- •Тема 1. Теорії та моделі підприємств
- •Тема 2. Основи підприємництва
- •Тема 7. Оборотний капітал
- •Тема 8. Персонал підприємства, продуктивність
- •Тема 9. Обґрунтування виробничої програми
- •Тема 10. Ринок і продукція
- •Тема 11. Інтелектуальний капітал
- •Тема 12. Витрати підприємства
- •Тема 13. Товарна та цінова політика
- •Тема 14. Фінансово-економічні результати суб’єктів господарювання
- •Тема 15. Інвестиції
- •Тема 16. Інноваційна діяльність
- •Тема 21. Організація операційної діяльності
- •Тема 22. Системи забезпечення конкуренто-спроможності продукції
- •Тема 23. Інтегральна ефективність діяльності
- •Список використаної літератури:
- •1. Сутність і функції підприємництва
- •Інноваційна (творча) -
- •2. Економічна основа підприємництва
- •3. Принципи та передумови підприємництва
- •4. Види та сфери підприємницької діяльності
- •4.1. Приватне, колективне та державне підприємництво
- •4.2. Види підприємницької діяльності
- •Володар
- •Робочої сили
- •Підприємець
- •Власники
- •Оборотних коштів
- •Покупець товару
- •Власники
- •Основних засобів
- •Володар товару підприємець Покупець товару т т Гф Гт
- •Володарі грошових коштів Гс Гс Покупці грошових коштів Підприємець Гт Гф
- •5. Форми організації та організаційні одиниці підприємництва
- •5.1. Організаційні одиниці підприємництва
- •5.2. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності
- •6. Суб'єкти підприємницької діяльності
- •7. Державне регулювання господарської й підприємницької діяльності
- •8. Державна реєстрація і порядок ліквідації суб'єктів підприємництва
- •9. Договірні взаємовідносини у підприємництві
- •Список використаної літератури:
- •1. Поняття підприємства, його ознаки
- •2. Класифікація видів підприємств
- •Форми об’єднань підприємств в Україні
- •4. Економічні особливості діяльності різних видів підприємств
- •Список використаної літератури:
- •Поняття і характеристика зовнішнього середовища підприємства
- •Список використаної літератури:
- •1. Сутність та сучасні принципи управління
- •2. Функції управління підприємством
- •3. Методи управління підприємством
- •4. Організаційні структури управління підприємством
- •Список використаної літератури:
- •4. Облік і оцінка основних фондів
- •5. Види і показники зношування основних фондів
- •6. Поняття амортизації основних фондів, норми амортизації
- •7. Методи амортизації основних фондів
- •8. Ремонт основних фондів, види ремонтів та їх фінансування
- •9. Розширене відтворення основних фондів
- •10. Показники використання основних фондів підприємства
- •11. Показники руху основних фондів підприємства
- •Список використаної літератури: Основний капітал
- •1. Поняття, склад і структура оборотного капіталу
- •2. Нормування витрат матеріальних ресурсів
- •Класифікація норм витрат матеріальних ресурсів:
- •Масштаб застосування:
- •3. Показники використання матеріальних ресурсів
- •4. Джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів
- •5. Оборотні кошти підприємства, їх структура
- •6. Джерела формування оборотних коштів підприємства
- •7. Нормування оборотних коштів підприємства
- •8. Оборотність оборотних коштів, показники оборотності
- •9. Вплив оборотності оборотних коштів на кінцеві результати роботи підприємства
- •Список використаної літератури: Оборотний капітал
- •1. Персонал підприємства, його склад і структура
- •2. Класифікація персоналу підприємства
- •3. Чинники, що впливають на зміну професійно-кваліфікаційного складу кадрів підприємства
- •4. Кадрова політика підприємства і управління персоналом
- •5. Набір, підготовка і перепідготовка персоналу підприємства
- •6. Розрахунок чисельності працюючих на підприємстві
- •2. За нормами обслуговування:
- •3. За нормами виробітку:
- •7. Показники руху робочої сили на підприємстві
- •8. Продуктивність праці, показники, чинники та методи її вимірювання
- •9. Планування продуктивності праці
- •4. Зміна обсягу виробництва.
- •10. Мотивація як стимулювання до високопродуктивної праці, її моделі і методи
- •11.Поняття і види, функції заробітної плати
- •12.Шляхи росту заробітної плати
- •13.Тарифна система як основа організації оплати праці, її елементи
- •14. Форми і системи оплати праці
- •15.Загальний фонд оплати праці підприємства
- •Список використаної літератури: Персонал підприємства, продуктивність і оплата праці
- •Поняття виробничої програми підприємства
- •Виробнича програма підприємства
- •2. Особливості формування виробничої програми підприємства в умовах ринку
- •3. Елементи формування виробничої програми підприємства
- •4. Показники виробничої програми підприємства
- •Методи вимірювання показників чистої продукції
- •Методи вимірювання показників виробничої програми підприємства
- •5. Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства
- •6. Місце виробничої програми у системі планів господарсько-фінансового розвитку підприємства
- •Фінансовий план підприємства
6. Суб'єкти підприємницької діяльності
Підприємницька діяльність здійснюється від імені й під майнову відповідальність певними суб'єктами. Хто ж може в Україні здійснювати підприємницьку діяльність?
Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) в Україні можуть бути:
громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;
юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність";
об'єднання юридичних осіб, що займаються в Україні діяльністю на умовах угоди про розподіл продукції.
Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.
Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.
Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.
7. Державне регулювання господарської й підприємницької діяльності
Держава застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.
Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є:
державне замовлення, державне завдання;
ліцензування, патентування і квотування;
сертифікація й стандартизація;
застосування нормативів та лімітів;
регулювання цін і тарифів;
надання інвестиційних, податкових та інших пільг;
надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій і субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються Господарським кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку.
Державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їхньої форми власності.
Державний контракт — це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання — виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їхні господарські відносини.
Ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства й окремих споживачів.
Ліцензія — документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання — ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.
У сферах, пов'язаних із торгівлею за грошові кошти, обміном готівкових валютних цінностей (у тому числі операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з платіжними картками), у сфері грального бізнесу та побутових послуг, інших сферах, визначених законом, може здійснюватися патентування підприємницької діяльності суб'єктів господарювання.
Торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання займатися певними видами підприємницької діяльності впродовж встановленого строку. Спеціальний торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання на особливий порядок оподаткування відповідно до законодавства України.
У необхідних випадках держава застосовує квотування, встановлюючи граничний обсяг (квоти) виробництва чи обігу певних товарів і послуг.
У сфері господарювання застосовуються:
державні стандарти України;
кодекси усталеної практики;
класифікатори;
технічні умови;
міжнародні, регіональні й національні стандарти інших країн (застосовуються в Україні відповідно до чинних міжнародних договорів України).
Застосування стандартів чи їхніх окремих положень є обов'язковим для:
суб'єктів господарювання, якщо на стандарти є посилання в нормативно-правових актах;
учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти;
виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні;
виробника чи постачальника, якщо його продукцію сертифіковано за вимогами стандартів.
З метою запобігання наданню послуг та реалізації продукції, що небезпечні для життя, здоров'я, майна громадян і довкілля, сприяння споживачеві у виборі продукції, створення умов для участі суб'єктів господарювання в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві й міжнародній торгівлі здійснюється сертифікація, тобто підтвердження відповідності якості продукції та послуг вимогам стандартів.
Держава може надавати дотації суб'єктам господарювання: на підтримку виробництва життєво важливих продуктів харчування, на виробництво життєво важливих лікарських препаратів та засобів реабілітації інвалідів, на імпортні закупівлі окремих товарів, послуги транспорту, що забезпечують соціально важливі перевезення, а також суб'єктам господарювання, що опинилися у критичній соціально-економічній або екологічній ситуації, з метою фінансування капітальних вкладень на рівні, необхідному для підтримання їхньої діяльності, на цілі технічного розвитку, що дають значний економічний ефект, а також в інших випадках, передбачених законом.
Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян.
З метою вирішення найважливіших економічних і соціальних завдань держави закони, якими регулюється оподаткування суб'єктів господарювання, повинні передбачати:
оптимальне поєднання фіскальної та стимулюючої функцій оподаткування;
стабільність (незмінність) протягом кількох років загальних правил оподаткування;
усунення подвійного оподаткування;
узгодженість із податковими системами інших країн.
Ставки податків мають нормативний характер і не можуть встановлюватись індивідуально для окремого суб'єкта господарювання.
Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятися з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до законодавства входять до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їхню собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їхньої господарської діяльності.
З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади:
надають підприємцям земельні ділянки, передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності;
сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їхньої діяльності, підготовці кадрів;
здійснюють первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх підприємцям;
стимулюють модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг;
надають підприємцям інші види допомоги.
Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.
Уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування здійснюється державна політика у сфері економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності й захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції.
Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах:
збереження й витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин — за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності;
фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;
цін і ціноутворення — з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги;
монополізму та конкуренції — з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства;
земельних відносин — за використанням і охороною земель, водних відносин і лісового господарства — за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;
виробництва і праці — за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням стандартів, норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;
споживання — за якістю і безпечністю продукції та послуг;
зовнішньоекономічної діяльності — з питань технологічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки.
Органи державної влади і посадові особи уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади і їхніх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду, забороняються. Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.
Суб'єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніш як через тридцять днів після їх закінчення, якщо іншого не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю й нагляду, а також їхніх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб'єктом господарювання у встановленому законодавством порядку.
Усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський обліки результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог законодавства фінансову звітність і статистичну інформацію про свою господарську діяльність. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законодавством.