48. Державне регулювання ринку робочої сили і державна система забезпечення зайнятості.

Класична теорія розглядає процес втручання держави зайвим. Безробіття - наслідок прагнень до підвищення заробітної плати. Б може знижувати рівень w, що підвищить рівень зайнятості.

За кейнсіанською теорією зайнятості в умовах ринкової економіки не існує механізму, що забезпечує і гарантує певну зайнятість. Одним із висновків цієї теорії є фундаментальне положення про те, що ринкова система не може вважатись саморегулюючою і потребує планомірного і цілеспрямованого державного регулювання. Державне регулювання ринку праці здійснюється за 3-ма основними принципами:

• Працевлаштування незайнятого населення та надання допомоги, щодо підготовки та перепідготовки

• Стимулювання формування гнучкого ринку праці. Правове забезпечення трудових відносин передбачає утворення сприятливих умов, здатних підвищити рівень зайнятості населення

• Соціальний захист потерпілих від безробіття людей.

Методи забезпечення зайнятості:

прямі методи:

• законодавче регулювання умов найму

• стимулювання утворення нових робочих місць

• заходи, щодо підвищення рівня зайнятості

непрямі методи:

• державна фіскальна політика

• монетарна політика

• виплати різних допомог по безробіттю

Взаємозалежність між Б в інфляцією показує крива Філіпа.

49. Економічні та соціальні наслідки кон’юктурного безробіття.

Наявність кон’юктурного безробіття свідчить про неповне використання виробничих можливостей країни.

• Відповідно до закону Оукена показує залежність зміни Q нащ. вир-ва з зміною рівня безробіття. Зміна рівня Б.= -1/2(%ВВП_р - 3). Внаслідок циклічного Б. ВВП_ф < ВВП^*. (ВВП^* -ВВП)/ВВП =(Б_ф –Б^*)  - показує ,що кожний % перевищення Б_ф Б^* , ВВП_ф є меншим за ВВП^* на %.(2,5%).

• До наслідків можна віднести втрату доходів, які виробили б безробітні, вони не платять податків, посилення держ. Дефіциту.

• Одним з наслідків є ВВП розрив- різниця між потенційним ВВП і фактичним. Високий рівень Б. озн. великий ВВП – розрив. (ВВП^* - ВВП_ф = (Б – Б^*)ВВП^*). Відбувається не рівномірний розподіл витрат безробіття серед різних соціальних верств населення

• Під час кон’юктурного безробіття через тривалі періоди безробітності губиться кваліфікація робітників, що може згодом зумовити зниження заробітної плати.

50. Особливості валютного режиму в Україні в перехідний період.

1 етап (1990 – 1991рр.)

• відсутність власної валюти і валютного законодавства

• збереження значних валютних обмежень і недосконалість валютного контролю

• існування можливості валютних курсів

2 етап (1992р.)

• запровадження порядку валютного оподаткування виручки експортних операцій

• виручка в іноземній валюті перераховується в валюту, що діє на Україні за курсом, встановленим Національним банком України на день надходження коштів на рахунок

3 етап (лютий – серпень 1993р.)

• прийняття трьох декретів по валютному законодавству.

4 етап (серпень 1993р. – вересень 1994р.)

• продаж виручки за експортними операціями зафіксованим курсом НБУ

• поступовий відхід з адміністративного курсу через аукціони НБУ

• визначення пріоритетів використання валюти та розподіл її за фіксованим курсом серед імпортерів

5 етап (вересень 1994р. – вересень 1996р.)

• виручка резидентів в іноземній валюті підлягає обов’язковому перерахуванню з-за кордону не пізніше 90 днів з моменту перетину митного кордону України експортною продукцією

• офіційний курс карбованця до долара США, німецької марки і російського рубля визначається НБУ на підставі торгів на УМБВ

• НБУ здійснює обов’язковий викуп 10% валютних надходжень резидентів

6 етап (з вересня 1996р.)

• введення в обіг української національної грошової одиниці – гривні

• встановлено 50% - й обов’язковий продаж іноземної валюти резидентами за експортними операціями протягом 5 – ти днів

• при переказах за кордон за імпортними операціями обов’язкова наявність гаранта.

Головним виконавчим органом управління валютною сферою в Україні є НБУ.

У його компетенції:

1) визначення сфери і порядку обігу на території держави іноземної валюти;

2) встановлення правил і видача ліцензій комерційним банкам на здійснення ними банківських операцій з валютними цінностями;

3) забезпечення виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю тощо.

Важливою складовою валютного регулювання є валютний контроль, мета якого полягає у забезпеченні дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій.

Основними напрямами валютного контролю є:

1) визначення відповідності здійснюваних валютних операцій чинному законодавству і наявності необхідних для них ліцензій та дозволів;

2) перевірка виконання резидентами зобов'язань в іноземній валюті перед державою, включаючи декларування валютних цінностей, а також зобов'язань з продажу валюти на внутрішньому валютному ринку;

3) перевірка обґрунтованості платежів в іноземній валюті; перевірка повноти та об'єктивності обліку і звітності за валютними операціями тощо.

Валютному контролю підлягають усі валютні операції за участю резидентів і нерезидентів. Органи, що здійснюють валютний контроль (НБУ, уповноважені банки, Державна податкова адміністрація (ДПА), Державний митний комітет України, Міністерство зв'язку України), мають право вимагати та одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських розрахунків в іноземній валюті у межах своїх повноважень.

Державна податкова адміністрація здійснює фінансовий контроль за валютними операціями резидентів і нерезидентів на території держави. ДПА затверджує критерії перевірки дотримання банками законодавства з питань, які належать до компетенції Головного управління валютного контролю. Серед цих критеріїв:

- законність і своєчасність розрахунків резидентів і нерезидентів;

- дотримання резидентами термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями; підстави перерахування валюти за кордон;

- виконання термінів розрахунків банків за зовнішньоекономічними угодами тощо.

Державний митний комітет контролює додержання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України. Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Міністерство зв'язку України контролює додержання правил поштових переказів і пересилання валютних цінностей через митний кордон України.

В Україні застосовується порядок обов'язкового продажу надходжень від зовнішньоекономічної діяльності в іноземній валюті. Обов'язковий продаж іноземної валюти здійснюється уповноваженими банками, в яких суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають валютні рахунки. Система обов'язкового продажу іноземної валюти не є економічно вигідною. Вона використовується, як правило, в умовах нестабільної економіки. При досягненні фінансової стабілізації і зміцненні валютного курсу національної грошової одиниці має застосовуватися інший - єдиний режим валютного обігу. Господарський суб'єкт має мати право вільного вибору валюти, в якій він хотів би зберігати свої гроші. Для НБУ стає невигідним в умовах стабільної гривні витрачати її на скуповування валюти іноземних держав і таким чином підтримувати стабільність їхнього курсу. В умовах цивілізованих ринкових відносин резидент повинен мати право на повне використання всієї валютної виручки, що надходить до нього.