, чи ні. Той чи інший захід економічної політики завжди можна віднести до певного напряму економічної теорії так само, як ці теорії мають сукупність властивих саме їм уявлень про інструменти і механізми економічної політики.
Наприклад, класична ек теорія вважає найкращою еко-номічноюполітикою таку, яка передбачає мінімально можливе втручання держави векономіку.
Кейнсіанська економічна теорія, навпаки, розглядає втручання, що спрямоване на стимулювання сукупного попиту, життєво необ-хідним для функціонування ринкової системи.
Монетаристська концепція відкидає можливості використання грошової політики для фінансування бюджетного дефіциту, якщо цей дефіцит призводить до таких коливань грошової маси, які пе-ревищують реальний темп економічного зростання.
115.Методи державного регулювання економіки — це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов їхнього ефективного функціонування відповідно до напрямків державної економічної політики. Кожен метод ґрунтується на використанні сукупності інструментів (регуляторів, важелів). Методи ДРЕ класифікуються за двома ознаками: за формами впливу та засобами впливу. За формами впливу методи ДРЕ поділяють на дві групи: методи прямого та непрямого впливу. Залежно від засобів впливу виділяють правові, адміністративні, економічні та пропагандистські методи.
Правове регулювання — це д-ть держави щодо встановлення обов’язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб’єктів права. Необхідний у цьому разі примус забезпечується розвитком громадської свідомості та силою державної влади. Водночас юридичні норми мають бути зрозумілими людям, належно обґрунтованими, системно організованими і придатними для практичної реалізації.
Адміністративні методи ДРЕ — це інструменти прямого впливу держави на діяльність суб’єктів ринку.
Податкова політика застосовується для поповнення державних фінансових ресурсів, а також для стимулювання економічного зростання, науково-технічного прогресу, здійснення структурних перетворень, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників. Пропагандистські (морально-етичні) методи ДРЕ — це звернення держави до гідності, честі й совісті людини
117. напрями - реформування електроенергетичного сектора;- надання людям ек свободи;- зміцнення інституційних структур нац ек-ки;- стабілізація національної валюти;- створення умов для подолання кризи виробництва і для підвищення його конкурентоспроможності;- розвиток аграрного сектора економіки, перетворення землі в товар і набуття нею реальної вартості;- утвердження відкритого типу економіки, забезпечення прозорості економічних процесів;- входження України у світовий ек простір;- захист вітчизняного товаровиробника шляхом створення фінансового, кредитного та податкового механізмів, які стимулюють виробництво;- створення української економіки як самодостатньої системи;
- легалізація "тіньових" капіталів і виробництв, "тіньової" економіки і відносин;- інтенсифікація процесів приватизації, особливо в аграрному секторі;
- посилення боротьби з корупцією
Проблеми не відбулася модернізація структури державного управління відповідно до об’єктивних законів розвитку ринкової економіки (зокрема, в процесі приватизації так і не створено інститут ефективних власників; не створено дієздатну систему ринкових інститутів);втрачено високотехнологічні виробництва, лідерство в багатьох напрямах фундаментальних досліджень; критичного рівня досяг “відплив умів”;склалися диспропорції між реальним і фінансовим секторами економіки, а також у середині кожного з них; зростають внутрішній та зовнішній державні борги . відбулося катастрофічне падіння матеріального добробуту населення; “тінізація” ек-ки.
121. Світовий банк - це міжнародний інвестиційний інститут, заснований (під назвою Міжнародний банк реконструкції та розвитку) одночасно з Міжнародним валютним фондом згідно з ухвалою міжнародної валютно-фінансової конференції, яка відбулася в американському містечку Бретон-Вудсі в 1944 році.
До складу Групи Світового банку входить дві основні самостійні організації:- Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР);- Міжнародна асоціація розвитку (МАР).Міжнародний банк реконструкції та розвитку - це спеціалізований заклад ООН з фінансового сприяння в реконструкції та розвитку економік країн-членів. МБРР функціонує з 1945 року. Членами цієї кредитної установи можуть бути тільки ті країни, які вступили до МВФ.МБРР здійснює свою діяльність у вигляді надання довгострокових позик. Як правило, кредити надаються на термін 15-25 років. Міжнародний банк реконструкції та розвитку надає позики в основному для:- розвитку інфраструктури;- здійснення сільськогосподарських проектів;- розвитку промисловості, але не більше 20% від загальної суми позики і то в основному на розвиток малого бізнесу. Міжнародна асоціація розвитку - це міжнародна міжурядова організація, яка також, як і МБРР, є спеціалізованим органом ООН для сприяння економічному розвитку найменш розвинених країн шляхом надання їм пільгових кредитів. Міжнародна фінансова корпорація - це також міжнародна міжурядова організація, спеціалізований заклад ООН для стимулювання приватного підприємництва, головним чином у країнах-членах МФК, що розвиваються.
122. Міжнародна міграція робочої сили виступає важливою складовою міжнародних економічних відносин. Не тільки продукти праці (товари і послуги) характеризуються високим рівнем міжнародної мобільності. Фактори виробництва (праця і капітал) також переміщуються з країни в країну. Країна, яка в надлишку забезпечена працею, може або експортувати працеємні товари, або її громадяни можуть самі виїжджати за кордон і там працювати. Міжнародний рух факторів виробництва підпорядковується тим же законам, що і міжнародна торгівля товарами: фактори виробництва переміщуються до тих країн, де за них більше платять.
За напрямами руху: еміграція – виїзд робочої сили за межі країни, імміграція – в'їздробочої сили в країну,
рееміграція – повернення емігрантів на батьківщину на постійне проживання. За часом: остаточна – виїзд населення в іншу країну на постійне місце проживання,
тимчасова – виїзд в іншу країну на певний період часу, сезонна – виїзд населення в іншу країну в певну пору року і на певний термін (на проведення сільськогосподарських робіт), маятникова – характерна для прикордонних районів країн і проявляється в тому, що працівники живуть в одній країні, а працюють постійно чи тимчасово в іншій. За організацією:
добровільна – непримусове переміщення населення,
примусова – виселення громадян із своєї країни на підставі рішення судових органів, організована – здійснюють спеціальні інститути згідно з нац. законодавством.