Лекція 11.
Партійні системи
Всі партійні системи поділяються на багатопартійні та однопартійні. В межах багатопартійних систем виділяються багатопартійні системи з однією домінуючою партією; крім того окремо виділяють двопартійні політичні системи. Багатопартійна система з двома домінуючими партіями - найяскравішим прикладом в цьому відношенні є Німеччина.
Регламентація правового статусу партій проявляється у 2х взаємопов’язаних процесах – конституціалізації (включення до змісту конституції основних принципів правового статусу політичних партій) та законодавчої інституціалізації (правове положення політичних партій визначається законом). Законодавча інституціалізація включає наступні елементи:
-
Поняття політичної партії;
-
Визначення місця та ролі партії в партійній системі та державному механізмі;
-
Умови та порядок створення політичної партій, припинення партії;
-
Вимоги до ідеології та програмних положень політичної партії;
-
Вимоги до організаційної побудови та порядку діяльності політичної партії;
-
Фінансування політичної партії;
-
Взаємовідношення з публічною владою.
Регулювання питання фінансування діяльності політичної партії в законодавстві зарубіжних країн включає 3 структурних елементи:
-
Встановлення обмежень на фінансування виборчої компанії політичної партії;
-
Регулювання питання здійснення пожертвувань та внесків фізичними та юридичними особами;
-
Питання здійснення державою субвенцій та дотацій політичним партіям.
Лекція 12.
Тема: Форми безпосередньої демократії в зарубіжних країнах
Безпосередня демократія: поняття та зміст
Переваги виборів:
-
В процесі виборів право на прийняття рішень делегується певним особам, які представляють ту чи іншу політичну силу. В більшості випадків такі особи володіють кваліфікованими знаннями, що призводить до фахової оцінки того чи іншого питання і як наслідок приймається кваліфіковане професійне рішення. З іншої сторони, особи яким делегується відповідне право можуть спотворювати свою початкову позицію, з якою вони отримували перемогу на виборах, внаслідок чого прийняття кінцевого рішення з того чи іншого питання суперечитиме волі виборців, які голосували за відповідних осіб чи політичну силу.
Форми та різновиди референдумів:
-
Обовязкові конституційні референдуми – використовуються в Австралії, Данії, Ірландії, Швейцарії. Голосування з приводу внесення змін до конституції є обов’язковим. Правила та процедури проведення такого референдуми визначаються у конституції або в законі. В окремих випадках може прийматися спеціальний закон, яким визначатиметься проведення такого референдуму.
-
Скасувальний референдум (референдум відхилення, народне вето) – використовується в Австрії, Данії, Італії, Швеції, Швейцарії. Це процедура, коли народне голосування справляє тиск на закон, прийнятий законодавчим органом. Результат референдуму є загалом обов’язковим. У Швейцарії може ініціюватися поданням громадян, у Швеції та Австрії – призначається меншістю членів парламенту. В Італії процедура ініціюється законодавцем, громадянами або регіональними органами влади. В Італії процедура може використовуватися на скасування будь-якого існуючого закону. В інших випадках ця процедура застосовується до новоприйнятих законів.
-
Референдум, ініційований громадянами – це референдум з будь-якого питання, що провадиться за поданням громадян. Використовується у Швейцарії, Новій Зеландії, США. Результат є обов’язковим, але інколи переглядається радами або законодавчими органами. Передбачається цей вид референдуму в Конституції або в спеціальних законах.
-
Дорадчий референдум (консультативний, плебісцит) – голосування з будь-якого питання, яке ініціюється урядом або парламентом. Результат загалом не є обов’язковим. Використовується у Франції, Великій Британії, Канаді, Фінляндії. Правила та процедура такого референдуму можуть бути виписані у конституції (Франція), визначені законом про референдум (Канада), встановлені спеціальним законом щодо проведення конкретного референдуму.
Політичні функції референдуму
-
Референдум що проводиться на запит глави держави. Імплементується президентом, главою уряду або керівною особою для одержання громадського схвалення особи, режиму чи програму.
-
Референдум, що проводиться на запит громадян. Ініціюється громадянами чи групами громадян або проти правлячих авторитетів або проти їхньої згоди. Швейцарські ініціативи, італійські скасувальні референдуми, американські балатувальні пропозиції.
-
Референдум, що проводиться на запит політичної партії. Голосування організоване політичною партією як частина її політичної програми або для розв’язання внутрішніх політичних конфліктів. Референдуми про членство Великої Британії у ЄС, Референдум в Іспанії в 1985 р. з приводу членства Іспанії в НАТО, референдуми в Австралії щодо внесення змін до Конституції Австралії.
За сферами проведення:
-
Референдуми з конституційних питань.
-
Референдуми, пов’язані з інтеграційними процесами.
-
Референдуми, пов’язані з правом нації на самовизначення. Канада: 2 референдуми щодо статусу Квебеку (1980, 1995).
-
Інші питання, пов’язані з розвитком держави та основами суспільного ладу.