- •Методика роботи з хореографічним колективом
- •Передмова
- •Організаційна робота зі створення колективу
- •Вимоги до проведення уроку класичного танцю
- •Вимоги до проведення уроку з народного та українського народно-сценічного танців
- •Вимоги до проведення уроку на основі сучасних танцювальних стилів
- •Формування репертуару
- •Концертно-гастрольна діяльність
- •Показники підсумкового контролю
- •Розділ II. Шляхи оптимізації навчально-творчого процесу в хореографічному колективі роль керівника в організації навчально-творчої роботи
- •Основні напрями виховної роботи
- •Естетичне виховання
- •Моральне виховання
- •Художнє виховання
- •Методи навчально-виховної роботи
- •Показники підсумкового контролю
- •Розділ ш. Специфіка роботи з дитячим хореографічним колективом особливості роботи з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку
- •Висновки
- •Психолого-фізюлогічні особливості дітей дошкільного віку
- •Організація занять
- •Висновки
- •Поради щодо проведення перших уроків
- •Музично-ритмічні заняття
- •Основні вимоги до навчального процесу:
- •Методика проведення занять з дітьми віком 4-5 років
- •Висновки
- •Методика проведення занять з дітьми віком 5-6 років
- •Комплекс рухів
- •Побудови
- •Приблизний репертуар, його тематика
- •Методика проведення занять з дітьми віком ь-7 років
- •Комплекс рухів
- •Побудови
- •Приблизний репертуар, його тематика
- •Показники підсумкового контролю
Методика проведення занять з дітьми віком 4-5 років
У дітей чотирьох - п’яти років нервова система ще дуже слабка, емоційна сфера нестійка - вони то дуже активні, то сором’язливі. Діти цього віку енергійні, люблять галасувати, ставити запитання, бігати, разом гратися, але й сваритись теж. Увага у них теж нестійка, тому свої бажання вони часто змінюють, не люблять в заняттях одноманітності. Добре розуміють і засвоюють зміст ігор, завдань, етюдів, танців. Дуже люблять слухати казки, зображати тварин і казкових персонажів. Психологічні процеси розвиваються в ході предметної діяльності. Діти проявляють інтерес до результатів своєї роботи.
Поводитись з ними треба дуже обережно й чуйно. Застосовувати непотрібну суворість, покарання не слід. Говорити тоном наказу: “Виконай зараз же цей рух!” - недопустимо, оскільки діти швидко виконати вказівок педагога не можуть; їм треба спокійно, терпляче пояснити як і чому саме зараз треба виконати той чи інший рух; їх треба зацікавити. При вияві впертості з боку дитини педагог повинен проявити не твердість, а гнучкість, відвернути увагу дитини, а пізніше знову спрямувати її на виконання потрібного завдання.
Складність процесу виховання для педагога полягає в тому, що він здійснює його мистецтвом хореографії, вплив якого на ще не зовсім стійку емоційну сферу дитини дуже сильний. Спрямовувати, виховувати й керувати емоціями дітей, запобігати хаотичному їх прояву, що шкідливо впливає на нервову систему, педагог може двома шляхами.
Старанно продуманою до найдрібніших деталей підготовкою до уроку, на якому повинна бути детально розроблена лінія емоційного навантаження; від змісту, логіки побудови уроку, послідовності матеріалу залежить оптимальний, глибоко виховний вплив на психіку дитини.
Педагог повинен так подавати навчальний матеріал, щоб, перш за все, спонукати дітей до розумової діяльності і викликати свідоме ставлення до навчання. Якщо хореограф, починаючи вивчення з найпростішого першого руху, скаже дітям: “Давайте, діти, походимо, починаючи крок з носка”, - обмежуючись при цьому тільки технічним показом, як це треба робити, не підкріплюючи його змістом і образом, які необхідно вкладати в кожен рух, тобто не дасть сюжетно-ігрового завдання, то діти довгий час не зможуть правильно виконати ці рухи. Сухий, беззмістовний механічний процес їм швидко набридне і вони почнуть відволікатися. Педагогу треба знайти таке ігрове завдання, в якому рухи, що їх треба вивчити, набудуть яскравості та змістовності.
Захоплено розповісти, образно показати, збудити в дітях бажання самим добре виконати рух - ось до чого він повинен кожного разу прагнути. Наприклад, починаючи вивчення руху “кроки з носка”, педагог показує ходу й пояснює при показі: “Так крадькома ходить котик за мишкою. Іде тихо, легко, ступаючи з носочка, щоб мишка не почула. Зробивши кілька кроків, котик робить стрибок на двох ногах - ловить мишку. Щоб стрибок був теж тихим, котик, готуючись до нього, злегка присідає на двох ногах, потім стрибає обома ногами, після стрибка присідає і схоплює мишку. Мишка не чує стрибка і не встигає втекти”.
Слово педагога повинно співпадати з показом, тоді, сприймаючи показ рухів з усіма їхніми технологічними деталями, що забезпечують правильне виконання, діти швидко засвоюють їх. Якщо ж сказати дитині: “Присядь до стрибка, стрибни і потім знову присядь”, - не давши при цьому змістовного завдання, то жодна дитина правильно не зрозуміє, як це їй зробити, і, присівши до стрибка чи після стрибка, може навіть травмувати собі ногу або руку.
Можна запропонувати й інші варіанти цього завдання, приміром: “лисичка підкрадається до зайчика” . Але усі ці варіанти повинні мати точну, яскраву сюжетну лінію і її вирішення - обов’язково спіймати “мишку” чи “зайчика”. Тільки тоді діти будуть вірити в те, що роблять, і зможуть правильно, змістовно, образно виконати задані рухи.
Зміст і образ рухів підкажуть дитині їхню форму, а захоплена завданням, вона почне й сама її повторювати, підказувати іншим дітям, показуватиме вдома, як ходить котик або лисичка, як вони стрибають, щоб спіймати мишку чи зайчика. В такий спосіб дитина непомітно, легко й швидко засвоюватиме рухи, а одночасно з цим процесом у неї пробуджуватимуться перші потреби творчості й самостійності. Педагогу треба підтримати ці ще несміливі паростки, обережно спрямовувати їх у правильне русло, не форсуючи, але й не гальмуючи. Для вільного формування креативності дитини потрібна радісна й невимушена атмосфера, вона не повинна відчувати ніякого тиску з боку педагога. Педагог повинен уміти захопити дітей, захопити ненав’язливо, м’яко. Це захоплення викликає у них бажання діяти, збуджує емоційну сферу, розумову діяльність, уяву, фантазію, ініціативу, активність, діти навперебій намагаються виконати завдання. Свій порив вони проявляють гамірливо, радісно, і ні в якому разі не треба його стримувати, а слід лише уміло спрямовувати.
Жодне завдання, жоден етюд, танець, хоровод не повинні подаватися без глибокого змістовного наповнення, дітей одразу треба вчити все робити свідомо, включати в їхню діяльність якомога більше почуттів.
Головними завданнями, які вирішує педагог у роботі з дітьми чотирьох - п’яти років, є: виховання самостійності, активності, ініціативи, уяви, фантазії, креативності, музикальності. Діти повинні оволодіти першими навичками колективних шикувань в іграх і танцях, засвоїти основні рухи ходи, бігу, підстрибування і найпростіші танцювальні рухи. З перших днів занять дітям треба прищеплювати культуру рухів, робити це слід не поспішаючи, не перевантажуючи їх зайвими зауваженнями й нагадуваннями, вони повинні вміти:
-
рівномірно ходити під музику, починаючи з носка, не ковзаючи по підлозі;
-
уміти ходити відповідно до контрастного характеру музики, з динамічними відтінками (голосно, тихо). Це майбутній “танцювальний крок”;
-
плескати в долоні в різних ритмах; поєднувати оплески з кроками на місці;
-
легко підстрибувати на обох ногах на місці з невеликим просуванням вперед і обертаючись навколо себе, на кожну чверть і на дві чверті такту;
-
легко бігати, ставлячи ногу з носка, на кожну чверть; коли діти добре засвоять рух - на кожну восьму;
-
рухатись галопом вперед і вбік;
-
притупувати однією ногою;
-
притупувати поперемінно обома ногами;
-
плескати в долоні, поєднуючи оплески з притупуванням;
-
підстрибувати на одній нозі;
-
виставляти ногу з притупуванням вперед на п’ятку і на носок;
-
передавати найпростіші образні рухи тварин (зайчика, кицьки, лисички, ведмедя, птахів, курчат, каченят);
-
оволодіти найпростішими елементами танцювальних рухів: перемінний крок і бічні кроки;
-
кружляти по одному й парами, тримаючись за обидві руки;
-
рухатися в простих побудовах під музику маршу (ноги ставити з носка): в одній шерензі, парами, по четверо, в колі;
-
утворювати велике й мале кола. У танцях і хороводах перешиковуватися врозсип з кола і навпаки;
-
танцювати парами;
-
грати в сюжетні ігри спочатку без супроводу, потім із супроводом. Привчаючи дітей до організованої гри, педагог пропонує сюжет; пізніше діти самі придумують його;
-
водити хороводи, дотримуючись послідовності, самим вступати в сольні уривки;
-
виконувати короткі ігрові танці за завданням педагога, а пізніше — самим придумувати їх;
-
у танцях рухи виконувати в дуже повільному темпі, чітко.
Примітка. Вік чотирьох-п’яти років завдяки зрушенням, що виникають у психічній діяльності, дозволяє дітям засвоїти пропонований обсяг знань і навичок. Навчання треба вести з поступовим переходом до вимог довільної уваги і дій.
При доборі репертуару слід виходити з поставлених виховних завдань і психофізіологічних особливостей дітей. Він може включати такі теми.
Знайомство з природою.
Зима: танці “Сніжинки”, “Зустріч Діда Мороза і Снігуроньки» “Гра у сніжки” (ритмічно кидати уявні сніжки тощо).
Весна: танець-гра “Проліски і фіалки”, гра “Проводи Зими і зустріч Весни”, “Хоровод весняних квітів” (у кожної квітки свій сольний вихід).
Літо: гра-хоровод або танець-гра “Клумба” (соло різних квітів) - хоровод “Пшениця”, гра “Рибка, яка піймалася в сітку” тощо.
Осінь: танець-гра “Овочі”, танці “Листя, що опадає”, “Дощик”, гра “Збирання грибів” і т. ін.
Ігри і танці на теми улюблених казок.
Календарні свята.