- •3. Місце уо в системі менеджменту
- •4. Модель прийняття управлінських рішень та критерії визнач. Релевантності інфор.
- •5. Методика визнач. Еквівал. Од. Гот. Прод. (еогп) та калькюв. Їх собі варт. За умови використ. Методу файфо при по процес. Методі обл.. В-т та кальк. Соб. Прод.
- •6. Порядок формув. Цільов. Собіварт. За умови застос. Методу таргет-костинг.
- •7. Порядок формув. Собів. Та визнач. Фін. Рез. За методом стандарт-костинг
- •8. Облік в-т та безперервне вдосконалення діяльності (кайзенг-костинг).
- •9. Оцінка діяльн. Центрів відповідальності
- •10. Складання та взаємоузгодженість бюджетів.
- •11.Види бюджетів (б) п-ства та їх характеристика.
- •12.Уо в сист. Стратегіч. Менеджменту.
- •13. Суть витрат
- •15. Професійні організації та етичні норми фахівців з уо
- •16.Мета, завд. І функції уо.
- •17. Суть обліку в-т та калькулюв. Собівар. За методом авс
- •19. Мета та напрямки класифікації в-т
- •20. Класиф. І облік відхил. Від норм, їх аналіз і управл. За умови застос. Нормат. Методу кальк. Собів. Прод.
- •21. Порядок формув. Собівар. Та визнач. Фін. Результатів за методом директ-костинг
- •22.Аналіз релевантності інформ. Для прийн. Поточних упр-ких рішень
- •23. Концепція центрів та о. Відповідальності
- •24. Суть і завд. Внутр.. Контролю.
- •25. Порядок формув. Собівартості та визнач. Фін. Результатів за позамовним методом.
- •26. Методика визнач. Еквіал. Одиниці готової продукції та калькул. Їх собівар. За умови викор. Методу середньозваженої собівар. При процесному методі о. В-т та калькулюв. Собівар. Продукції
- •27.Аналіз чутливості прибутку та визнач. Впливу на прибуток, зміна основних параметрів діяльн. П-ва
- •28. Аналіз релевантності інфор. Для прийн. Рішень щодо довгострок. Фін. Інвестицій
- •29. Еволюція уо
- •30. Види собів. Та види калькуляції.
- •31. Бюджети та їх значення в уо
- •32. Облік та поділ непрямих в-т
- •34. Особливості визнач. Фін. Результатів в с-мах о. І калькул. Собівар. Продукції за повними та неповними в-ми
- •36. Сутність бюджетування та його організація
- •37. Особливості с-ми о. Та калькулюв. Собівар. Продукції за повним в-ми
- •38. Аналіз релевантності інфор. Для прийн. Рішень щодо ціноутворення
- •39. Організація уо на вітчизн. П-вах
- •40. Особливості сист. Обл.. І калькулюв. Собів. Прод. За неповними в-ми.
- •41.Поняття про обєкти в-т, обєкти калькулювання та калькуляційні одиниці.
- •42. Взаємозв’язок та відмінності фін. Обліку(фо) та уо
- •43.Методи обліку в-т та калькул. Собів. Продук.
- •44. Методика розподілу в-т обслуговуючих підрозділів
- •45. Порядок формув. Собівар. Та визнач. Фін. Результатів за методом абзоршенг-костинг
- •46. Аналіз релевантності інфор. Для прийн. Рішень щодо оптимізації запасів п-ва
- •47. Суть собі варт, та завдання калькул. Собів. Прод.
- •48. Суть уо
- •50. Оцінка діяльності центрів відповідальності
- •51. Методика складання та взаємоузгодж. Операційних бюджетів
- •52. Мета та методи аналізу взаємозв’язку в-ти, обсяг діяльності, прибуток
- •53. Уо в с-мі розрахунків (інтергована та автономна с-ма)
- •55.Поняття про трансферне ціноутворення та трансферні ціни: застосув., ф-ції і методи визнач.
- •56. Модель прийн. Упр-ких рішень та критерії визнач. Релевантності інфор.
53. Уо в с-мі розрахунків (інтергована та автономна с-ма)
Організ. УО на п-вах здійсн. залежно від ступеня централізації, специфіки діяльн.. потреб упр-ння та ін.. чинників. У міжнародній практиці існує 2 варіанти організ. УО: 1) автономна с-ма – УО має повністю виділятися і фін. за доп. рах.-екранів. Тобто йдеться про створ. спец. плану рах. для с-ми УО. 2) інтегрована с-ма – рах. ФО кореспонд. з рах. УО в межех однієї с-ми, а в заг. плані рах. виділ. спец. розділ, що містить рах. УО.
Отже, перший підхід передбачає побудову так званої інтегрованої (однокругової,) с-ми БО, хар-ми рисами якої є механізм прямої кореспонденції рах. упр-го і фін. обліку в межах єдиної с-ми рах. В даному випадку узгодження двох облікових с-м відбувається шляхом використ. контрольних рах., наприклад, рах. фін. результатів. Ін. підхід полягає у створенні двокругової бух-кої с-ми із замкненими автономними фін. та упр-кою обліковими с-ми, зв´язок між якими забезпечується використ. парних (дзеркальних) контрольних рах. з однаковими назвами.
54. Упр-ння на основі аналізу діяльн. (АВС-калькул.)
Упр-ння на основі аналізу діяльн. здійсн. за доп. таного методу калькул. собівар. як АВС-калькул. АВС-калькулювання ‒ це метод калькул., що передбачає спочатку групування накладних в-т за основними видами діяльн., а потім розподіл їх між видами продукції, виходячи з того, які види діяльн. потрібні для виготов. цієї продукції.
ABC-метод базується на тому, що продукція - не причина виник. в-т, а причина опера.(робіт), у результаті яких і виник. в-ти.
АВС-калькул. не тільки надає інфор. про собівар. продук., але також доп. менеджерам зниж. споживання ресурсів. Метод ABC може безпосередньо сприяти цьому шляхом посилення контролю за ін. опер., що викликає виникнення накладних в-ат. Даний метод також забезпечує і контролює взаємозв'язок між тими, хто веде госп. діяльн. (або виконує певні ф-ції), і тими, хто використ. продук., отриману в резул. діяльн.перших.
55.Поняття про трансферне ціноутворення та трансферні ціни: застосув., ф-ції і методи визнач.
Трансфертна ціна (ТЦ) – це внутр.. ціна, за якою один струк. підрозділ п-ва передає ін.. підрозділу продук. або послуги. Трансферне ціноутвор. – це процес формув. та зміни струк. ТЦ п-ва. Основні ф-ції ТЦ на п-ві: 1) матер. стимулюв. персоналу залежно від результ. діяльн. підрозділів і п-ва в цілому; 2)розподіл затрат за місцями виникнення.
Трансферне ціноутвор. є невідємною частиною упр-го обліку на п-вах з деціентраліз. організац. струк.
Існують три основних методи визначення величини ТЦ: 1) ТЦ, основані на ринкових цінах; 2) ТЦ, в основу яких кладуть в-ти (собівар.), зокрема: змінні, повні в-ти, «собівартість плюс»; 3) договірні ТЦ – викор. договірних цін пов'язане з відсутністю ринку проміжних продуктів. Від правильності визначення ТЦ залежить ефективність їх застосування.
56. Модель прийн. Упр-ких рішень та критерії визнач. Релевантності інфор.
З метою досягнення поставлених перед п-вом цілей керівництву слід ухвалювати певні рішення, що стосуються насамперед поточної діяльн. Найпоширен. серед них є рішення щодо: 1)Рішення щодо спец. замовлення означає прийняття або відмову від одноразового замовлення на виготов. продук. (надання послуг), яке передб. викор. вільних виробн.. потужностей п-ва, але ціна, за яку вироблена при цьому продук. буде реаліз., є нижча за звичайну ціну або навіть мен. за собівар. вироб.цієї продук. 2)Рішення щодо розширення чи скорочення діяльн. передб. вибір певного сегмента діяльн. та проведення аналізу доцільності розширення або скорочення обсягу його діяльн.. Сегментом може виступати продук., тип замовника, географічний район або ін.. елемент діяльн. п-ва. 3)Рішення щодо виготов. напівфабрикатів у власному вироб. чи придбання їх на стороні полягає у встановленні більш вигідних умов діяльності п-ва та визнач. величини можливої економії в-т. 4)Рішення щодо ціноутворення є необх. умовою здійсн. п-кої діяльн., оскільки прибутковість бізнесу безпосередньо залежить від установлення оптимальної ціни продажу за існуючих величини в-т, комбінації та обсягу продажу. Тому одне з основних питань упр-ння діяльн. п-ва – встанов. ціни, яка б забезпечила задовільний рівень рентабельності.
5)Рішення щодо оптимальної величини запасів базується на досягненні за кожною товарною групою оптимального рівня запасів, який би дозволив мініміз. в-ти на постачання та зберігання тов.. і водночас максим. задовільнити попит на них.
Релевантними вваж. в-ти, які: 1) пов’язані з відповідною альтернативою і можуть вплинути на прийн. рішень, тобто для різних рішень релевантні дані будуть різні; 2) стосуються тільки майбутнього, тобто їх можна уникнути при виборі однієї з альтернатив.
Отже, під час оцінювання існуючих альтернатив ті доходи та в-ти, які зростат. або зменш. в результаті прийн. того чи ін.. рішення, є релевантними. Відповідно, показники, на які прийняте рішення не впливає, вважаються нерелевантними і до уваги не беруться.