81.Сутність держави і її місце в політичній системі суспільства

Держава – є основним інститутом політ сист суспільства, формою організації суспільства. Вона є головним знаряддям влади, носієм суверенітету.

Держава(широке знач.) – це суспільство країни, народ, що розташ на певн терит і представлені органами верховної влади.

Держава(у вузькому) – система організацій, установ, інститутів, які володіють верховною владою на певній території.

Три складові Д.: - терит, - насел, - незал сувер політ влада.

Д.- суверенна, політико - територіальна організація влади певної частини насел в соц. неоднорідному сусп. , що має соц. апарат управління і примусу, а також здійсн упав загально сусп. справами.

Головне признач Д.: - Вона надає організованості суспільству. – Управляє справами сусп. – Забазп цого цілісність. – Узгоджує багатоманітні соц. інтереси.

Фунтції держави:

Внутрішні: - екон, - соц., - господарська, - організаторська, - політ, - культурно виховна, - освітня, - правова… 3 головні вн ф-ції:законодавча, виконавча і судова.

Зовнішня:оборонна, дипломатична, співробітництва. Виділяють:миротворчу, інноваційну (викор іннов досягнення).

Типи Д.: 1) з погляду формацій:-рабовласн, -феодальне, -буржуазне, -соціаліст, -посткомуністична

2) З культурологічного: - західна, - східне, -Латино – америк,…

3) З погляду цивілізаційного підходу: -аграрне, -індустріальне, -пост індустр.

Або: -Високорозв, -середньорозв, -перехідне, -слаборозвинене.

4) за політ режимим: тоталітарна, -Авторикарна, -Демократична.

5) Д.соц захищеності (Великобр)

6) Д. соц. добробуту (Швеція).

82.Політична думка Стародавнього Риму

Історія давньоримської політичної думки охоплює ціле тисячоліття до V ст. н. є. У загальнотеоретичному плані ця думка перебувала під значним впливом відповідних учень давньогрецьких мислителів, передусім Сократа, Платона та Арістотеля.

Марк Туллій Цицерон (106-43 рр. до н. є.) був знаменитим римським оратором, юристом і державним діячем. Серед його численних праць основною з проблем держави є праця "Про державу". Теоретичні погляди Цицерона на державу сформувалися значною мірою під впливом давньогрецьких політичних учень, які він розвивав стосовно тогочасної римської дійсності і політичної думки. Погляди Цицерона: 1) визначає державу як справу надбання народу 2) причину походження держави він вбачає у вродженій потребі людей жити разом 3) Війна вимушений стан.

Поділив війни на справедливі і неспр.

У період утвердження в Римській імперії християнства значного поширення набуло вчення одного з найвидатніших ідеологів християнської церкви Аврелія Августина (354-430) Блаженного, погляди якого викладено у праці "Про град Божий".

Гріховність земного державно-правового життя виявляється у пануванні людини над людиною, у відносинах управління й підкорення, панування і рабства. Такий стан він називає "природним порядком" людського життя і критикує його з релігійно-ідеальних позицій божественного порядку та його земного прообразу у вигляді християнської церкви. Гріховний порядок світу має тимчасовий характер і триватиме до другого пришестя Христа й судного дня, коли встановиться "царство небесне".

Погляди: - не вірив у моральність земних держав,

- Реальна Д. це зло.