5. Закономірності та принципи педагогічного процесу

У такій складній, великій динамічній системі, якою є педагогічний процес, проявляються численні різноманітні зв'язки й залежності. У закономірностях, пригадаємо, відбиваються об'єктивні, суттєві, необхідні зв'язки, що повторюються. Ці зв'язки мають різні рівні.

Виховання занесено до суспільних процесів розвитку і є їх складовою частиною. Зв'язки педагогічного процесу з цими процесами вважаються найбільш широкими, закономірними зв'язками. Наступним рівнем закономірних зв'язків є взаємодія вихователів і вихованців. У самому виховному процесі існує взаємозв'язок між його метою, завданнями, засобами і результатами. До цілісного педагогічного процесу входять і окремі процеси. На розвиток і виховання школярів рівно діють численні свідомі й випадкові, незаплановані виховні впливи. Залежно від мети і завдань, що висуваються на перший план, способу організації педагогічного процесу, в центр уваги потрапляють ті чи інші закономірності. Відповідно до функцій, які виконує педагог (викладання певного предмета, керування гуртком), визначається мета, обирається зміст, організаційні форми і методи, які щоразу враховують закономірності різного рівня. Успіху ж педагог досягне лише тоді, коли враховуватиме найважливіші закономірні зв'язки.

Серед загальних закономірностей педагогічного процесу найсуттєвішими є:

1. Закономірність зумовленості педагогічного процесу потребами суспільства й особистості, можливостями (матеріально-технічними, економічними та ін.) суспільства, умовами протікання процесу (морально-психологічними, санітарно-гігієнічними, естетичними та ін.).

2. Закономірність розвитку особистості в педагогічному процесі. Темпи і досягнутий рівень розвитку особистості залежить від спадковості, виховного і навчального середовища, залучення до навчально-виховної діяльності, засобів і способів педагогічного впливу.

3. Закономірність управління педагогічними процесом. Ефективність педагогічного впливу залежить від інтенсивності зворотних зв'язків між вихованцем і педагогом; обґрунтованості й характеру коректуючих впливів на вихованців.

4. Закономірність стимулювання. Результативність педагогічного процесу залежить від дії внутрішніх стимулів і мотивів навчально-виховної діяльності; доцільності, своєчасності й інтенсивності зовнішніх (суспільних, педагогічних, моральних, матеріальних та ін.) стимуляторів.

5. Закономірність єдності чуттєвого, логічного і практики в педагогічному процесі. Ефективність навчально-виховного процесу залежить від інтенсивності та якості чуттєвого сприймання, логічного осмислення сприйнятого, практичного застосування осмисленого.

6. Закономірність єдності зовнішньої (педагогічної) і внутрішньої (пізнавальної) діяльності. Ефективність педагогічного процесу зумовлюється якостями педагогічної діяльності та власної навчально-пізнавальної діяльності вихованців.

7. Закономірність єдності завдання, змісту, організаційних форм, методів і результатів виховання. Правильно визначене завдання (пов'язане з суспільно зумовленою загальною метою виховання), зрозуміле і сприйняте всіма учасниками педагогічного процесу, значно впливає на вибір педагогічних засобів; аналіз результатів виховання допомагає встановити-доцільність обраного варіанта організації педагогічного процесу.

8. Закономірність динаміки педагогічного процесу. Педагогічний процес як розвиваюча взаємодія між педагогами і вихованцями має поступовий, етапний характер; чим вищі проміжні досягнення, тим вагоміші кінцеві результати. Величина всіх наступних змін зумовлюється величиною попередніх.

9. Закономірність інтегрального (нерозривно зв'язаного, суцільного, єдиного) результату педагогічного процесу. Кінцевий результат педагогічного процесу є наслідком взаємозв'язків результатів усіх етапів процесу. Кожний результат етапу — наслідком взаємозв'язків усіх компонентів етапу.

Слід мати на увазі, що визначені закономірності не розкривають усіх зв'язків, які діють у педагогічному процесі. Останніх набагато більше. До вивчення глибинних зв'язків дослідники щойно підходять.

В процесі навчання й виховання формується особистість вихованця, яка набуває найважливіших властивостей громадянина української держави. Цей процес повинен враховувати закономірності формування особистості:

• провідну роль суспільних умов;

• залежність розвитку особистості від характеру і змісту навчально-пізнавальної діяльності;

• взаємозумовленість внутрішніх психічних факторів і зовнішніх впливів;

• спадкоємність і послідовність з урахуванням вікових індивідуально-психічних особливостей;

• цілісність формування особистості;

• залежність від характеру взаємостосунків і спілкування, духовної атмосфери в учнівському колективі;

• залежність від якості навчально-виховної роботи вихователя тощо.

Особистість вихованця формується в учнівському колективі, який має великий вплив на її основні суспільні складові. Тому вихователь під час організації педагогічного процесу повинен особливу увагу звертати на формування і згуртування учнівського колективу, який щодо своїх членів водночас є суб'єктом виховання і безпосередньо впливає на формування життєво важливих рис особистості. Педагог повинен враховувати такі закономірності формування учнівських колективів:

• відповідність життєдіяльності та внутрішніх взаємин в учнівському колективі соціальній природі суспільства, загальнолюдським і національним цінностям;

• забезпечення гармонії суспільних і особистих інтересів;

• систематична орієнтація на послідовне підвищення якості та ефективності учіння;

• глибоке усвідомлення і внутрішнє сприйняття членами колективу його цілей і основних завдань;

• залежність згуртованості учнівського колективу від виховання;

• самовиховання свідомості й почуття колективної і персональної відповідальності за його справи і стан;

• залежність зрілості колективу від співвідношення соціально-психологічного клімату, традицій, суспільної думки, колективного настрою тощо;

• систематичне й послідовне підвищення вимогливості учнівського колективу до своїх членів, своєчасне попередження і оперативне подолання міжособистісних конфліктів;

• формування колективу в процесі загальнокорисної діяльності;

• послідовне підвищення авторитету керівників учнівського колективу;

• зрілість педагогічних впливів на колектив та відповідність його цілям і завданням, рівневі згуртованості.

Закономірності педагогічного процесу визначають його принципи. Принцип — основа, керівна ідея, вихідне положення, вимога до діяльності та поведінки. Принципи педагогічного процесу — це певна система основних вимог, що визначають загальний напрям, мету, зміст і методику організації навчання і виховання, виконання яких забезпечує ефективність розв'язання завдань всебічного гармонійного розвитку особистості. Слід пам'ятати, що тільки їх сукупність забезпечує успішність педагогічного процесу. Не можна ні перебільшувати, ні применшувати значення окремих принципів.

Нинішній рівень розвитку педагогіки дає можливість сформувати таку систему основних принципів педагогічного процесу.

1. Цілеспрямованість педагогічного процесу, орієнтація його на всебічний гармонійний розвиток особистості.

2. Єдність загальнолюдського і національного у навчанні та вихованні.

3. Гуманізація педагогічного процесу — встановлення високогуманних відносин між вихователем і вихованцями.

4. Демократизація педагогічного процесу — формування у вихованців уміння робити свідомий вибір, відповідально ставитись до прийнятого рішення.

5. Природовідповідність педагогічного процесу, врахування вихователем вікових та індивідуальних особливостей вихованців.

6. Зв'язок навчання і виховання з життям і продуктивною працею.

7. Формування колективістських відносин між суб'єктами педагогічного процесу.

8. Свідоме ставлення до всіх видів діяльності і спілкування на основі самодіяльності та творчої активності.

9. Безперервність, послідовність, наступність, систематичність навчання і виховання.

10. Інтегративність — єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості.