67. Визначити класифікацію виховання за обсягом та охарактеризувати кожну складову.

Класифікація методів – це побудована (складена) за певною ознакою система методів.

Класифікація дозволяє вказати в методах загальне й специфічне, суттєве й випадкове, теоретичне й практичне, сприяючи їх усвідомле­ному вибору, найефективнішому використанню. Використовуючи класифікацію, педагог не лише чітко уявляє собі систему методів, але й краще розуміє призначення, характерні ознаки різноманітних мето­дів і їх модифікацій.

Будь-яка класифікація розпочинається з визначення загальних основ і виділення ознак для групування об'єктів, що є предметом класифікації. В сучасній педагогіці існують десятки класифікацій, одні з яких більш придатні для вирішення теоретичних завдань, інші ж, викликають практичний інтерес. У більшості систем методів логічні основи класифікації виражені нечітко, тому в практично значимих класифікаціях основою слугують не один, а кілька важливих і загаль­них аспектів методу.

За характером методи виховання поділяють на переконання, вправи, заохочення і покарання (M.І. Болдирєв, М.К. Гончаров, Ф.Ф. Корольов та ін.). В даному випадку загальна ознака "характер методу" містить у собі спрямованість, використання, особливість та деякі інші ознаки методів.

Т.А.Ільїна, І.Т. Огородников та ін. характер методів трактують більш узагальнено, їх система містить у собі методи переконання, організації діяльності, стимулювання поведінки школярів.

У класифікації І.С. Мар'єнка названі такі групи методів вихо­вання, як пояснювально-репродуктивні, проблемно-ситуаційні, мето­ди привчання і вправ, стимулювання, гальмування, керівництва, само­виховання.

За результатами методи впливу на вихованця поділяють на два класи:

1. Впливи, що створюють моральні настанови, мотиви, відно­шення, сприяють формуванню уявлень, понять, ідей.

2. Впливи, що утворюють звички, які визначають той або інший тип поведінки.

Нині найбільш об'єктивною і зручною є класифікація методів виховання на основі спрямованості — інтегративної характеристики, що містить у собі єдність цільового, змістового і процесуального аспектів методів виховання (Г.І. Щукіна). У відповідності з цією характеристикою виділяються три групи методів виховання:

• 1. Методи формування свідомості особистості.

• 2. Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки.

• 3. Методи стимулювання поведінки і діяльності.

Методи виховання

Методи формування свідомості особисто­сті			Методи організації діяль­ності і формування досві­ду поведінки			Методи стимулю­вання
Переконання	Розповідь, бесіда, етична бесіда, пояснення, діалог, лекція, доповідь, диспут, навію­вання, інструктаж, приклад	Вправи		Вправи, привчання, педагогічна вимога, громадська думка, доручення, виховні ситуації	Мотивації		Змагання, заохочення, покарання

68. Визначити класифікацію виховання за інстутиційною ознакою та охарактеризувати кожну складову.

Види виховання класифікуються за характером виховних цілей та шляхів їх досягнення.

За інституційному ознакою виділяють сімейне, шкільне, позашкільне, конфесійне (релігійне), виховання за місцем проживання, виховання в дитячих та юнацьких організаціях, у спеціалізованих дитячих закладах (школах-інтернатах, дитячих будинках та ін.).

За стилем відносин між вихователем і вихованцем: авторитарне, демократичне, ліберальне.

Моделі виховання виділяють по філософської концепції, визначальною принципи та особливості виховання.

Ідеалістична модель виховання - виховання як створення для виховуваних такого середовища, завдяки якій закладені в душі вічні і незмінні ідеї досягли б розвитку повноцінної особистості (Платон, Т. Мор, Т. Кампанелла, І. Г. Песталоцці та ін.).

Прагматична модель виховання - навчання вихованців вирішенню реальних життєвих проблем і досягнення успіху в житті, передача знань, тільки корисних в житті, практико-орієнтованих, спрямованість виховання на індивідуальний саморозвиток вихованця (М. Монтень, Г. Спенсер, Дж. Дьюї та ін.) .

Соціетарного модель виховання заснована на певній системі цінностей, притаманної даній соціальній групі або суспільству. Всі інші цінності визнаються помилковими. Наприклад, релігійна, комуністична модель, націоналістична і т.п.

Гуманістична модель виховання організовується на основі взаємодії, обліку особистісних та індивідуальних особливостей вихованця, прийняття його таким, яким він є, створення атмосфери довіри, підтримки та захисту (Е. Фромм, К. Ясперс, К. Роджерс, А. Маслоу та ін.) .

Технократична модель виховання заснована на жорсткому управлінні та контролі за вихованцем, технологічною організації виховного процесу, його відтворюваності та отриманні бажаного результату, насамперед, в поведінці в різних соціальних ситуаціях. Виховання розуміється як формування системи поведінки воспитуемого за допомогою розробленої системи підкріплень (Б. Скіннер та ін.).

69. . Визначити класифікацію виховання по стилю відносин та охарактеризувати кожну складову.

У педагогіці існує класифікація сімей не тільки за складом, але і за характером взаємовідносин у них:

1) ідеальна;

2) середня;

3) негативна, або скандально-дратівлива.

Соціологи розрізняють такі типи сімей:

1) гармонійна;

2) розпадається;

3) розпалася;

4) неповна.

До основних функцій сім'ї можна віднести:

1) забезпечення виживання людини;

2) виховання дітей;

3) забезпечення безпеки;

4) створення і підтримання факторів і передумов (соціальних, емоційних, економічних та ін.) Для повноцінного індивідуального розвитку людини;

5) забезпечення соціального контролю загальної поведінки людей в суспільстві в рамках прийнятих норм поведінки.

До другорядним функціям сім'ї відносять:

1) передачу наступним поколінням традицій, цінностей суспільства, народності;

2) пошук і підтримка власного "Я";

3) задоволення потреб у материнстві і батьківстві;

4) самореалізацію в наступному поколінні;

5) формування різнобічної діяльності членів сім'ї.

Значення сім'ї у виховному процесі має величезне значення, оскільки саме сім'я здатна задовольнити практично всі потреби людини в розвитку і збереженні особистості.

Кожна епоха характеризується відповідними моделями (стилями) виховання дитини. Вибір стилю виховання багато в чому залежить від вимог суспільства до особистості людини. Стиль виховання - це найбільш значущі види відносин батьків до дитини, які використовуються в якості безпосередніх методів педагогічного виховання (враховується вербальне і невербальне спілкування).

Існують наступні стилі сімейного виховання: змагальний, попустітельскій, розсудливий, попереджувальний, гармонійний, співчуваючий, контролюючий.

Формування стилів сімейного виховання дитини відбувається в результаті дії різних факторів (об'єктивних чи суб'єктивних). На вибір стилю сімейного виховання впливають наступні фактори:

1) громадську думку;

2) рівень моральності сім'ї;

3) ступінь довіри науково-педагогічній літературі;

4) темперамент батьків і близьких родичів;

5) традиції сім'ї;

6) міжособистісні відносини батьків.

У процесі виховання в рамках сім'ї дитина має можливість нормально розвиватися: своєчасно засвоювати соціокультурні правила спілкування з навколишнім світом та іншими людьми, вчитися розпізнавати позитивні і негативні норми поведінки представників різних соціальних і культурних груп, формувати особисті ідеали. Відсутність сімейного виховання не дає дитині можливості коректно сформувати власні життєві критерії, вибрати самостійну лінію поведінки. У неповних сім'ях найчастіше формується однобоке сприйняття світу і суспільних, міжособистісних відносин. Сім'я як суб'єкт педагогічного виховання несе велику відповідальність за виховання майбутніх повноцінних членів суспільства.

Дитина переймає поведінку і світогляд своїх батьків (вихователів), але тільки різнобічне спілкування з його своєрідними соціальними, культурними традиціями і нормами поведінки робить процес виховання повноцінним.