56.Геологічна будова землі(земна кора,мантія,ядро)

Внутрішнє ядро, за припущенням, має діаметр 2600 км і складається з чистого заліза чи нікелю, зовнішнє ядро товщиною 2250 км із розплавленого заліза або нікелю, мантія близько 2900 км завтовшки складається переважно з твердих гірських порід, відділена від земної кори поверхнею Мохоровича. Кора і верхній шар мантії утворюють 12 основних рухомих блоки, деякі з них несуть континенти. Плато постійно повільно рухаються, цей рух називається тектонічним дрейфом.

Внутрішня будова і склад «твердої» Землі. 3. складається з трьох основних геосфер: земної кори, мантії і ядра, яке, в свою чергу, поділяється на ряд шарів. Речовина цих геосфер різна за фізичними властивостями, станом і мінералогічним складом. У залежності від величини швидкостей сейсмічних хвиль і характеру їх зміни з глибиною «тверду» Землю ділять на вісім сейсмічних шарів: А, В, С, D', D", Е, F і G. Крім того, в Землі виділяють особливо міцний шар літосферу і наступний, розм'якшений шар — астеносферу. Шар А, або земна кора, має змінну товщину (в континентальній області — 33 км, в океанічній — 6 км, в середньому — 18 км).

65 Ефективну боротьбу з ерозійними процесами можна здійснити при поєднанні наступних заходів:

- протиерозійна організація території;

- впровадження грунтоохоронних сівозмін;

- застосування грунтоохоронної агротехніки при вирощуванні сільськогосподарських культур;

- створення системи гідротехнічних споруді; ґрунтоохоронних лісових насаджень

Протиерозійна організація території. Від протиерозійної організації території залежить ефективність усіх інших заходів захисту ґрунтів від ерозії.

Головне її завдання – раціональне розміщення агропромислового виробництва на земельному масиві господарства з органічним ув’язанням з природними умовами і характером використання кожної земельної ділянки. Тому при складанні проектів внутрішньогосподарського землевпорядкування необхідно враховувати:

1. Спеціалізацію господарства та перспективну структуру посівних площ,

2. Розміщення лінійних рубежів. Межі господарств, полів, робочих ділянок, лісосмуги слід розміщувати переважно по вододільних лініях або впоперек схилу за напрямком основних горизонталей, що дозволить уникнути концентрації поверхневого стоку

води й створити умови для обробітку ґрунту й сівби культур впоперек схилу.

3. Раціональний склад і розподіл земельних угідь, їх використання, типи, кількість, розмір сівозмін, створення організаційно-територіальних умов для проведення грунтоохоронних

заходів на всіх землях, що належать землевласнику або землекористувачу.

4. Раціональне проектування полів сівозмін з їх внутрішньопольвою організацією

5. Органічне ув’язування всіх грунтоохоронних елементів на основі гідрологічних розрахунків.

66.Надра – верхня частина земної кори від нижньої межі гумусового шару ґрунту до рівня, де ще можливий видобуток корисних копалин.

В Україні досліджено 90 видів корисних копалин, зосереджених більш як у 8000 родовищ, з яких 4000 експлуатуються. Родовища корисних копалин характеризуються резервами, запасами та індексом використання природних ресурсів. Резерви – це обсяги корисних копалин, які можуть бути ефективно вилучені з надр за допомогою сучасних технологій. Запаси – загальний передбачуваний обсяг копалин у родовищах Землі.

Майже всі корисні копалини належать до невідновних ресурсів, тому що їх відтворення в земній корі відбувається дуже повільно. Інтенсивність їх видобування та використання  -  значно перевищує швидкість їх утворення. Використання людством корисних копалин подвоюється через кожні 14-15 років. Щорічне використання вугілля, заліза, мангану й нікелю за останні сто років збільшилося у 50-60 разів, калію, алюмінію, молібдену й вольфраму – у 200-1000 разів. Щороку з надр Землі видобувають близько 120 млрд. т руди та інших корисних копалин, майже по 20-30 т на одну людину. Тільки за 1991 р. у світі було видобуто 3,1 млрд. т нафти, 1,9 трлн. м³ природного газу та 3,2-3,5 млрд. т кам’яного і 1,2-1,5 млрд. т бурого вугілля.

Якщо видобуток корисних копалин збережеться у такому обсязі, як нині, то багато родовищ будуть вичерпані через кілька десятиріч. У разі збільшення видобутку й використання мінеральних ресурсів країнами що розвиваються, до рівня США на початку 90-х років XX ст., за даними ООН, резерви бокситів, нафти, газу, міді, цинку, свинцю будуть вичерпані впродовж 5-15 років.

З усього видобутого із земних надр обсягу речовин у вигляді продуктів виробництва використовується тільки 2-6%, що пояснюється недосконалістю технологій. Решта потрапляє у відходи, які забруднюють навколишнє природне середовище. При зазначених темпах видобутку корисних копалин щороку утворюватиметься близько 400 млрд. т твердих відходів.

Значні обсяги видобутку сировини і на території України. Видобуток нафти становить 5,3 млн. т, природного газу – 28,1 млрд. м³, кам’яного вугілля майже – 137 млн. т,  бурого - близько 9,3 млн. т. Україна задовольняє свої потреби майже всіма мінеральними ресурсами, за винятком паливно-енергетичних та деяких інших.

67. Надра – верхня частина земної кори від нижньої межі гумусового шару ґрунту до рівня, де ще можливий видобуток корисних копалин. З надр Землі видобувають вугілля, нафту, газ та корисні копалини. Останні використовують для добування металів, як сировину для хімічної промисловості, виробництва добрив для сільського господарства, будівельних матеріалів тощо. У надрах містяться лікувальні термальні та мінеральні води. В них будують різні господарські споруди і транспортні комунікації. Їх використовують для зберігання нафти, газу та різних матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва. Мета використання:

1) видобування корисних копалин

2) зберігання корисних копалин у природних і штучних сховищах

3) будівництво різних споруд, сховищ, заводів

4) прокладання транспортних комунікацій, метро, трубопроводів

5) поховання токсичних промислових стічних вод і відходів виробництва

6) в надрах містяться лікувальні та мінеральні води

68

Раціональне використання такі заходи:

·        створення нових високоекологічних технологій розробки родовищ корисних копалин;

·        вилучення з добутої мінеральної сировини (у тому числі й  бідних  руд) усіх хімічних елементів, або сполук що містяться в них;

·        утилізація відпрацьованої породи або надійне її захоронення;

·        запобігання втратам мінеральної сировини в період експлуатації родовищ;

·        вилучення з руд основних і супутніх  компонентів;

·        збереження чистоти водоносних горизонтів, очищення й утилізація стічних вод;

·        забезпечення економії мінеральної сировини при транспортуванні й переробці;

·        удосконалення методів захоронення радіоактивних відходів із метою запобігання радіоактивного забруднення навколишнього середовища;

·        охорона родовищ корисних копалин від затоплення при створенні водосховищ, організація звалищ промислових і побутових відходів;

·        охорона родовищ від пожеж;

·        пошук природних і штучних замінників дефіцитних мінеральних сполук, більш повне використання вторинних ресурсів;

·        використання альтернативних екологічно чистих джерел енергії.

69 Для  збереження ґрунтів від подальшого забруднення і деградації необхідно проводити різноманітні заходи, серед яких виділяють такі:

·        боротьба з вітровою ерозією (обробка ґрунту із збереженням стерні на поверхні поля, закріплення пісків, створення куліс із високостеблових рослин і трав’яних смуг);

·        боротьба з водною ерозією (поглиблення ріллєвого шару, обробіток ґрунту впоперек на схилах, залісення, регулювання випасання худоби);

·        проведення меліорації (зрошення і осушення земель, лісонасадження, внесення органічних добрив);

·        застосування  біологічних методів боротьби із шкідниками;

·        впровадження альтернативних систем землеробства;

·        рекультивація земель.

Рекультивація земель (лат. користь) – це відновлення порушених промисловістю земельних площ з метою використання їх в інших галузях народного господарства.

Основні напрями рекультивації техногенних ландшафтів

Сільськогосподарський напрямок – використання рекультивованих земель для вирощування сільськогосподарських культур.

Лісогосподарський напрям – подальше створення лісів. Поблизу Кохтла-Ярве (Естонія) вирівнюють розробки горючих сланців і вирощують сосну, модрину, обліпиху, липу, березу, чорну вільху.

Водогосподарське використання – створення ставків, басейнів, рибних господарств.

Рекреаційний напрям полягає у використанні відчужених земель для відпочинку населення.

Будівельний напрям – забудова рекультивованих земель.

Санітарно-гігієнічний напрям. Його суть – використання територій виробок під звалища відходів,шламонакопичувачі без попереднього вирівнювання ландшафту.

Етапи рекультивації

Відновлення порушених площ земель здійснюють у кілька етапів:

·        підготовчий (проектно-пошуковий) – вивчення земель, їх структури, здатності до біологічної рекультивації, техніко-економічне обґрунтування;

·        гірничо-технічний (інженерний) полягає у вирівнюванні поверхні та впровадженні протиерозійних меліоративних заходів;

·        біологічний спрямований на відновлення родючості земель та створення екосистем.

71 Порушення земної поверхні найчастіше відбувається у процесі геологорозвідувальних робіт і розробок корисних копалин.

Геологорозвідувальні роботи пов'язані із використанням автомобільно-транспортного парку (АТП) машин і буріння свердловин на відповідну глибину. У свою чергу для використання АТП виникає необхідність вилучення із фонду земель сільськогосподарського призначення або інших об'єктів під будівництво доріг. Так, підрахунки свідчать, що на спорудження навіть проектної дороги шириною 4 м розмір займаної нею площі становить орієнтовно 1 га на кожні 2,5 км траси.

Порушення земель через видобуток корисних копалин значні як за площею, так і за глибиною. Крім того, відвали, як правило, складені хаотично, в них перемішані суглинки, глини, сланці та інші породи. Вони утворюють пересічний рельєф, який складається із високих насипів (відвалів) і глибоких западин (кар'єрних виїмок). При цьому на поверхню виносяться малопродуктивні або безплідні гірські породи. Прикладом цього може бути Кривбас, де щорічно переміщується у відвали 62 млн. м3 покрівлі та 48 млн. м3 відходів збагачувального виробництва. За період експлуатації родовищ під об'єкти гірничих підприємств від сільськогосподарських підприємств басейну вилучено 23 тис. га земель, з яких 21 тис. га порушено.

Або візьмімо Нікопольський марганцевий басейн, який розташований поблизу міст Орджонікідзе, Нікополя, Марганця і Запоріжжя, загальна площа якого перевищує 47 тис. га, а під розробками зайнято понад 16 тис. га. Переважна більшість (до 98%) вилучених земель - родючі чорноземи, на яких колись вирощували високі врожаї сільськогосподарських культур, а нині нагадують місячну поверхню.

Подібна ситуація спостерігається й у випадку розробки бурого вугілля, під яку в Україні вилучено понад 16 тис. га земель з чорноземними грунтами, які містять 5,5-6,0% гумусу з товщиною гумусового горизонту до 100 см.

Для прикладу, в табл. 2.3. наведено дані, що характеризують порушення земель, зайнятих гірничо-збагачувальними комбінатами Кривбасу та Орджонікідзівського збагачувального комбінату.

Таблиця 2.3.

З табл. 2.З. видно, що із приведених гірничо-збагачувальних комбінатів найменшим порушенням території характеризується Орджонікідзівський, а отже, його порушені землі рекультивувати простіше і дешевше.

72. Земельний кодекс України (ЗКУ) — основний нормативно-правовий акт земельного законодавства України, ухвалений Верховною Радою України 25 жовтня 2001 року.

Земельний кодекс України є кодифікованим нормативним актом (законом) яким регулюються земельні відносини з метою забезпечення раціонального використання земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю, збереження та відтворення родючості ґрунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав фізичних і юридичних осіб на землю тощо.

Земельний кодекс України складається з десяти розділів (поділені на глави та статті), розмежованих за сферою регулювання:

1. Розділ перший. Загальна частина.

2. Розділ другий. Землі України.

3. Розділ третій. Права на землю.

4. Розділ четвертий. Набуття і реалізація права на землю.

5. Розділ п'ятий. Гарантії прав на землю.

6. Розділ шостий. Охорона земель.

7. Розділ сьомий. Управління в галузі використання й охорони земель.

8. Розділ восьмий. Відповідальність за порушення земельного законодавства.

9. Розділ дев'ятий. Прикінцеві положення.

10. Розділ десятий. Перехідні положення.

Кодекс України про надра (рос. Кодекс Украины о недрах, нім. Gesetzbuch n der Ukraine über das Innere) – Закон України про надра, що регулює гірничі відносини з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього середовища, а також охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Містить дев’ять розділів:

• І. Загальні положення.

• ІІ. Геологічне вивчення надр.

• ІІІ. Державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин (к.к.), а також ділянок надр, наданих у користування, не пов’язане з видобуванням к.к.

• IV. Проектування, будівництво і введення в експлуатацію гірничодобувних об’єктів, а також підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням к.к.

• V. Користування надрами для розробки род. к.к. і для цілей, не пов’язаних з видобуванням к.к. * VI. Охорона надр.

• VII. Державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною.

• VIII. Спори з питань корис-тування надрами. Відповідальність за порушення законодавства про надра.

• ІХ. Міжнародні відносини.

Кодекс прийнято 17 липня 1994 року.

57. Экологические функции литосферы – функции, определяющие (отражающие) роль и значение литосферы, включая подземные воды, нефть, газы, геофизические поля и протекающие в ней природные и антропогенные геологические процессы, в жизнеобеспечении и эволюции биоты , главным образом, человеческого сообщества; [2]

Классификация экологических функций литосферы включает:

• Геодинамическую экологическую функцию литосферы - отражает свойство литосферы влиять на состояние биоты, безопасность и комфортность проживания человека через природные и антропогенные геологические процессы и явления. Она изучается экологической геодинамикой _[3].

• Геохимическую экологическую функцию литосферы - отражает свойство геохимических полей (неоднородностей) природного и техногенного происхождения влиять на состояние биоты в целом и здоровье человека в частности. Она изучается экологической геохимией _[3].

• Геофизическую экологическую функцию литосферы - отражает совокупность свойств геофизических полей полей (неоднородностей) литосферы влиять на состояние биоты и человека. Она изучается экологической геофизикой _[3].

• Ресурсную экологическую функцию литосферы - определяет роль минеральных органических и органоминеральных ресурсов литосферы, а также ресурсов геологического пространства, необходимых для жизни и деятельности биоты как в качестве биогеоценоза, так и социальной структуры (человеческое сообщество). Она изучается экологическим ресурсоведением _[3].

Геодинамическая функция

Геодинамическая экологическая функция литосферы - это функция, отражающая способность литосферы влиять на состояние биоты, безопасность и комфортность проживания человека через природные и антропогенные (техногенные) геологические процессы и явления. _[1]

Геохимическая экологическая функция литосферы – это влияние геохимических полей литосферы на состояние биоты в целом.

Ресурсная функция – это способность литосферы обеспечивать потребности биоты минеральными органическими и органоминеральными ресурсами.

61. Ґрунт – самостійне природно-історичне, органо-мінеральне тіло, яке виникло внаслідок дії живих і мертвих організмів і природних вод на поверхневі горизонти гірських порід під впливом кліматичних факторів, рельєфу і гравітаційного поля Землі.

Основною властивістю ґрунту є родючість – здатність забезпечувати рослини поживними елементами, вологою, повітрям і теплом протягом вегетаційного періоду. Саме ця властивість відрізняє ґрунт від гірської породи.

Ґрунт, як будь-яке природне тіло, має своє положення в просторі, об’єм і межі; як форма природного ресурсу представлений у вигляді ґрунтового покриву Землі.

З виробничої точки зору ґрунт є предметом і продуктом праці та засобом виробництва.

1. Ґрунт забезпечує існування життя на Землі.

2. Грунт є сферою постійної взаємодії великого геологічного й малого біологічного кругообігу речовин на Землі.

3. Ґрунт здійснює регулювання біосферних процесів Землі.

4. Ґрунт регулює хімічний склад атмосфери й гідросфери.

5. Ґрунт здійснює акумуляцію активної органічної речовини і хімічної енергії.

Грунт є надбанням усього людства і тому всі люди Землі повинні раціонально використовувати і охороняти його для сучасного й майбутніх поколінь.