- •1. Передісторія україни: археологічна періодизація, еволюція людини та людського суспільства.
- •2. Трипільська культура на українських землях.
- •3. Перші етноси на території України
- •4. Антична колонізація Північного Причорномор’я.
- •5. Основні слов'янські етнополітичні угрупування. Державність у східних слов'ян. Антська держава.
- •6. Велике переселення народів.
- •7. Перші слов’янські державні утворення на території України.
- •8. Східнослов’янські союзи племен: іх розселення та процес об’єднання навколо Києва.
- •9. Передумови утворення Київської Русі. Теорії походження держави.
- •10. Основні етапи розвитку Київської Русі.
- •12. Політичний устрій Київської Русі.
- •13. Утвердження християнства в Київській Русі та його значення у розвитку давньоруського суспільства.
- •14. Русь і кочовий степ: етапи та особливості відносин.
- •15. Причини та наслідки розпаду Київської Русі.
- •16. Галицько-Волинське князівство: особливості історичного розвитку.
- •17. Київське, Чернігівське та Переяславське князівства.
- •18. Монгольське завоювання земель Русі. Причини та наслідки.
- •19. Входження українських земель до Великого князівства Литовського.
- •20. Основні тенденції соціально-економічного, політичного та релегійного життя на українських землях у складі великого князівства Литовського.
- •21. Польсько-литовські унії та їх наслідки для укр. Народу.
- •22. Берестейська унія: зміст та наслідки.
- •23. Виникнення та еволюція українського козацтва до середини 17 ст.
- •24. Запорозька Січ суспільно-політичний устрій та військова організація
- •25. Козацько-селянські повстання кінця першої половини 17 ст.
- •27. Зовнішня політика б. Хмельницького.
- •27. Причини національно-визвольної війни 1648-1657 рр.
- •28. Національно-визвольна боротьба під проводом Хмельницького. Причини, етапи та наслідки.
- •29. Козацько-гетьманська держава: соціальна структура, політика, адміністративний устрій.
- •30. Переясловсько-Московський договір 1654р. Причини, умови та політико-правове значення.
- •31, 32. Період «Руїни»: причини, суть, наслідки.
- •33. Правобережна україна та західно-українські землі під владою Пльші в другій половині 18 ст. Семен Палій.
- •34. Національно-культурний рух українців в кінці 16-першій по половині 17 ст.
- •35. Україна в умовах північної війни. Іван Мазепа.
- •36. Конституція Орлика 1710 р.
- •37. «Українська» політика Петра I.
- •38. Ліквідація Запорожської Січі і подальша доля українського козацтва.
- •39. Реформи гетьмана Кирила Розумовського та причини його відставки.
- •40. Гайдамацькі рухи. Коліївщина (Соціальні та національні аспекти).
- •41. Геополітичні зміни в східній європі та їх наслідки для України наприкінці 18 ст.
- •42. Український автономістський рух.
- •43. Національне відродження у наддніпрянській Україні в 19ст. Причини та основні наслідки.
- •44. Кирило-Мефодіївське товариство.
- •45. Соціально-економічні та політико-правові реформи в Австрії та Росії у19 ст.Та їх наслідки для українського народу.
- •48. Феномен т.Г.Шевченка в українській історії.
- •49. Політизація українського громадського й національного руху.
- •50. Україна в роки Першої світової війни.
- •52. Зовнішня політика уцр.
- •53. Українська держава часів гетьманату Павла Скоропадського.
- •54. Західно-українські народні республіки, відношення між унр та зунр вроки 19-20 ст.
- •55. Культурно-освітня робота центральної Ради і гетьманського уряду.
- •56. Внутрішня та зовнішня політика Директорії.
- •57. Боротьба за українську державність 1917-1920 рр.
- •58.Утвердження радянської влади в Україні, її соціально-економічна та національна політика.
- •59. Завершення нового поділу українських земель на початку 20х зз. 20ст. Проблема їх політичної проавосуб»єктивності.
- •60. Входження Радянської України до союзних держав в срср, проблеми політичної правосуб”єктності України.
- •61.Україна в умовах неп.
- •62. Національно-культурне відродження в Україні.
- •64. Західноукраїнські землі в 20-30 р. 20 ст.
- •65. Політика соціального штурму в Україні в кінці 20-х на початку 30-х років.
- •66. Колективізація українського села і її особливості, і методи збійснення, соціальні та демографічні раслідки.
- •67. Причини та наслідок голодомору 32-33 рр.
- •68. Інтегральний націоналізм як суспільно-політичне явище української історії: теорія та політика.
- •69. Возз’єднання українських земель та «радянізація» західноукраїнських земель.
- •70.Українське питання напередодні та початку II світової війни.
- •71. Німецькофашистський окупаційний режимв Україні. Всенародний рух опору окупаційному режиму.
- •72. Діяльність оун упа під час та після закінчення іі св. Війни.
- •73. Внесок українського народу в перемогу над фашизмом.
- •74. Західноукраїнські землі у повоєнні роки. Операція «Вісла».
- •75.Ідеологічний наступ сталінізму на культурно-національну сферу суспільного життя України в повоєнний період.
- •76. Відбудова і дальший розвиток народного господарства урср у воєнний період 1945 – 1955 рр.
- •77. Спроби десталінізації суспільного життя в україні в умовах хрущовської відлиги.
- •78. Політична опозиція в Україні 60-80рр. 20 ст.
- •79. Наростання кризових явищ у сусп. Економ. Житті урср в 70-80.
- •80. Україна в умовах демократизації рад. Суспільства.
- •81. Перебудовчий курс Горбачова і Україна.
- •82. Історичні обставини та основні віхи здобуття незалежності України на початку 90-х р. 20 ст.
- •83. Формування багатопартійності в Україні.
- •84. Зовнішня політика України після проголошення незалежності 90рр. 20ст.
- •86, 88. Соціально-економічний розвиток України після проголошення незалежності.
70.Українське питання напередодні та початку II світової війни.
Наприкінці 30-х рр. Версальсько-Варшавська система не витримує натиску міцніючої Німеччини та її сателітів. У цих умовах “українське питання” поступово висувається на одне з чільних місць у міжнародній політиці.Напередодні II світової війни роз`єднаність українських земель, їх перебування у складі 4-ох держав, що мали різний соц. устрій,були важливим дестабілізуючим фактором політичного життя Європи.Це робило українське питання клубком гострих суперечностей, а “українську карту” – серйозним козирем у великій дипломатичній грі.
Українське питання у вузькому розумінні – це питання про місце і роль укр. фактора у внутрішньому житті держав,до складу яких входили укр. землі, у широкому – це питання про умови і механізм возз`єднання укр. земель та про створення власної укр. державності. Напередодні II св. війни чітко визначилися 3 групи країн, зацікавлених у тому чи іншому варіанті вирішення укр. питання. 1 група – СРСР, Польща, Румунія, Чехословаччина – країни до скаду яких входили укр. землі. Їх основна мета – втримати вже підвладні землі і по можливості приєднати нові. 2 – Англія і Франція ( карїни творці Версальсько-Вашингтонсьої ситеми),що своім втручанням у вирішення укр. питання або дипоматичним нейтралітетом задовольняли свої геополітичні інтереси. 3 група включала Німеччину, яка ,борючсь за “життєвий простір” , активно претендувала на укр. землі, і Угорщину, яка, будучи невдоволена умовами Тріанонського мирного догвору 1920 р., активно домагалася повернення Закарпатської України.Специфічна особливість і драматизтм ситуаціїї полягали у тому, що багатомільйонний укр. народ самомтійно не міг вирішити укр. питання.
71. Німецькофашистський окупаційний режимв Україні. Всенародний рух опору окупаційному режиму.
Окупаційний режим:
Ще до війни Берлін розробив план експлуат. Укр., який став складною частиною генерального плану “Ост”. За ним передбачалося депортувати до Сибіру 65% укр. населення.На окупованих укр. землях упроваджувались заходи для ліквідації будь-яких ознак державності, насамперед територіальнї єдності. Берлін розділив тереиторію на кілька окремих частин з відмінним окупаційним режимом. Львівська, Станіславська, Тернопільська і Дрогобицька області склаали дистрикт “Галичина”, яка у перспиктиві повинна була стати територією рейху. Утворено 20.09.1941 рейхскомісаріат “Україна” у складі 12 областей (Волинь, Полісся, Правобережжя, Полтавська, Запорізька). Його очолив Еріх Кох. Донбас і Слобожанщина передавались у командування фронтового військового командування. Закарпаття – Угорщина. Південні землі передано Румунії.Окупаційна влада – мінестерство А. Розенберга. Адмін. Апарат: рейхскомісаріати – ген. Комісаріати – ген округи – округи – райони – повіти. Керівні посади займали німці. Політична діяльність для укр. була заборонена. Існував лише Укр. Центральний Комітет (УЦК) у Кракові. Завдання: громадська опіка та просвітницька діяльність. Найбільші укр. підприємства дістались нім. магнатам. Село грабувалось. В колгоспах і радгоспах запровадили кріпацький рещим. На укр. населення накладено 12 видів податків. Законів на захист населення не існувало. Берлін дозволив відкрити лише початкові школи. До німеччини вивиозили унікальні музейні експонати. Водночас на Укр. діяла нім. пропаганда (120 газет, 16 радіостанцій, відновлено УАПЦ). На поч. 1942 Берлін почав вербування і виіз українців. Спочатку, рятуючись від голодної смерті, їхали добровільно. А потім людей ловили як звірів. З 7 мільйонів робітників у Нім. третину становили укр. Рух опору:Ще задовго до війни дехто з воєначальників Чераоної армії пропонував Сталіну готувати спеціальних кадрів для партизанської війни. Однак ініціатори були знищенні. Адже Сталін готувався воювати на чужій території. Через несподіваність нападу Німеччини на правобережній Україні створити мережу партизанських загонів не вдалося. Тим більше , що в західних областях німецькі війська часто зустрічали як визволителів. Наприкінці 41р. утвор. відомі партиз. загони Федоріва (Чернігів.), Ковпака (Сумщ.).Кілька десятків партиз. заг. (Харків та Донбас), котрі діяли в прифронтовій зоні в контакті з військ. частинами. На початку 42 р. в Укр. діяв 91 партиз.заг.(7 тис.).Боротьба з укр. партиз. відволікла сили вермахту.Команд. групи Південь змушений був в 41 р. використати 3 охорон. дивізії, бритаду і полк СС, кілька поліцейських батальйонів, перекидав 50 тис. солдат для здійснення каральних акцій проти партизан.Поразка вермахту під Москвою і наступальні операції Ч.А. на Півдні взимку 42 р. зумовили розгортання руху опроу в тилу. Так 30.05.42 утворено укр. штаб партиз. руху(Т.Строкач, секрктарі ЦККП(б)У Хрущов, Корочников)при штабі була створена спец. школа (м.Енгельс) ,яка готувала партизанських командирів, підривників,звязківців Окремі партиз. загони злелись під кер. Ковпака. Вони були добре озброєні. Напр. 1942 Сталін перекинув ковпаківців на Укр. Одним з головних завдань їх було боротьба проти УПА, якій прийшлось тепер воювати проти німців і ЧА. На кінець 43 р. УПА налічувала 4 бойові групи і мала 80 тис. вояків. Восени було сформовано Головну Команду і Голов. Військовий штаб ( Роман Шухевич – Тарас Чупринка ). Водночас із боротьбою проти Німців і Ч.А., УПА довелося боротися з Полською армією. Україно – Полське протистояння продовж. до 1947 р.. УПА проводдила державотворчу діяльність. Її армія набула рис національної.