10.Функція споживання. Середня та гранична схильність до споживання.
Споживання є важливою складовою ВВП, яка більшості країн світу протягм останніх десятиліть становить більше половини сукупних видатків.Споживання (С)- компонент сукупних витрат, які призначені для придбання товарів та послуг з метою задоволення потреб.Вихіднв макроекономічна тотожність: Y=C+S. У макроекономічному аналізі велике значення мають зміни у споживанні, зумовлені змінами у величині доходу.Обсяг додаткового споживання спричинений однією одиницею доходу називається граничною схильністю до споживання.(с!). Термін «граничний» означає додатковий.Отже с!- це відношення будь-якої зміни у споживаний до тієї ж зміни у величині доходу, що спричинило цю зміну у споживанні: с!=ʌС/ʌY, с!=гранична схильність до споживання. ʌС-приріст споживання, ʌY-приріст доходу кінцевого використання.Гранична схильність до споживання-це числове значення нахилу лінії споживання.
ФУНКЦІЯ СПОЖИВАННЯ- графік або формула , що відображають зв'язок між сукупними споживанням та сукупним доходом.С=Со+с!У.СЕРЕДНЯ СХИЛЬНІСТЬ ДО СПОЖИВАННЯ- частка сукупного споживання у сукупному доході.
Залежність споживання від абсолютного розміру доходу Кенс сформував у вигляді основного психічного закону, відповідно до якого люди схильні , як правило, збільшувати своє споживання зі зростанням доходу, меншою мірою ніж зростають доходи.
11.Функція заощадження. Середня та гранична схильність до споживання.
Заощадження-складова сукупного доходу, яка не витрачається на споживання.
Гранична схильність до заощадження (s!)- це величина додаткового заощадження, що викликана однією додатковою одиницею доходу, тобто це частка кожної додаткової його одиниці, що використовується на додаткове заощадження:s!=ʌS/ʌY, s!-гранична схильність до заощадженн; ʌS-приріст заощаджень, ʌY-приріст доходу кінцевого використання.Сума граничних схильностей до споживання та заощадження завжди дорівнює 1.Гранична схильність до заощадження-це числове значення нахилу лінії до заощадження.
ФУНКЦІЯ ЗАОЩАДЖЕНЬ-графік або формула, що відображає зв'язок між сукупними заощадженнями і сукупним доходом. РІВНЯННЯ ФУНКЦІЇ ЗАОЩАДЖЕННЯ-S= -Co +(1-c) Y
12 .Мультиплікатор.Парадокс ощадливості.Важливу роль у кейнсіанській теорії відіграє мультиплікатор інвестицій. Найбільшого значення він досягає за умов існування в економіці невикористаних потужностей та вільної робочої сили. Мультиплiкатор - це коефіцієнт, який показує залежність зміни одного макроекономічного параметру від зміни іншого. Розмiр.мультиплiкатора залежить вiд величини граничної схильності до споживання. Ефект багаторазового зростання реального обсягу виробництва внаслідок початкового збільшення планових інвестицій отримав назву мультиплікатора витрат або мультиплікатора Кейнса.Величина мультиплікатора визначається як відношення зміни у реальному обсязі виробництва до початкової зміни в інвестиціях m1=ʌY/ʌI
Його також можна виразити через граничну схильність до заощаджень. Простий мультиплiкатор завжди обернений, або до граничної схильностi до заощадження. Інакше кажучи, чим 6iльшi додаткові споживчi видатки, тим бiльший мультиплікатор. ПАРАДОКС ОЩАДЛИВОСТІ- у кейнсіанській теорії процес, при якому приріст заощаджень призводить до зменшення реального ВВП(в умовах, коли приріст заощаджень не супроводжується приростом інвестицій) Парадокс ощадливості підсилюється мультиплікативним ефектом.
\Hовi iнвестицiї перемiщають іі вгору до і'і'. Точка Е' дзе новий piвноважний обсяг виробництва - зi збiльшенням
обсягу виробництва на три на кожну одиницю збільшення iнвестицiй. (Примiтка: переривчаста горизонтальна стрiлка є 3. помножене на довжину вертикальної стрiлки, яка показуе змiну в iнвестицiях - двi одиницi вторинних споживчих видаткiв на кожну одиницю первинних iнвестицiй). !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! P р
+
Q
400 E’
300 I’ I’
200 I E I
100
0 ВНП
-100 3000 3500 4000 p
- Q