54.Попит і пропозиція на гроші

Як будь-який ринок, ринок грошей характеризується рівноважними параметрами:

-пропозицією грошей;

-попитом на гроші;

-ціною використання коштів (банківський процент).

Пропозиція грошей, або грошова маса - це сукупність загальноприйнятих грошових засобів в економіці. Зміна маси грошей, що циркулює в економічній системі, суттєво впливає на реальний випуск продукту, рівень цін, зайнятість та інші змінні. Оскільки контроль за кількістю грошей надзвичайно важливий для економічної стабільності, аналітики і політичні діячі мають володіти адекватними можливостями для вимірювання грошової маси.

Пропозиція грошей у моделях грошового ринку задається частіше всього экзогенно (зовні), однак, його розмір тотожний номінальному обсягу виробництва.

P — загальний рівень цін;

Y — реальний доход (вироблений продукт); V — швидкість обігу грошей; MS — пропозиція грошей.

Структуру грошової пропозиції складають різні агрегати. Грошовий агрегат - це сукупність використовуваних як грошові засоби активів, які відповідають певному рівню ліквідності. При переході від розгляду попереднього грошового агрегату до наступного враховується більша кількість використовуваних як грошові засоби активів і, відповідно, знижується рівень ліквідності. За ступенем ліквідності в Україні розрізняють такі агрегати грошової пропозиції:

М0 - готівка в обігу (гроші поза банками);

М1 - М0+ кошти на розрахункових і поточних рахунках;

М2 - М1+строкові депозити та інші кошти в національній та іноземній валюті (ощадні рахунки та ін.);

М3 - М2+кошти клієнтів по трастових операціях банків + кошти власного боргу банків.

Попит на гроші пред'являють:

А) домогосподарства для покупки товарів і оплати послуг;

Б) фірми для виплати заробітної плати, сплати податків та інших платежів, придбання інвестиційних товарів;

В) держава для виконання своїх функцій;

Г) нерезиденти, які є учасниками національного ринку.

У кейнсіанській моделі грошового попиту розрізняють три мотиви, з яких пред'являється попит на гроші: 1)трансакційний мотив (на укладання угод, здійснення операцій з реальними активами); 2)мотив обережності (частину грошей домогосподарства зберігають про всяк випадок).

Виходячи з цих двох мотивів виділяють трансакційний або операційний попит на гроші - попит на гроші для угод.

MDt-трансакційний попит на гроші ( для угод):

3)спекулятивний мотив;

Суб'єкти ринку тримають частину грошей як засіб заощадження і використовують ці кошти для придбання фінансових активів. Тому попит на гроші як елемент активів називається спекулятивним попитом.

MDa - попит на гроші з боку активів.

Загальний попит на гроші являє собою суму трансакційного і спекулятивного попиту. Загальний реальний попит на гроші коригується на індекс цін - P.

MD=MDt+Mda - загальний попит на гроші.

Загальний реальний попит на гроші:

Рівновага грошового ринку встановлюється на перетині кривих MD і MS.

Ставка процента при цьому називається рівноважною.

55. Вплив монетарної політики на грошовий ринок і грошовий обіг

Під гро­шово-кредитною політикою розуміють комплекс взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, які проводить держава через свій центральний банк. Часто її називають монетарною, чи грошо­вою, політикою.

Найбільш прийнятним є визначення, яке відносить до грошово-кредитної політики ті заходи та дії регулятивного характеру, які здійснюються безпосередньо центральним банком чи за його учас­тю та реалізуються через грошовий ринок у всіх його різновидах, включаючи валютний. За такого підходу грошово-кредитна політи­ка набуває чітких, економічно обумовлених меж, внутрішньо єдиної інституційної основи, тобто охоплює грошовий ринок і банківську систему. У такому трактуванні грошово-кредитна політика виступає як системний, організаційно оформлений регулятивний механізм зі своїми специфічними цілями, інструментами та роллю в економіч­ній системі.

Місце монетарної політики в загальнодержавній економічній політиці. Хоча регулятивні заходи монетарної політики здійсню­ються безпосередньо в грошово-кредитній сфері, її ефект не обме­жується цією сферою, а проявляється також у реальній економіці завдяки впливу монетарних змін на виробництво, інвестиції, зайня­тість тощо. Тому монетарна політика по суті є складовою загальної економічної політики держави. У своєму впливі на реальну еконо­міку вона взаємодіє з фіскальною, ціновою, інвестиційною, струк­турною політикою. За механізмом дії та характером впливу на ре­альну економіку вона найбільш чітко вписується в кон'юнктурну політику.

У літературі застосовуються й інші підходи до визначення сутності грошово-кредитної політики. Представники одного з них трактують монетарну політику надто вузько — як урядову політику впливу на кількість грошей в обороті. Представники іншого підходу визначають її надто розширено — як один із секторів економічної політики вищих органів державної влади. У першому випадку механізм монетарної політики обмежується лише впливом на кількість грошей і явно збіднюються його результативні можливості, у другому — не визначено специфічного характеру монетарної політики, її відмінностей від інших секторів економічної політики, її особливого механізму впливу на економічні процеси.