22.Оборотна відомість за рахунками

синтетичного обліку.

Оборотна відомість — спосіб узагальнення оборотів і

залишків рахунків за звітний період, а також засіб зв'язку

між балансом і рахунками.

Оборотну відомість складають за синтетичними

та аналітичними рахунками.

В оборотних відомостях відображають обороти за дебетом і

кредитом рахунків, а також залишки на початок і

кінець звітного місяця.

Будова, порядком складання і

призначення оборотної відомості за синтетичними рахунками.

Будують таку відомість у вигляді багатографної таблиці,

у першій графі якої записують назву рахунків,

а в наступних — дебетові та кредитові залишки на рахунках

на початок місяця, обороти за дебетом та кредитом кожного рахунка

за місяць, а також залишки на рахунках на перше число

наступного за звітним місяця.

У кінці оборотної відомості за кожною з граф підбивають підсумки.

Оборотна відомість за синтетичними рахунками має

велике контрольне значення для перевірки правильності

й повноти облікових записів на рахунках,

яка грунтується на одержанні в ній трьох пар рівних між

собою підсумків: за дебетом і кредитом рахунків на початок

місяця; за дебетом і кредитом рахунків за місяць;

залишків за дебетом і кредитом рахунків на кінець місяця.

За допомогою оборотної відомості за синтетичними рахунками

можна виявляти помилки в облікових записах,

зумовлені порушенням правила подвійного запису,

коли сума операції записана за дебетом одного рахунка,

але пропущена за кредитом іншого (або навпаки),

або коли за дебетом одного рахунка операція записана в одній сумі,

а за кредитом другого — в іншій.

Оборотну відомість за синтетичними рахунками використовують для

складання бухгалтерського балансу на наступну звітну дату

(на перше число наступного за звітним місяця).

23.Оборотні відомості за аналітичними рахунками.

Техніка їх складання така сама, як і для оборотних відомостей

за синтетичними рахунками. Відмінність полягає лише в тому,

що за синтетичними рахунками щомісячно складають одну

оборотну відомість, а за аналітичними — за кожною групою рахунків,

що ведуться до відповідного синтетичного рахунка.

Оборотні відомості за аналітичними рахунками за змістом можуть

різнитися, що зумовлено особливостями обліковуваних

на рахунках об’єктів.

На відміну від оборотної відомості за синтетичними рахунками

оборотні відомості за рахунками аналітичного обліку не

мають трьох пар однакових підсумків.

Це пояснюється тим, що кожну оборотну відомість за

рахунками аналітичного обліку складають тільки за

одним синтетичним рахунком.

В оборотній відомості за аналітичними рахунками

початкові й підсумкові залишки залежно від того, якими є рахунки

— активними чи пасивними, є дебетовими чи кредитовими.

підсумки оборотів і залишків за аналітичними рахунками мають

дорівнювати оборотам за дебетом і кредитом, а також залишку

синтетичного рахунка, який їх об'єднує.

Оборотні відомості за аналітичними рахунками використовують

також для одержання детальної інформації про рух і залишки

окремих видів засобів та їх джерел, необхідної для контролю

й оперативного керівництва.

Отже, оборотні відомості за аналітичними рахунками є

способом узагальнення даних аналітичного обліку з метою

перевірки правильності облікових записів і одержання

інформації, необхідної для оперативного управління.

№24 Загальні поняття про первинне спостереження. Первинне спостереження в бухгалтерському обліку проводиться з метою отримати доказ про господарський факт та інформацію про нього за допомо¬гою пристроїв, вимірювання речей та явищ. Первинне спостереження слугує осно¬вою інформаційного забезпечення бухгалтерського обліку, здійснюється з ме¬тою перетворення даних про факти господарської діяльності на інформаційні показники. У бухгалтерському обліку спостереження здійснюється лише за йо¬го об’єктами. Спостереження має включати такі етапи: виявлення фактів госпо¬дарського життя, їх опис, вимірювання обсягу господарського факту, фіксація його на матеріальному носієві, зберігання виявленої інформації та передавання її для використання у системі обліку. Під час спостереження за методом опису¬вання фіксують дані про господарські факти на матеріальному носії інформації — первинному документі. Первинне спостереження здійснюється під час госпо¬дарської операції, і на підтвердження її здійснення має бути складений відпо¬відний документ, в якому фіксується кожен господарський факт. №25 Вимого до змісту с структури й оформлення документів. Обов’язкові реквізити документів: назва документа, дата і місце складання, назва підприємства, зміст операції, П.І.П. посада особи що складає документ, підпис, штамп або печатка. Додаткові реквізити: номер документа, індефікаційний код, підстава на основі чого, особові дані. У випадку відсутності будь-якого реквізиту первиний документ втрачає свою доказову силу і не може бути підставою для здійснення записів у системі рахунків б.о. Вимого щодо оформлення б. докум.: 1. Документи складаються в момент здійснення господарської операції 2. Складання на затверджених бланках типових форм. 3. Документи створені засобами обчислюваної техніки застосовують за умови надання їм юридичної сили. 4. Запаси в первиних документах роблять чорнилом темного кольору. 5. Незаповнені стрічки перекреслюються. 6. У грошових документах суми проставляють цифрами і прописом. 7. Кожен документ повинен містити дані про посаду прізвищ і підписи осіб відповідальних за його складанням. 8. Керівники підприємства затверджує перелік осіб які мають право давати дозвіл на здійснення оперцій. 9. Бланки суворої звітності підлягають нумерації і рахуються за матеріально відповідальною особою. 10. Деякі первині документи оформляються в кількох екземплярах. 11. На грошових документах виправлення не дозволяються у випадку помилки їх анулюють а за мість них оформляють нові документи. 12. Заборонено приймати до виконання документи які суперечать законодавчим і нормативним актам.

№26 Класифікація бухгалтерських документів. За призначенням документи поділяються на розпорядчі й виправдовувальні. Розпорядчими називають документи, які містять розпорядження (наказ, інструкцію, доручення, розпорядженн, і т. ін.) на здійснення господарського факту-операції. Вони ще не підтверджують господарський факт, а є підставою для його здійснення. Тому їх не можна брати для запису в реєстри бухгалтерського обліку.. Виправдовувальними є бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції. Вони містять дані про її виконання. До таких документів належать акти, накладні на передачу матеріалів.

№27 Організація документообороту. Документооборот - це регламентована технічна схема руху документів за встановленими пунктами обробки для виконання необхідних творчих, формально-логічних та технічних операцій з документами. Обсяг документообороту визначають за кількістю вхідних, вихідних і внутрішніх документів підприємства за відповідні періоди. Технологічна схема обробки вхідних документів включає: прийом і реєстрацію вхідної кореспонденції, первинну обробку вхідної кореспонденції, попередній розгляд документів, перегляд документів керівником підприємства чи керівником структурного, підрозділу, роботу виконавця з документами. Реєстрація документа - це фіксування факту створення або надходження документа шляхом проставлення на ньому - реєстраційного індексу з подальшим записом у реєстраційних формах необхідних відомостей про документ. Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації. Не підлягають реєстрації діловодною службою листи, зведення та інформація, що надійшли як копії до відома; повідомлення про засідання, наради, рекламні повідомлення, плакати, програми нарад, конференцій тощо; прейскуранти (копії); норми витрат матеріалів; поздоровні листи і запрошення; місячні, квартальні, піврічні звіти та ін.Частина документів вимагають зазначення строків їх виконання:

№28 Інвентаризація.. Технічно інвентаризація здійснюється шляхом перевірки фактичної наявності господарських ресурсів і зіставлення їх з даними обліку. Це дає змогу виявити надлишки, нестачі, встановити причини і винних осіб у їх виникненні. Залежно від повноти охоплення перевіркою ресурсів розрізняють повну та часткову інвентаризацію. Повна інвентаризація охоплює всі ресурси підприємства та їх джерела; часткова — окремі їх види та групи (наприклад, товари, пальне, транспортні засоби, готівку в касі тощо). За часом проведення інвентаризація може бути місячною, квартальною, піврічною та річною.

№30 Понятя суть та значення класифікації рахунків.План рахунків складається з таких класів: необоротні активи-на рахунках цього класу ведеться облік основних засобів, нематеріальних активів, зносу необоротних активів.Усі рахунки цього класу активні крім 13.

Запаси- на рахунках цього класу ведеться облік товарно-матеріальних цінностей.

Кошти розрахунки та ін.. активи на рахунках цього класу ведеться облік власного капіталу підприємства розрахунки з постачальниками.

Власний капітал та забезпечення зобов’язань на рахунках цього класу ведеться облік капіталу підприємства прибуток цільового фінансування та забезпечення майбутніх витрат за рахунок власних коштів. Довгострокові витрати. Поточні зобов’язання. Доходи і результати діяльності на рахунках цього класу ведеться облік доходів підприємства. Усі рахунки пасивні сальдо немає.

Витрати за елементами. рахунки цього класу є транзитні облік по них ведеться малі підприємства.

Витрати діяльності ведеться облік витрат підприємства залежно від видів діяльнояті.

29.Поняття плану рахунків,його зміст і значення.

План рахунків–це зведений документ систематизованих

рахунків за певними ознаками.

План рахунків затверджується міністерством

фінансів України, та реєструється в міністерстві юстиції України.

Кожне підприємство може створювати свій план рахунків,

який називають робочий план рахунків.

Він включає в себе перелік рахунків, які використовуються

лише на даному підприємстві.

Типовий план рахунків – затверджується і роз’яснюється його

застосування в інструкції про застосування плану рахунків.

Робочий план рахунків на підприємстві затверджується

наказом про облікову політику.

План рахунків – це систематизоване групування необхідної інформації

про господарську діяльність підприємства і організацію обліку.

Згідно форми обліку може використовуватись

два типових плани рахунків:

1. план рахунків б.о активів, капіталу, зобов’язань і

господарських операцій підприємств та організацій.

2. План рахунків б.о для суб’єктів господарювання

в спрощеній системі.

План рахунків складається з таких класів:

• необоротні активи

• запаси

• кошти, розрахунки та інші активи

• власний капітал та забезпечення зобов’язань

• довгострокові зобов’язання

• поточні зобов’язання

• доходи і результати діяльності

• витрати за елементами

• витрати діяльності

• позабалансові рахунки

В плані рахунків відображається умовне цифрове

позначення рахунку(код, шифр),назва рахунку,

субрахунки 2-го порядку та сфера застосування.

№31 Класифікація рахунків б.о за економ. змістом. В економічній літературі єдиного визначення класифікації рахунків не існує однак більша частина вчених схиляється до такої класифікації:

1 за економічним змістом( рахунки для обліку господарських засобів майна, рахунки для обліку джерел утворення господарських засобів, рахунки для обліку господарських процесів і їх результатів)

2.за призначенням і структурою: основні( інвентарні грошові розрахункові фондові) регулюючі( контрактні) операційні( розподільчі калькуляційні результатні) транзитні, позабалансові( майно зобов’язане)

3. За ознаками: по відношенню до балансу( балансові, позабалансові) за степенем деталізації інформації (синтетичні ,аналітичні) за часом( постійні, тимчасові)

№32 Характеристика основних рахунків. Основні рахунки відображають дані про наявність і рух головних ресурсів підприємства та джерел їх утворення і стан розрахунків з ін.. підприємствами чи установами. Уже сама назва свідчить про пріоритетність цієї групи. Стосовно балансу ці рахунки можуть бути активними, пасивними та активно- пасивними. Залишки на цих рахунках відображаються в балансі і становлять його основу.

№33 Характеристика регулюючих рахунків. Застосовуються в обліку для уточнення оцінки господарських засобів та їх джерел. Вони поділяються на контрольні і доповню вальні. Контрольні регулюючі рахунки уточнюють оцінку засобів або їх джерел облік яких ведеться на основних рахунках. В свою чергу всі рахунки поділяються на контрольно активні і контрольно пасивні. Контрольно активні рахунки призначені для регулювання оцінки окремих основних активних рахунків, вони розміщуються в активі балансу хоч самі є пасивними. Контрольно пасивні рахунки призначені для регулювання оцінки основних пасивних рахунків, розміщуються в пасиві хоч самі є активні.

№34 Характеристика операційних рахунків. Використовуються для відображення і контролю господарських процесів пов’язаних з постачанням виробництва та реалізацією продукції. Вони поділяються на збірно розподільчі, бютжетно розподільчі,калькуляційні , транзитні та результатні. Збірно розподільчі рахунки призначені для обліку витрат що пов’язані з проведенням певних господарських процесів які в момент їх здійснення неможливо безпосередньо віднести на затрати. Бютжетно розподільчі рахунки призначені для розмежування і точного визначення витрат між двома суміжними торгівлями. Калькуляційний рахунок призначені для обліку різниї витрат що мають на меті визначення фактичної собівартості готової продукції робіт і послуг. Результатні призначені для поточного обліку і контролю фін. результатів. Транзитні використовуються для виділення із загальної маси операцій і записів в якусь групу.

35)Результативні рахунки поділяються на фінансово-результативні і розподільчі. Фінансово-результативні рахунки призначені для обліку прибутків і збитків. На них відображаються кінцеві, підсумкові фінансові результати господарської діяльності підприємства. На дебеті фінансово-результативних рахунків показуються збитки, а на кредиті — прибутки. Якщо фінансово-результативний рахунок має дебетове сальдо, то він показує збиток. Якщо кредитове сальдо - прибуток Розподільчі рахунки використовуються для виявлення розміру витрат і доходів кожного звітного періоду окремо і рівномірного розподілу цих витрат у відповідному періоді. Ці рахунки використовуються для обліку витрат у поточному звітному періоді за рахунок майбутніх звітних періодів і доходів, одержаних у поточному періоді, але тих, що належать до доходів майбутніх звітних періодів. Часто підприємство для забезпечення нормальної роботи в майбутньому звітному періоді мусить відображати витрати в поточному звітному періоді. До таких витрат належать орендна плата, аванси по податках, витрати на удобрювання землі, витрати на освоєння нових видів продукції.

№36 Поняття та роль облікових регістрів у б.о. Всі господарські операції після їх оформлення первинними документами записуються до облікових регістрів. Обліковий регістр - це спеціальна таблиця, призначена для відображення документально оформлених господарських операцій у системі рахунків, накопичення та зберігання облікової інформації.Облікові регістри – це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, журналів, книг, журналів-ордерів тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.Інформація, що міститься в облікових регістрах, використовується для оперативного управління, економічного аналізу діяльності підрозділів і підприємства в цілому, а також для складання звітності. Запис у регістрах бухгалтерського обліку виконується на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти виконання господарських операцій і розпоряджень (дозволів) на їх проведення, накопичують і систематизують інформацію первинних документів. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом. Регістри бухгалтерського обліку мають містити назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

№37 Правила ведення облікових регістрів. Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку господарські операції в облікові регістри записують тільки на підставі належно оформлених і опрацьованих документів чорнилом темного кольору або пастою кулькових ручок, Підприємства й організації, які складають облікові регістри на машино зчитувальних носіях, повинні забезпечити їх відтворення у зручному для читання вигляді. Відповідальність за правильність реєстрації інформації в облікових регістрах несуть особи, які склали і підписали їх. Перенесення інформації із первинних документів в облікові регістри повинно здійснюватися в міру надходження документів до місця опрацювання (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше строку, який забезпечував би своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської та статистичної звітності, декларацій і розрахунків.Записи господарських операцій в облікові регістри повинні бути чіткими і зрозумілими. Підчистки і незастережні виправлення, пропуски рядків і приписки між рядками не дозволяються. №38 Матеріальні носії облікової інформації. Найбільш поширеним є графічний метод організації руху носіїв інформації. Проте в окремих випадках застосовується також і описувальний (текстуальний) метод.Форма графіка не регламентована. Порядок складання графіків та обсяг характеристик у кожному конкретному випадку визначають організатори, проектувальники. Найчастіше у графіках фіксують тільки основні характеристики руху, які забезпечують виконання облікового процесу та плановість у роботі виконавців, строки передавання (здавання) документів; особи або структурні підрозділи, які відповідають за передавання (здавання) документа та додержання строків. В окремих випадках характеристики руху конкретизують. Наприклад, вказують не тільки посади виконавців, а й їхні прізвища, а строки можуть бути конкретизовані не тільки у днях, а й годинах, а іноді у хвилинах. У всіх випадках встановлюють точні строки виконання робіт.

39)Методика та технiка облікової реєстрації Господарські операції, оформлені відповідними документами, для одержання узагальненої інформації про наявність і зміни майна підприємства, господарські процеси і фінансові результати діяльності підлягають групуванню і відображенню в певному порядку в облікових регістрах. Облікові регістри - це носії інформації спеціального формату і будови (паперові, машинні), призначені для реєстрації, групування й узагальнення господарських операцій, оформлених відповідними первинними документами. Записи господарських операцій в регістрах називаються обліковою реєстрацією. Інформація, що міститься в облікових регістрах, використовується для оперативного керівництва, економічного аналізу господарської діяльності окремих ланок і підприємств в цілому, а також для складання звітності. За зовнішнім виглядом облікові регістри поділяються на книги, картки, окремі листки. В бухгалтерських книгах окремі листки міцно переплетеш (зброшуровані). Сторінки книги до початку записів обов‘язково нумерують. Для кожного окремого рахунка (синтетичного, аналітичного) у книзі відводять певну кількість сторінок залежно від передбачуваного обсягу записів. Основною перевагою ведення обліку у книгах є надійність зберігання облікових записів. Тому книги використовують на тих ділянках обліку, де потрібен посилений контроль за зберіганням облікових записів. Проте книги мають суттєві недоліки, які обмежують їх застосування в обліку. Зокрема, облік у книгах більш громіздкий, ніж в інших регістрах, що утруднює поділ праці облікових працівників і автоматизоване опрацювання облікової інформації; при великому обсязі книги неможливо швидко знайти рахунки, розміщені у книзі, що знижує продуктивність праці облікових працівників; у книгах залишається значна кількість невикористаних аркушів, що зумовлює їх неекономічність.