- •1. Загальні відомості про трипільську культуру та проблема її походження
- •2. Тип господарства та заняття трипільських племен
- •3. Трипільські поселення, суспільний лад і духовний світ трипільців та історичне значення трипільської культури
- •1. Проблема походження слов'ян в історичній науці
- •2. Перші письмові згадки про слов'ян та археологічні пам'ятки слов'янської старовини
- •3. Слов'яни на початку та в середині і тис. Н.Е.
- •4. Східні слов'яни на території сучасної України у переддержавну добу
- •5. Історична наука про проблему походження українського народу
- •Теорії походження Русі
- •Проблема походження термінів “Русь” та “Україна”
- •Початки державності
- •Соціально-економічний та суспільно-політичний розвиток Київської Русі в іх-хіі ст.
- •2. Запровадження християнства на Русі
- •3. Причини феодальної роздрібненості Київської Русі
- •4. Соціально-економічний та суспільно-політичний розвиток Київської Русі в період феодальної роздрібненості
- •5. Галицько-Волинське князівство
- •6. Боротьба руських земель проти іноземних поневолювачів в XIII ст.
- •Польська експансія на українські землі в другій половині XIV – середині XVIII ст. Люблінська унія
- •Україна в складі Речі Посполитої
- •3. Національний та релігійний рух в Україні
- •1. Причини зародження козацтва
- •Сутність козацтва
- •Реєстрове козацьке військо
- •4. Організація Запорозької Січі
- •Адміністративно-політичний устрій Січі
- •1. Причини, характер та рушійні сили визвольної війни
- •Перший та другий періоди визвольної війни
- •Переяславська Рада 1654 р. Та її історичне значення
- •1. Загострення кризи української державності у 1657-1663 рр.
- •2. Розчленування України на Правобережну і Лівобережну
- •3. Капітуляція п. Дорошенка та поразка визвольної боротьби
- •1. Становлення Гетьманщини
- •2. І. Мазепа та загострення у країно-російських протиріч
- •3. Посилення наступу російського царизму на автономний устрій України, його остаточна ліквідація
- •2. Суспільно-політичний і національний рух в Україні на початку XX ст.
- •3. Революція 1905 -1907 рр. Та Україна
- •4. Трагедія Першої світової війни
- •1. Лютнева революція 1917 р. В Росії та утворення Центральної Ради
- •2. Україно-більшовицька війна. Брест-Литовський мирний договір та його значення для України
- •3. Конституція унр 1918 р. І падіння Центральної Ради
- •4. Гетьманат п. Скоропадського: здобутки та прорахунки
- •5. Доба Директорії
- •6. Західно-Українська Народна Республіка
- •Голод 1921 - 1923 рр. Як результат політики „воєнного комунізму" та Громадянської війни
- •2. Утворення срср: місце та роль України в цьому державному утворенні
- •3. Політика „коренізації", її особливості й наслідки на українських землях
- •4. Утвердження антинародного колгоспного ладу в Україні та голодомор 1932-1933 рр.
- •5. Україна в умовах великого терору
- •2. Українські землі в умовах окупації фашистською Німеччиною.Рух Опору
- •3. Звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Воз'єднання українських земель
- •2. Голод 1946-1947 рр. В Україні
- •3. Спроба здійснення нової політики (середина 50-х – перша половина 60-х років)
- •Наростання кризових явищ у соціально-економічному, політичному і культурному житті (друга половина 60-х – середина 80-х років)
- •5. Розгортання правозахисного і дисидентського руху.
- •Утвердження національної державності
- •2. Конституційний процес в незалежній Україні
- •3. Проблеми соціально-економічного та політичного реформування українського суспільства на сучасному етапі, його зовнішньополітичні орієнтири
1. Загострення кризи української державності у 1657-1663 рр.
Після смерті Б. Хмельницького 1657 р. гетьманом України став його молодший син Юрій, але правив він недовго, бо був надто молодий (16 років) і не мав належного досвіду. Склавши владу, він пішов у монастир. Тоді на скликаній у серпні 1657 р. в Чигирині старшинській раді гетьманом обрали І. Виговського. Він був шляхтичем, освіченою і розважливою людиною. Десять років працював з Б. Хмельницьким, був генеральним писарем, мав великий досвід у керівництві військом і державою. Вибір старшинської ради підтвердила й генеральна рада в Корсуні.
Таким чином, в Україні династичний принцип гетьманської влади поступився місцем республіканському.
Ліквідація спадкоємного гетьманату, на думку деяких дослідників, негативно позначалися на долі національно-визвольної війни: Старшинським угрупованням було відкрито шлях до боротьби за гетьманську булаву, що, врешті-решт, призвело до громадянської війни і занепаду держави.
Щоб послабити московський вплив в Україні, І. Виговський уклав союзницький договір зі Швецією і невдовзі провів перговори з Річчю Посполитою. Це викликало невдоволення частинки козацької старшини. На нього пішли військом кошовий Я. Барабаш і полтавський полковник М. Пушкар. Скористашись із цього, московський цар послав у лютому 1658 р. в Україну окольничого Б. Хитрова для створення там антигетьманської коаліції. Тоді І. Виговський зібрав вірні полки й, покликавшм на допомогу кримських татар, придушив промосковський заколот. У цій братовбивчій війні склали голови 50 тис. українців, загинули М. Пушкар і Я. Барабаш.
Союз із кримським ханом викликав обурення серед населення, визштовхнув від гетьмана багатьох із його оточення.
У протистоянні з Московщиною І. Виговський взяв курс на зближення з Річчю Посполитою і повернувся до ідеї входження козацької України до складу королівства.
16 вересня 1658 р. між сторонами було укладено Гадяцький договір за яким Україна в складі трьох воєводств – Брацлавського, Київського й Чернігівського під назвою Великого князівства Руського – переходила до складу Речі Посполитої як рівна з Польшею і Литвою, зберігаючи свій суд, скрабницю, грошову систему, військо. Скасовувалася унія, православна церква на чолі з українським митрополитом, духівництво й віруючі зрівнювалися в правах з католицькими. Передбачалося заснувати в Україні два університети та інші навчальні заклади, відкрити друкарні тощо. Ураїна позбавлялася права зовнішньополітичних зносин, передбачалося відновлення соціально-економічних відносин, що існували до цього. Запропонований козацький реєстр із 60 тис. осіб скорочувався наполовину. Не було враховано й думку української сторони щодо збільшення території князівства.
Хоча польський сейм і ратифікував Гадяцький договір, його не вдалося здійснити. Польські війська, які начебто йшли козакам на допомогу для боротьби проти московського царя, почали самовільно розпоряджатися в Україні, а шляхта намагалася знову уярмити її.
Московський уряд, зі свого боку, оголосив І. Виговського зрадником і навесні 1659 р. разгорнув наступ в Україну 150-тисячної армії. У червні 1659 р. під Конотопом армія гетьмана разом з татарами та поляками завдала нищівної поразки московській армії. Полки російської кінноти було знищено, а московські воєводи потрапили в полон.
Але скористалися результатами перемоги І. Виговський не зміг. Його орієнтація на Річ Посполиту, поступливість у відносинах з нею, терор проти опозиції викликали різьке незадоволення в суспільстві. Послився антигетьманський рух, провідну роль в організації якого відігравали полковники І. Богун, П. Дорошенко, І. Ковалевський, І. Іскра, кошовий отаман І. Сірко. Рятуючи життя, І. Виговський зрікся булави і вирушив до Польші (в 1663р., звинувачений польським польовим судом у підбурюванні людей проти шляхти, він був розстріляний у Варшаві.)
У вересні 1659 р. Військова козацька рада обрала гетьманом Ю. Хмельницького, сподіваючись, що він продовжить справу свого батька.
Доки в Україні тривали міжусобиці, московське військо знову зайняло Лівобережжя. Не наважуючись продовжувати війну проти Москви, Ю. Хмельницький приїхав на переговори з її представниками до Переяслава. Там, у жовтні 1659 р., між гетьманом і московським урядом були підписані договірні статті, які суттєво обмежували автономні права України: обмежувалися прерогативи гетьмана, український уряд позбавлявся права на зовнішню політику, київська митрополія підпорядковувалася московському патріарху.
Переяславські статті, укладені під тиском Москви і промосковської лівобережної старшини, викликали розчарування і обурення козацтва. Тиск Москви чимдалі посилювався, і тому Ю. Хмельницький невдовзі пійшов шляхом І. Виговського. У 1660 р. уклав з польським урядом Слободищенський трактат, за я ким Україна розривала союз з Москвою і визнавала зверхість польського короля. Це викликало невдоволення частини старшини (переважно лівобережної). Громадянська війна в Україні загострилася. У 1663 р. Ю. Хмельницький відмовився від гетьманства й постригся в ченці.